Постанова

від 28.03.2012 по справі 2а-1870/2050/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2012 р. Справа № 2а-1870/2050/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Зливко І.М.

представника позивача - Ахроменко О.О.

представника відповідача - Шутько А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства "Кролевецький маслозавод" на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2011р. по справі № 2а-1870/2050/11

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Кролевецький маслозавод"

до Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

У квітня 2011 р. Відкрите акціонерне товариство «Кролевецький маслозавод» (далі - позивач, ВАТ «Кролевецький маслозавод») звернулось до суду із адміністративним позовом до Глухівської міжрайонної державної податкової інспекції (далі - відповідач, Глухівська МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення №0000032301 від 04.04.2011р. про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 210007,50 грн .

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2011 р. відмовлено в задоволенні позовних вимог ВАТ «Кролевецький маслозавод».

Не погодившись з даною постановою суду позивачем подана апеляційна скарга в якій, посилаючись на неповне з*ясування обставин , які мають значення для справи, порушення судом першої інстанції процесуальних норм, просив, з урахуванням уточнень до апеляційної скарги, скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05.07.2011 р. та ухвалити нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що ВАТ «Кролевецький маслозавод» з метою зберігання молока та молочних продуктів в інших містах уклало договори зберігання із ВАТ «Молочник» та ДП «Староконстантинівський молочний завод». Між позивачем та ПП «СТК Молоко» був укладений договір поставки від 01.09.2010 р. Листом від 03.09.2010 р. ВАТ «Кролевецький маслозавод» розпорядився про поставку товарів за даним договором на адресу ПП «Укрпродекспорт», з яким був підписаний у позивача договір комісії. Товар був поставлений згідно видаткової накладної. Дана господарська операція відображена у бухгалтерському та податковому обліку позивача. Придбана молочна продукція використана в господарській діяльності товариства - реалізована до Азербайджанської Республіки. Вважає висновки відповідача, про неможливість здійснення господарських операцій через відсутність у ПП «СТК Молоко» трудових і матеріальних ресурсів, неподання податкової звітності та неможливості перевірки підприємства через його незнаходження за місцем реєстрації такими, що не відповідають фактичним обставинам. Згідно копії листа ДПІ в м. Житомирі кількість працюючих становить 19 чоловік. Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 13.04.2011 р., залишено без змін постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 18.10.2010 р., якою задоволені позовні вимог ПП «СТК Молоко» до ДПІ в м. Житомир, визнано дії відповідача незаконними щодо неприйняття декларації ПП «СТК Молоко» з податку на додану вартість за червень, липень, серпень 2010 р. та по податку на прибуток за 1 півріччя 2010 як податкової звітності та зобов*язано ДПІ в м. Житомирі визнати подані декларації податковою звітністю.

Колегія суддів вислухавши суддю-доповідача, представника позивача та представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, прийшла до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з відсутності реального характеру господарської операції позивача з ПП «СТК «Молоко», а тому приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення відповідач діяв на підставі та у спосіб, що передбачені діючим законодавством.

Колегія суддів не погоджується з даними висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду, що Глухівською МДПІ з 31.01.2011 року по 14.03.2011 року була проведена документальна планова виїзна перевірка ВАТ «Кролевецький маслозавод» з питань дотримання вимог податкового законодавства та іншого законодавства за період з 01.10.2007 року по 30.09.2010 року, за результатами якої складено акт від 21.03.2011 року №403/23/05464744 (а.с. 10-63).

На підставі акту перевірки від 14.03.2011р. № 403/23/05464744 ( далі - Акт перевірки) Глухівською МДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.04.2011 року № 0000032301 про визначення ВАТ «Кролевецький маслозавод» податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 210007,50 грн., в т.ч. 168006 грн. основного платежу, 42001,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій (а.с.7).

Фактичною підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення стало порушення позивачем п. 1.32 ст. 1, п.5.1, п.п. 5.2.1 п.5.2, п.п. 5.3.9 п.5.2 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», ч.1,5 ст. 203 Цивільного кодексу України, в результаті яких ВАТ «Кролевецький маслозавод» занижено податок на прибуток за 3 квартал 2010 р. в сумі 168006грн..

