Постанова

від 20.03.2012 по справі 2а-657/11/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" березня 2012 р. Справа № 2a-657/11/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

Судді Панікара І.В.

при секретарі Богусевич А.С.

за участю сторін:

представника позивача: Чехи М.В..

представника відповідача: Сендунь М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу

за позовом: ТОВ "Вулкаскот-Україна"

до відповідача: Державної податкової інспекції у Галицькому районі Івано-Франківської області Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

21 лютого 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вулканскот-Україна" (надалі - позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції в Галицькому районі Івано-Франківської області (надалі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень: № 0000312300/0, № 0000322300/0, № 0007431700/0 від 10.08.2010 року.

Ухвалою суду від 12.03.2012 року по справі проведено процесуальне правонаступництво у спосіб заміни відповідача - Державної податкової інспекції в Галицькому районі Івано-Франківської області на її правонаступника - Державну податкову інспекцію у Галицькому районі Івано-Франківської області Державної податкової служби.

Позовні вимоги мотивовані тим, що оскаржувані рішення податкового органу базуються на висновках акту перевірки, що не підкріплені належними доказами і носять характер суб'єктивних припущень. Так, зокрема, безпідставно, всупереч конституційним положенням, вимогам Цивільного та Господарського кодексів України, законів України: «Про оподаткування прибутку підприємств», «Про податок на додану вартість», «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідачем безпідставно донараховано підприємству податкові зобов»язання з податку на прибуток та податку на додану вартість, у спосіб винесення податкових повідомлень-рішень: № 0000312300/0, № 0000322300/0 від 10.08.2010 року. Окрім того, податковим повідомленням-рішенням позивача № 0007431700/0 від 10.08.2010 року, відповідачу донараховано податкове зобов»язання по податку з доходів фізичних осіб, яке, на думку відповідача, винесене всупереч положенням закону Українии «Про податок з доходів фізичних осіб». З урахуванням викладеного, вважає такі податкове повідомлення-рішення протиправними та просить суд їх скасувати.

В судовому засіданні представники позивача заявлені вимоги підтримали з підстав викладених в адміністративному позові.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали з мотивів наведених у письмовому запереченні.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні та витребувані докази, судом установлено наступне.

В період з 21.06.2010 року по 26.07.2010 року Державною податковою інспекцією в Галицькому районі Івано-Франківської області проведено планову виїзну перевірку ТОВ «Вулканскот-Україна» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2009 року по 31.03.2010 року.

За результатами проведеної перевірки, відповідачем складено акт за № 1070/2300/30106841 від 02.08.2010 року, згідно висновків якого, констатовано порушення позивачем вимог пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2, підпункту 5.3.9, пункту 5.3 статті 5 та підпунктів 7.4.1 і 7.4.3 пункту 7.4 статті 7 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств", внаслідок чого, встановлено заниження задекларованого податку на прибуток в сумі 128562 грн., в тому числі: за І квартал 2009 року - в сумі 36 938 грн., за І півріччя 2009 року в сумі - 62 333 грн., за 3 квартали 2009 року - в сумі 97 337 грн. та завищення від'ємнного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за І квартал 2010 року - в сумі 63 763 грн. Окрім того, встановлено порушення віпозивачем вимог підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3, підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.2.6 пункту 7.2 статті 7, підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість", внаслідок чого донараховано податок на додану вартість в сумі 32534 грн., в тому числі: за січень 2009 року - в сумі 1276 грн., лютий 2009 року - в сумі 545 грн., за березень 2009 року - в сумі 8540 грн., за квітень 2009 року - в сумі 13224 грн., за травень 2009 року - в сумі 1123 грн., за червень 2009 року - в сумі 818 грн., за липень 2009 року - в сумі 1420 грн., за серпень 2009 року - 1192 грн., за вересень 2009 року - 705 грн., за жовтень 2009 року - в сумі 775 грн., за листопад 2009 року - в сумі 1377 грн., за грудень 2009 року - в сумі 580 грн. та за січень 2010 року - в сумі 959 грн. Також виявлено порушення підпункту 4.2.9 пункт 4.2 статті 4 ЗУ «Про податок з доходів фізичних осіб» і донараховано 4092,14 грн. податку з доходів фізичних осіб. (а.с. 43-98).

