Рішення

від 26.04.2012 по справі 1557-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 309

РІШЕННЯ

Іменем України

26.04.2012Справа №5002-22/1557-2011

за позовом:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Авіа-Люкс» (вул. Рибальська, м. Київ, 01011)

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонтан» (вул. Кеппена, 9, с. Бондаренкове, м. Алушта, АР Крим, 98540)

до:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Рів'єра Плюс» (вул. Кеппена, 9а, с. Бондаренкове, м. Алушта, АР Крим, 98540)

2. фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1)

про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна

Суддя Калініченко А.А.

представники:

від позивачів:

1. ОСОБА_3, довіреність № б/н від 06.02.11, представник;

2. ОСОБА_3, довіреність № б/н від 12.05.11, представник; ОСОБА_4, представник, дов від 20.05.2011

від відповідачів:

1. не з'явився, повідомлений належним чином,

2. не з'явився, повідомлений належним чином,

Товариство з обмеженою відповідальністю «Авіа-Люкс» та Товариство з обмеженою відповідальністю «Фонтан» звернулись до Господарського суду АР Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Рів'єра Плюс» про визнання недійсним правочину від 07.06.2006 року, здійсненого у формі договору купівлі-продажу майна між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фонтан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південна Рів'єра Плюс» з моменту його укладення.

05.05.2011 до суду надійшли заперечення Товариства з обмеженою відповідальністю «Південна Рів'єра Плюс» проти заявлених позовних вимог.

10.05.2011 до суду надійшла заява позивачів, відповідно до якої позивачі просять суд визнати недійсним правочин від 07.07.2006 року, здійснений у формі договору купівлі - продажу майна між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фонтан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південна Рів'єра Плюс» з моменту його укладення.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 10.05.2011 відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Авіа-Люкс» та Товариству з обмеженою відповідальністю «Фонтан» в задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову; відмовлено Товариству з обмеженою відповідальністю «Південна Рів'єра Плюс» у задоволенні клопотання про припинення провадження у справі; прийнято заяву позивачів про уточнення позовних вимог.

13.05.2011 до суду надійшла заява позивачів про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивачі просять суд визнати недійсним правочин від 07.07.2006 року, здійснений у формі договору купівлі-продажу майна між ТОВ «Фонтан» та ТОВ «Південна Рів'єра Плюс» з моменту його укладення; витребувати на користь ТОВ «Фонтан» незавершений будівництвом спальний корпус на 55 місць, склад навіс із профнастилу з кран балкою та стелажами, каналізаційну насосну, 2 залізобетонних резервуари під питну воду, трансформаторну підстанцію, будиночок побутівку, будиночок вагон, мережі водопроводу та каналізації із незаконного володіння ТОВ «Південна Рів'єра Плюс»; стягнути з ТОВ «Південна Рів'єра Плюс» на користь ТОВ «Фонтан» грошову суму в розмірі у розмірі 97360 грн.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 30.05.2011 прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог; об'єднано раніше заявлені позовні вимоги, а саме: визнання недійсним правочину від 07.06.2006 року, здійсненого у формі договору купівлі-продажу майна між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фонтан» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Південна Рів'єра Плюс» з моменту його укладення з вимогами, викладеними у заяві від 13.05.2011 року, а саме: витребувати на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фонтан» незавершений будівництвом спальний корпус на 55 місць, склад навіс із профнастилу з кран балкою та стелажами, каналізаційну насосну, 2 залізобетонних резервуари під питну воду, трансформаторну підстанцію, будиночок побутівку, будиночок вагон, мережі водопроводу та каналізації із незаконного володіння відповідача та стягнути з ТОВ «Південна Рів'єра Плюс» на користь ТОВ «Фонтан» грошову суму у розмірі 97 360,00 грн в одне провадження.

14.06.2011 до суду надійшли пояснення позивачів по суті спору.

