Постанова

від 10.04.2012 по справі 2а/1270/1260/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.1.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

10 квітня 2012 року Справа № 2а/1270/1260/2012

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - Врембяк А.Ч.

від відповідача - Протасенко С.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

адміністративну справу за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест»

до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської

області Державної податкової служби

про визнання протиправним наказу, визнання протиправними дій, зобов'язання

утриматись від вчинення певних дій, зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 08 лютого 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а/1270/1260/2012 за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, в якому позивач просить:

- визнати протиправним наказ Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 19 жовтня 2011 року № 1801 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест», код за ЄДРПОУ 35024732 (скорочено ТОВ «БК «Лугбудтрест») з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року;

- визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт від 02 листопада 2011 року № 763/23/35024732;

- визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» з контрагентами, викладеними у акті позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» від 02 листопада 2011 року № 763/23/35024732 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року;

- визнати протиправним розповсюдження в акті перевірки конфіденційної інформації відносно фізичної особи ОСОБА_3 щодо порушення відносно нього кримінальної справи та притягнення його до адміністративної відповідальності;

- зобов'язати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську утриматись від використання акта позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» від 02 листопада 2011 року № 763/23/35024732 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року в проведенні перевірок інших суб'єктів господарювання-контрагентів шляхом направлення до податкових органів за місцем знаходження цих суб'єктів господарювання листів про проведення перевірок у зв'язку з визнанням нікчемними правочинів між товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» та суб'єктами господарювання за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року;

- зобов'язати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську вилучити з АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест», оформленої актом від 02 листопада 2011 року № 763/23/35024732 за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на підставі службового посвідчення серії УЛГ № 091933 від 14 березня 2011 року, виданого Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську, ОСОБА_4, головним державним податковим ревізором-інспектором, інспектором податкової служби І рангу відділу перевірок платників податків управління податкового контролю юридичних осіб Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпунктів 78.1.1, 78.1.4 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та відповідно до наказу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську у м. Луганську від 19 жовтня 2011 року № 1801 проведена документальна позапланова невиїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест», з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року. Позивач вважає, що наказ Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську у м. Луганську від 19 жовтня 2011 року № 1801 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки винесено незаконно, а сама перевірка проведена протиправно. Оскільки запит відповідача від 25 серпня 2011 року № 43015/7/16 про надання пояснень та їх документального підтвердження не відповідав вимогам підпункту 20.1.6 пункту 20.1 статті 20 та абзацу 2 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України щодо зазначення підстав для надсилання запиту, на адресу Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську у м. Луганську позивачем поштою направлено відповідь від 09 вересня 2011 року № 246, в якій вказано на невідповідність запиту та зазначено, що відповідно до абзацу 5 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України у разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит. Про те, що відповідачем проведено перевірку, позивач дізнався випадково. В порушення приписів абзацу 2 пункту 78.4 статті 78 Податкового кодексу України відповідач не надсилав рекомендованим листом з повідомленням про вручення та не вручав уповноваженому представнику під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Позивач вважає, що інформація, викладена в акті перевірки від 02 листопада 2011 року за № 763/23/35024732 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року, є недостовірною, а висновки акта перевірки необґрунтованими з тих підстав, що на момент здійснення спірних господарських операцій позивач мав достатні трудові ресурси (штат - 17 осіб), мав транспортний засіб - вантажний автомобіль з причепом в оренді та власний транспортний засіб - вантажний автомобіль з причепом був придбаний 27 жовтня 2011 року та оформлений на момент перевірки. Також підприємство орендує для промислових цілей земельну ділянку у Луганської міської ради. Позивач наполягає на тому, що висновки податкового органу щодо нікчемності усіх правочинів, укладених позивачем за відповідний період, не мають правового обґрунтування, оскільки доказів звернення податковим органом до суду з позовом про визнання вищевказаних угод нікчемними та стягнення в доход держави коштів, одержаних за такими угодами, Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м. Луганську не відбулось. Також, в обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що з системного аналізу норм Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 року за № 34/18772, та пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України вбачається, що документальна перевірка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів, які зазначаються в акті перевірки, а у разі відмови посадових осіб платника податків або його законних представників надати копії таких документів, складається акт у довільній формі, та такий факт про складання акта відмови відображається у акті документальної перевірки. Під час проведення перевірки податковим органом первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи не досліджувались і вони навіть податковим органом не запитувались. З аналізу статті 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та статті 20 Податкового кодексу України, позивач робить висновки, що відповідачу відповідно до покладених на нього функцій та повноважень не надано право щодо встановлення висновків в актах перевірки про нікчемність правочинів, укладених чи неукладених суб'єктами господарювання при перевірці їх господарської діяльності. Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, позивач зазначив, що після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки. В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визначаючі такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства. Акт перевірки ґрунтується лише на припущеннях ревізора-інспектора щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, його позиція про те, що ці правочини суперечать інтересам держави, не підкріплені належними доказами чи рішеннями суду про визнання їх такими. А відсутність у перевіряючого на момент перевірки первинної бухгалтерської документації не може бути безумовною підставою для висновку в акті перевірки про визнання угод нікчемними. Податковий кодекс України не надає права позивачу по справі контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податків, тим більше щодо суб'єктів господарської діяльності (по другому, третьому і так далі ланцюгам постачання), з якими, зокрема, останній не мав будь-яких господарських чи цивільно-правових правовідносин. Порушення суб'єктами підприємницької діяльності - контрагентами позивача по другому, третьому ланцюгу постачання не можуть впливати на результати діяльності позивача. Відповідно до вимог Податкового кодексу України позивач по справі виконав обов'язкові умови для виникнення права платника податку на бюджетне відшкодування: податковий кредит був сформований на підставі реальної (товарної) угоди за фактично придбаний товар, що підтверджується податковими та видатковими накладними, з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності; позивач оплатив вартість товару контрагенту з урахуванням сум податку на додану вартість, що підтверджується платіжними дорученнями; позивач відповідно до закону мав належним чином оформлені податкові накладні.