За наслідками проведеної перевірки, що викладені у висновках вищевказаного акту, відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення: за № 0000312300/0 від 10.08.2010р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за участю іноземних інвестицій в розмірі 128562 грн., а також застосовано штрафних санкцій на суму 58229,4 грн., всього на суму 186791,4 грн., за № 0000322300/0 від 10.08.10р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32534 грн. та застосовано штрафних санкцій в сумі 16267 грн., всього на суму 48801 грн., за № 0007431700/0 від 10.08.10р., яким визначено суму податкового зобов'язання по податку з доходів найманих працівників в сумі 4092 грн., а також застосовано штрафних санкцій в сумі 8184,28 грн., всього на суму 12276,42 грн.

Не погоджуючись із законністю вказаних рішень, платник скористався процедурою апеляційного узгодження податкового зобов'язання. Так, за результатами розгляду повторної скарги, ДПА України прийнято рішення № 688/6/ 25-0115 від 19.01.11р., яким скаргу ТОВ "Вулкаскот-Україна" залишено без задоволення, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - без змін. (а.с.11-13).

При вирішенні виниклого спору суд виходив з наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, передумовою для формування позивачем податкового зобов"язання з податку на прибуток за оспорюваний період, слугували правовідносини, що склалися у нього з ФО-П ОСОБА_3. Так, 02.01.09р. та 04.01.10р. між зазначеними сторонами укладено договора про надання посередницьких послуг. Згідно пункту 1 зазначених договорів ФО-П ОСОБА_3 зобов'язався надати ТОВ "Вулкаскот-Україна" послуги по виконанню фактичних дій з пошуку оптимального контрагента, а також сприяння в укладенні договорів купівлі-продажу між товариством та можливими покупцями - потенційними замовниками. (а.с. 99,100).

Як зазначено в акті проведеної перевірки, згідно договору на надання посередницьких послуг без номера від 02 січня 2009р., ТзОВ "Вулкаскот-Україна" отримало від підприємця ОСОБА_3 в 2009 році посередницьких послуг на загальну суму 411 044,32 грн.

Згідно договору на надання посередницьких послуг без номера від 04 січня 2010р. позивач отримав від підприємця ОСОБА_3 в 1-му кв. 2010 року посередницьких послуг на загальну суму 63 763 грн.

За отримані посередницькі послуги ТзОВ "Вулкаскот-Україна" в перевіреному періоді перерахувало підприємцю ОСОБА_3 на рахунок № НОМЕР_2 в Івано-Франківській філії КБ "Приватбанку" грошові кошти в сумі 491 551,74 грн. з призначенням платежу "Поповнення карткового рахунку =НОМЕР_3 за посередницькі послуги згідно рах. б/н від (дата). Без ПДВ". Кредиторська заборгованість ТзОВ "Вулкаскот-Україна" перед підприємцем ОСОБА_3 станом на 01.01.2009р. складала 12 159,42 грн,, станом на 31.03.2010р. - 315 грн.

В податковому обліку вартість вказаних консультаційних послуг включена до складу валових витрат в деклараціях з податку на прибуток підприємства відповідних податкових періодів ( І квартал 2009 року - в сумі 95948 грн., півріччя 2009 року - в сумі 174069 грн., 3 квартали 2009 року - в сумі 300725 грн, 2009 рік в сумі 411044 грн., І квартал 2010 року - в сумі 63763 грн.).

Як зазначив в судовому засіданні представник відповідача із посиланням на обставини, встановлені актом перевірки - вищевказані угоди від 02.01.09р. та 04.01.10р. укладені формально, не породжували жодних правових наслідків, які ними обумовлювалися, оскільки, фактично посередницькі (консультаційні) послуги збоку ФО-П ОСОБА_3 позивачу не надавались, так як в силу функціональних обов»язків зазначені роботи закріплені за менеджерами підприємства, окрім того між ТзОВ "Вулкаскот-Україна" та його контрагентами налагоджені тривалі партнерські відносини, внаслідок чого, при допомозі ФО-П ОСОБА_3 угоди не укладалися, що відповідно до пунктів 1 та 2 ст. 215, пунктів 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України свідчить про нікчемність таких угод, які в силу ст. 216 ЦК України не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю. (а.с. 54,55).

