Рішення

від 25.04.2012 по справі 5015/1132/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.12 Справа№ 5015/1132/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О. при секретарі судових засідань Олійник Ю.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім Стар", м.Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіміда", м.Львів

про стягнення 11 793,52 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -представник (довіреність №1 від 01.03.2012р.);

від відповідача: ОСОБА_3 -представник (довіреність від 05.04.2012р.).

Сторони ознайомлені з правами та обов»язками передбаченими ст.ст.21, 22 ГПК України. Заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору : Позов заявлено Товариством з обмеженою відповідальністю "Хім Стар" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіміда" про стягнення 11 793,52 грн., з яких 10 888,06 грн. основний борг, 711,63 грн. пеня, 55,94 грн. інфляційні нарахування та 137,89 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 23.03.2012р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 04.04.2012р. Ухвалою суду від 04.04.2012р. розгляд справи відкладено на 25.04.2012р. у зв»язку з неявкою представників сторін в судове засідання.

Представниками позивача та відповідача в судовому засіданні подано спільно підписане клопотання, яким вони просять суд не здійснювати технічну фіксацію у справі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задоволити. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачу на підставі договору поставки № 9 від 30.05.2011р. було поставлено товар на загальну суму 51 847,95 грн., який оплачений частково. Позивач просить стягнути 10 888,06 грн. основного боргу, 711,63 грн. пені, 55,94 грн. інфляційних нарахувань та 137,89 грн. 3% річних.

Представник відповідача подав через канцелярію суду відзив на позовну заяву (вх. №8560/12 від 20.04.2012р.), в якому позовні вимоги в частині стягнення 10 888,06 грн. суми основного боргу визнав. Проти стягнення пені за несвоєчасну оплату за поставлений товар в сумі 711,63 грн. заперечив, мотивуючи тим, що жодною з норм договору поставки від 30.05.2011р. не передбачено штрафних санкцій у вигляді пені за несвоєчасну оплату товару, відтак просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в сумі 711,63 грн. Крім того, у вищенаведеному відзиві представник відповідача просить відстрочити виконання рішення суду на чотири місці з дати набрання рішенням суду законної сили, оскільки на даний час фінансовий стан ТзОВ «Тіаміда»є надзвичайно складним. В підтвердження чого надав фінансовий звіт ТзОВ «Тіаміда»за 2011р.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд встановив:

30.05.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хім Стар" (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тіміда" (покупець) було укладено договір поставки №9 (далі по тексту - договір поставки), відповідно до якого постачальник зобов'язувався поставити товар покупцю, а покупець зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно його оплатити на умовах даного договору в асортименті та по ціні, які вказані в специфікації, підписаній представниками обох сторін, та яка є невід'ємною частиною цього договору.

Згідно п.2.1. договору поставки ціна на товар встановлюється відповідно з діючим прайс-листом постачальника, та вказується в специфікації.

Відповідно до п.4.1. договору поставки розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються на протязі тридцяти календарних днів з моменту поставки кожної партії товару. Підставою для проведення оплати є накладна або рахунок.

Позивач на виконання умов договору поставив відповідачу товар на загальну суму 51 847,95 грн. згідно видаткових накладних:

№584 від 01.06.2011р. на суму 10 588,90 грн.;

№640 від 17.06.2011р. на суму 10 035,77 грн.;

№691 від 30.06.2011р. на суму 5 686,99 грн.;

№827 від 29.07.2011р. на суму 7 758,89 грн.;

№883 від 18.08.2011р. на суму 8 578,37 грн.;

№928 від 30.08.2011р. на суму 4 930,94 грн.;

№992 від 15.09.2011р. на суму 4 268,09 грн.

Відповідачем було повернуто позивачу товар на суму 8 059,89 грн., відповідно до видаткової накладної постачальнику (повернення) №Т-00000451 від 06.10.2011р. Відтак, основний борг становив 43 788,06 грн.

Проте відповідач порушив свої зобов'язання, сплативши неповну суму поставленого товару, а саме 32 900,00 грн., відтак, основний борг становить 10 888,06 грн.

Позивач на підставі п.5.1 договору та ст.1 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»нарахував відповідачу пеню, яка згідно поданого ним розрахунку становить 711,63 грн.

Крім того, позивач на підставі ст.625 ЦК України позивач нарахував відповідачу 55,94 грн. інфляційних втрат та 137,89 грн. три проценти річних.

Отже, загальна сума заборгованості становить 11 793,52 грн., з яких 10 888,06 грн. основний борг, 711,63 грн. пеня, 55,94 грн. інфляційні нарахування та 137,89 грн. 3% річних.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 ЦК України).

Факт поставки відповідачу товару на загальну суму 51 847,95 грн. підтверджується видатковими накладними: №584 від 01.06.2011р. на суму 10 588,90 грн.; №640 від 17.06.2011р. на суму 10 035,77 грн.; №691 від 30.06.2011р. на суму 5 686,99 грн.; №827 від 29.07.2011р. на суму 7 758,89 грн.; №883 від 18.08.2011р. на суму 8 578,37 грн.; №928 від 30.08.2011р. на суму 4 930,94 грн.; №992 від 15.09.2011р. на суму 4 268,09 грн., які підписані та скріплені печатками сторін у справі (оригінали оглянуто судовому засіданні, копії знаходяться в матеріалах справи).

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.4.1. договору поставки покупець зобов'язаний проводити розрахунок за кожну поставлену партію товару на протязі 30-ти календарних днів з моменту поставки кожної партії товару.