Під час судового розгляду товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» були надані письмові пояснення по справі від 10 квітня 2012 року б/н, в яких позивач вказав, що відповідачем не надано жодного доказу, який би вказував на неможливість зі сторони позивача вести господарську діяльність та займатися експедиційною діяльністю, в той час як позивачем надані всі документи, що підтверджують реальність господарських операцій за червень 2011 року та наявність ресурсів для ведення господарської діяльності. Основною діяльністю позивача є експедиторська діяльність. З посиланням на норми Закону України від 01 липня 2004 року № 1955-IV «Про транспортно-експедиторську діяльність» та статей 908, 909, 929 Цивільного кодексу України, позивач зазначив, що чинне законодавство визначає можливість надання за цивільно-правовими договорами як послуг з перевезення, так і надання транспортно-експедиторських послуг. Аналіз наведених законодавчих приписів дає підстави для висновку про те, що надання експедиторських послуг та виконання послуг з перевезення є різними видами діяльності, які неможливо ототожнювати. Експедиторські послуги надавались у відповідності із укладеним договором, згідно якого предметом якого є взаємовідносини сторін, пов'язані з організацією перевезень вантажів відповідно до діючого законодавства України, вимогами міжнародних угод і конвенцій. Невід'ємною частиною договору є заявка на конкретне перевезення, погоджена і підписана обома сторонами, яка визначає умови виконання вказаного перевезення. Відповідні акти виконаних робіт є первинними документами в розумінні статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вони відповідають вимогам зазначеної статті закону, так як містять назву документа, дату і місце його складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, зазначено маршрут і терміни перевезення, вартість наданих послуг, акти підписані замовником та експедитором, поставлені печатки, що дає змогу ідентифікувати осіб, які брали участь у здійсненні господарських операцій. Податкові накладні також відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (том 7, арк. справи 26-30).

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив адміністративний позов задовольнити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві та письмових поясненнях по справі від 10 квітня 2012 року б/н (том 7, арк. справи 26-30).

У зв'язку із закінченням процесу реорганізації Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську шляхом перетворення у Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську Луганської області як територіальний орган Державної податкової служби, ухвалою суду від 10 квітня 2012 року здійснено процесуальне правонаступництво відповідача - Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську змінено на Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби (том 7, арк. справи 32-33).

Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську позов не визнала, про що подала заперечення проти позову від 27 березня 2012 року за № 10723/10, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (том 6, арк. справи 53-55). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на таке.