Заявою від 23.06.2011 позивач збільшив розмір позовних вимог, та просить визнати недійсним правочин від 07.07.2006 року, здійснений у формі договору купівлі-продажу майна між ТОВ «Фонтан» та ТОВ «Південна Рив'єра Плюс» з моменту його укладення; витребувати на користь ТОВ «Фонтан» склад навіс із профнастилу з кран балкою та стелажами (склад-навіс), каналізаційну насосну, 2 залізобетонних резервуари під питну воду (резервуари чистої води №№ 62, 63), трансформаторну підстанцію № 75, будинок - побутівку № 750, будинок-вагон № 56, мережі водопроводу та каналізації із незаконного володіння ТОВ «Південна Рив'єра Плюс»; витребувати на користь ТОВ «Фонтан» 12/100 часток приміщень гостьового котеджу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, із незаконного володіння ТОВ «Південна Рив'єра Плюс»; витребувати на користь ТОВ «Фонтан» 24/100 часток приміщень гостьового котеджу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, із незаконного володіння фізичної особи-підприємця ОСОБА_2; стягнути з ТОВ «Південна Рив'єра Плюс» на користь ТОВ «Фонтан» грошову суму в розмірі 97 360,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 29.06.2011 прийнято до розгляду заяву про уточнення позовних вимог; залучено до участі у справі у якості іншого відповідача фізичну особу-підприємця ОСОБА_2; об'єднано раніше заявлені позовні вимоги, а саме: визнання недійсним правочин від 07.07.2006 року, здійснений у формі договору купівлі-продажу майна між ТОВ «Фонтан» та ТОВ «Південна Рив'єра Плюс» з моменту його укладення; витребувати на користь ТОВ «Фонтан» склад навіс із профнастилу з кран балкою та стелажами (склад-навіс), каналізаційну насосну, 2 залізобетонних резервуари під питну воду (резервуари чистої води №№ 62, 63), трансформаторну підстанцію № 75, будинок- побутівку № 750, будинок-вагон № 56, мережі водопроводу та каналізації із незаконного володіння ТОВ «Південна Рив'єра Плюс» з вимогою заявленою у заяві від 23.06.2011 року, а саме: витребувати на користь ТОВ «Фонтан» 24/100 часток приміщень гостьового котеджу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, із незаконного володіння фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 в одне провадження в одне провадження.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.08.2011 призначено у справі судову будівельно-технічну, оціночну експертизу, проведення якої доручено Севастопольському відділенню Харьківського науково-дослідницькому інституту судових експертиз імені заслуженого професора Н.С.Бокаріуса (99055, м. Севастополь, вул.Генерала Хрюкіна, 18); провадження по справі зупинено.

05.04.2012 до суду надійшов висновок судового експерта № 786/787 від 29.02.2012.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 09.04.2012 провадження по справі поновлено, справу призначено до розгляду.

26.04.2012 до суду надійшло клопотання позивачів, відповідно до якого позивачі просять суд розглядати пункт 3, 4 прохальної частини уточненої позовної заяви в редакції від 23.06.2011 та вважати підставою для задоволення позову положення статті 388 Цивільного кодексу України.

З урахуванням вказаного клопотання позивачів, на момент вирішення спору судом розглядаються позовні вимоги про:

визнання недійсним правочину від 07.07.2006 року, здійсненого у формі договору купівлі-продажу майна між ТОВ «Фонтан» та ТОВ «Південна Рив'єра Плюс» з моменту його укладення;

витребування на користь ТОВ «Фонтан» складу навісу із профнастилу з кран балкою та стелажами (склад-навіс), каналізаційну насосну, 2 залізобетонних резервуари під питну воду (резервуари чистої води №№ 62, 63), трансформаторну підстанцію № 75, будинок - побутівку № 750, будинок-вагон № 56, мережі водопроводу та каналізації із незаконного володіння ТОВ «Південна Рив'єра Плюс»;

витребування на користь ТОВ «Фонтан» 12/100 часток приміщень гостьового котеджу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, із незаконного володіння ТОВ «Південна Рив'єра Плюс»;

витребування на користь ТОВ «Фонтан» 24/100 часток приміщень гостьового котеджу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, із незаконного володіння фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;

стягнення з ТОВ «Південна Рив'єра Плюс» на користь ТОВ «Фонтан» грошову суму в розмірі 97360,00 грн.

Відповідачі в судове засідання не з'явились, про причини відсутності суду не повідомили. Про дату розгляду справи повідомлені належним чином - рекомендованою кореспонденцією.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухав пояснення представників позивачів, суд -

встановив:

ТОВ «Авіа-Люкс» є учасником ТОВ «Фонтан» з долею в статутному капіталі у розмірі 100% і одночасно вищим органом Товариства. З метою фінансово - господарської діяльності за рішенням ТОВ «Авіа-Люкс» у 2003 р. ТОВ «Фонтан» був придбаний цілісний майновий комплекс - Туристично-оздоровчий комплекс (далі ТОК) «Карабах», про що свідчить договір № 01/04 купівлі-продажу від 25.07.2003.

Як зазначили позивачі, в жовтні 2009 року вищий орган Товариства ТОВ «Авіа-Люкс» прийняв рішення про реконструкцію ТОК «Карабах», з метою підготовки до реконструкції директору ОСОБА_6 в листопаді 2009 року вищим органом Товариства було запропоновано надати: звіт про свою діяльність на посаді директора. Але, ОСОБА_6 відмовилась звітувати, в зв'язку з чим 23.11.2009 р. було прийняте рішення вищим органом Товариства про звільнення ОСОБА_6 з посади.

Однак, позивачі вказали, що ОСОБА_6 не погодилась з цим рішенням, оскаржувала його, вилучила статутні та інші документи, а також печатку Товариства.