Спеціальним законом, що визначав платників податку на прибуток підприємств, обєкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на час виникнення спірних правовідносин, був Закон України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Вказаний Закон втратив чинність з 01.01.2011 року у звязку із вступом в дію Податкового кодексу України, однак положення даного Закону підлягають застосуванню до спірних правовідносин, які виникли у період: з початку 2009 по березень 2010 року, оскільки він визначав правила формування спірного податку на прибуток за вказаний період.

Так, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій матеріальній або нематеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для її подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно із підпунктом 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Контролюючий орган, не відніс операції з придбання посередницьких послуг від підприємця ОСОБА_3 до господарських операцій, які використовувалися у власній господарській діяльності ТОВ «Вулкан-Скот», як такі, що не відповідають вимогам п.5.1 ст.5 Закону України „Про оподаткування підприємств", а отже не можуть бути враховані в якості валових витрат.

Проте, як вже зазначалося судом, відповідно до п.5.1.2 статті 5 Закону до складу витрат відноситься не тільки те, що використовується в господарській діяльності безпосередньо, але і те, що їй сприяє, а саме підготовка виробництва (торгівлі), організація виробництва (торгівлі).

Законодавчо визначено обмеження витрат, що не можуть бути включені до валових. До таких обмежень, згідно підпункту 5.3.1 зазначеного Закону, віднесено включення до складу валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та згідно підпункту 5.3.9 - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правила ведення податкового обліку визначаються статтею 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", при цьому вказана стаття не містить будь-яких вимог до наявності документів, що підтверджують право на віднесення вимог до складу валових витрат.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно статті 1 Закону України від 16.07.1999р. № 996-ХІУ "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні " первинний документ -документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

В ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" зазначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є дані лише первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо - безпосередньо після її закінчення.

В ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" зазначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь здійсненні господарської діяльності.

Як встановлено з матеріалів справи, надання послуг оформлено актами прийому-передачі посередницьких послуг. Так, в судовому засіданні на підтвердження факту виконання ФО-П ОСОБА_3 взятих на себе за вищевказаними угодами зобов'язань, представлено акти приймання-передачі посередницьких послуг. Згідно цих актів покупцями товарів були: ЗАТ "Оболонь" , ВАТ ПБК "Славутич", ВАТ "Львівська пивоварня", ЗАТ "Креатив", ЗАТ "Чумак", ПП "Оліяр", ЗАТ "Запоріжський оліяжиркомбінат", ЗАТ "Пологівський олійноекстракційний завод" (т.1 а.с.189-245, т.2 а.с.29-38).

Вищевказаними підприємствами придбавалася продукція ТОВ «Вулканскот- Україна» при посередництві ФО-П ОСОБА_3

Надані послуги підприємцю було повністю оплачені, про що свідчать платіжні доручення наявні в матеріалах справи. (т.2 а.с.45-91).

В ході судового розгляду з»ясовано, що менеджери з продаж, працюючі на ТОВ «Вулканскот- Україна»: ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7 у відповідності до наказів директора підприємства від 02.01.2008 року, згідно яких за ними закріплено перелік підприємств з якими вони працювали, не мали жодного відношення до встановлення господарських взаємовідносин із наведеними вище підприємствами, співпраця з якими була налагоджена завдяки посередництву ФО-П ОСОБА_3 (т.1. а.с.173-175).

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка, гр. ОСОБА_3 пояснив суду, що із ТОВ «Вулканскот- Україна» працює доволі тривалий час. Починаючи з 2003 року між ним та підприємством спільно заключалися двосторонні угоди про надання посередницьких послуг, в яких ТОВ «Вулканскот- Україна» виступало - Замовником, а ФО-П ОСОБА_3 - Посередником. Згідно предмету договору Замовник доручав, а Посередник зобов'язувався: виконати фактичні дії з метою знаходження оптимального контрагента (далі за текстом даного Договору - Покупця), готового придбати продукцію Замовника у відповідності до умов останнього; посприяти Замовнику в укладенні договору купівлі-продажу між ним та Покупцем. Посередник за надані послуги отримував винагороду, розмір якої встановлювався в розмірі від 0,5% до 3% від суми продажу. Оплата здійснювалася лише за умови підписання акту виконаних робіт між Замовником та посередником. Підставою до оплати послуг Посередника була оплата продукції Замовника Покупцем або надходження грошей на розрахунковий рахунок Замовника від Покупця.

