Постанова

від 27.04.2012 по справі 2а-5351/11/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2012 р. № 2а-5351/11/1370

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Журомської М.В.,

за участю секретаря - Козьміна А.М.,

за участю представника позивача Моравського С.Є., представника відповідача

Кельбас Р.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом ТзОВ фірма «Барель»до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними дій,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Барель» звернулося у Львівський окружний адміністративний суд з позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова про визнання протиправними дій. В обгрунтування позовних вимог зазначає, що оскаржувані дії, зумовлені обставинами податкової перевірки по іншій юридичній особі -ТзОВ «Фалкон», контрагента ТзОВ фірма «Барель». Зазначає, що перевірка проводилась без дослідження відповідних первинних бухгалтерських документів, які б підтвердили чи спростували факт отримання/передачі товару, вважає висновки податкового органу про те, що товар по господарських операціях не передавався непідтвердженим та недоведеним належним чином, а тому і висновки Акту з цього приводу не можуть бути носієм інформації.

На адресу суду позивачем подано заяву про зміну позовних вимог, згідно яких, позивач просить суд визнати протиправними дії ДПІ у Франківському районі м. Львова, які полягали у викладенні в Акті перевірки від 30.03.2011 року за № 538/23-2/23955196 протиправних висновків про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ТзОВ фірма «Барель»та його контрагентами -постачальниками та покупцями.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з урахуванням зміни позовних вимог, просить позов задовольнити в повному обсязі. В усних поясненнях зазначив, що висновки про безтоварність та нікчемність фінансово-господарських операцій між ТзОВ фірма «Барель»та його контрагентами -постачальниками та покупцями можуть негативно вплинути в майбутньому на діяльність контрагентів позивача, проте прав ТзОВ фірма «Барель»такі висновки безпосередньо не порушили.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив, просить відмовити в його задоволенні, посилається на підстави викладені в письмових запереченнях на позовну заяву.

В судовому засіданні за клопотанням представника відповідача у відповідності до ст.52 КАС України здійснено заміну відповідача -Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова на правонаступника -Державну податкову інспекцію у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.

Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити повністю з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Барель»(далі - Товариство) 14.07.1997 року зареєстровано Виконавчим комітетом Львівської міської ради, Свідоцтво про державну реєстрацію № 12564 від 14.07.1997 р. Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 17967766 від 01.07.2002 р., виданого ДПІ у Франківському районі м. Львова, зареєстровано платником податку на додану вартість з 01.07.2002 року.

Відповідно до п.п. 20.1.4. п. 20.1. ст. 20 Податкового кодексу України (надалі -ПК України) органи державної податкової служби мають право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Відповідно до пп.75.1.2. п.75.1. ст.75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Відповідно до п.79.1. ст.79 ПК України документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 ПК України. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документів та даних, наданих платником податків у визначених ПК України випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п.79.2. ст.79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Судом встановлено, що на підставі наказу про проведення позапланової невиїзної перевірки від 30.03.2011 р. № 257 ДПІ, згідно ст. 79 ПК України було проведено позапланову невиїзну перевірку позивача з питань правових відносин з ТзОВ «Фалкон»за грудень 2010 року. Повідомленням про проведення перевірки від 30.03.2011 р. № 7673/10/23-219, Товариство поінформоване про проведення перевірки.

Підпунктом 86.1 ст.86 Податкового кодексу України передбачено, що результати перевірок оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами органу державної податкової служби та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.

Порядок оформлення результатів перевірок платників податків органами ДПС врегульовано Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства затвердженим Наказом Державної податкової адміністрації України 22.12.2010 № 984, та Зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 12.01.2011 № 34/18772 (далі -Порядок).