07.07.2006 року директор ОСОБА_6 здійснила відчуження на користь ТОВ «Південна Рів'єра плюс» частини цілісного майнового комплексу Товариства, а саме уклала договір купівлі-продажу наступного майна: незавершений будівництвом спальний корпус на 55 місць, склад навіс із профнастилу з кран балкою та стелажами, каналізаційну насосну, 2 залізобетонних резервуари під питну воду, трансформаторну підстанцію, будиночок побутівку, будиночок вагон, мережі водопроводу та каналізації (далі Відчужене майно), розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Так, договір купівлі-продажу був здійснений за ціною 101318,00 грн. Сума продажу з'явилась нижче балансової вартості, яка дорівнювала 186644,73 грн. Однак, балансова вартість не відповідала на дату продажу дійсної (справедливої) вартості майна, що відчужувалося, оскільки активи не переоцінювались, а оцінка ринкової вартості на дату продажу директором не проводилась.

Відповідно до п.6.4.14 Статуту ТОВ «Фонтан» прийняття рішення щодо відчуження майна товариства та укладання правочинів на суму, яка складає 25 та більше відсотків від розміру статутного капіталу Товариства, віднесено до виключної компетенції вищого органу Товариства. Отже, позивачі вказують, що оскільки згідно висновків Центра судових експертиз «Альтернатива» вартість відчуженого майна на момент його відчуження складала 2145000 гривень, а статутний капітал складав 7142728 грн., директор ОСОБА_6, укладаючи від імені ТОВ «Фонтан» договір купівлі - продажу, перевищила свої повноваження та порушила вимоги п. 6.4.14, 6.14.2, 6.14.3 Статуту Товариства, тобто без згоди Вищого органу здійснила відчуження майна, яке складало 30% від статутного капіталу Товариства.

Так, відчужені об'єкти інженерної інфраструктури, а саме: мережі водопроводу та каналізації, резервуари під питну воду, трансформаторна підстанція, каналізаційна насосна - призначені для обслуговування будинків та споруд ТОК «Карабах».

Позивачі посилаються на те, що майно, що було продано, було частиною цілісного майнового комплексу ТОК «Карабах», з нього не виділялось. Більш того, повноцінне функціонування ТОК «Карабах» за цільовим призначенням без проданого майна не можливе.

Крім того, позивачами було зазначено, що під час розгляду даної справи їм стало відомо про те, що спірне майно, належить як ТОВ «Південна Рів'єра плюс» так і ОСОБА_2, яка згідно витягу з ЄДРЮОтаФОП, т. 3 а.с. 36-37, є фізичною особою - підприємцем, та використовує спірне майно у підприємницькій діяльності.

Так, рішенням Алуштінського міського суду АР Крим по справі № 2-302/08 від 28.05.2008 позов ОСОБА_2 до ТОВ «Південна Рив'єра Плюс» задоволений частково. Розділений в натурі гостьовий котедж, розташований за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 1230,1 кв.м.

24.02.2010 ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу 18/100 часток приміщень гостьового котеджу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з ОСОБА_7, посвідчений приватним нотаріусом Алуштінського міського нотаріального округу ОСОБА_8 під № 409.

16.06.2010 ОСОБА_2 уклала договір купівлі-продажу 18/100 часток приміщень гостьового котеджу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, з ОСОБА_9, посвідчений приватним нотаріусом Алуштінського міського нотаріального округу ОСОБА_8 під № 1417.

16.08.2010 року ТОВ «Південна Рив'єра Плюс» уклало договір купівлі-продажу 20/100 часток приміщень гостьового котеджу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, з ОСОБА_10 та 8/100 часток приміщень гостьового котеджу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, з ОСОБА_11, посвідчений приватним нотаріусом Алуштінського міського нотаріального округу ОСОБА_8 під № 1991.

На підставі рішення Алуштінського міського суду АР Крим по справі № 2-302/08 від 28.05.2008 року за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Південна Рив'єра Плюс», Виконавчий комітет Маломаякської сільської Ради рішенням № 153 від 26.06.2008 прийняв в експлуатацію гостьовий котедж загальною площею 1230,1 кв. м., розташований за адресою: АДРЕСА_1, на земельній ділянці, яка знаходиться у власності ТОВ «Фонтан» на підставі державного акту від 18.08.2006 площею 10,1528 га, за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Виконавчого комітету Маломаякської сільської ради № 168 від 17.07.2008 гостьовому котеджу загальною площею 1230,1 кв.м. привласнено поштову адресу: АДРЕСА_1.

Отже, позивач вважає, що гостьовий котедж загальною площею 1230,1 кв.м. за адресою: АДРЕСА_1, та незавершений будівництвом спальний корпус на 55 місць, який був придбаний ТОВ «Південна Рів'єра Плюс» у ТОВ «Фонтан» на підставі договору купівлі-продажу від 07.07.2006 року є одним й тим самим об'єктом нерухомості.