Колегія суддів зазначає, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов*язані з рухом активів, зміною зобов*язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податків договорах.

Перевіряючи реальність вчиненої господарської операції позивача з ПП «СТК Молоко» колегія суддів зазначає.

Позивачем був укладений договір поставки 17/06-19 від 01.09.2010 р. з ПП «СТК Молоко».

Відповідно до п.1.2 даного Договору найменування, вид, асортимент, ціна за одиницю товару, загальна вартість товару зазначаються у видатковій накладній на кожну партію товару, яка є невід*ємною частиною договору ( а.с.85-86).

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р №334/94-ВР (далі - Закон №334), в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, передбачено, що валові витрати виробництва та обігу -:сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті( п.п5.2 ст.5 Закону №334).

Відповідно до п. 5.3.9 Закону №334, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Щодо підтвердження реальності виконання вище зазначеного договору, позивачем до матеріалів справи надані видаткові накладні, податкові накладні, прибуткові ордери. Розрахунок проведено у безготівковій формі, що підтверджується платіжними дорученнями № 540 від 23.11.2010 р. та №497 від 28.10.2010 р.( а.с.188,189).

Товар, придбаний у ПП «СТК Молоко», позивачем використано в господарській діяльності, а саме з використанням послуг комісіонера - ПП «Укрпродекспорт», реалізовано до Азербайджанської Республіки, що підтверджується декларацією за формою МД-2( а.с.101,102). Рентабельність даної господарської операції підтверджено податковим органом в Акті перевірки ( т.1 а.с.39).

22.02.2010 р. позивачем був укладений договір комісії №22/02-КРЛ з ПП «Укрпродекспорт» ( а.с.94-96). Відповідно до умов даного договору комісіонер зобов*язується за дорученням Комітента (ВАТ «Кролевецький маслозавод») за винагороду укладати від власного імені зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу товарів, найменування, ціна і кількість яких визначається сторонами у додатках до даного договору, які є його невід*ємною частиною.

Пункт 2.4 даного договору передбачає, що транспортні витрати, витрати по митному оформленню та сертифікації продукції, а також інші витрати, пов*язані з реалізацією комісійного товару, покладаються на комісіонера, з наступним відшкодуванням цих витрат за рахунок комісійної винагороди.

Відповідно до додатку №3, що є невід*ємною частино договору комісії №22/02-КРЛ від 22.02.2010 р., комісіонер зобов*язується реалізувати товар за дорученням комітента згідно з п.п.1.1 даного договору, а саме масло селянське солодко вершкове фасоване «Наш Молочник», продукт сирний плавлений ковбасний копчений «Галицький» «Наш молочник», сир плавлений «Голандський» «Наш Молочник», сир плавлений «Російський « «Наш молочник», всього на суму 679 022,10 грн.(а.с.97).

На підтвердження передачі вище зазначеного товару від позивача до ПП «Укрпродекспорт», до матеріалів справи надано накладну №64 від 20.09.2010 р. ( а.с.99).

Відповідно до Акту перевірки підставою для бухгалтерського обліку вище зазначених господарських операцій були первинні документи, які складені та оформлені належним чином, під час здійснення господарської операції ( а.с. 39). Враховуючи вище викладене колегія суддів зазначає, що первинні документи, на підставі яких проведений бухгалтерський та податковий облік, не суперечать вимогам Закону України «Про бухгалтерський обліт та звітність в Україні».

Посилання суду першої інстанції на відсутність реальності господарської операції згідно договору-поставки №17/06-19 від 01.09.2010 в зв*язку з відсутністю документів щодо виконання вантажно-розвантажувальних робіт, приймання товарів за якістю і кількістю від ПП «СТК Молоко», а також при передачі товару комісіонеру ПП «Укрпродекспорт» колегія суддів вважає помилковими та зазначає.

