Постанова

від 23.04.2012 по справі 2а-486/12/0970

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" квітня 2012 р. справа № 2a-486/12/0970

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:

судді Чуприни О.В.

за участю секретаря судового засідання Галімурки Т.Є.

представників позивача: Державної податкової інспекції у Галицькому районі Івано-Франківської області -Сегін Г.А., Сендунь М.В.

представника відповідача: приватного підприємства "Хосен" -не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Галицькому районі Івано-Франківської області до приватного підприємства "Хосен" про стягнення податкового боргу в сумі 8 031,91 грн., -

ВСТАНОВИВ:

23.02.2012 року Івано-Франківським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом Державної податкової інспекції у Галицькому районі Івано-Франківської області (надалі -позивач) до приватного підприємства "Хосен" (надалі -відповідач) про стягнення податкового боргу в сумі 8 031,91 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення вимог статті 9 Закону України "Про систему оподаткування", підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5, підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", підпункту 14.1.175. пункту 14.1 статті 14, пункту 16.1.4 статті 16, пунктів 57.1, 57.3 статті 57 Податкового кодексу України не погашено самостійно визначене відповідачем у деклараціях податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств за 2, 3 квартали 2011 року в розмірі 3 284,84 грн. та податку на додану вартість за жовтень 2010 року і червень-серпень 2011 року в розмірі 3 312,00 грн.; грошове зобов'язання по штрафних санкціях з податку на прибуток підприємств в розмірі 170,00 грн., застосованих згідно податкового повідомлення-рішення №0000951510 за неподання декларації за ІV квартал 2010 року, а також з податку на додану вартість в розмірі 340,00 грн., 170,00 грн. і 1 020,00 грн., застосованих згідно податкових повідомлень-рішень №0000991502/0, №0000151502, №0000481502 відповідно за неподання декларації за жовтень, листопад 2010 року і за березень, жовтень 2011 року. У відповідача у обліковій картці також числиться заборгованість по пені з податку на додану вартість в сумі 31,95 грн. Загальна сума податкового боргу станом на день звернення до адміністративного суду, яка не сплачена відповідачем, складає 8 031,91 грн.

23.04.2012 року у судовому засіданні представники позивача подали заяву про збільшення позовних вимог, в якій вказали, що сума податкового боргу відповідача становить, зокрема: по податку на прибуток підприємств заборгованості із грошового зобов'язання в загальному складає 3 974,84 грн., в тому числі по самостійно задекларованих відповідачем у деклараціях за ІV квартал 2010 року, І-ІV квартали 2011 року - 3 713,00 грн., по штрафних санкцій за неподання декларації - 170,00 грн. та пеня - 91,84 грн.; по податку на додану вартість заборгованості із грошового зобов'язання в загальному складає 4 913,33 грн., в тому числі по самостійно задекларованих у деклараціях зобов'язаннях за жовтень 2010 року і червень-серпень 2011 року - 3 312,00 грн., по штрафних санкцій за неподання декларацій - 1 530,00 грн. та пеня - 71,33 грн. Просили суд стягнути із розрахункових рахунків відповідача, що є наявними у банківських установах та за рахунок його готівки в дохід бюджету податковий борг в загальному розмірі 8 888,17 грн. (а.с. 77-78).

Представник відповідача в судове засідання повторно не з'явився, належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштового відправлення, які містяться в матеріалах справи, причини неявки суду не повідомив (а.с. 70, 75). Своїм правом на подання письмового заперечення проти позову не скористався.

За змістом частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону від 17.11.2011 року) у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Судом, за умови належного повідомлення відповідача про розгляд справи у відповідності до вимог частини 3 статті 33 і частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжено розгляд справи за відсутності відповідача на підставі частини 4 статті 128 коментованого Кодексу.

Розглянувши матеріали адміністративного позову, заслухавши пояснення представників позивача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши і оцінивши докази, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 10.10.2005 року Галицькою районною адміністрацією Івано-Франківської області проведено державну реєстрацію приватного підприємства "Хосен", що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 8-9), та взятий на облік Державною податковою інспекцією в Галицькому районі Івано-Франківської області як платник податків і зборів (а.с. 10).

Суд зазначає, що правовідносини з приводу предмету адміністративного позову між позивачем та відповідачем були врегульовані положеннями Законів України "Про систему оподаткування", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" та "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", в редакції чинній на час їх дії. Частина правовідносин з приводу виникнення податкового боргу та наявності права у податкового органу на стягнення грошових зобов'язань врегульовані нормами Податкового кодексу України, який вступив в дію із 01.01.2011 року.