Таким чином, у володінні ТОВ «Південна Рив'єра Плюс» залишилось 12/100 часток приміщень гостьового котеджу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, а у володінні фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 - 24/100 часток приміщень гостьового котеджу, розташованого за адресою: АДРЕСА_2.

Отже, з урахуванням клопотання позивачів від 26.04.2012, на момент вирішення спору судом розглядаються позовні вимоги про:

визнання недійсним правочину від 07.07.2006 року, здійсненого у формі договору купівлі-продажу майна між ТОВ «Фонтан» та ТОВ «Південна Рив'єра Плюс» з моменту його укладення;

витребування на користь ТОВ «Фонтан» складу навісу із профнастилу з кран балкою та стелажами (склад-навіс), каналізаційну насосну, 2 залізобетонних резервуари під питну воду (резервуари чистої води №№ 62, 63), трансформаторну підстанцію № 75, будинок - побутівку № 750, будинок-вагон № 56, мережі водопроводу та каналізації із незаконного володіння ТОВ «Південна Рив'єра Плюс»;

витребування на користь ТОВ «Фонтан» 12/100 часток приміщень гостьового котеджу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, із незаконного володіння ТОВ «Південна Рив'єра Плюс»;

витребування на користь ТОВ «Фонтан» 24/100 часток приміщень гостьового котеджу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, із незаконного володіння фізичної особи-підприємця ОСОБА_2;

стягнення з ТОВ «Південна Рив'єра Плюс» на користь ТОВ «Фонтан» грошову суму в розмірі 97360,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 03.08.2011 призначено у справі судову будівельно-технічну, оціночну експертизу, проведення якої доручено Севастопольському відділенню Харьківського науково-дослідницькому інституту судових експертиз імені заслуженого професора Н.С.Бокаріуса (99055, м. Севастополь, вул.Генерала Хрюкіна, 18); провадження по справі зупинено.

На вирішення експерта були поставлені наступні питання:

яка дійсна загальна ринкова вартість об'єктів нерухомості - Туристично-оздоровчого комплексу «Карабах», що були відчужені ТОВ «Фонтан» на користь ТОВ «Південна Рів'єра Плюс» за договором купівлі-продажу від 07.07.2006 року (незавершений будівництвом спальний корпус на 55 місць, склад навіс із профнастилу з кран балкою та стелажами, каналізаційну насосну, 2 залізобетонних резервуари під питну воду, трансформаторну підстанцію, будиночок побутівку, будиночок вагон, мережі водопроводу та каналізації), розташованого за адресою: АДРЕСА_1, станом на 07.07.2006 року?

чи становить незавершений будівництвом спальний корпус на 55 місць, склад навіс із профнастилу з кран балкою та стелажами, каналізаційну насосну, 2 залізобетонних резервуари під питну воду, трансформаторну підстанцію, будиночок побутівку, будиночок вагон, мережі водопроводу та каналізації та Туристично-оздоровчий комплекс «Карабах», розташований за адресою: АДРЕСА_1, єдиний цілісний майновий комплекс?

чи можливе відчуження наступного майна: незавершений будівництвом спальний корпус на 55 місць, склад навіс із профнастилу з кран балкою та стелажами, каналізаційну насосну, 2 залізобетонних резервуари під питну воду, трансформаторну підстанцію, будиночок побутівку, будиночок вагон, мережі водопроводу та каналізації, без втрати цільового призначення Туристично-оздоровчий комплекс «Карабах»?

05.04.2012 до суду надійшов висновок судового експерта № 786/787 від 29.02.2012.

Статтею 42 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам.

Висновок судового експерта для господарського суду не є обов'язковим і оцінюється господарським судом за правилами, встановленими статтею 43 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно вказаного висновку судового експерта встановлено наступне.

Загальна ринкова вартість об'єктів нерухомості - Туристично-оздоровчого комплексу «Карабах», що були, відчужені ТОВ «Фонтан» на користь ТОВ «Південна Рів'єра Плюс» за договором купівлі - продажу від 07.07.2006 (незавершений будівництвом спальний корпус на 55 місць, склад - навіс із профнастилу з кран балкою та стелажами, каналізаційну насосну станцію, два залізобетонних резервуари під питну воду, трансформаторну підстанцію, будиночок - побутівку, будиночок вагон, мережі водопроводу та каналізації), розташованих за адресою: АДРЕСА_1, станом на липень 2006 року складала 1962166 грн.

Незавершений будівництвом спальний корпус на 55 місць, склад-навіс із профнастилу з кран балкою та стелажами, каналізаційна насосна станція, два залізобетонних резервуари під питну воду, трансформаторна підстанція, будиночок - побутівка, будиночок вагон, мережі водопроводу і каналізації та Туристично - оздоровчий комплекс «Карабах», розташований за адресою: АДРЕСА_1, є цілісним майновим комплексом.

