Постанова

від 25.04.2012 по справі 2а/1270/2637/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 квітня 2012 року Справа № 2а/1270/2637/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Островської О.П.,

при секретарі - Тельдековій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Лугпромресурси" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районні міста Луганська про скасування податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток, -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2012 року позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Лугпромресурси" звернувся до суду з позовом до відповідача Державної податкової інспекції в Жовтневому районні міста Луганська про скасування податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток № 0000522310 від 26 березня 2012 року, в якому послався, що зазначеним податковим повідомленням-рішенням Товариству з обмеженою відповідальністю «Лугпромресурси» було збільшено податок на прибуток приватних підприємств на суму 67430,00 грн. та нараховані штрафні санкції у сумі 1 грн. Підставою для прийняття такого рішення стала документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Лугпромресурси» та складений за її результатами Акт від 13.03.2012 року 16799/23/31856550.

На думку позивача вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню з наступних підстав.

01 лютого 2012 року між ТОВ «Лугпромресурси» та ТОВ «Торговельний дім «Конд» було укладено Договір поставки вугілля №01/02У, згідно якого ТОВ «Торговельний дім «Конд» зобов'язане було поставити на склад ТОВ «Лугпромресурси» вугілля марки ЖР у кількості 1000т. зі строком поставки лютий 2011 року, вугілля марки ГР (0-200) у кількості 500т. зі строком поставки лютий 2011 року, вугілля марки ГР (0-200) у кількості 1000т. зі строком поставки березень 2011 року, та вугілля марки ДГР (0-200) у кількості 1000т. зі строком поставки березень 2011 року. Згідно специфікацій (Додатки №№1-4 до Договору) поставка вугілля здійснюється на прирейковий склад ТОВ «СтаНік» м. Лутугіно, з яким позивач уклав Договір №4 від 12 січня 2011 року на складування вугільної продукції, її завантаження в залізничні вагони та відправку вугілля. 10 лютого 2011 року та 21 лютого 2011 року на розрахунковий рахунок ТОВ Торговельний дім «Конд» було перераховано за вугілля грошові кошти в загальній сумі 323665,2 грн. 10 лютого 2011 року ТОВ «Торговельний дім «Конд» згідно накладної №10021101 по Акту передачі вугілля від 11.02.2011р. передало позивачу 207 т. вугілля марки ЖР (0-200) на 108799,2 грн. та видало податкову накладну №1002111 від 10.02.2011р. 21 лютого 2011 року на адресу позивача було поставлено по накладній №21021101 та Акту передачі вугілля від 21.02.2011р. 207т вугілля марки ГР (0-200) на суму 107433 грн. та видано податкову накладну 2102111 від 21.02.2011р. А 02 березня 2011 року було поставлено по накладній №02031101 від 02.03.2011р. та Акту передачі вугілля від 02.03.2011р. 207т. вугілля марки ГР (0-200) на суму 107433 грн. та видано податкову накладну №2102112 від 21.02.2011р. Таким чином, на прирейковий склад ТОВ «СтаНік» ТОВ «Торговельний дім «Конд» поставив 611 т. вугілля на загальну суму 323665,2 грн.

11.02.2011р., 24.02.2011р. та 03.03.2011р. згідно укладеного між ТОВ «Лугпромресурси» та «НОLDЕ-РRІМ», Молдова Контракту №17/08-10 від 17.08.2010р. вказане вугілля було відправлено Молдовському Покупцю, що підтверджується накладними №№6 від 11.02.2011р., 7 від 24.02.2011р. та 8 від 03.03.2011р., Актами передачі вугілля від 11.02.2011р., 24.02.2011р. та 03.03.2011р., митними деклараціями від 11.02.2011р., 23.02.2011р. та 03.03.2011р., податковими накладними №2 від 11.02.2011р., №1 від 03.03.2011р. та №3 від 09.03.2011р., Таким чином, закуплене у ТОВ «Торговельний дім «Конд» вугілля було в повному обсязі поставлене в Молдову.

Під час перевірки відповідачем позивача було зроблено висновок про те, що укладений договір та документи виписані ТОВ «Торговельний дім «Конд» є дефектними. Позивач вважає, що в даному випадку відповідач примінив неіснуюче в цивільному законодавстві Украхни поняття «дефектний документ».