Вищевказане повністю узгоджуєтся з дослідженою в ході судового засідання Довідкою Тисменицької ДПІ в Івано-Франківській області, від 19.07.2010 року № 1264/10/17-0/254 «Про результати документальної невиїзної перевірки СГД - фізичної особи ОСОБА_3, індефікаційний НОМЕР_1, щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правовідносини з платником податків ТОВ «Вулканскот- Україна за період 01.01.2009 року по 31.03.2010 року», згідно змісту якої, за перевіряємий період СГД-фізичною особою ОСОБА_3 задекларовано валового доходу в сумі 477683 грн. (2009 рік - 412383 грн., 2010 рік - 65300 грн.). (т.1.а.с. 111)

Суд критично сприймає посилання відповідача, як на доказ доведення своєї правової позиції та обставину, що в силу ст. 71 КАС України не потребує доказування, а саме на постанови Галицького районного суду Івано-Франківської області від 20.09.2010 року, у справах про адміністративне правопорушення щодо директора ТОВ «Вулканскот- Україна» Човгана І.Г. за ст.ст. 163-1 ч.1, 163-4 КупАП та головного бухгалтера ТОВ «Вулканскот- Україна» Душавець О.С. ст. 163-1 ч.2 КупАП. (т.3. а.с.148-149).

Так, посадові особи вказаного підприємства визнанні винними та притягнуті до адміністративної відповідальності за порушення ведення порядку податкового обліку. Зокрема в основу правопорушень покладені висновки щодо заниження податкових зобов»язань з прибутку підприємств, податку на додану вартість та податку з доходів фізичних осіб, продубльовані з акту планової перевірки за № 1070/2300/30106841 від 02.08.2010 року.

Висновки Галицького районного суду базуються на протоколах про адміністративні правопорушення та деклараціях з податку на прибуток та ПДВ т.3. а.с.146,147), що на думку суду є явно не достатнім для об»єктивного, повного та всебічного з»ясування обставин по справі, тим більше, що самі особи , не з»явилися в судове засідання та не дали визнавальних показів.

З урахуванням викладеного, а зокрема того, що оскаржуване повідомлення рішення відповідача за № 0000312300/0 від 10.08.2010р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за участю іноземних інвестицій в розмірі 128562 грн., а також застосовано штрафних санкцій на суму 58229,4 грн., всього на суму 186791,4 грн. , винесене необгрунтовано, без урахування всіх обставин по справі, на підставі висновків, які носять характер суб»єктивних припущень, що є неприпустимим, таке податкове повідомлення-рішення підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовні вимоги в цій частині до задоволення.

Окрім того, як уже зазначено судом вище, податковим повідомленям-рішенням за № 0000322300/0 від 10.08.10р., позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32534 грн. та застосовано штрафних санкцій в сумі 16267 грн., всього на суму 48801 грн.

Передумовою винесення даного рішення слугувала проведена відповідачем перевірка, якою встановлено, що в 2009 році ТзОВ "Вулкаскот-Україна" здійснювало фінансово-господарські операції з ТзОВ "Альянс-центр" (код ЄДРПОУ 24153240, м. Кіровоград) на підставі договору без номера від 05.01.2009р., укладеного в м. Кіровограді ТзОВ "Альянс-центр" в особі директора Гончаренко С.Л. та ТзОВ "Вулкаскот-Україна" в особі директора Човгана І.Г. Зазначеним договором передбачено провденя збоку ТзОВ "Альянс-центр" вантажно-розвантажувальних робіт, надання послуги під'їзної колії та інших роботи за домовленістю. ТзОВ "Вулкаскот-Україна" зобов'язується проводити огляд за виконані роботи згідно актів виконаних робіт та рахунків, шляхом перерахування коштів, або готівкою, на розрахунковий рахунок ТзОВ "Альянс-центр" в триденний банківській термін, згідно розцінок встановлених договором. (т.1. а.с. 113).

На підставі зазначеного договору та у відповідності до актів на виконання робіт (актів здачі-приймання робіт (надання послуг) в 2009 році ТзОВ "Альянс-центр" виконало для ТзОВ "Вулкаскот-Україна" вантажно-розвантажувальних робіт на загальну суму 66 156,90 грн., в тому числі податок на додану вартість - 11 026,15 грн. (т.1. а.с. 59-61)

З позиції податкового органу, даний договір укладено формально, не породжував жодних правових наслідків, які ним обумовлені, оскільки, фактично такі послуги позивачу не надавались, а тому, відповідно до пунктів 1 та 2 ст. 215, пунктів 1 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, договір є нікчемним та в силу ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Про це, з позиції відповідача, свідчать встановленні в ході перевірки наступні обставини.

