Постанова

від 02.11.2006 по справі ас-13/255-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-13/255-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "02" листопада 2006 р.  12-50              Справа № АС-13/255-06

вх. № 6652/1-13

Судова колегія господарського суду Харківської області у складі:

Головуючий суддя Водолажська Н.С.

суддя Григоров А.М.

суддя Мінаєва О.М.

за участю секретаря судового засідання Зіміна К.В.

представників сторін позивача - Наливайко М.Я. (дор. від 24.07.06р.);                                 - Міліціанов Р. В., дов. № б/н від 24.07.06 р.

1 відповідача - Сулятицька І.В. (дор. від 13.02.06р.),

2 відповідача - Мартиненко Г. А., дов. № 435/03-13 від 19.06.06 р.

по справі за позовом  ЗАТ "Харківопт", м. Х-в   

до  ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова,

ВДК у Комінтернівському районі м. Харкова  

про стягнення 87973,62 грн.  

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ЗАТ „Харківопт”, просить стягнути з бюджету Комінтернівського району м. Харкова грошові кошти в розмірі 87973,62 грн., посилаючись на положення Указу Президента України № 727/98 від 03.07.98 р. „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, Постанови КМУ № 507 від 16.03.00 р. „Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р.”, листа Державного комітету України з питань регуляторної політики і підприємницької діяльності № 1-222/5670 від 25.10.02 р., Закону України „Про плату за землю”, наказу Державного казначейства України № 226 від 10.12.02 р.

Відповідач, ДПІ Комінтернівського району м. Харкова, проти позову заперечує, посилаючись на положення Закону України „Про плату за землю”, Указу Президента України № 727/98 від 03.07.98 р. „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”, ЦК України, Закон України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову, ВДК Комінтернівського району м. Харкова, письмових заперечень проти позову не надало, але представник третьої особи в судовому засіданні проти позову заперечує, підтримуючи доводи відповідача.

Справа розглядається в порядку КАС України.

Як свідчать надані позивачем документи, ним самостійно були визначені податкові зобов'язання по податку на землю на 2004 р., для чого до ДПІ Комінтернівського району м. Харкова був поданий податковий розрахунок земельного податку від 29.01.04 р. на суму 23758,46 грн. з відповідними додатками до нього і у зв'язку із розміру об'єкта оподаткування був поданий уточнюючий розрахунок від 29.09.04 р. на суму 48227,2 грн. Підприємством також був поданий до відповідача податковий розрахунок земельного податку на 2005 р. від 24.01.06 р. на суму 44061,8 грн.

Як вказано у позові і це підтверджено копіями платіжних доручень, наданих позивачем, протягом січня 2004 р. – грудня 2005 р. підприємством самостійно були сплачені до бюджету кошти в сумі 87973,62 грн. в погашення зобов'язань по платі за землю за 2004 р. та 2005 р.

Оскільки сторони не спростовують ні факт подачі податкових розрахунків та уточнюючих розрахунків, дати їх направлення до органу ДПС, суми визначених зобов'язань та сплату коштів до бюджету, суд не досліджує ці питання.

В обґрунтування позовних вимог щодо стягнення з бюджету надмірно сплачених коштів позивач вказує на те, що підприємство було зареєстровано платником єдиного податку, про що отримав свідоцтво № 2030006531 від 15.12.03 р., № 203007879 від 09.12.04 р. та № 2030009675 від 09.12.05 р., здійснював підприємницьку діяльність по здаванню під найом власної та державної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення, а тому не є платником податку на землю, як встановлено в абз. 5 ч. 1 ст. 6 Указу Президента України № 727/98 від 03.07.98 р. „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва”.

Посилаючись на приписи ч. 4 ст. 17 Закону України „Про плату за землю”, позивач наполягає на поверненні на його користь коштів в сумі 87973,62 грн.