Окрім цього, відповідачем було зроблено висновки про те, що Договір між ТОВ Торгівельний дім «Конд» та позивачем та пов`язані з ним документи є нікчемними з огляду на те, що Державну реєстрацію ТОВ «Торговельний дім «Конд» рішенням суду визнано недійсною, основним постачальником ТОВ «ТД «Конд» у лютому 2011 року було ПП «Ларус-Люкс», місцезнаходження якого не встановлено.

Однак, в акті перевірки відсутні посилання на наявність вироку суду, якими доведена вина посадових осіб із ТОВ «Торговельний дім «КОНД» у знищенні (пошкодженні) державшого майна або незаконному заволодінні ним, тощо. Відсутні подібні факти і відносно посадових осіб ТОВ «ЛУГПРОМРЕСУРСИ». Тобто ДПІ не доведено умисел жодної із сторін за договором купівлі-продажу товару №01/02-1 від 01.02.2011р. на укладання та виконання правочину без мети настання реальних наслідків, що обумовлені ним, або укладення правочину, який порушує публічний порядок. Договір №01/02-1 від 01.02.2011р., предметом якого є поставка вугілля, було укладено для забезпечення здійснення основного виду господарської діяльності покупця. У вказаному договорі сторонами були визначені всі його істотні умови, зокрема, умовами поставки товару передбачено, що поставка здійснюється на склад покупця, указаний в додатку до договору, право власності на товар переходить після оформлення актів приймання-передачі; оплата товару здійснюється шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок.

Позивач вважає, що ні Податковий кодекс України, ні Закон України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачають можливості визнання податковими органами господарських договорів нікчемними.

Таким чином, Акт від 13.03.2012 року №799/23/31856550 та прийняте на підставі цього Акту податкове повідомлення-рішення №0000522310 від 26 березня 2012 року прийняте не на достовірних даних, а на припущеннях. За наведених обставин, позивач просить суд скасувати спірне податкове повідомлення -рішення.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, дав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав, надав заперечення, в яких не погоджується з позовними вимогами Товариства з обмеженою відповідальністю "Лугпромресурси" з огляду на те, що в ході позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «ЛУГПРОМРЕСУРСИ» було встановлено господарські взаємовідносини Позивача з ТОВ «Торгівельний дім «КОНД», які, на думку контролюючого органу, мають ознаки фіктивності. А отже, угода, укладена між Позивачем та його контрагентом, на думку контролюючого органу, є нікчемною у розумінні статей 203, 215, 216 та ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України, так як вона укладена без наміру викликати правові наслідки, що обумовлені нею, та спрямована на незаконне заволодіння майном держави у вигляді заниження об'єкту оподаткування та несплати податків до бюджету.

Також в ході проведення перевірки було встановлено, що податкові накладні, видані ТОВ «Торгівельний дім «КОНД», на підставі яких позивачем було збільшено валові витрати, не відповідають вимогам нормативних актів, оскільки особа, уповноважена на підписання первинних документів від імені ТОВ «Торгівельний дім «КОНД» - ОСОБА_2 не підписувала жодних фінансово-господарських документів, пов'язаних з підприємницькою діяльністю даного товариства

Таким чином, перевіркою було встановлено порушення позивачем норм п. 5.1, пп. 5.2.1, пп. 5.3.9 п.5.3, пп. 5.2.1 п. 5.2, п. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 р. №334/94-ВР (у в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток у сумі 67430,25 грн. за І квартал 2011 р.

На підставі вказаного акту, ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську було прийнято податкове повідомлення-рішення від 26.03.12 № 0000522310, яким позивачу було визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 67431,00 грн., в тому числі основний платіж 67430,00 грн., штрафні санкції 1,00 грн.

За таких обставин у відповідача були підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомленні-рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази, суд приходить до наступного.

У відповідності з Конституцією України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій, чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 17 КАС України передбачено, що в числі інших юрисдикція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України основним завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Тому у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), безсторонньо ( неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення ( дія), з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статус державної податкової служби України, її функції та правові основи діяльності регулюються нормами Закону України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим Кодексом України.