Відчуження наступного майна: незавершений будівництвом спальний корпус на 55 місць, склад-навіс із профнастилу з кран балкою та стелажами, каналізаційна насосна станція, два залізобетонних резервуари під питну воду, трансформаторна підстанція, будиночок побутівка, будиночок вагон, мережі водопроводу та каналізації, без втрати призначення Туристично - оздоровчого комплексу «Карабах» неможливе.

Так, суд вважає за необхідне зауважити наступне.

Відповідно до частини 1 статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Згідно частини 3 статті 215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

В обґрунтування позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу майна від 07.07.2006, позивач посилається на те, що він був укладений директором ТОВ «Фонтан» ОСОБА_6 із перевищення повноважень, з огляду на положення пункту 6.4.14. статуту товариства в редакції, яку була чинної на момент укладення договору.

Згідно пункту 6.14.2 Директор товариства вчиняє усі незаборонені законодавством правочини від імені товариства, в тому числі правочини, укладення яких потребує згоди вищого органу управління товариством (за наявності такої згоди), у тому числі правочини з відчуження належного товариству майна.

Згідно пункту 6.4.14. статуту ТОВ «Фонтан» до виняткової компетенції зборів учасників відноситься відчуження майна товариства та укладення правочинів на суму, яка складає 25 та більше відсотків від розміру статутного капіталу товариства.

Позивач виходить з того, що для вирішення питання щодо укладення договору з перевищенням повноважень, слід виходити з ринкової вартості майна, однак жодним положенням статуту це не передбачено, як і не передбачений порядок попереднього визначення вартості майна товариства, щодо якого вчиняє правочини директор ТОВ «Фонтан».

Згідно частини 1 статті 139 ГК України майном у цьому Кодексі визнається сукупність речей та інших цінностей (включаючи нематеріальні активи), які мають вартісне визначення, виробляються чи використовуються у діяльності суб'єктів господарювання та відображаються в їх балансі або враховуються в інших передбачених законом формах обліку майна цих суб'єктів.

Відповідно до статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства. Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно пункту 1 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Мінфіну від 27.04.2000 р. №92 положення (стандарт) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби» (далі - Положення (стандарт) 7) визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про основні засоби, інші необоротні матеріальні активи та незавершені капітальні інвестиції в необоротні матеріальні активи (далі - основні засоби), а також розкриття інформації про них у фінансовій звітності.

Відповідно до пункті 7, 8 придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства за первісною вартістю. Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів. Первісна вартість об'єкта основних засобів складається з таких витрат: суми, що сплачують постачальникам активів та підрядникам за виконання будівельно-монтажних робіт (без непрямих податків); реєстраційні збори, державне мито та аналогічні платежі, що здійснюються в зв'язку з придбанням (отриманням) прав на об'єкт основних засобів; суми ввізного мита; суми непрямих податків у зв'язку з придбанням (створенням) основних засобів (якщо вони не відшкодовуються підприємству); витрати зі страхування ризиків доставки основних засобів; витрати на транспортування, установку, монтаж, налагодження основних засобів; інші витрати, безпосередньо пов'язані з доведенням основних засобів до стану, у якому вони придатні для використання із запланованою метою.

Відповідно до пункту 16 Положення підприємство може переоцінювати об'єкт основних засобів, якщо залишкова вартість цього об'єкта суттєво відрізняється від його справедливої вартості на дату балансу. У разі переоцінки об'єкта основних засобів на ту саму дату здійснюється переоцінка всіх об'єктів групи основних засобів, до якої належить цей об'єкт.

ТОВ «Фонтан» в порушення вимог статті 33 ГПК України не надано суду будь-яких доказів того, що майно товариства, яке виступало предметом договору купівлі-продажу від 07.07.2006, проходило процедуру переоцінки до моменту укладення цього договору.

Згідно пункту 4.4. статуту ТОВ «Фонтан» в редакції на 07.06.2006, статутний капітал товариства складав 7 142 728 грн.

Відповідно до пункту 1.1. договору купівлі-продажу від 07.07.2006 вартість майна визначена в сумі 101318,0 грн., що складало 1,5% статутного капіталу товариства.

ТОВ «Фонтан» безпосередньо у позовні заяві (т.1. а.с. 3) вказує, що балансова вартість майна, що виступало предметом договору купівлі продажу від 07.07.2006 на момент його укладення складала 186 644,73 грн., що складало 2,6% статутного капіталу товариства.

Слід відзначити, що Вищий господарський суд України також виходить з необхідності використання балансової вартості майна, якщо інше не було передбачено статутом товариства або положеннями законодавства.

Так, в пункті 3.7. Рекомендації президії Вищого господарського суду України №04-5/14 «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин» суд касаційної інстанції зазначає наступне.

Майно підприємства обліковується на його балансі, де відображається вартість активів підприємства та джерел їх формування. Тому в основу розрахунку вартості частини майна товариства, належної до сплати учаснику, що виходить з товариства, за загальним правилом, повинна братись балансова вартість майна товариства.