Управлінням оподаткування юридичних осіб Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську направлено посадовим особам товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» запит від 25 серпня 2011 року № 45015/7/16 щодо здійснення фінансово-господарської діяльності, придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) та сплати податків зборів з наданням первинних документів податкового та бухгалтерського обліку за червень 2011 року. Повідомлення та копія наказу від 19 жовтня 2012 року № 1801 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки направлено рекомендованим листом 19 жовтня 2012 року, але згідно довідки форми № 20 повернуто за закінченням строку зберігання. За результатами виходу на податкову адресу підприємства встановлено, що за адресою: м. Луганськ, вул. 1-а Слов'янська, буд. 121-а, знаходиться жила приватна будівля. Перевіркою встановлено, що при візуальному огляді приватної будівлі, відсутні будь які ознаки розташування товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест». В результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій та надання послуг, встановлено, що у товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» з моменту реєстрації по теперішній час матеріальна база відсутня, а саме: відсутні працівники, будь-які автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, які необхідні для зберігання товарно-матеріальних цінностей, що робить фактичне виконання умов угод неможливим. Стосовно позовних вимог про скасування наказу на проведення перевірки, відповідач звернув увагу суду на те, що перевірка вже проведена. Отже, на думку відповідача, на сьогодні відсутня доцільність скасування такого наказу, так як усі дії по виконанню спірного наказу вже виконані, а саме, - проведена перевірка, зроблені висновки, результати якої оформлені актом перевірки, а тому відповідач вважає, що позивачем обрано невірний спосіб захисту своїх прав, так як скасування наказу на проведення перевірки не відміняє результати проведеної перевірки у вигляді акта перевірки, тому не може відновити порушене право позивача. Актом перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» для позивача не встановлено будь-якого обов'язку, не порушено конкретних прав платника податків. Вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єктам владних повноважень компетенції. Здійснення дії являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача несуть акти індивідуальної дії - податкові повідомлення-рішення, саме вони мають вплив на його права та обов'язки. Виходячи із завдань Кодексу адміністративного судочинства України про захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для юридичної особи прав чи інтересів.

У судовому засіданні представник відповідача проти адміністративного позову заперечував, просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях проти позову від 27 березня 2012 року за № 10723/10.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню частково, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» (ідентифікаційний код 35024732) зареєстровано юридичною особою виконавчим комітетом Луганської міської ради 23 березня 2007 року за № 1 382 102 0000 012726, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 017829 та довідка Головного управління статистики у Луганській області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України від 14 червня 2010 року серії АА № 289507 (том 1, арк. справи 16, 18).

Як платника податків товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» взято на облік у Ленінській міжрайонній державній податковій інспекції у м. Луганську, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 27 березня 2007 року за № 476 (том 1, арк. справи 17).

У відповідності до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» зареєстровано платником податку на додану вартість, йому присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість 350247312369, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 10 квітня 2007 року № 100033951 (том 1, арк. справи 20).

На підставі наказу від 19 жовтня 2011 року № 1801 посадовою особою Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест», код за ЄДРПОУ 35024732, з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року, результати якої оформлені актом від 02 листопада 2011 року № 763/23/35024732 (том 1, арк. справи 29-45; том 6, арк. справи 56).

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки врегульовані статтею 79 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Документальна позапланова невиїзна перевірка відповідно до пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Однією із підстав для проведення документальних позапланових перевірок підпункт 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України закріпив таку обставину - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Вимоги до письмового запиту про подання податковому органу інформації закріплені в пункті 73.3 статті 73 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право звернутися до платників податків та інших суб'єктів інформаційних відносин із письмовим запитом про подання інформації (вичерпний перелік та підстави надання якої встановлено законом), необхідної для виконання покладених на органи державної податкової служби функцій, завдань, та її документального підтвердження. Такий запит підписується керівником (заступником керівника) органу державної податкової служби і повинен містити перелік інформації, яка запитується, та документів, що її підтверджують, а також підстави для надіслання запиту.

Відповідно до абзацу 5 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України платники податків та інші суб'єкти інформаційних відносин зобов'язані подавати інформацію, визначену у запиті органу державної податкової служби, та її документальне підтвердження протягом одного місяця з дня, що настає за днем надходження запиту (якщо інше не передбачено цим Кодексом). У разі коли запит складено з порушенням вимог, викладених в абзацах першому та другому цього пункту, платник податків звільняється від обов'язку надавати відповідь на такий запит.

Під час судового розгляду судом встановлено, що запит Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 25 серпня 2011 року за № 43015/7/16 до товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» про надання пояснень щодо здійснення фінансово-господарської діяльності, придбання та реалізації товарів (робіт, послуг) та сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) з наданням первинних документів податкового, бухгалтерського обліку та регістрів по рахункам за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року складено з порушенням вимог, викладених в абзаці другому пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України, а саме в запиті не зазначено підстави для його надіслання (том 1, арк. справи 21), у зв'язку з чим позивач відповідно до приписів абзацу 5 пункту 73.3 статті 73 Податкового кодексу України звільнений від обов'язку надавати відповідь на такий запит, про що і було повідомлено відповідачу листом 09 вересня 2011 року за № 246 (том 1, арк. справи 23).