Державна податкова інспекція є органом державної влади і, відповідно, її діяльність має підпорядковуватись вимогам наведеної норми Конституції України та аналогічним вимогам Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Відповідно до статті 1 зазначеного вище закону, до системи органів державної податкової служби віднесено Державну податкову адміністрацію України, державні податкові адміністрації в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах.

Судом встановлено, що позивач ТОВ «Лугпромресурси» зареєстрований як суб'єкт господарювання - юридична особа 16.01.2002 року відділом ліцензування, державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради за № 25370169700021951, код ЄДРПОУ 31856550, є платником податків та зборів, перебуває на обліку в ДПІ в Жовтневому районі м.Луганська, є платником податку на додану вартість.

Працівниками Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську у встановленому порядку проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Лугпромресурси» з питань дотримання вимог податкового законодавства з питань прибутку під час придбання товарів (робіт, послуг) у ТОВ «Торгівельний дім «Конд» за період з 01.02.11 по 28.02.11 року.

Результати перевірки оформлені актом № 799/23/31856550 від 13.03.2012 року (а.с.10-19).

Перевіркою, як зазначено у акті, встановлено порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, 5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року Ж334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 67430,25 грн., в т.ч. за 1 квартал 2011р. на суму 67430,25 грн.

На підставі цього акту складено податкове повідомлення-рішення №0000522310 від 26.03.2012 року. (а.с.9).

Згідно вказаного податкового повідомлення-рішення №0000522310 від 26.03.2012 року встановлено порушення п.5.1, п.п.5.2.1 п.5.2, п.5.3 ст.5 Закону України від 28 грудня 1994 року Ж334/94-ВР «Про оподаткування прибутку підприємств» (зі змінами та доповненнями), у зв'язку із чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на суму 67431 грн. (за основним платежем - 67430 грн., за штрафними (фінансовими санкціями (платежами) -1,00 грн.)

За висновками, викладеними відповідачем в згаданому Акті, в діяльності Позивача податковим органом виявлено порушення, а саме: у зв'язку з виявленими перевіркою нереальними господарськими операціями придбання товарів (робіт, послуг), а також у зв'язку з наявністю податкових ризиків по взаємовідносинам з ТОВ «ТД «Конд» по ланцюгу постачання, ТОВ «Лугпромресурси» безпідставно завищено валові витрати по операціях з придбання товарів на згальну суму 269721грн., в тому числі за І квартал 2011р.на суму 269721 грн., в результаті чого занижено податок на прибуток за 1 квартал 2011р. на суму 67430,25 грн.

Позивач не згоден з вказаним податковим повідомленням-рішенням.

Таким чином, причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо включення до складу валових витрат сум по операціях з придбання товарів на загальну суму 269721грн. в тому числі за І квартал 2011р.на суму 269721 грн. по операціях з ТОВ «Торгівельний дім «Конд».

Справа розглядається у межах виниклого спору та заявлених позовних вимог.

При цьому, враховуючи спірний період, суд вважає необхідним при вирішенні спору керуватися Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств», Податковим Кодексом України.

Суд вважає, що у даному випадку у відповідача не було підстав для прийняття зазначеного податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до пункту 5.1, підпункту 5.2.1 пункту 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. До складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 -5.8 цієї статті. До таких обмежень, згідно з підпунктом 5.3.1 вказаного Закону, віднесено включення до валових витрат на потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності та відповідно до підпункту 5.3.9 -витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Пунктом 5.11 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств" заборонено установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових, крім тих, що зазначені в цьому Законі.

Відповідно до підпункту 11.2.1 пункту 11.2 статті 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Згідно зі ст. 201 Податкового Кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу покупця, та є підставою для нарахування сум податку, що відноситься до податкового кредиту.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та бухгалтерську звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, то відповідні документа не можуть вважатися первинними для цілей податкового обліку навіть за наявності усіх формальних реквізитів, що передбачені для певного виду документа чинним законодавством.

Частинами 2, 3 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документу; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Таким чином, відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

При цьому, господарські операції (поставка, продаж тощо) є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань.

Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з легітимними рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податку.

Аналіз реальності господарських операцій може здійснюватися на підставі даних податкового та бухгалтерського обліку платника податків та інших обставин, в тому числі реального економічного змісту господарських операцій та підтвердження їх первинними документами (товарно-транспортними накладними та ін.).