Відповідно абзацу 1 пункту 3 розділу I Порядку визначено, що акт -службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Відповідно до п. 6 Порядку в акті перевірки факти виявлених порушень викладаються чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

За результатами проведеної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ фірма «Барель»з питань правових відносин з ТзОВ «Фалкон»за грудень 2010 року, складено Акт від 30.03.2011 р. № 538/23-2/23955196. За результатами перевірки ДПІ прийшла до висновку про порушення Товариством ст. ст. 203, 208, 215, 228, 216 ЦК України, п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст.4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п. 1.7 ст. 1 п.п. 7.2.3 п. 7.2, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п. 7.4.5 п. 7.4, п.7.7.1 п.7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», встановлено завищення ТзОВ фірма «Барель»податкових зобов'язань за грудень 2010 р. на суму 125 290,89 грн. та завищення податкового кредиту за грудень 2010 року на суму 124 289,46 грн.

Згідно з п. 86.7 статті 86 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. № 2755-VI, у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами та даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються органом державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях. Проте таких заперечень на акт перевірки від 30.03.2011 року за № 538/23-2/23955196 Товариством подано не було.

Як вбачається зі змісту Акту, відповідачем зроблений висновок про порушення позивачем вимог ст.203, ст.215, ст.228 ЦК України, проте, відобразивши в Акті певні фактичні дані, не можна довести нікчемність правочину, оскільки під час перевірки не були досліджені первинні документи, які містять інформацію про кількісні та якісні показники господарських операцій. Як зазначено у Постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», у разі оспорювання стороною правочину факту його нікчемності, такий правочин може визнаватися таким у судовому порядку.

Суд бере до уваги те, що складання акту перевірки за встановлених судом обставин правомірності прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про проведення спірної перевірки жодним чином не порушує прав та охоронюваних законом інтересів платника податків, бо акт не впливає на права Товариства як платника податків та не покладає на Товариства жодних додаткових обов'язків, а містить лише судження податкового органу з приводу обставин, викладених в ньому.

Згідно п. 7 розділу IV Порядку зазначено, що за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення. До теперішнього часу податкове повідомлення-рішення не прийнято.

Отже, акт перевірки, це лише службовий документ, думка (позиція) ревізора щодо результатів перевірки, яка викладена ним для використання уповноваженою службовою особою при прийнятті конкретного управлінського рішення.

Також суд звертає увагу на те, що Львівський апеляційний адміністративний суд у своїй ухвалі, якою скасував ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 23.05.2011 року по даній справі № 2а-5351/11/1370, зазначив, що оскільки предметом розгляду даної справи є оскарження дій податкового органу при проведенні позапланової невиїзної документальної перевірки Товариства, а отже, дослідженню підлягає лише правомірність призначення перевірки та дотримання законодавчо визначеної процедури її проведення, а не результати перевірки, які викладені в акті перевірки. Також, апеляційний суд акцентує увагу на тому, що викладені в акті перевірки обставини та висновки податкового органу не можуть бути оскаржені в судовому порядку окремо від рішення податкового органу, прийнятого на підставі висновків цього акту (арк. справи 98).

Частиною 2 ст. 19 Конституції України та ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 104 КАС України до адміністративного суду має право звернутися з адміністративним позовом особа, яка вважає, що порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Окрім того, реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові особисте суб'єктивне бачення порушеного права чи охоронюваного інтересу та спосіб його захисту. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способами, визначеними законодавством, є підставою для прийняття рішення про відмову в позові.

З вищевикладеного вбачається, що оскільки акт перевірки є лише документом, який підтверджує факт проведення перевірки та є носієм доказової інформаці, то дії по викладенню певних висновків в такому акті не порушують жодних прав, свобод та інтересів позивача, а тому у суду відсутні підстави для визнання їх протиправними. Висновки, викладені в акті перевірки є предметом судового дослідження при розгляді спірного податкового повідомлення-рішення.

Оцінюючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги заявлені особою, права, свободи чи інтереси якої не порушені.

Враховуючи те, що оскаржуваними діями відповідача не порушуються права позивача, позовні вимоги останнього не підлягають до задоволення.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати у формі судового збору, покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 7-14, 69-71, 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду.

У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Повний текст постанови виготовлено 30.04.2012 року.

Суддя Журомська М.В.