Згідно частини 1 статті 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Закон України "Про систему оподаткування" (на час дії частини спірних відносин до 01.01.2011 року) визначав принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обов'язкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обов'язки і відповідальність платників.

Податок на додану вартість та податок на прибуток підприємств, зобов'язання по якому є предметом стягнення за даним адміністративним позовом, відповідно до частини 1 статті 14 Закону України "Про систему оподаткування", підпунктів 9.1.1., 9.1.3. пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (з 01.01.2011 року) належать до загальнодержавних податків і зборів (обов'язкові платежі).

Згідно частини 1 статті 9 Закону України "Про систему оподаткування" платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані: вести бухгалтерський облік, складати звітність про фінансово-господарську діяльність і забезпечувати її зберігання у терміни, встановлені законами; подавати до державних податкових органів та інших державних органів відповідно до законів декларації, бухгалтерську звітність та інші документи і відомості, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів (обов'язкових платежів); сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Податковий кодекс України з 01.01.2011 року регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

У відповідності до вимог статті 36 вказаного Кодексу податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом або законами з питань митної справи.

Згідно статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.

Пунктом 15.1 статті 15 зазначеного Кодексу визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об'єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об'єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов'язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

За змістом підпункту 16.1.4. пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

До 01.01.2011 року підпунктом 4.1.1. пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" визначалося, що платник податків самостійно обчислює суму податкового зобов'язання, яку зазначає у податковій декларації, а підпунктом 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 коментованого Закону на платників податків покладено обов'язок подачі податкових декларацій за базові податкові (звітні) періоди, що дорівнюють календарному місяцю, календарному кварталу або календарному півріччю, календарному року. Зокрема, підпунктами «а», «б»даної норми статті Закону встановлено, що податкові декларації подаються за базовий податковий (звітний) період, що дорівнює календарному місяцю, кварталу або календарному півріччю, - протягом 20 та 40 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місця чи кварталу (півріччя) відповідно.

Пунктом 16.4 статті 16 Закону України ''Про прибуток підприємств''до 01.01.2011 року визначалося, що платники податку у строки, визначені законом, подають до податкового органу податкову декларацію про прибуток за звітний період. При цьому за звітні квартал, півріччя та три квартали платники податку подають спрощену декларацію, а за результатами звітного року - повну.

Аналогічно до норм підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" з 01.01.2011 року приписами підпунктів 49.18.1., 49.18.2. пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України визначено, що податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному місяцю, кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі сплати квартальних або піврічних авансових внесків) - протягом 20 та 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місця чи кварталу (півріччя) відповідно.

Відповідно до пунктів 203.1 статті 203 Податкового кодексу України податкова декларація з податку на додану вартість подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Статтею 75 Податкового кодексу України визначено, що органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Судом встановлено, що 18.11.2011 року та 28.12.2010 року, 12.05.2011 року, 20.12.2011 року державною податковою інспекцією в Галицькому районі Івано-Франківської області за наслідками проведеної камеральної перевірки своєчасності подання податкової звітності по податку на прибуток підприємств складено акт за №1917/1510/31574951, та по податку на додану за №2645/1502/31574951, №400/1502/315 і №2206/1502/31574951, якими встановлено порушення відповідачем підпункту 4.1.4. пункту 4.1 статті 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", підпункту 49.18.1. (49.18.2) пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасне неподання у встановлені строки відповідачем декларації з податку на прибуток підприємств за ІV квартал 2010 року, з податку на додану вартість за жовтень, листопад 2010 року і за березень, жовтень 2011 року відповідно (а.с. 32-33, 27, 29, 36).

Згідно підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" платник податків, що не подає податкову декларацію у строки, визначені законодавством, сплачує штраф у розмірі десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян за кожне таке неподання або її затримку.

Дана санкція із 01.01.2011 року кореспондована у положення частини 1 пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, згідно приписів якої неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання. За повторне неподання або повторне несвоєчасне подання платником податків або іншими особами податкових декларацій (розрахунків), до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання (частина 2 пунктом 120.1 статті 120 коментованого Кодексу).

Відповідно до підпункту 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 зазначеного Кодексу органи державної податкової служби наділені, зокрема, правом застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом.

Контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію (підпункт 54.3.1. пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України).

Державною податковою інспекцією в Галицькому районі Івано-Франківської області на виконання повноважень, передбачених статтею 4 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", підпункту 20.1.28. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, у відповідності до підпункту 17.1.1. пункту 17.1 статті 17 вказаного Закону, пункту 120.1 статті 120 зазначеного Кодексу, за виявлене порушення податковими повідомленнями-рішеннями за №0000951510 від 25.11.2011 року, за №0000991502/0 від 28.12.2010 року, за №0000151502 від 12.05.2011 року та, із урахуванням факту притягнення відповідача у 2011 році до відповідальності за неподання податкових декларацій, податковим повідомленням-рішенням за №0000481502 від 20.12.2011 року застосовані штрафні (фінансові) санкції на суму 170,00 грн., 340,00 грн., 170,00 грн. і 1020,00 грн. відповідно. Вказані податкові повідомлення-рішення від 25.11.2011 року, 28.12.2010 року, 25.11.2011 року і 20.12.2011 року отримано відповідачем, про що свідчить запис уповноваженої особи відповідача на повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с. 31, 26, 28, 35).

На час судового розгляду грошові зобов'язання з податку на прибуток підприємства в сумі 170,00 грн. та податку на додану вартість у загальному розмірі 1 530,00 грн., застосовані податковими повідомленнями-рішеннями від 25.11.2011 року, 28.12.2010 року, 25.11.2011 року і 20.12.2011 року, відповідачем до бюджету не сплачені (а.с. 79-81).

Приписами пункту 57.3 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Аналогічна правова норма до 01.01.2011 року була закріплена положеннями підпункту 5.2.1. пункту 5.2, абзацу 3 підпункту 5.3.1. пункту 5.3 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Оскільки, відповідачем у відповідності до вимог пункту 5.2 статті 5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", статті 56 Податкового кодексу України не була порушена процедура адміністративного оскарження податкового зобов'язання визначеного податковими повідомленнями-рішеннями від 25.11.2011 року, 28.12.2010 року, 25.11.2011 року і 20.12.2011 року, суд приходить до переконання, що застосовані позивачем штрафні санкції з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість в загальному розмірі 1 700,00 грн., є узгодженими та являється податковим боргом.

Щодо самостійно визначеного відповідачем у деклараціях податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість судом встановлено наступне.

В судовому засіданні встановлено, що відповідачем подано до Державної податкової інспекції в Галицькому районі Івано-Франківської області декларації з податку на прибуток підприємства за ІV квартал 2010 року та І-ІV квартали 2011 року, де відповідачем самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань за вказаний період в загальному розмірі 3 713,00 грн., в тому числі за ІV квартал 2010 року -149,00 грн., ІІ квартал 2011 року -3 303,00 грн., ІІІ квартал 2011 року -172,00 грн. та ІV квартал 2011 року -89,00 грн. Однак, даних зобов'язань відповідачем не виконано та не сплачено, і на момент розгляду справи податковий борг з податку на прибуток підприємства становить 3 713,00 грн. (а.с. 12-17, 82-84).

Із матеріалів справи з приводу податкових зобов'язань із податку на додану вартість вбачається, що відповідачем подано декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року та червень-серпень 2011 року, в яких самостійно розраховано розмір вказаних зобов'язань в загальному розмірі 3 312,00 грн., в тому числі за жовтень 2010 року - 119,00 грн., червень 2011 року -2 992,00 грн., липень 2011 року -51,00 грн. і серпень 2011 року 150,00 грн. Зазначені податкові зобов'язання не виконав та не сплатив, і на момент розгляду справи податковий борг з податку на додану вартість за вищевказаний період згідно поданих декларації становить 3 312,00 грн. (а.с. 18-25).

Згідно положень пункту 54.1 статті 54 та пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України, якими встановлено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом пункту 56.11 статті 56 Податкового кодексу України не підлягає оскарженню грошове зобов'язання, самостійно визначене платником податків.

З огляду на вказане самостійно визначені відповідачем зобов'язання із вказаних вище податків у загальному розмірі 7 025,00 грн. та їх несплата у строки встановлені Кодексом, являються узгодженою заборгованістю приватного підприємства ''Хосен''.

Відповідно до підпункту 129.1.1. пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України після закінчення встановлених цим Кодексом строків погашення узгодженого грошового зобов'язання на суму податкового боргу нараховується пеня.