Відповідно до п. 2, 5, 18 Наказу Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 № 165, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.97 за № 233/2037 "Про затвердження форми податкової накладної та порядку її заповнення": податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість (п. 2 Порядку заповнення податкової накладної); податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж вказаною у пункті 2 даного Порядку (п.5 Порядку заповнення податкової накладної); всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця (п.18 Порядку заповнення податкової накладної).

Отже не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки і збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів.

Наявність належним чином оформлених податкових накладних є підставою для включення до складу валових витрат сум за такими накладними за умови реального вчинення дій по виконанню господарської операції.

Судом встановлено, що 1 лютого 2011 року за № 01/02-1 між позивачем та його контрагентом ТОВ Торгівельний дім «Конд» було укладено договір поставки вугілля. (а.с. 26-27).

Вказаний договір підписаний директорами підприємств, які на той час мали всі повноваження на укладення угод, їх підписи завірені відповідними печатками підприємств.

Згідно зазначеного договору ТОВ «Торговельний дім «Конд» зобов'язане було поставити на склад ТОВ «Лугпромресурси» вугілля марки ЖР у кількості 1000т. зі строком поставки лютий 2011 року, вугілля марки ГР (0-200) у кількості 500т. зі строком поставки лютий 2011 року, вугілля марки ГР (0-200) у кількості 1000т. зі строком поставки березень 2011 року, та вугілля марки ДГР (0-200) у кількості 1000т. зі строком поставки березень 2011 року. Згідно специфікацій (Додатки №№1-4 до Договору) (а.с.28-31) поставка вугілля здійснюється на прирейковий склад ТОВ «СтаНік» м. Лутугіно, з яким позивач уклав Договір №4 від 12 січня 2011 року на складування вугільної продукції, її завантаження в залізничні вагони та відправку вугілля (а.с.43).

На виконання цього договору вказаним контрагентом була здійснена поставка вугілля на суму 323665,2 грн., на що було оформлено цим контрагентом та видано позивачеві податкові накладні:

№ 1002111 від 10.02.2011 року на суму 108799,22 грн., у тому числі ПДВ 18133,20 грн.(а.с.32);

№ 2102111 від 21.02.2011 року на суму 107433 грн., у тому числі ПДВ 17905,50 грн.(а.с.33);

№ 2102112 від 21.02.2011 року на суму 107433 грн., у тому числі ПДВ 17905,50 грн.(а.с.34).

Вказані податкові накладні оформлені належним чином.

Крім того, виконання договору підтверджуються належним чином оформленими первинними документами.

Так, на підтвердження виконання робіт сторони складали акти передачі вугілля: від 11.02.2011р. щодо передачі позивачу 207 т. вугілля (а.с.36); від 21.02.2011р. щодо передачі позивачу 207т вугілля (а.с. 38); від 02.03.2011р. щодо передачі позивачу 207т. вугілля (а.с.40). Зазначене вугілля було передано згідно накладної № 10021101 від 10.02.2011 року (а.с.35), накладної № 21021101 від 21.02.2011 року (а.с.37), накладної № 02031101 від 02.03.2011 року (а.с.39).

Судом також встановлено, що 11.02.2011р., 24.02.2011р. та 03.03.2011р. згідно укладеного між ТОВ «Лугпромресурси» та «НОLDЕ-РRІМ», Молдова Контракту №17/08-10 від 17.08.2010р. (а.с.49-52) вказане вугілля було відправлено Молдовському Покупцю, що підтверджується накладними №№6 від 11.02.2011р., 7 від 24.02.2011р. та 8 від 03.03.2011р.( а.с.60,66,72), Актами передачі вугілля від 11.02.2011р., 24.02.2011р. та 03.03.2011р. (а.с.61,67,73), митними деклараціями від 11.02.2011р., 23.02.2011р. та 03.03.2011р.(а.с.63-64,69-70,75-76), податковими накладними №2 від 11.02.2011р., №1 від 03.03.2011р. та №3 від 09.03.2011р.(а.с.65,71,77), тобто відбулася подальша реалізація вугілля, придбаного у ТОВ «Торговельний дім «Конд» за договором від 1 лютого 2011 року за № 01/02-1.

