Постанова

від 23.04.2012 по справі 5008/91/2012

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.04.12 Справа № 5008/91/2012

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

головуючого-судді Зварич О.В.

суддів Гриців В.М.

Хабіб М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства «Аутдор-Шарк»(надалі ПП «Аутдор-Шарк») б/н від 29.02.2012р. (вх. № 124 від 07.03.2012р.)

на рішення Господарського суду Закарпатської області від 21.02.2012р.

у справі № 5008/91/2012

за позовом: Закарпатського транспортного прокурора, в інтересах держави в особі Державного територіально-галузевого об'єднання «Львівська залізниця»(надалі ДТГО «Львівська залізниця») в особі відокремленого підрозділу «Ужгородська дирекція залізничних перевезень» (надалі ВП «Ужгородська дирекція залізничних перевезень»)

до відповідача: ПП «Аутдор-Шарк»

про стягнення заборгованості в сумі 10 527,57 грн. (в т.ч. 10 267,03 грн. - основного боргу та 260,54 грн. -пені),

за участю:

від прокуратури: Рогожнікова Н.Б. (посвідчення № 220);

від позивача: не з`явився;

від відповідача: ОСОБА_3 -представник (довіреність б/н від 01.01.2012р.),

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 21.02.2012р. у справі № 5008/91/2012 (суддя Тисянчин В.М.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ПП "Аутдор-Шарк" на користь ДТГО "Львівська залізниця" в особі ВП "Ужгородська дирекція залізничних перевезень" суму 10 527,57 грн., в т.ч. 10 267,03 грн. -основного боргу та 260,54 грн. -пені. Стягнуто в доход державного бюджету 1 609,50 грн. судового збору і 1 609,50 грн. -за вжиття запобіжних заходів у вигляді накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах присудженої суми. Накладено арешт на грошові кошти в межах присудженої суми 10 527,57 грн., в т.ч. 10 267,03 грн. -основного боргу та 260,54 грн. -пені та 1 609,50 грн. -судового збору і 1 609,50 грн. -за вжиття запобіжних заходів. В накладенні арешту на майно -відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що внаслідок невиконання відповідачем зобов'язань по договору про проведення рекламної кампанії на спеціальних конструкціях № 14 від 10.09.2007р., заборгованість відповідача перед позивачем становить 10 267,03 грн., на суму якої нарахована пеня.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду першої інстанції вважає необґрунтованим, незаконним, прийнятим з порушенням норм матеріального права. Зокрема, зазначає, що в договорі № 14 від 10.09.2007 року розмір площі місця розташування рекламного засобу не визначено. Дана площа визначається згідно Постанови КМУ № 2067 від 29.12.2003р. «Про затвердження типових правил розміщення зовнішньої реклами». Відтак, вважає, що вартість тимчасового розміщення рекламної конструкції становить 1 159,22 грн. Оскаржуване рішення місцевого господарського суду мотивоване тим, що в додатковій угоді № 4 до договору № 14 від 10.09.2007р. встановлена плата не за один квадратний метр землі, на якій розташовані рекламні конструкції, а за один квадратний метр самої спеціальної рекламної конструкції. Така мотивація є незаконною, адже рекламні конструкції не належать позивачу і він не може вимагати плати за оренду цих рекламних конструкцій. Вказує, що ПП "Аутдор-Шарк" в період з липня по грудень 2011 року продовжувало оплачувати позивачу послуги за тимчасове розміщення спеціальної рекламної конструкції в розмірі 1 159,22 грн. В день прийняття оскаржуваного рішення суду оплатив позивачу ще 2 318,50 грн. Отже, заборгованість відповідача перед позивачем по договору № 14 від 10.09.2007р. відсутня. Просить скасувати повністю рішення господарського суду Закарпатської області від 21.02.2012р. у справі № 5008/91/2012 та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, а апеляційну скаргу -без задоволення. Вказує, що залізниця не уповноважена розпоряджатись землею, яка перебуває в неї у постійному користуванні. Предметом договору є проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях, а отже, місце для розміщення реклами є місцем на площині рекламної конструкції, на якому замовник розміщує рекламу. Крім цього, залізницею плата за користування місцем для встановлення рекламної конструкції не стягується, умовами договору, а саме п. 6.3, чітко передбачено, що оплата здійснюється за виконані роботи.

Розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 26.03.2012р. замість судді Хабіб М.І. введено в склад судової колегії суддю Гриців В.М.

Розпорядженням в.о. голови Львівського апеляційного господарського суду від 23.04.2012р. замість судді Якімсь Г.Г. введено в склад колегії суддю Хабіб М.І.