Суд вважає необхідним відмітити, що відповідно приписам Указу Президента України № 727/98 від 03.07.98 р. „Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” суб'єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником, зокрема, плати (податку) за землю. При цьому в Постанові КМУ № 507 від 16.03.00 р. „Про роз'яснення Указу Президента України від 3 липня 1998 р.” визначено, що суб'єкт малого підприємництва, який згідно з абзацом п'ятим частини першої ст. 6 не є платником плати (податку) за землю, звільняється від плати (податку) за землю лише за земельні ділянки, які використовуються ним для провадження підприємницької діяльності.

Судом встановлено, що основним видом діяльності підприємства є здавання під найм власної та державної нерухомості виробничо-технічного та культурного призначення. Тобто земельні ділянки, на яких були розташовані будівлі, що передавалися в оренду, використовувалися у господарській діяльності підприємства. За таких обставин твердження відповідача стосовно того, що підприємство є платником податку на землю є безпідставним.

Слід відмітити, що відповідно приписам п. 15.3.1 ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” заяви на повернення надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) або на їх відшкодування у випадках, передбачених  податковими законами, можуть бути подані не пізніше 1095 дня, наступного за днем здійснення такої переплати або отримання права на таке відшкодування.

Крім того, Порядком взаємодії органів державної податкової служби України, фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) платникам податків передбачено, що повернення помилково та/або надміру сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів) у випадках, передбачених податковими законами, здійснюється виключно на підставі заяви платника податку (за винятком повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб), яка може бути подана не пізніше 1095 дня, наступного за днем виникнення такої переплати. Заява подається платником податку до органу державної податкової служби України за місцем перебування на податковому обліку в довільній формі.

У підтвердження того, що позивачем були дотримані приписи Порядку, представником позивача до матеріалів справи надана копія заяви (вх. від 21.06.06 р.), направлена на ім'я начальника ДПІ Комінтернівського району м. Харкова, в якій підприємство просило повернути з бюджету Комінтернівського району м. Харкова грошові кошти в сумі 87973,62 грн.

У відповіді від 29.06.06 р. на ім'я громадянина Наливайко М.Я. керівником ДПІ повідомлено про наявну у ЗАТ „Харківопт” станом на 26.06.06 р. переплату по земельному податку в сумі 3756,43 грн.  

Суд вважає необхідним зауважити, що відповідно вищенаведеному Порядку обов'язковим реквізитом заяви є визначення платником податку напрямів зарахування коштів, що повертаються: або на поточний (вкладний) рахунок платника податку в установі банку; або на погашення податкового зобов'язання (податкового боргу) з інших податків, зборів (обов'язкових платежів), надходження яких контролюється органами державної податкової служби, незалежно від виду бюджету, щодо якого обліковується такий борг; або шляхом оформлення чека на одержання готівки в разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Як вбачається з копії заяви, вона містила реквізити підприємства з вказаним номером банківського рахунку, що свідчить про визначення платником порядку повернення коштів. Оскільки відповідач не заперечує проти визначеного підприємством порядку повернення коштів, то слід вважати, що позивач дотримався вимог п. 15.3.1 ст. 15 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.

Суд також вважає необхідним зауважити, що вищевказана заява була направлена підприємством до відповідача вже після порушення провадження по даній справі. Тобто приписи Закону були виконані в період розгляду справи. Оскільки судом досліджені всі обставини і встановлений факт перерахування до бюджету земельного податку у відсутності зобов'язання на таке перерахування, суд вважає позовні вимоги доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись статтями  4, 8, 9, 71, 86, 160- 163  Кодексу адміністративного судочинства України , колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Позов задовольнити. Повернути з бюджету Комінтернівського району м. Харкова на користь ЗАТ „Харківопт” (код 01882918) грошові кошти в розмірі 87973,62 грн., надмірно сплачені як земельний податок.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ЗАТ „Харківопт” (код 01882918) 879,74 грн. судового збору.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанову суду першої інстанції повністю або частково.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанови набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлений 07.11.06 р.

Головуючий суддя                                                                     Водолажська Н.С.

суддя           Григоров А.М.

суддя           Мінаєва О.М.