Вказана первинна документація бухгалтерської та фінансової звітності , складена на виконання договору з контрагентом ТОВ «Торговельний дім «Конд», оформлена належним чином.

Доводи відповідача про:

неможливість фактичного здійснення виконавцем ТОВ «Торговельний дім «Конд» господарських операцій через відсутність необхідних трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності;

порушення ст. 203, ст. 215,228 ЦК України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не створюють юридичних наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «Лугпромресурси» з постачальником ТОВ «Торговельний дім «Конд»,-

викладені у акті перевірки та які стали підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, на увагу не заслуговують, оскільки спростовуються вищевказаними доказами.

Доводи відповідача стосовно неналежного оформлення первинних документів бухгалтерської та фінансової звітності на увагу не заслуговують.

Правила податкового обліку не встановлюють конкретного переліку первинних документів, за допомогою яких повинні бути оформлені господарські операції, а також не передбачають будь-яких спеціальних вимог до форми або виду первинних документів, до їх оформлення та заповнення.

До документів, які засвідчують факт придбання товару, робіт, послуг, діючим законодавством передбачена лише одна умова: вони повинні засвідчувати фактичне отримання товарук або результатів робіт, послуг.

Факт отримання позивачем товару від контрагента ТОВ «Торговельний дім «Конд» підтверджено, здійснення позивачем оплати отриманих послуг підтверджується інформацією банку щодо фактичної сплати вартості вугілля за договором від 1 лютого 2011 року за № 01/02-1 (а.с.41-42).

Таким чином, на момент перевірки реальність господарської операції між позивачем та ТОВ «Торговельний дім «Конд» підтверджено первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності.

Зобов'язання за договором між позивачем та його вказаним контрагентом виконані сторонами договору у повному обсязі, що підтверджується відповідними документами первинного бухгалтерського обліку, якими відображено господарську операцію.

Доводи відповідача стосовно того, що вказаний вище договір між позивачем та його контрагентом ТОВ «Торговельний дім «Конд» є нікчемним договором, на увагу не заслуговують.

Згідно частини 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Пунктом 3 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу (загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину).

Статтею 204 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з статтею 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Відповідно до п.18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року №9 „Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" при кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Крім того, відповідно до приписів статті 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вказані норми Цивільного та Господарського кодексів України не тільки не містять прямої вказівки на нікчемність правочину, укладеного з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави, а навпаки, вказують на можливість його оспорювання.

Водночас, положеннями Податкового кодексу України та Закону України «Про державну податкову службу в Україні» не передбачено такого права, як визнання в односторонньому порядку господарських правочинів нікчемними.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування, однак відповідачем належні докази з цього приводу не надано.

Згідно з частиною 4 статті 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Угоди, які укладені між Позивачем та його контрагентами, не визнані судом недійсними і їх недійсність прямо не встановлена законом, у зв'язку з чим існує презумпція правомірності вказаних правочинів, а також наявність взаємних прав та обов'язків сторін за такими угодами.

Посилання відповідача на пояснення власника (засновника) ТОВ «Торговельний дім «Конд» ОСОБА_2, надані нею працівникам міліції про те, що вона ніяких документів по підприємству не підписувала, не відкривала розрахункові рахунки у банках, податкову звітність не подавала, знаннями, необхідними для ведення підприємницької діяльності не володіє, ніяких реєстраційних документів, печаток та штампів ТОВ «Торгівельний дім «КОНД» їй ніхто не передавав і на отримання прибутків від зайняття підприємницькою діяльністю мети вона не мала, суд не приймає до уваги, оскільки факт підроблення підписів на податкових накладних, підписаних та виданих від імені ТОВ «Торговельний дім «Конд» та документів від імені ТОВ «Торговельний дім «Конд», може бути встановлений лише вироком суду з кримінальної справи, що набрав законної сили, а не матеріалами досудового слідства.

На виконання вимог ст. 71 КАС України відповідачем не надано до суду ніяких доказів порушення кримінальних справ, які стосуються укладенння угод між ТОВ "Лугпромресурси" ТОВ «Торговельний дім «Конд».

