Постанова

від 20.06.2012 по справі 5015/1132/12

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.06.12 Справа № 5015/1132/12

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого -судді Данко Л.С.,

Суддів: Мурська Х.В.,

Гриців В.М.

При секретарі судового засідання: Явна Г.Б.

Розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіміда»(м. Львів) № 21 від 04.05.2012 року (вх. 899 від 15.05.12 року),

на рішення господарського суду Львівської області від 25 квітня 2012 року,

у справі № 5015/1132/12 (суддя Сухович Ю.О.)

порушеній за позовом

Позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хім Стар», м. Харків,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіміда», м. Львів,

Про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіміда»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хім Стар» заборгованість у розмірі 10 888, 06 грн., 711,63 грн. пені за несвоєчасну оплату за поставлений товар, 55,94 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 137,89 грн. та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від апелянта/відповідача: не прибув,

Від позивача: ОСОБА_2 -п/к за довіреністю № 1 від 01.03.2012 р.

Права та обов'язки сторін, визначені у ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід суддів -не надходило.

Представник позивача подав письмове клопотання про відмову від здійснення технічної фіксації судового процесу.

Відповідно до протоколу розподілу справ КП «Документообіг господарських судів»від 15.05.2012 р., дану справу передано на розгляд колегії суддів у складі: Данко Л.С. (суддя-доповідач), судді Давид Л.Л., Юрченко Я.О.

Згідно розпорядження В. о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2012 р. введено в склад судової колегії, для розгляду справи № 5015/1132/12, замість судді Юрченко Я.О. -суддю Гриців В.М.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 16.05.2012р., апеляційну скаргу прийнято до провадження та судовий розгляд призначено на 23.05.2012р., про що сторони були належним чином повідомлені (докази в матеріалах справи).

З підстав зазначених в ухвалах суду від 23.05.2012р. та від 06.06.2012 р. розгляд апеляційної скарги було відкладено, про що сторони були повідомлені рекомендованою поштою з повідомленням про вручення.

Згідно розпорядження Голови Львівського апеляційного господарського суду від 18.06.2012р. введено в склад судової колегії для розгляду справи № 5015/1132/12 за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тіміда»замість судді Давид Л.Л.-суддю Мурську Х.В.

Представник апелянта/відповідача, повторно, не прибув, через канцелярію суду подано клопотання за вх. № 3947 від 19.06.2012р., в якому просить суд відкласти розгляд справи.

Представник позивача прибув, подав через канцелярію суду відзив на апеляційну скаргу за вх. № 3969 від 20.06.2012р., в якому просить суд рішення господарського суду Львівської області від 25.04.2012р. по справі № 5015/1132/12 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, проти клопотання апелянта/відповідача про відкладення розгляду справи заперечив та пояснив, що апелянт свідомо затягує розгляд справи, щоб не сплачувати заборгованість.

Заслухавши думку позивача, який прибув в дане судове засідання, колегія суддів прийшла до висновку розглядати даний спір без участі представника апелянта/відповідача, враховуючи, що сторін не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, виходячи з такого.

Відповідно до вимог ст. 98 ГПК України, про прийняття апеляційної скарги до провадження господарський суд виносить ухвалу, в якій повідомляється про час і місце розгляду скарги. Питання про прийняття апеляційної скарги до провадження або відмову у прийнятті до провадження апеляційний господарський суд вирішує не пізніше трьох днів з дня надходження апеляційної скарги.

Частиною другою ст. 102 ГПК України визначено, що апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

Нормами чинного законодавства України не обмежено коло осіб, які можуть представляти особу в судовому процесі. Тому неможливість одного з представників відповідача бути присутнім у судовому засіданні не перешкоджає реалізації права учасника можливості скористатися правами ст. 28 ГПК України та ст. 244 ЦК України.

З огляду на наведене колегія суддів не вбачає підстав для відкладення розгляду апеляційної скарги по справі № 5015/1132/12.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення господарського суду Львівської області від 25.04.2012 р. по справі № 5015/1132/12 в частині стягнення 3% річних та судового збору змінити, в іншій частині рішення -залишити без змін, виходячи з наступного.