Згідно наданих відповідей Кіровоградської ОДПІ щодо проведення зустрічної перевірки від 21.07.2010р. № 2810/7/23-50 та від 22.07.2010р. № 2822/7/23-50 встановлено, що провести зустрічну перевірку ТОВ „Альянс центр" з питань взаємовідносин з ТзОВ „Вулкаскот-Україна" не надається можливим, так як підприємство не знаходиться за юридичною адресою та має негативний стан „23-місце знаходження не встановлено"

До ГВПМ Кіровоградської ОДПІ було направлено службову записку №54/23-50 від 09.02.2010р. про надання інформації стосовно фактичного місця перебування ТОВ „Альянс центр".

В отриманій від ГВПМ службовій записці повідомлялось наступне:

ТОВ "Альянс-Центр" - вигодотранспортуючий суб'єкт господарювання, податковий кредит ТОВ "Альянс-Центр" сформовано за рахунок відображення у додану 5 до податкових декларацій з ПДВ взаємовідносин з ПП "Некст" на суму 2 805 221грн. ПДВ, за рахунок відображення у додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ взаємовідносин з ТОВ "Елада-Трейд" (ЄДРПОУ 31703774) на суму 2 798 145грн. ПДВ та за рахунок відображення у додатку 5 до податкових декларацій з ПДВ взаємовідносин з ТОВ „Долинівка" (ЄДРПОУ 31703774). Згідно наданої відповіді, вищеперелічені суб'єкти господарювання мають ознаки фіктивності, здійснюють незаконну діяльність та послуги по формуванню податкового кредиту і витрат підприємствам - вигодонабувачам. Окрім того, встановлено, що у ТОВ „Альянс-центр" відсутні основні фонди, транспортні засоби, штатні працівники, що свідчить про те, що товариство не могло здійснювати вантажно-розвантажувальні роботи такого об'єму. Протягом звітних періодів 2009р. ТОВ „Альянс-центр" не включено до складу податкових зобов'язань із ПДВ сум податку згідно податкових накладних, виписаних ТзОВ "Вулкаскот-Україна" (за результатами перевірки додатку 5 до декларацій по ПДВ).

Водночас, з досліджених в судовому засіданні доказів, наданих позивачем на обгрунтування своєї позиції встановлено, що згідно договору без номера від 05.01.2009р., укладеного між ТзОВ "Вулкаскот-Україна" та ТОВ „Альянс-центр", на підставі актів виконаних робіт б/н від 27.01.2009 року, 02.03.2009 року, 28.03.2009 року, 30.04.2009 року, 02.06.2009 року, 01.07.2009 року, 07.08.2009 року, 02.09.2009 року, 30.09.2009 року, 30.10.2009 року, 30.11.2009 року, 29.12.2009 року, ТОВ „Альянс-центр" видано податкові накладні (т.2 а.с. 207-215) на проведені ним навантажувально-розвантажувальних роботи на загальну суму 66156, 90 грн., в т.ч. ПДВ- в розмірі 11026 ,15 грн. Оплата послуг здійснена з р/р платіжними дорученнями (т.2 а.с. 164-166, 216-224).

Вирішуючи обгрунтованість винесеного податкового повідомленя-рішення за № 0000322300/0 від 10.08.10р., яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32534 грн. та застосовано штрафних санкцій в сумі 16267 грн., всього на суму 48801 грн., суд врахував, що хоча позивач і просить визнати його нечинним та скасувати, однак формально, як в позовній заяві так і в судововому засіданні позивач не погоджується тільки із частиною донарахованої суми, а саме - ПДВ- в розмірі 11026 ,15 грн., що виникло внаслідок оплати за послуги ТОВ „Альянс-центр", а отже і правову оцінку законності даного повідомлення рішення, суд надаватиме тільки в цій частині.

Спеціальним законом, який визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку на додану вартість до бюджету на час виникнення правовідносин був Закон України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (у подальшому - Закон України №168).