Пунктом 129.4 статі 129 вказаного Кодексу передбачено, що пеня, визначена підпунктом 129.1.1. пункту 129.1 цієї статті, нараховується на суму податкового боргу (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) із розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на день виникнення такого податкового боргу або на день його (його частини) погашення, залежно від того, яка з величин таких ставок є більшою, за кожний календарний день прострочення у його сплаті.

Із зворотного боку облікової картки платника податків відповідача з податку на прибуток та податку на додану вартість станом на час розгляду справи, судом встановлено, що за відповідачем рахується пеня, яка числиться по особовому рахунку за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість в розмірі 91,84 грн. та 71,33 грн. відповідно (а.с. 85, 91).

За змістом підпункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем надсилалися податкові вимоги форми ''Ю1'' за №1/321/9296/10/24 від 20.11.2009 року та ''Ю2'' за №2/345/10596/10/24 від 21.12.2009 року (а.с. 39). Відповідач вказані податкові вимоги не оскаржував у строк передбачені Законом, а тому сума грошового зобов'язання, яка є предметом стягнення, є узгодженою.

Підпунктом 14.1.175. пункту 14 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Податковий борг відповідача підтверджується податковими повідомленнями-рішеннями від 28.12.2010 року №0000991502/0, від 12.05.2011 року №0000151502, від 25.11.2011 року №0000951510, від 20.12.2011 року №0000481502, податковими деклараціями з податку на прибуток підприємства за ІV квартал 2010 року та І-V квартали 2011 року, деклараціями з податку на додану вартість за жовтень 2010 року та червень-серпень 2011 року, обліковими картками платника, податковими вимогами від 20.11.2009 року №1/321/9296/10/24 та від 21.12.2009 року №2/345/10596/10/24, а також довідкою-розрахунком суми податкового боргу заборгованості перед бюджетом, які містяться в матеріалах справи (а.с. 12-26, 28, 31, 35, 39, 79-84, 85-96).

Суд зазначає, що визначене позивачем податковими повідомленнями-рішеннями грошове зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 1 530,00 грн. та податку на прибуток в сумі 170,00 грн., самостійно обраховані податкові зобов'язання відповідача визначені ним в податкових деклараціях з податку на прибуток підприємств в сумі 3 713,00 грн. і податку на додану вартість в сумі 3 312,00 грн., а також нарахована пеня по податку на прибуток підприємств в сумі 91,84 грн. і податку на додану вартість в сумі 71,33 грн., які відповідачем не сплачені, являються його податковим боргом.

Доказів, які б свідчили про погашення заборгованості, що є предметом стягнення або спростування її наявності, відповідач суду не надав.

Відповідно до підпункту 20.1.18. пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України передбачено право органів державної податкової служби звернення до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.

Пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 Податкового кодексу України визначено заходи щодо погашення податкового боргу платника податків, відповідно до вимог яких стягнення коштів у рахунок погашення такого боргу здійснюється за рішенням суду з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та за рахунок готівки, що належить такому платнику податків.

Враховуючи те, що відповідачем не сплачено податкове зобов'язання у терміни визначені Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", Податковим кодексом України, то суд зазначає підставним звернення податкового органу до суду із позовом на стягнення 8 888,17 грн. у спосіб визначений пунктами 95.3 та 95.4 статті 95 вказаного Кодексу.

За таких обставин суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний погасити вказану суму податкового боргу. Наявність такого обов'язку у відповідача є визначальною для вирішення такого спору, крім того, даний обов'язок забезпечується Конституцією України, стаття 67 якої передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

З огляду на вказане суд дійшов переконання про те, що позовні вимоги про стягнення із приватного підприємства ''Хосен'' податкового боргу в сумі 8 888,17 грн. є обґрунтованими, а позов таким що підлягає до задоволення.

На підставі статті 124 Конституції України, керуючись статтями 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з приватного підприємства "Хосен" (ідентифікаційний код 31574951, вул. В. Стуса, 5/65, м. Бурштин, Галицький район, Івано-Франківська область, 77111) з його розрахункових рахунків, що є наявними у банківських установах та за рахунок готівки, що належить приватному підприємству "Хосен" в дохід бюджету податковий борг в сумі 8 888 (вісім тисяч вісімсот вісімдесят вісім) гривень 17 копійок.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку. Відповідно до статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбаченому частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя: Чуприна О.В.

Постанова складена в повному обсязі 27.04.2012 року.