Згідно правової позиції, яка викладена Судовою палатою в адміністративних справах Верховного Суду України в постанові від 24 січня 2006 року за результатами перегляду за винятковими обставинами постанови Вищого господарського суду України від 17 серпня 2005 року у справі № 9/175-04 за позовом АКБ «Мрія» до Державної податкової інспекції у м. Вінниці про визнання неправомірною позапланової комплексної перевірки, Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам статті 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні». Право податкової інспекції на проведення перевірки підлягає законодавчим обмеженням та реалізується з дотриманням порядку, встановленого законом. Суд може захистити право платника податку у разі проведення перевірки за відсутності для цього належних юридичних підстав та з порушенням правил, процедури, встановлених законом. Наявність негативних наслідків такої перевірки для можливості судового захисту законом не вимагається. Право на судовий захист пов'язане з самою протиправністю дій.

З огляду на викладене, суд прийшов до висновку, що платник податків має право оскаржити в судовому порядку дії податкового органу з проведення перевірки, якщо вважає, що останній при проведенні такої перевірки порушив правила та процедуру, встановлені законом.

Під час судового розгляду відповідачем не доведено дотримання вимог підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 та статті 79 Податкового кодексу України, які є обов'язковими для видачі наказу про проведення позапланової документальної невиїзної перевірки, а саме, не надано документального підтвердження наявності таких обставин - за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, внаслідок чого наказ Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 19 жовтня 2011 року за № 1801 «Про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест», код за ЄДРПОУ 35024732, з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року» (том 6, арк. справи 56) є протиправним, тобто таким, що не породжує жодних правових наслідків від моменту прийняття такого акта.

Оскільки наказ Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 19 жовтня 2011 року за № 1801 «Про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест», код за ЄДРПОУ 35024732, з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року» є протиправним, суд дійшов до висновку про протиправність дій Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест», код за ЄДРПОУ 35024732, з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року, яка оформлена актом від 02 листопада 2011 року № 763/23/35024732 (том 1, арк. справи 29-45).

Порушення відповідачем порядку проведення перевірки, як способу реалізації владних управлінських функцій, відповідно до приписів частини 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України має наслідком неналежність акта перевірки як доказу, покладеного в основу податкового правопорушення. Тобто, акт від 02 листопада 2011 року № 763/23/35024732 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест», код за ЄДРПОУ 35024732, з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року та зроблені в ньому податковим органом висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства не мають юридичного значення, тобто не впливають на коло прав, свобод, законних інтересів чи обов'язків позивача, а також встановлені законом умови їх реалізації, а отже, і не породжують правовідносин, які потребують судового захисту.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» з контрагентами, викладеними у акті позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» від 02 листопада 2011 року № 763/23/35024732 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року, суд вважає за необхідне зазначити, що посилання відповідача на нікчемність правочинів з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Правочини між позивачем та його контрагентами не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними правочинами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладених договорів між позивачем та його контрагентами. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету. Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що суперечить вимогам законодавства. Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсними.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-які судові рішення з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства та порушує публічний порядок, відсутні.

Крім цього, матеріалами справи (договорами оренди, податковими накладними, актами здачі-прийняття робіт, рахунками, рахунками-фактурами, товарно-транспортними накладними, накладними, маршрутними листами до подорожнього листа, заявками на надання послуг) підтверджено реальність господарської діяльності позивача у червні 2011 року зі своїми контрагентами (том 1, акр. справи 65-250; том 2, арк. справи 1-250; том 3, арк. справи 1-249; том 4, арк. справи 1-248; том 5, арк. справи 1-249; том 6, арк. справи 1-43, 61-198, 217-250; том 7, арк. справи 3-18).

Проте, на думку суду, адміністративний позов в частині позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» про визнання протиправними дій Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо визнання нікчемними всіх укладених правочинів товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» з контрагентами, викладеними у акті позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» від 02 листопада 2011 року № 763/23/35024732 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року, слід залишити без задоволення з тих підстав, що висновки податкового органу про нікчемність всіх укладених позивачем правочинів у акті від 02 листопада 2011 року № 763/23/35024732 внаслідок визнання судом протиправними наказу про проведення перевірки та дій податкового органу з проведення перевірки не мають юридичного значення, а тому судом не може бути надана їм жодна оцінка.