Рішенням господарського суду Львівської області від 25.04.2012р. у справі № 5015/1132/12 (суддя Сухович Ю.О.) позовні вимоги ТзОВ «Хім Стар»до ТзОВ «Тіміда»про стягнення заборгованості у розмірі 10 888, 06 грн., 711,63 грн. пені за несвоєчасну оплату за поставлений товар, інфляційні втрати у розмірі 55,94 грн. та 3% річних за весь час незаконного користування чужими коштами у розмірі 137,89 грн. -задоволено частково. Вирішено стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіміда" (м. Львів) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Хім Стар" (м. Харків) основний борг в сумі 10888,06 грн., 55,94 грн. - інфляційних втрат, 137,89 грн. - 3% річних та 1512,38 грн. судового збору. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення 711,63 грн. пені -відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням місцевого суду ТзОВ «Тіміда»звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, просить рішення господарського суду Львівської області скасувати, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог позивача відмовити повністю.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення, порушено норми процесуального та матеріального права. Зокрема вважає, що в оскаржуваному рішенні відсутні відомості про природу та зміст укладеного між сторонами договору № 9 від 30.05.2011 р., не дослідженні його істотні умови, зокрема строк дії договору, умови щодо якості та комплектності товару, строки його поставки та оплати, а отже неповно з'ясовано зміст правовідносин, що виникли між сторонами, внаслідок чого спірним правовідносинам дано неправильну оцінку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим судом, 30.05.2011р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хім Стар" (Продавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тіміда" (Покупець за договором) було укладено Договір поставки № 9 (далі за текстом -Договір)( а. с. 11-13).

Зазначений Договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками двох сторін, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам статей 207, 208 ЦК України.

За своєю правовою природою, основними та другорядними ознаками, зазначений Договір є договором поставки, оскільки основні його умови відповідають приписам Параграфу 3 Глави 54 ЦК України.

Сторонами за даним Договором є суб'єкти господарювання -товариства з обмеженою відповідальністю (юридичні особи).

Відповідно до ч. 1 ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 2 ст. 712 ЦК України, до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1.1 вищевказаного договору, постачальник зобов'язується поставити товар покупцю, а покупець зобов'язувався прийняти цей товар та своєчасно його оплатити на умовах даного договору в асортименті та по ціні, які вказані в Специфікації, підписаній представниками обох сторін, та яка є невід'ємною частиною цього договору.

Ціну, асортимент та умови поставки товару сторони визначили у розділі 2 даного договору.

Так, п. 2.1 Договору поставки визначено, що ціна на товар встановлюється відповідно з діючим прайс-листом Постачальника, та вказується в специфікації.

Відповідно до п. 2.6. Договору, поставка Товару здійснюється на умовах DDP (ИНКОТЕРМС 2000). Місце постачання товару -склад Покупця за адресою: м. Рівне, вул. Кн. Володимира, 111. Зобов'язання постачальника вважаються виконаними, коли він надасть в розпорядження Покупцю не розвантажений товар з транспортного засобу товар в місці постачання. Розвантаження товару з транспортного засобу Постачальника здійснюється засобами Покупця та за його рахунок.

Згідно п. 3.2. Договору поставки, прийом товару за кількістю та якістю проводиться представником покупця в присутності представника Постачальника. При виявленні неякісних товарів Покупець має право відмовитись від прийняття такого товару, при цьому складається відповідний акт, який підписується представниками Сторін.

Відповідно до п.4.1. договору поставки розрахунки за кожну поставлену партію товару здійснюються на протязі тридцяти календарних днів з моменту поставки кожної партії товару. Підставою для проведення оплати є накладна або рахунок.

Пунктом 5.1. вищевказаного договору сторони визначили, що при порушенні умов цього договору винна сторона відшкодовує спричинені нею збитки, у тому числі і не отриманий прибуток, що сталися внаслідок невиконання або неналежного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним договором, в порядку передбаченому чинним законодавством України.