Позивачем були укладені договори зберігання з ВАТ «Молочник» №87 від 17.06.2002 р. та договір зберігання №11з-1 від 04.01.2010 р. з ДП «Староконстантинівський молочний завод» ( а.с. 179, 180).

Відповідно до листа на адресу ПП «СТК Молоко» ВАТ «Кролевецький маслозавод» повідомив про укладання договорів комісії з ПП «Укрпродекспорт» та прохав проводити поставку товару напряму комісіонеру (а.с.181). Листом ПП «СТК Молоко» надало згоду на запропоновані зміни ВАТ «Кролевецький маслозавод» ( а.с. 182).

Зважаючи на умови поставки ( Інкотермс 200, DDU), а також те, що поставка товару здійснювалась безпосередньо комісіонеру, колегія суддів зазначає, що у позивача і не мають бути в наявності документів щодо підтвердження виконання вантажно-розвантажувальних робіт, транспортування товару, оскільки він участі в цьому не приймав. Крім того колегія суддів зазначає, що відповідно до умов договору поставки №17/06-19 від 01.09.2010 підтвердженням виконання замовлення є факт відпуску товару згідно видаткової накладної. Копії видаткових накладних і були надані позивачем як під час проведення перевірки податковому органу так і до суду.

Крім того колегія суддів зазначає, що в договорі комісії, укладеного між позивачем та ПП «Укрпродекпорт» п. 1.1. передбачено, що комісіонер, за дорученням комітента за винагороду укладає від власного імені зовнішньоекономічні договори купівлі-продажу. А тому доводи представника відповідача про відсутність доказів того, що саме придбаний позивачем товар у ПП «СТК «Молоко» був проданий комісіонером до Азербайджанської Республіки, оскільки у таможенній ГТД експортером зазначено ПП «Укрпродекспорт» є необґрунтованими.

Стосовно доводів Глухівської МДПІ, щодо нікчемності правочину вчиненого позивачем та ПП «СТК Молоко» колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.203 ЦК України, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) цієї вимоги є підставою недійсності правочину.

При цьому, Цивільний кодекс України статтею 215 визначає підстави для визнання правочину недійсним. Серед іншого, вказаною нормою передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Між тим, як вбачається із матеріалів справи, підстав, з якими закон пов'язує визнання договору недійсним, контролюючим органом зазначено не було, а отже, твердження податкового органу про нікчемність правочину є безпідставними.

Доводи представника відповідача, як на правомірність прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 13.12.2011 р. по справі№2-а-1870/2137/11, якою було скасовано постанову Сумського окружного адміністративного суду від 01.06.2011 р. по справі про оскарження податкового повідомлення-рішення про донарахування позивачу зобов*язань з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «СТК Молоко» колегія суддів вважає безпідставними, оскільки чинне законодавство не ставить в залежність віднесення до валових витрат наявність чи відсутність податкових накладних, які є підставою для віднесення податку на додану вартість до податкового кредиту.

Частиною 2 ст.71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, то колегія суддів дійшла висновку, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарських операцій між позивачем та ПП "СТК Молоко".

Колегія суддів зазначає, що відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти адміністративного позову не виконав покладений на нього ч.2 ст.71 КАС України обов'язок та не довів юридичної та фактичної обґрунтованості мотивів винесення спірного податкового повідомлення-рішення.

Зважаючи на вище викладене, колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції при ухваленні постанови були порушені норми матеріального права, і як наслідок апеляційна скарга підлягає задоволенню, а постанова скасуванню з прийняттям нової про задоволення позовних вимог.

Відповідно до п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 198, п. 4 ч.1 ст. 202, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "Кролевецький маслозавод" задовольнити.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 05 липня 2011 р. по справі № 2а-1870/2050/11 скасувати.

Прийняти нову постанову, якою позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства "Кролевецький маслозавод" задовольнити.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Глухівської об'єднаної державної податкової інспекції Сумської області Державної податкової служби від 04.04.2011 року №0000032301.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Любчич Л.В. Судді (підпис) (підпис) Сіренко О.І. Спаскін О.А.

ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Любчич Л.В.

Повний текст постанови виготовлений 02.04.2012 р.