Визнання судом протиправними наказу про проведення перевірки та дій податкового органу з проведення перевірки, як спосіб захисту порушених прав позивача, відповідає об'єкту порушеного права і у спірних правовідносинах є достатнім, необхідним та таким, що повністю відновлює порушене право позивача.

Задовольняючи вимогу позивача в частині зобов'язання відповідача утриматись від вчинення певних дій, а саме зобов'язання Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби утриматись від використання акта позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» від 02 листопада 2011 року № 763/23/35024732 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року в проведенні перевірок інших суб'єктів господарювання-контрагентів шляхом направлення до податкових органів за місцем знаходження цих суб'єктів господарювання листів про проведення перевірок у зв'язку з визнанням нікчемними правочинів між товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» та суб'єктами господарювання за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року, суд виходить з такого.

Враховуючи те, що судом визнаний протиправним наказ Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 19 жовтня 2011 року № 1801 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест», код за ЄДРПОУ 35024732, з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року та визнані протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт від 02 листопада 2011 року № 763/23/35024732, внаслідок чого акт від 02 листопада 2011 року № 763/23/35024732 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест», код за ЄДРПОУ 35024732, з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року та зроблені в ньому податковим органом висновки щодо порушення позивачем податкового законодавства не мають юридичного значення, суд погоджується із позивачем про певні негативні наслідки для платника податків у разі надіслання зазначеного акта перевірки до контрагентів позивача та використання його з метою коригування задекларованих показників податкового кредиту і податкових зобов'язань у контрагентів позивача, що, як наслідок, безпідставно вплине на діловий імідж позивача у господарських відносинах. Відтак, на думку суду, спрямування зазначеного акта до контрагентів позивача є безпідставним та передчасним.

Щодо вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест», оформленої актом від 02 листопада 2011 року № 763/23/35024732 за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року, суд зазначає таке.

У судовому засіданні представником відповідача надані усні пояснення, з яких судом встановлено, що вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест», оформленої актом від 02 листопада 2011 року № 763/23/35024732 за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року, відповідач може лише на підставі судового рішення, оскільки іншого законодавчо визначеного порядку для вилучення зазначеної інформації з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» на сьогодні не існує. З огляду на викладене, з метою повного та своєчасного захисту прав та законних інтересів позивача суд вважає за необхідне задовольнити вимоги у цій частині.

Щодо заявлених позовних вимог про визнання протиправним розповсюдження в акті перевірки конфіденційної інформації відносно фізичної особи ОСОБА_3 щодо порушення відносно нього кримінальної справи та притягнення його до адміністративної відповідальності, суд зазначає, що згідно приписів Закону України від 02 жовтня 1992 року № 2657-XII «Про інформацію» у даних правовідносинах право вимоги належить виключно фізичній особі ОСОБА_3, а не платнику податків - товариству з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест». Звернення до суду з позовом особи, якій не належить право вимоги (неналежний позивач), є підставою для відмови у задоволенні таких позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним наказу, визнання протиправними дій, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій, зобов'язання вчинити певні дії підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 10 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 17 квітня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання протиправним наказу, визнання протиправними дій, зобов'язання утриматись від вчинення певних дій, зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним наказ Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську від 19 жовтня 2011 року № 1801 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест», код за ЄДРПОУ 35024732, з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року.

Визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту декларацій з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року, за результатами якої складено акт від 02 листопада 2011 року № 763/23/35024732.

Зобов'язати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби утриматись від використання акта позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» від 02 листопада 2011 року № 763/23/35024732 з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року в проведенні перевірок інших суб'єктів господарювання-контрагентів шляхом направлення до податкових органів за місцем знаходження цих суб'єктів господарювання листів про проведення перевірок у зв'язку з визнанням нікчемними правочинів між товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» та суб'єктами господарювання за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року.

Зобов'язати Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби вилучити з автоматизованої системи «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» інформацію про результати перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест», оформленої актом від 02 листопада 2011 року № 763/23/35024732 за результатами позапланової невиїзної документальної перевірки з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 червня 2011 року по 30 червня 2011 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Лугбудтрест» (ідентифікаційний код 35024732, місцезнаходження: 91011, м. Луганськ, вул. 1 Слов'янська, буд. 121-А) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 16,09 грн. (шістнадцять гривень дев'ять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 17 квітня 2012 року.

СуддяТ.І. Чернявська