Відповідно до пункту 1.7 статті 1 Закону України № 168 податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168 податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Закон України №168 визначає лише два випадки, за яких неможливе включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту звітного періоду. Так, відповідно до пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного Закону, якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

А згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 цього Закону, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними підпунктом документами.

Відповідно до пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України №168, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України №168 платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками реквізити, визначені вказаним підпунктом.

За змістом підпункту п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону №168 не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтвердженні податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Відповідно до п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону №168 бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг).

Отже, з наведених законодавчих приписів випливає, що надання податковому органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання бюджетного відшкодування є підставою для його одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних яких установлена судом.

Чинне на момент правовідносин законодавство України, зокрема й Закон України "Про податок на додану вартість" не встановлюють обов'язку покупця сплачувати ПДВ ще й до бюджету, коли такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, з урахуванням суми податку, отриманого від покупця разом з ціною товару. Відповідно до положень Закону України "Про податок на додану вартість" сума податку на додану вартість, що включена до ціни товару, є податковим зобов'язанням продавця товару, і саме продавець товару несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. У даній справі такий обов'язок покладений податковою інспекцією на позивача, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Слід зазначити, що в разі невиконання контрагентами покупця своїх обов'язків по сплаті податку на додану вартість до бюджету, такі дії тягнуть відповідальність та негативні наслідки саме щодо цих осіб. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку, в даному випадку позивача, права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у рішеннях Вищого адміністративного суду України, в тому числі від 13.12.2011 року (справа К/9991/40785/11) та від 24.01.2012 року (справа К/9991/66560/11).

У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Також, слід враховувати вимоги статті 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", згідно з якою відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

З системного аналізу вищезазначених норм права, суд вважає за необхідне зазначити, що на момент укладання договору та видачу податкових накладних, сам позивач та його контрагент були зареєстровані як платники ПДВ, їм було видане відповідне свідоцтво, на час укладення спірних правочинів позивач та його контрагент - та ТОВ „Альянс-центр" були зареєстровані у Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України. Укладені між ним угоди виконані у повному обсязі, а тому відсутні підстави для того, щоб вважати їх недійсними.

Окрім того, в постанові Пленуму ВСУ (п.18) від 06.11.2009 № 9 "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" також зазначено, що при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Водночас позивачем не надано суду доказів наявності такого вироку щодо посадових осіб як позивача так і його контрагентів.

З урахуванням наведеного, на переконання суду, податковий орган, приймаючи податкове повідомленя-рішення за № 0000322300/0 від 10.08.10р. не вірно визначив податкове зобов»язання позивачу з ПДВ в частині донарахованої суми - 11026,15 грн. та нарахованих на зазначену суму штрафних санкцій в розмірі 50% - 5513,08 грн., внаслідок чого, таке рішення в цій частині підлягає визнанню протиправним та скасуванню, а позовна вимога - до часткового задоволення.

Окрім того, позивачем оскаржено податкове повідомлення-рішенням № 0007431700/0 від 10.08.2010 року, яким йому донараховано податкове зобов»язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 4092,14 грн. - основного боргу та застосовано штрафних санкцій в розмірі 8184,28 грн.

Як встановлено з акту перевірки за № 1070/2300/30106841 від 02.08.2010 року, при перевірці звітування працівників ТзОВ "Вулкаскот-Україна" про використання коштів, наданих на відрядженя, було виявлено факт відшкодування представницьких витрат в сумі 27280,93 грн., працівникам-фізичним особам, яким дані витрати компенсував роботодавець.

Визначення поняття «представницькі витрати» міститься в Нормах коштів на представницькі цілі, рекламу та виплату компенсації за використання особистих легкових автомобілів для службових поїздок і порядку їхнього використання, затверджених спільним наказом Мінфіну та Мінекономіки України від 12.11.93 р. № 88 (далі - Норми № 88). В 1995 році в частині, що регулює витрати госпрозрахункових підприємств та організацій, цей документ втратив чинність. Однак у частині, що не суперечить чинному законодавству, він залишився діючим, отже, його вимоги повинні виконуватися, тим більше що іншого документа, що регулює склад представницьких витрат, на сьогодні немає.

