Рішення

від 26.04.2012 по справі 5006/24/38/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

26.04.12 р. Справа № 5006/24/38/2012

Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.

при секретарі судового засідання (помічнику) Смірновій Ю.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

за позовом: Приватного підприємства «фірма «СТРАТОС», с. Манченки, Харківської області

до відповідача: Закритого акціонерного товариства «Коммунтранс», м. Донецьк

про: стягнення 20 056,80 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: не з»явився

від відповідача: ОСОБА_1 - за дов. б/н від 03.01.2012р.

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство «фірма «СТРАТОС» звернулось до господарського суду Донецької області з позовом до Закритого акціонерного товариства «Коммунтранс» про стягнення 20 056,80 грн. з яких 18 300 грн. - сума основного боргу, 1 207,80 грн. - інфляційні, 549 грн. - 3% річних.

На підтвердження позовних вимог позивач надав копію видаткової накладної №РН-0001032 від 24.09.2009р. на суму 18 300 грн. за договором №16 від 14.05.2009р., копію довіреності №385 від 24.09.2009р. на ОСОБА_2, копію акту звірки розрахунків за період з 01.09.2009р. по 31.10.2009р., копію вимоги №12/22-1 від 22.12.2010р., розрахунок штрафних санкцій, копію повідомлення від 22.12.2010р. (а.с. 8-13)

Відповідач надав суду письмовий відзив, в якому просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі з підстав того, що договір №16 від 14.05.2009р. укладений між сторонами, на який посилається позивач у позові у ЗАТ «Коммунтранс» відсутній. Також відповідач вказує, що позивач не звертався до ЗАТ «Коммунтранс» з вимогою про сплату заборгованості, а факт відправки наданої позивачем вимоги не підтверджено, тобто на дату подачі позовної заяви строк виконання зобов»язання по оплаті за накладною наявною в матеріалах справи не настав.

Позивач в судове засідання, яке відбулось 26.04.2012р. не з»явився, але в матеріалах справи є клопотання представника позивача про розгляд справи в його відсутність а наявними матеріалами справи.

Відповідач у судовому засіданні 26.04.2012р. не заперечував проти наявності суми боргу в розмірі 18 300 грн. та наполягав на тому, що вимогу від 22.12.2010р. про виконання грошового зобов»язання підприємство ЗАТ «Коммунтранс» не отримувало.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, суд встановив наступне.

Згідно видаткової накладної №РН-0001032 від 24.09.2009р. за договором №16 від 14.05.2009р. Приватним підприємством «фірма «Стратос» (постачальник) було передано Закритому акціонерному товариству «Коммунтранс» (одержувач) товар у вигляді дизельного палива у кількості 3 000 л. на загальну суму 18 300 грн. (а.с. 8-10)

Як вбачається з матеріалів справи актом звірки за період з 01.09.2009р. по 31.10.2009р. заборгованість ЗАТ «Коммунтранс» перед ПП «Фірма «Стратос» станом на 31.10.2009р. складає 18 300 грн., вказаний акт скріплений підписами представників та печатками обох підприємств.

Також позивач звертався до відповідача з вимогою №12/22-1 від 22.12.2010р. про виконання грошового зобов»язання з проханням погасити заборгованості у сумі 18 300 грн. протягом 7 днів (а.с. 12), що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с. 18), але будь-якої відповіді на вимогу не отримав.

Тобто позивач виконав свої зобов'язання за договором щодо постачання дизельного палива, що підтверджено видатковою накладною №РН-0001032 від 24.09.2009р. відповідно до якої поставлено дизельне паливо у кількості 3000 л. на суму 18 300 грн.

В матеріалах справи відсутні докази оплати з боку відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 18 300 грн. Станом на 31.10.2009р. заборгованість становила 18 300 грн., що не заперечується відповідачем.

Предметом спору у цій справі є стягнення з ЗАТ «Коммунтранс» 18 300 грн. - основного боргу, 3% річних - 549 грн., інфляційні за період з січня 2011р. по лютий 2012р. - 1207,80 грн.

За приписами статей 525, 526 Цивільного кодексу України та ст.193 Господарського кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Стаття 610 ЦК України визначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Відповідно до ст.ст. 216-218 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

З огляду на матеріали справи та норми чинного законодавства суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення суми основного боргу у розмірі 18 300 грн. підлягають задоволенню.

Статтею 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

На підставі наведених норм права позивач нарахував відповідачу за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань 3% річних у розмірі 549грн.

Суд відмовляє в задоволенні в позову в цій частині у зв»язку з необґрунтованістю розрахунку та не зазначенням чіткого періоду нарахування, що унеможливлює перевірку наданого позивачем розрахунку 3 % річних.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача боргу з урахуванням інфляційної складової у сумі 1 207,80 грн. за період з січня 2011р. по лютий 2012р. суд виходить з наступного.

Перевіривши наданий позивачем інфляційних за допомогою програмного комплексу «Законодавство», господарський суд дійшов висновку, що ці вимоги підлягають задоволенню частково. За підрахунком суду, підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення інфляційних саме в розмірі 911,14 грн.

Таким чином відповідачем не спростовано доводів позивача, тому позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати розподіляються між сторонами відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 82 - 84 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р I Ш И В :

Позов Приватного підприємства «фірма «СТРАТОС», с. Манченки, Харківської області до Закритого акціонерного товариства «Коммунтранс», м. Донецьк про стягнення 20 056,80 грн., задовольнити частково.

Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Коммунтранс» (83087, м. Донецьк, пр. Богдана Хмельницького, 44, р/р 26004235034621 у Краматорський філії АКБ «Укрсоцбанк», МФО 334486, ЄДРПОУ 32026358) на користь Приватного підприємства «фірма «СТРАТОС» (62447, Харківська область, Харківський район, с. Манчеки, вул. Лісна,4, р/р 26008000131757 в Філії АТ «Укрексімбанк» м. Харків, МФО 351618, ЄДРПОУ 24471106) 18300 грн. - основний борг, 911,14 грн. - інфляційні, 1541,64 грн. - судовий збір.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ у встановленому порядку.

Рішення господарського суду Донецької області набирає законної сили через десять днів з дня його прийняття (підписання) та може бути оскаржене до Донецького апеляційного господарського суду в порядку, передбаченому розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено та підписано 28.04.2012р.

Суддя Величко Н.В.

Надруковано 3 прим.:

1 - у справу

1 - позивачу

1 - відповідачу

(062) 381-91-20