Як вбачається з матеріалів відповідач здійснив повернення товару на загальну суму 8 059,89 грн., відповідно до видаткової накладної постачальнику (повернення) №Т-00000451 від 06.10.2011р. Відтак, основний борг становив 43 788,06 грн.

Проте відповідач порушив свої зобов'язання, сплативши неповну суму поставленого товару, а саме 32 900,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: №1485 від 15.07.2011р. на суму 1 400,00 грн.; №1491 від 20.07.2011р. на суму 6 000,00 грн.; № 1506 від 26.07.2011р. на суму 1 000,00 грн.; №1507 від 27.07.2011р. на суму 7 000,00 грн.; №1530 від 22.08.2011р. на суму 4 000,00 грн.; №1536 від 26.08.2011р. на суму 2 000,00 грн.; №1542 від 01.09.2011р. на суму 1 000,00 грн.; №1547 від 12.09.2011р. на суму 3 000,00 грн.; №1557 від 21.09.2011р. на суму 5 000,00 грн.; №1567 від 30.09.2011р. на суму 1 000,00 грн.; №1577 від 26.10.2011р. на суму 1 000,00 грн.; №1597 від 21.12.2011р. на суму 500,00 грн.

Відтак, основний борг відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 10 888,06 грн. та не заперечується відповідачем, про що вказано у відзиві.

У відповідності із ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву вх. №8560/12 від 20.04.2012р., в якому позовні вимоги в частині стягнення 10 888,06 грн. суми основного боргу визнав.

Згідно ч.5 ст.78 ГПК України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Оскільки визнання відповідачем позову не суперечить законодавству і не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, суд приймає визнання позову в частині стягнення 10 888,06 грн. суми основного боргу.

З вищенаведеного, випливає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 10 888,06 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, позовні вимоги про стягнення з відповідача 137,89 грн. три проценти річних та 55,94 грн. інфляційних втрат підлягають до задоволення.

Щодо вимоги позивача про стягнення пені слід зазначити наступне:

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.4 ст.231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», на який покликається позивач у позовній заяві та розрахунку штрафних санкцій, не є спеціальним законом в розумінні ч.4 ст.231 ГК України, яким встановлюється розмір пені щодо конкретних правовідносин.

Відповідно до ч.1 ст.547 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Виконання основного зобов'язання забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч.1 ст.258 ЦК України).

Згідно ст.1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін .

Враховуючи вищенаведені норми, виконання даного зобов'язання не може бути забезпечене пенею, оскільки між сторонами не було письмово укладено договору, який би встановлював розмір пені за прострочення виконання зобов'язання, не передбачено такої відповідальності і в договорі поставки від 30.05.2011р. за № 9, відтак не досягнуто згоди щодо її застосування у випадку несвоєчасного виконання грошового зобов'язання.

Отже у задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 711,63 грн. слід відмовити.

Щодо заявленого клопотання відповідача вказаному у відзиві на позовну заяву про відстрочення виконання рішення суду на чотири місці з дати набрання рішенням суду законної сили, слід зазначити наступне:

В обґрунтування підстав для відстрочки відповідач посилається на той факт, що негайне виконання рішення господарського суду є надзвичайно складним і фактично неможливим у зв'язку з тим, що криза неплатежів дебіторів привела до того, що на даний час фінансовий стан ТзОВ «Тіміда»є важким.

Відповідно до статті 121 ГПК України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

При цьому під відстрочкою виконання рішення суду розуміється відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом. Підставою для відстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, які б свідчили про можливість надання відповідачу відстрочки виконання судового рішення. Відстрочка виконання рішення допускається у виняткових випадках і залежно від обставин справи.

Як вбачається з поданого представником відповідача фінансового звіту ТзОВ «Тіміда»за 2011р. відповідач отримує дохід (виручку) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), відтак, фінансовий стан не є важким та не підтверджений документально.

Крім того, відповідач не подав доказів в підтвердження факту настання платоспроможності через чотири місяці, що дасть йому можливість виконати рішення суду.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про відстрочення виконання рішення суду на чотири місяці.

В порядку ст. 4 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши представлені докази, суд вважає позов обгрунтованим, який слід задоволити частково.

Сплата судового збору в сумі 1 609,50 грн. підтверджується платіжним дорученням №6789 від 29.02.2012р., який відповідно до ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.ст.11, 526, 530, 549, 610, 612, 625, 627-629, 712 ЦК України, ст.ст.174, 193 ГК України, ст.ст. 4 3 , 33, 34, 49, 78, 82-85, 115, 116 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіміда" (79020, м.Львів, вул.Північна, 1; р/р 2600602123875 в ЦФ ПАТ «Кредобанк»; МФО 325365; код ЄДРПОУ 36361702) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім Стар" (юридична адреса: 61010, м.Харків, вул.Греківська, 25, поштова адреса: 61177, м.Харків, вул.Залютинська, 4; р/р 26007060013792 в ХФ «Приватбанк»; МФО 351533; код ЄДРПОУ 32134404) основний борг в сумі 10 888,06 грн., 55,94 грн. інфляційних нарахувань, 137,89 грн. три проценти річних та 1 512,38 грн. судового збору.

3 . У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 711,63 грн. пені відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішення в законної сили, в порядку ст.116 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України, може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 03.05.2012р.

Суддя Сухович Ю.О.