Отже, відповідно до п.1 Норм № 88 представницькі витрати - це витрати міністерств, відомств, підприємств, установ на прийом і обслуговування іноземних представників і делегацій та представників інших підприємств, які прибули за запрошеннями для проведення переговорів з метою здійснення міжнародних зв'язків, установлення та підтримання взаємовигідного співробітництва та вирішення питань, пов'язаних з комерційною діяльністю.

До представницьких витрат належать витрати, пов'язані:

1) з проведенням офіційного прийому (сніданку, обіду, вечері);

2) з транспортним забезпеченням представників;

3) із заходами культурної програми;

4) з буфетним обслуговуванням під час переговорів;

5) з оплатою послуг перекладача, що не перебуває в штаті підприємства;

6) з оплатою номерів представників у готелях.

Отже, витрати вважаються представницькими лише по відношенню до сторони, яка здійснює прийом представників інших організацій. Витрати іншої сторони, яка направляє своїх офіційних представників не можуть класифікуватися як представницькі витрати.

Представницькі витрати кваліфікуються Законом „Про податок з доходів фізичних осіб" №889-І\/ від 22.05.03р. як додаткове благо, а у відповідності з пп.4.2.9 п.4.2. ст.4 цього Закону дохід, отриманий платником податків від його роботодавця як додаткове благо, включається в загальний місячний оподатковуваний дохід.

Єдиним нормативно-правовим актом, який визначає складову фонду заробітної плати, є Закон України „Про оплату праці". У відповідності з положенням ст.2 цього Закону структуру заробітної плати складають:

- основна заробітна плата. Це - винагорода за виконану роботу у відповідності із встановленими нормами праці;

- додаткова заробітна плата. Це - винагорода за працю зверх встановлених норм, за трудові успіхи, а також за особливі умови праці;

- інші заохочувальні та компенсаційні виплати. До них належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, компенсаційні та інші матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Отже виплати, які компенсують працівнику представницькі витрати, включаються до складу доходу працівника, що оподатковується податком з доходу фізичних осіб.

Таким чином відповідачем вірно зроблено виснововк про порушення позивачем положень ст.4 ЗУ "Про податок з доходів фізичних осіб" та дораховано 4092,14 грн. податку з доходів фізичних осіб.

Водночас п.17.1. ст.17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" регламентовано порядок накладення штрафних санкцій за порушення податкового законодавства та визначено, що штрафні санкції накладаються на платника податків у розмірах, визначених цією статтею, крім штрафних санкцій за порушення валютного законодавства, що встановлюються окремим законодавством.

Відповідно до п.п.17.1.3. п.17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" встановлено, що у разі коли контролюючий орган самостійно донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону (тобто, коли дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях), такий платник податків зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження суми податкового зобов'язання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого податку, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Проте, як вбачається з оскаржуваного податкового повідомлення-рішення № 0007431700/0 від 10.08.2010 року, позивачу на суму донарахованого податково зобов»язання по податку з доходів фізичних осіб на суму 4092,14 грн., відповідачем нараховано штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8184,28 грн., що явно перевищує 50 відсотків суми основного боргу.

Частиною 2 статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

За умов, коли розмір штрафних санкцій податкового повідомлення-рішення № 0007431700/0 від 10.08.2010 року відповідачем визначено не вірно, а диспозиція п.п.17.1.3. п.17.1. ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначає виключне право тільки за податковим органом розраховувати розмір таких санкцій, суд не вправі самостійно визначати їх розмір, у спосіб скасування суми його завищення, внаслідок чого приходить до переконання про необхідність визнная протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0007431700/0 від 10.08.2010 року в частині нарахованих штрафних санкцій в розмірі 8184,28 грн. та часткового задоволення даної позовної вимоги.

Відповідно до частини 3 статті 94 КАС України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Таким чином, в користь позивача, з Державного бюджету України слід стягнути 6,80 грн. сплаченого ним судового збору.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд ,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за № 0000312300/0 від 10.08.2010 року, визнати протиправним та скасувати податке повідомлення-рішення № 0000322300/0 від 10.08.2010 року в частині донарахованої суми ПДВ в розмірі 11026,15 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 5513,08 грн., визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення за № 00007431700/0 від 10.08.2010 року в частині донарахованої суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 8184,28 грн.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вулкаскот-Україна" сплачений ним судовий збір в розмірі 6,80 грн

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя: /підпис/ Панікар І.В.

Постанова складена в повному обсязі 26.03.2012 року.