Представник прокуратури заперечив проти доводів апелянта, просить оскаржуване рішення суду залишити без змін, апеляційну скаргу -без задоволення.

Позивач не забезпечив явки в судове засідання уповноваженого представника, про час, дату і місце розгляду апеляційної скарги повідомлений належним чином, про що свідчить реєстр вихідної кореспонденції ЛАГС від 27.03.2012р.

Представник апелянта підтримав апеляційну скаргу, надав пояснення по суті предмету спору, просить скасувати рішення суду та винести нове, яким задоволенні позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, відзив на неї та заслухавши пояснення учасників судового процесу, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду прийшла до висновку про відсутність підстав для скасування рішення господарського суду Закарпатської області від 21.02.2012р. у справі № 5008/91/2012 з огляду на наступне:

Як вбачається з матеріалів справи, 10.09.2007 р. між Державним територіально-галузевим об'єднанням "Львівська залізниця" (виконавець) в особі Відокремленого підрозділу "Станція Ужгород" та ПП "Шарк" (замовник) укладено договір № 14 про проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях, за умовами якого виконавець надає замовнику в експлуатацію місце для розміщення спеціальної конструкції на пристанційній території за адресою: м. Ужгород, вул. Анкудінова-Дайки, біля залізничного моста -1 рекламна конструкція розміром 6 х 3 кв. м. (а.с.11-13).

Пунктом 2.1 договору передбачено, що під експлуатацією сторони розуміють тимчасове платне використання замовником місця, що є власністю виконавця, з метою: а) установки спеціальної конструкції, яка є власністю замовника і її використання у формах, не заборонених чинним законодавством, для розміщення зовнішньої реклами; б) обслуговування спеціальної конструкції (підтримки в належному стані, наклеювання реклами тощо).

Відповідно до п. 4.1 договору виконавець надає замовнику акт здавання-приймання робіт після закінчення строку помісячного етапу рекламної кампанії.

Згідно п. 4.2 договору протягом 5-ти робочих днів замовник зобов'язується підписати акт виконаних робіт або надати виконавцю обґрунтовану відмову.

В пункті 6.3 договору сторони погодили, що вартість робіт за цим договором встановлюється в розмірі 180,00 грн. в місяць з врахуванням ПДВ та ПНР.

Сторони визначають наступний графік оплат: щомісячно згідно виставлених виконавцем рахунків. Оплата по рахунках проводиться замовником до 25 числа кожного поточного місяця (п. 6.4 договору).

У відповідності з п. 6.5 договору у випадку прострочення замовником строків оплати (п.6.4), замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми належної до сплати. Сплата пені не звільняє сторони від виконання своїх зобов'язань за даним договором.

Пунктом 8.1 передбачено, що цей договір набуває чинності з 10 вересня 2007 року та діє до 31 грудня 2008 року включно.

Якщо жодна із сторін цього договору не повідомить в письмовій формі іншу сторону про свій намір припинити дію договору за один місяць до дати закінчення його дії, договір вважатиметься продовженим на кожен наступний термін (п. 8.2 договору).

Згідно п. 10.1 договору будь-які зміни та доповнення до даного договору здійснюються в письмовій формі за підписом уповноважених представників сторін.

01 вересня 2008 року сторони підписали додаток №1 про внесення змін та доповнень до договору № 14 від 10 вересня 2007 року (а.с.14), згідно якого п. 6.3 розділу 6 договору змінили та виклали в наступній редакції: «Вартість робіт за цим договором встановлюється в розмірі 232,81 грн. в місяць з врахуванням ПДВ та ПНР».

Крім того, змінили та виклали в наступній редакції п. 6.2 розділу 6 договору: «Визначають наступний графік оплат: щомісячно згідно виставлених виконавцем рахунків. Оплата по рахунках проводиться замовником до 05 числа кожного поточного місяця, в якому надаються рекламні послуги».

Додатком № 2 від 26.09.2008р. про внесення змін та доповнень до договору № 14 від 10 вересня 2007 року (а.с.14 на звороті) сторони погодили, що виконавець надає замовнику в експлуатацію місця для розміщення спеціальних конструкцій на пристанційній території за наступними адресами: м. Ужгород, вул. Анкудінова-Дайки, біля залізничного моста -1 рекламна конструкція розміром 6 х 3 кв.м; м. Ужгород, вул. Анкудінова -вул. Коцюбинського -1 рекламна конструкція розміром 6 х 3 кв.м; м. Ужгород, вул. Анкудінова-Станційна, біля залізничного переїзду -1 рекламна конструкція розміром 6 х 3 кв.м; м. Ужгород, вул. Антонівська, в районі залізничного переїзду -1 рекламна конструкція розміром 6 х 3 кв.м; м. Ужгород, вул. Анкудінова, біля світлофору -1 рекламна конструкція розміром 6 х 3 кв.м. (п. 2.1 договору). Вартість робіт за цим договором встановлюється в розмірі 1 164,05 грн. в місяць з врахуванням ПДВ та ПНР.