Будь-який учасник товариства має право вимагати проведення з ним розрахунків, виходячи з дійсної (ринкової) вартості майна товариства. Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку передбачено можливість переоцінки балансової вартості для таких категорій активів товариства як основні засоби (пункт 16 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92.

Враховуючи зазначені обставини, договір купівлі-продажу майна від 07.07.2006 не можна розглядати як такий, що вчинений директором із перевищенням наданих йому статутом ТОВ «Фонтан» повноважень.

Також, господарський суд вважає за необхідне надати окрему оцінку достовірності висновків судового експерту, викладених у висновку судової будівельно-технічної експертизи №786/787 від 29.02.2012 (т.1 а.с. 4).

На сторінці 9 експертного висновку зазначено, що для визначення ринкової вартості досліджуваного об'єкту експертом використовувались наступні підходи: витратний підхід; дохідний підхід.

На сторінці 10 експертного висновку зазначено, що витратний підхід заснований на визначені повної вартості відтворення об'єкту, тобто вартості будівництва в поточних цінах точної копії будівлі з використанням точно таких же матеріалів, будівельних стандартів, дизайну і з тією ж якістю робіт, які утілюють в собі всі недоліки та застарівання, що є у об'єкті оцінки. Одночасно експерт зробив зауваження про те, що отриманий витратним підходом результат відображатиме не ринкову, а тільки залишкову вартість заміщення.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до пункту 19 постанови КМУ №1440 від 10.09.2003 «Про затвердження Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав» до неринкових видів вартості належать вартість заміщення, вартість відтворення, залишкова вартість заміщення (відтворення), вартість у використанні, споживча вартість, вартість ліквідації, інвестиційна вартість, спеціальна вартість, ліквідаційна вартість, чиста вартість реалізації, оціночна вартість та інші види, порядок визначення яких встановлюється окремими національними стандартами.

Згідно пункту 1 постанови вартість відтворення - визначена на дату оцінки поточна вартість витрат на створення (придбання) в сучасних умовах нового об'єкта, який є ідентичним об'єкту оцінки;

вартість заміщення - визначена на дату оцінки поточна вартість витрат на створення (придбання) нового об'єкта, подібного до об'єкта оцінки, який може бути йому рівноцінною заміною;

залишкова вартість заміщення (відтворення) - вартість заміщення (відтворення) об'єкта оцінки за вирахуванням усіх видів зносу (для нерухомого майна - з урахуванням ринкової вартості земельної ділянки при її існуючому використанні (прав, пов'язаних із земельною ділянкою).

Отже, залишкова вартість заміщення, яку згідно сторінки 10 експертного висновку визначав експерт по перше - відображає неринкову вартість об'єкту дослідження, по друге - відображає витрати на створення аналогічного об'єкту, але не ідентичного, як зазначає експерт.

В той же час, подальший аналіз експертного висновку свідчить про те, що експерт не визначав вартості об'єкту дослідження дохідним методом, а обмежився застосовуванням лише витратного.

На сторінці 4 експертного висновку зазначено, що даних про будівельну готовність та технічний стан об'єкту - спальний корпус літер А-4 станом на 2007 рік в інвентарній справі не має, тому вартість будівлі визначено з урахуванням будівельної готовності станом на 2002 рік - 57%.

Як вбачається з експертного висновку, експертне дослідження фактично проведено за відсутності об'єктивної та достовірної інформації про технічний стан та ступень зносу об'єктів дослідження, в тому числі звіту про технічний стан об'єкту будівництва, складеного ліцензованою організацією.

На сторінці 11 експертного висновку зазначено, що так, як в матеріалах справи наданих на дослідження, відсутні данні про технічний стан об'єктів на липень 2006 року, то фізичний знос приймався експертом на підставі візуального обстеження станом на 2011 рік.

Однак, слід враховувати, що спальний корпус літер А-4 з моменту укладення договору купівлі-продажу від 07.07.2006 до моменту призначення судової експертизи значно змінено в результаті проведення будівельних робіт із завершення будівництва та оздоблення об'єкту, це вбачається з фотографічних матеріалів доданих до висновку експертного будівельно-технічного дослідження №18/10 від 08.10.2010 (т.1 а.с. 152), з фотографічних матеріалів наданих відповідачем (т.3 а.с. 12, 13). З незрозумілих причин до висновку судової будівельно-технічної експертизи №786/787 від 29.02.2012 фотографії спального корпусу літер А-4 в сучасному стані взагалі не додані.

Також слід відзначити, що в висновку судової будівельно-технічної експертизи №786/787 від 29.02.2012 на сторінці 8 зазначено методологію визначення зносу об'єкту оцінки, наведено відповідну формулу, однак розрахунок зносу конкретних об'єктів експертного дослідження не проведено.