Таким чином, відповідач при складанні акту перевірки та прийнятті на його підставі оскаржуваного повідомлення-рішення, вийшов за межі своїх повноважень і самостійно, поза судовою процедурою, визнав вищезазначений договір, укладений між позивачем - з одної сторони ТОВ «Торговельний дім «Конд» з другої сторони, недійсним, наведені в акті перевірки порушення не дають право податковому органу вчиняти дії щодо самостійного визнання угод нікчемними, а є лише підставою, при наявності достатніх доказів, для звернення до суду у встановленому законодавством порядку з вимогою про визнання правочинів недійсними.

Посилання відповідача на те, що укладені договори, податкові та видаткові накладні, виписані ТОВ «ТД «Конд» на адресу ТОВ «Лугпромресурси» є дефектними з огляду на визнання судом 19.12.11 року недійсними установчих документів ТОВ «ТД «Конд», яке видало податкові накладні суд не приймає до уваги виходячи з наступного.

Суд вважає, що визнання недійсними установчих документів юридичної особи саме по собі не призвело до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації ТОВ «ТД «Конд» до моменту виключення його з державного реєстру, та не позбавило правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні.

Як встановлено в судовому засіданні ТОВ «Торговельний дім «Конд» до теперішнього часу не виключено з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. Також відповідач підтвердив, що на момент здійснення господарських операцій між позивачем та ТОВ «Торговельний дім «Конд» останній мав свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Таким чином, відповідач не спростував доводи позивача про те, що на час здійснення господарських операцій ТОВ «Торговельний дім «Конд» був включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців. За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Статтею 18 Закону України від 15 травня 2003 року N 755-IV "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" установлено таке. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже із наведеного випливає, що недотримання постачальником податкової дисципліни в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на податкові зобов'язання покупця.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу стосовно не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів та відповідно не створюють юридичних наслідків, оскільки зазначені доводи є лише припущеннями відповідача.

За таких обставин, відповідач не довів суду правомірність своїх висновків щодо порушень позивачем податкового законодавства, його доводи щодо ненадання належним чином оформлених первинних бухгалтерських та фінансових документів, та щодо нікчемності укладених позивачем угод (навіть без їх переліку) ґрунтуються на припущеннях та не підтвердженні посиланнями на будь-які первинні документи. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, не є підставою для відмови у праві на податковий кредит порушення податкової дисципліни, вчинені контрагентами платника податку, про що зазначено у акті перевірки позивача.

Таким чином, висновки відповідача про неможливість фактичного здійснення виконавцем ТОВ «Торговельний дім «Конд» господарських операцій, а також про те, що проведені операції не мають реального товарного характеру (відсутність товарно-транспортних накладних тощо), тобто здійснений правочин між ТОВ «Торговельний дім «Конд»та позивачем, не відповідає вимогам закону, не спричинив реального настання правових наслідків та являється нікчемним, оскільки вчинений з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, свого підтвердження не знайшли в судовому засіданні, вони є лише припущеннями відповідача, на підставі яких відповідачем прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

За таких обставин суд вважає, що є підстави для задоволення позовних вимог позивача.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Тобто, для забезпечення захисту порушених прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб під час розв'язання спору, адміністративний суд передусім повинен зробити висновок про протиправність рішення суб'єкта владних повноважень, наслідком чого є його скасування.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 11 КАС України, суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Позивачем у позовній заяві заявлено вимоги до Державної податкової інспекції у Жовтневому районні міста Луганська про скасування податкового повідомлення-рішення від 26.03.2012 року № №0000522310.

Зважаючи на вищевикладене, суд вважає за необхідне відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України вийти за межі позовних вимог та визнати протиправним податкове повідомлення-рішення від 26.03.2012 року № №0000522310.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що, оскільки судове рішення ухвалене на користь особи, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або з відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України в судовому засіданні 25.04.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 28.04.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч.4 ст.167 КАС України.

Керуючись ст. ст. 11, 71, 94, 159-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Лугпромресурси" до Державної податкової інспекції у Жовтневому районні міста Луганська про скасування податкового повідомлення-рішення з податку на прибуток задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Луганська від 26.03.2012 року № №0000522310.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Лугпромресурси" судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1348 грн. 62 коп. (одна тисяча триста сорок вісім грн. 62 коп).

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Повний текст постанови складено 28 квітня 2012 року.

СуддяО.П. Островська