Постанова

від 26.04.2012 по справі 5011-47/1019-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2012 № 5011-47/1019-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Андрієнка В.В.

суддів: Вербицької О.В.

Буравльова С.І.

за участю представників:-

позивача: ОСОБА_2, довіреність № б/н від 10.01.2012 року,

відповідача: не з'явився.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу-Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ"

на рішення господарського суду-міста Києва від-13.03.2012 р.

у справі-№ 5011-47/1019-2012 (суддя Станік С.Р.)

за позовом-Товариства з обмеженою відповідальністю "Агніс-Плюс"

до-Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ"

про -стягнення 20833,11 грн.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду м. Києва від 13.03.2012 року у справі №5011-47/1019-2012 позов задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Агніс-Плюс" 20833 (двадцять тисяч вісімсот тридцять три ) грн. 11 коп. -пені, а також судовий збір - 1609 (одна тисяча шістсот дев'ять ) грн. 50 коп.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" подало апеляційну скаргу, в якій просило суд скасувати рішення господарського суду м. Києва від 13.03.2012 року у справі №5011-47/1019-2012.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення місцевого господарського суду прийняте з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, місцевий господарський суд неправильно застосував і порушив норми процесуального та матеріального права.

Зокрема відповідач стверджує про те, що під час розрахунку пені за вказаним договором, позивачем не було прийнято до уваги часткову оплату, яку здійснив відповідач 01.12.2011 р. в рахунок оплати в розмірі 1000,00 грн., що також свідчить про безпідставність нарахування пені.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2012 року у справі №5011-47/1019-2012 апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.04.2012 року.

В судове засідання не з'явився представник відповідача. Поважних причин відсутності суду не надано. Про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення під №02913758. Ухвалу суду останнім було отримано 19.04.2012 року.

Тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.

Наведене відповідає п. п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Позивач в судовому засіданні просив суд залишити оскаржуване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів відзначає наступне.

Відповідно до матеріалів справи ТОВ "Агніс-Плюс" звернулось до суду з позовом з вимогою про стягнення з ТОВ "Грінко-Київ" суму пені у розмірі 20833,11 грн. за договором № 07/04/2011.

Відповідно до ч. 1 та 2 ст. 35 ГПК України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування. Факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

У рішенні від 25.07.2002 по справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів.

Оскільки обов'язковою умовою преюдиціальності фактів, що містяться в рішенні господарського суду, є суб'єктний склад спору, а в справі №57/394 брали участь ті самі сторони, що й у даній справі, то суд дійшов вірного висновку, що факти, встановлені рішенням господарського суду міста Києва від 13.12.2011 у справі № 57/394 не підлягають доказуванню, зокрема: факт наявності у ТОВ "Грінко-Київ" заборгованості за вкладами згідно Договору поставки № 07/04/2011 від 07.04.2011 у сумі 379299 грн.93коп. основного боргу належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем визнаний.

Судом першої інстанції було взято за основу рішення господарського суду м. Києва від 13.12.2011 в справі № 57/394, яке постановою Київського апеляційного господарського суду міста Києва від 14.02.2012 залишено без змін. На виконання рішення господарського суду міста Києва по справі № 57/394від 13.12.2011, яке набрало законної сили 14.02.2012, було видано наказ 05.03.2012.

Відповідно до вказаного рішення, 07.04.2011 року ТОВ "Агніс-Плюс" та ТОВ "Грінко-Київ" укладено договір № 07/04/2011, відповідно до якого позивач зобов'язався поставляти і передавати у власність відповідача товар, по кількості та комплектації згідно рахунку-фактури, а відповідач зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснити його оплату відповідно до умов Договору.

Отже, рішенням господарського суду м. Києва від 13.12.2011 у справі № 57/394 встановлено, що у відповідача виникла заборгованість внаслідок неоплати виконаних робіт, відповідно до Актів здачі-прийняття робіт №АП-0000003 від 26.08.2011 року на суму 571,96 грн., №АП-0000004 від 26.08.2011 року на суму 156 грн., № АП-0000005 від 26.08.2011 року на суму 65 грн., №АП-0000006 від 26.08.2011 року на суму 987,98 грн. та №АП-0000007 від 26.08.2011 року на суму 389,95 грн.

Згідно ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 14, 526 Цивільного кодексу України між сторонами у справі виникли цивільні права і обов'язки (зобов'язання), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.ст. 610, 612 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом та якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

В пункті 9.2. Договору № 07/04/2011 від 07.04.2011 зазначено, що Покупець за даним договором: за несвоєчасну оплату згідно графіку оплати виплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості за кожній день прострочення.

Згідно з ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Для пені, як різновиду неустойки, характерним є те, що вона обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення зобов'язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Також, оскільки відповідачем порушено строк оплати товару передбачений п. 3.3 Договору, тому у позивача виникло право на пеню, розмір якої встановлено п. 9.2. Договору поставки № 07/04/2011 від 07.04.2011 в сумі 20833,11 грн., за період прострочення з 04.08.11 по 15.01.2012.

Отже, враховуючи те, що встановлена в рішенні господарського суду від 13.12.2011 в справі № 57/394 заборгованість відповідача за Договором №07/04/2011, яке набрало законної сили, тому вимога позивача про стягнення з відповідача пені в розмірі 20833,11 грн., за період прострочення з 04.08.11 по 15.01.2012 є обгрунованою.

Відповідач в апеляційній скарзі посилався на те, що позивачем не було прийнято до уваги часткову оплату, яку здійснив відповідач 01.12.2011 р. в рахунок оплати в розмірі 1000,00 грн., що також свідчить про безпідставність нарахування пені.

Відповідно до рішення господарського суду від 13.12.2011 в справі № 57/394, де було встановлено, що 01.12.2011 року відповідач частину заборгованості в сумі 1000 грн. позивачу перерахував, що підтверджується доданою до матеріалів справи випискою з банківського рахунку позивача, з огляду на що судом першої інстанції правомірно припинено провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 1000 грн. на підставі п. 1 - 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Неоплаченим, з поставленого за спірними накладними, залишився товар на суму 379299,30 грн. Тому, при зверненні до суду позивачем було зроблено нарахування пені відповідно до суми заборгованості відповідача.

У зв'язку з цим, Київський апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення господарського суду м. Києва від 13.03.2012 року у справі № 5011-47/1019-2012.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд , -

постановив:

1. Рішення господарського суду м. Києва від 13.03.2012 року у справі № 5011-47/1019-2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Грінко-Київ" - без задоволення.

2. Справу № 5011-47/1019-2012 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя Андрієнко В.В.

Судді Вербицька О.В.

Буравльов С.І.