Відповідно до п. 6.1. Договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31.12.2011 р.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, позивач (Продавець за договором) взяті на себе зобов'язання за даним Договором виконав, поставив відповідачу (Покупцю за договором) товар на суму 51847,95 грн., що підтверджується видатковими накладними, а саме: № 584 від 01.06.2011 р. на суму 10588,90 грн. з урахуванням ПДВ; № 640 від 17.06.2011 р. на суму 10035,77 грн. з урахуванням ПДВ; № 691 від 30.06.2011р. на суму 5686,99 грн. з урахуванням ПДВ; № 827 від 29.07.2011р. на суму 7758,89 грн. з урахуванням ПДВ; № 883 від 18.08.2011р. на суму 8578,37 грн. з урахуванням ПДВ; № 928 від 30.08.2011р. на суму 4930,94 грн. з урахуванням ПДВ; № 992 від 15.09.2011р. на суму 4268,09 грн. з урахуванням ПДВ. (а. с. 16-22).

З матеріалів справи вбачається, що Відповідачем було повернуто Позивачу товар за видатковою накладною № Т-00000451 від 06.10.2011р. на суму 8059,89 грн. з урахуванням ПДВ (а. с. 23).

Відтак, позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 43788,06 грн. (51847,95 грн. -8059,89 грн. = 43788,06 грн.).

Як встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи, відповідач вище вказаний товар отримав та розрахувався за нього частково, сплативши 32900,00 грн., що підтверджується платіжними дорученнями: № 1485 від 15.07.2011р. борг сплачено в сумі 1400,00 грн.; № 1491 від 20.07.2011р. - на суму 6000,00 грн.; № 1506 від 26.07.2011р. - на суму 1000,00 грн.; № 1507 від 27.07.2011р. - на суму 7000,00 грн.; № 1530 від 22.08.2011р. - на суму 4000,00 грн.; № 1536 від 26.08.2011р. - на суму 2000,00 грн.; № 1542 від 01.09.2011р. - на суму 1000,00 грн.; № 1547 від 12.09.2011р. - на суму 3000,00 грн.; № 1557 від 21.09.2011р. - на суму 5000,00 грн.; № 1567 від 30.09.2011р. - на суму 1000,00 грн.; № 1577 від 26.10.2011р. - на суму 1000,00 грн.; № 1597 від 21.12.2011р. - на суму 500,00 грн. (а.с. 24-35).

З огляду на наведене, заборгованість відповідача перед позивачем за отриманий товар склала 10888,06 грн. (43788,06 грн. -32900 грн. = 10888,06 грн.).

Відповідно до статті 173 ГК України передбачено, що господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 175 ГК України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України, передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Крім того позивач просить стягнути з відповідача на свою користь пеню за порушення строків оплати товару в сумі 711,63 грн., яка нарахована відповідно до п. 5.1. Договору поставки № 9 від 30.05.2011 р.

Пунктом п. 5.1. Договору поставки № 9 від 30.05.2011р. передбачено, що при порушенні умов цього договору винна сторона відшкодовує спричинені нею збитки, у тому числі і не отриманий прибуток, що сталися внаслідок невиконання або неналежного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним договором, в порядку передбаченому чинним законодавством України.

Колегією суддів встановлено, що умовами вищезазначеного Договору поставки № 9 від 30.05.2011р., в т.ч. п. 5.1., сторони за Договором не передбачили у ньому такого виду забезпечення виконання зобов'язання як пеня (ст. 546 ЦК України) за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється в письмовій формі.

З огляду на викладене, колегія суддів в повному обсязі погоджується з висновками суду першої інстанції в частині відмови позивачу у стягненні пені, оскільки відповідальність у формі пені за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання не передбачена Договором, тому вимога позивача в цій частині є нікчемною (ч. 2 ст. 547 ЦК України).

Недійсність правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання не спричиняє недійсність основного зобов'язання (ст. 548 ЦК України).

Відповідно до ст.611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так, у відповідності із ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», на який покликається позивач у позовній заяві та розрахунку штрафних санкцій, не є спеціальним законом в розумінні ч. 4 ст. 231 ГК України, яким встановлюється розмір пені щодо конкретних правовідносин.

Статтею 1 цього Закону визначено, що за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Разом з тим, позивач просить стягнути з відповідача на свою користь 55,94 грн. інфляційних втрат та 3% річних в сумі 137,89 грн., які нараховані відповідно до ст. 625 ЦК України.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів погодилася з висновком місцевого суду в частині розміру та порядку нарахування 55,94 грн. інфляційних втрат.