На сторінках 9 - 10 експертного висновку проведено розрахунок відновної вартості об'єктів дослідження, однак не розшифрована формула розрахунку, взагалі не вказані джерела, з яких експертом взяті вихідні дані для проведення розрахунку, з самої таблиці вбачається, що розрахунок має дуже приблизне значення, оскільки проводився виходячи з вартості будівництва одного кубічного метру будівлі.

Враховуючи зазначені вище численні та істотні недоліки висновку судової будівельно-технічної експертизи №786/787 від 29.02.2012, суд не може прийняти його як достовірний доказ ринкової вартості майна, яке виступало предметом договору купівлі-продажу від 07.07.2006.

Стосовно посилань на те, що спірне майно виступало частиною цілісного майнового комплексу ТОК «Карабах», а тому не могло відчужуватись окремо, суд зазначає наступне.

Згідно статті 191 ЦК України, підприємство є єдиним майновим комплексом, що використовується для здійснення підприємницької діяльності.

До складу підприємства як єдиного майнового комплексу входять усі види майна, призначені для його діяльності, включаючи земельні ділянки, будівлі, споруди, устаткування, інвентар, сировину, продукцію, права вимоги, борги, а також право на торговельну марку або інше позначення та інші права, якщо інше не встановлено договором або законом. Підприємство як єдиний майновий комплекс є нерухомістю.

Чинне цивільне та господарське законодавство не містить заборони щодо вчинення правочину, спрямованого на відчуження окремого майна, яке входить що цілісного майнового комплексу підприємства.

Більш того, частиною 4 статті 191 ЦК України прямо передбачено, що частина підприємства може бути предметом купівлі-продажу, застави, оренди та інших правочинів.

Також слід відзначити, що кожен з об'єктів, якій виступав предметом договору купівлі-продажу від 07.07.2006 є індивідуально визначеною річчю.

Відповідно до частини 2 статті 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Рішенням Господарського суду АР Крим від 18.05.2007 у справі №2-5/5928-2007 за позовом ТОВ «Південна Рив'єра Плюс» до ТОВ «Фонтан», треті особи - ПП «Кемпінг-Уют», КРП «Сімферопольське міжміське бюро реєстрації і технічної інвентаризації» визнаний дійсним договір купівлі-продажу майна від 07.07.2006 укладений між ТОВ «Фонтан» та ТОВ «Південна Рив'єра Плюс» на виконання положень статті 30 Закону України «Про виконавче провадження», а також визнано за ТОВ «Південна Рив'єра Плюс» право власності на майно, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 і складається з: незавершеного будівництвом спального корпуса на 55 місць (літер № «А-4»), складу - навісу з профнастілу з кран-балкою і стелажами, каналізаційної насосної, резервуарів чистої води ж\ б під №№ 62,63 (2шт.), трансформаторної підстанції під № 75, будинку - побутівки під № 750, будинку - вагона під № 56, водопровідних і каналізаційних ліній.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.07.2007, Постановою Вищого господарського суду України від 25.10.2007, ухвалою Верховного Суду України від 27.12.2007 вказане рішення залишено без змін.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 25.10.2010 відмовлено ТОВ «Фонтан» у прийнятті касаційної скарги на постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 17.07.2007.

Господарський суд звертає увагу сторін на те, що він не наділений повноваженнями щодо надання оцінки законності рішення суду у господарській справі, яке набрало законної сили та не скасовано на момент розгляду спору, вільного тлумачення змісту цього рішення.

Дійсно, пункт 13 Постанови Пленуму ВСУ №9 від 06.11.2009 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» містить правову позицію Верховного Суду України, згідно якої вирішуючи спір про визнання правочину, який підлягає нотаріальному посвідченню, дійсним, судам необхідно враховувати, що норма частини другої статті 220 ЦК України не застосовується щодо правочинів, які підлягають і нотаріальному посвідченню, і державній реєстрації, оскільки момент вчинення таких правочинів відповідно до статей 210 та 640 ЦК пов'язується з державною реєстрацією, тому вони не є укладеними і не створюють прав та обов'язків для сторін.

Однак, суд звертає увагу позивача на те, що вказано постанова прийнята через 2 роки після завершення судового розгляду справи №2-5/5928-2007. Крім того в рішенні від 25.07.2002 по справі «Совтрансавто-Холдинг» проти України, Європейський суд з прав людини зазначив на необхідність дотримання Україною як учасником Європейської конвенції із захисту прав людини та основоположних свобод принципу правової визначеності.

Позивачем, у додаткове обґрунтування свої позовних вимог зроблені додаткові посилання на положення статті 388 ЦК України, у зв'язку з чим суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно статті 388 ЦК України якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Згідно пункту 6.1. Інформаційного листу Вищого арбітражного суду України № 01-8/98 від 31.01.2001 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» позивачем за віндикаційним позовом може бути власник майна, який на момент подання позову не володіє цим майном, і юридична особа, за якою майно закріплене на праві повного господарського відання або оперативного управління.

Відповідачем у справі виступає особа, що на момент подання позову фактично володіє майном без підстав, передбачених законом або адміністративним актом чи договором, які відповідають вимогам закону.

Однак, оскілки судом встановлено, що підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.07.2006 відсутні, слід виходити з того, що ані ТОВ «Авіа-Люкс», ані ТОВ «Фонтан» не є власниками спірного майна на момент розгляду спору в суді, а тому передумови для задоволення віндикаційного позову відсутні.

Крім того, суд звертає увагу на те, що в якості предмету віндикаційних вимог позивачами визначені: 12/100 та 24/100 часток приміщень гостьового котеджу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається, що вищевказаний гостьовий котедж як об'єкт права власності виник внаслідок добудови та оздоблення об'єкта незавершеного будівництва - спального корпусу літ. А-4 на 55 місць.

На момент розгляду спору в суді, згідно нотаріально посвідчених договорів купівлі-продажу від 16.06.2010, від 16.08.2010 (т.3 а.с. 41 - 55) гостьовий котедж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться в спільній частковій власності ТОВ «Південна Рив'єра Плюс» - 40/100 часток, ОСОБА_10 - 20/100 часток, ОСОБА_12 - 8/100 часток, ОСОБА_2 - 42/100 часток, ОСОБА_9 - 18/100 часток. Крім того, частка у розмірі 42/100 належить ОСОБА_2 та ОСОБА_13 на праві спільної сумісної власності.

Розділ гостьового котеджу, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в натурі, або виділ в натурі часток окремих співвласників не проводився.

Згідно статей 356 - 358 ЦК України правова природа спільної часткової власності полягає у тому, що співвласнику майна належить не конкретна його частина, а лише ідеальна частка у праві власності, саме у зв'язку з цим статтями 364, 367 ЦК України передбачено процедуру виділу частки в натурі або поділу майна.

Згідно пункту 6.1. Інформаційного листу Вищого арбітражного суду України № 01-8/98 від 31.01.2001 «Про деякі приписи законодавства, яке регулює питання, пов'язані із здійсненням права власності та його захистом» об'єктом віндикаційного позову може бути індивідуально визначене майно, яке існує в натурі на момент подання позову.

За вказаних умов, суд виходить з того, що ідеальна частка у праві власності на майно не може виступати в якості об'єкта віндикаційного позову, оскільки сама по собі вона не є індивідуально-визначеною річчю. В той же час, предметом віндикаційних вимог може виступати гостьовий котедж, розташований за адресою: АДРЕСА_1 в цілому, як індивідуально-визначена річ, об'єкт нерухомості, однак в якості відповідачів за такими вимогами повинні виступити всі співвласники майна.

Згідно пункту 1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» якщо у розгляді справи господарським судом буде з'ясовано, що іншим або належним відповідачем у ній мала б бути особа, яка згідно з процесуальним законом не може бути учасником судового процесу в господарському суді, а позивач наполягає на розгляді відповідної справи саме господарським судом, останній не вправі ні залучати відповідну особу до участі у справі, ані припиняти провадження в ній, а повинен розглянути справу стосовно того відповідача, якому пред'явлено позовну вимогу, та прийняти рішення по суті справи (в тому числі про відмову в позові, якщо відповідач є неналежним).

Відповідно до пункту 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 року «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (пункт 1-1 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Припинення провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не припинення провадження у справі.

Суд вважає необґрунтованим та таким що не підлягає задоволенню клопотання відповідача щодо припинення провадження у справі у зв'язку тим, у зв'язку з тим, що позивачами змінений предмет позову та заявлені вимоги щодо витребування часток та майна, які існують на момент розгляду справи в суді.

Щодо посилань позивачів на недобросовісні дії директора ТОВ «Фонтан» ОСОБА_6 суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 3 статті 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти

в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Згідно статуту ТОВ «Фонтан» обрання та звільнення директора товариства віднесено до виключної компетенції загальних зборів учасників товариства, при цьому єдиним учасником товариства із часткою 100% є ТОВ «Авіа-Люкс», яке не було позбавлено можливості здійснювати ефективний контроль за діяльністю директора, вимагати від нього надання звітів про фінансово-господарську діяльність, в тому числі документів, що підтверджують належність товариству на праві власності відповідних об'єктів нерухомості.

За вказаних обставин суд виходить з того, що тягар будь-яких несприятливих наслідків, які пов'язані із тим що директор товариства діяв не в інтересах юридичної особи, нерозумно або недобросовісно, але в межах наданих повноважень, повинен покладатись саме на цю особу, але не на набувачів майна.

Відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 07.07.2006, про витребовування часток та майна виключає можливість задоволення позовних вимог про стягнення з ТОВ «Південна Рив'єра Плюс» на користь ТОВ «Фонтан» грошової суми в розмірі 97360,00 грн.

В судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі викладеного, керуючись ст. 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

В задоволенні позову відмовити.

Повне рішення складено 03.05.2012.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Калініченко А.А.