Однак, в частині щодо розрахунку 3% річних в сумі 137,89 грн., колегія суду погодитися не може, виходячи з такого.

Як вбачається з матеріалів справи, станом на 15.10.2011р . сума основного боргу складала 12388,06 грн. , а не 12386,86 грн., як зазначив позивач, з чим погодився місцевий суд.

Право на нарахування 3% річних від суми боргу 12388,06 грн. виникло у позивача не з 15.10.2011р., а з 17.10.2011р., виходячи з наступного.

15.09.2011р. відбулася поставка товару за видатковою накладною № 992 від 15.09.2011р. (а.с. 22) + 30 днів наданих Договором для оплати, відтак останнім днем для оплати є 15.10.2011р. до 24 год. 00 хв.

Відповідно до приписів ст.ст. 253, 254 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Отже наступним днем після 15.10.11р. (останній день для оплати за Договором) є 16.10.11р. -вихідний день -неділя. Перший за вихідним робочий день - 17.10.2011р.

За період з 17.10.201р. по 25.10.2011р. = 9 днів прострочення, а не 11 днів, як зазначив позивач, відсотки річних = 9,16 грн.

26.10.2011р. відповідач сплатив позивачу згідно платіжного доручення № 1577 від 26.10.2011р. борг на суму 1000,00 грн. Основний борг = 11388,06 грн. (12388,06 грн. -1000,00 грн. = 11388,06 грн.), а не 11386,86 грн., як вказав позивач, з чим погодився місцевий суд. Право на нарахування відсотків річних від цієї суми боргу виникло у позивача з 27.10.2011р., а не з 26.10.11р. ( в силу ст. 253 ЦК України). Відтак за період з 27.10.2011р. по 20.12.11р. = 55 днів прострочення від боргу в сумі 11388,06 грн. відсотки річних = 51,48 грн.

21.12.2011р. відповідач сплатив позивачу згідно платіжного доручення № 1597 від 21.12.2011р. борг на суму 500,00 грн. Основний борг становить 10888,06 грн. Право на нарахування 3% річних від суми боргу 10888,06 грн. виникло у позивача з 22.12.11р., а не з 21.12.2011р. (ст. 253 ЦК України). За період з 22.12.2011р. по 12.03.12р. складає 82 дня прострочення, а не 83, відсотки річних = 73,38 грн.

Виходячи із вищенаведеного, загальний розмір 3% річних складає 134,02 грн. (9,16 грн. + 51,48 грн. + 73,38 грн.).

Щодо клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на чотири місці з дати набрання рішенням суду законної сили (а.с. 49-50), то колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду та не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду на чотири місці з дати набрання рішенням суду законної сили.

Згідно ст. 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів прийшла до висновку, що рішення господарського суду Львівської області від 25.04.2012р. по справі № 5015/1132/12, в частині стягнення 3% річних та судового збору слід змінити, а саме:

В пункті 2 резолютивної частини рішення після слів «інфляційних нарахувань,» цифри «137,89»замінити на цифри «134,02», після сполучного слова «та»цифри «1512,38»замінити на цифри «1511,99», в іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 25.04.2012 року у справі № 5015/1132/12 -залишити без змін.

Судовий збір в сумі 0 грн. 28 коп. за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на позивача.

Керуючись ст. ст. 32, 33, 34, 43, 99, 101, 103, 104, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Тіміда" задовольнити частково.

2. Рішення господарського суду Львівської області від 25.04.2012 року у справі № 5015/1132/12 в частині стягнення 3% річних та судового збору змінити.

3. В пункті 2 резолютивної частини рішення після слів «інфляційних нарахувань,» цифри «137,89»замінити на цифри «134,02», після сполучного слова «та»цифри «1512,38»замінити на цифри «1511,99».

4. В іншій частині рішення господарського суду Львівської області від 25.04.2012 року у справі № 5015/1132/12 -залишити без змін.

5. Судовий збір в сумі 0 грн. 28 коп. за перегляд судового рішення в апеляційному порядку покласти на позивача.

6. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

7. Матеріали справи повернути господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Мурська Х.В.

Суддя Гриців В.М.