Рішенням господарського суду Закарпатської області від 14.09.2011р. у справі №5008/801/2011, яке вступило в законну силу, встановлено, що згідно довідки з ЄДРЮОФОП 25.02.2010р. ПП "Шарк" здійснено державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації за рішенням засновників, що не пов'язані з реорганізацією (а.с.42-43).

Відповідно до ч. 2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

30 вересня 2010 року між позивачем та приватним підприємством «Аутдор-Шарк»укладено додаткову угоду № 3 до договору № 14 від 10.09.2007р. Згідно з цим додатком сторони домовились про зміну п. 11 договору «Юридичні адреси та банківські реквізити сторін», а саме, зі сторони ПП «Шарк»зазначено реквізити приватного підприємства «Аутдор-Шарк». Вказаний додаток скріплений підписом директора ПП «Аутдор-Шарк»та печаткою цього товариства (а.с.15).

Додатковою угодою від 28.01.2011р. за № 4 до договору № 14 від 10.09.2007р. сторонами вирішено внести зміни до п. 6.3 договору і викласти його в наступній редакції: «Вартість робіт за цим договором встановлюється в розмірі 23,00 грн. за один квадратний метр спеціальної конструкції в місяць, без врахування ПДВ та ПНР. Згідно п.6 зазначеної додаткової угоди, вона набуває чинності з моменту підписання і поширюється на період правовідносин з 01.10.2010р. (а.с.15 на звороті).

Договір про проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях № 14 від 10.09.2007р., а також додаткові угоди і додатки до нього підписані та скріплені печатками обох сторін, що свідчить про погодження сторонами всіх істотних умов даного договору.

На виконання умов договору позивачем здійснено тимчасове розміщення спеціальних рекламних конструкцій, та виставлено відповідачу рахунки для оплати за тимчасове розміщення спеціальної рекламної конструкції: № 154 від 01.07.2011р. на суму 2 484,00 грн., № 174 від 01.08.2011р. на суму 2 484,00 грн., № 208 від 05.09.2011р. на суму 2 484,00 грн., №261 від 03.10.2011р. на суму 2 484,00 грн., № 330 від 02.11.2011р. на суму 2 484,00 грн., №377 від 02.12.2011р. на суму 4 185,47 грн. (а.с.32-37).

З усних пояснень представника відповідача, наданих в судовому засіданні 23.04.2012р., суд встановив, актів приймання-передачі послуг за спірний період сторони не підписували. Факту надання послуг по проведенню рекламної компанії на спеціальних конструкціях ПП «Аутдор-Шарк» не оспорює.

Матеріалами справи підтверджується, що в період з липня по грудень 2011р. (включно) позивач надав відповідачу послуги за вищевказаним договором на загальну суму 14 904,00 грн.

Відповідачем проведено часткову оплату наданих йому послуг в сумі 4 636,97 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких додано до матеріалів справи (а.с. 21-24).

Відтак, сума боргу відповідача перед позивачем за договором про проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях № 14 від 10.09.2007р. станом на момент винесення оскаржуваного рішення становить 10 267,03 грн.

06 жовтня 2011 року та 25 жовтня 2011 року позивач надіслав відповідачу претензії про сплату заборгованості на загальну суму 9 936,00 грн., яка виникла за період з липня 2011 року по жовтень 2011 року, які залишені відповідачем без задоволення (а.с. 20).

28.11.2011р. позивач звернувся до відповідача з письмовим повідомленням №437-12 про розірвання договору № 14 від 10.09.2007р. (а.с.21).

Підставою звернення прокурора до суду з даним позовом слугувало невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань по оплаті наданих йому послуг.

При винесенні постанови, колегія суддів керувалася наступним:

Згідно ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності із ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Згідно ст. 193 ГК України та ст. 526 ЦК України, яка містить аналогічні положення, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Судом встановлено, що 10.09.2007р. між позивачем та відповідачем укладено договір про проведення рекламної компанії на спеціальних конструкціях № 14, до якого вносились зміни шляхом підписання додаткових угод та додатків до нього.

На виконання умов даного договору в період з липня по грудень 2011р. (включно) позивач надав відповідачу послуги з тимчасового розміщення спеціальної рекламної конструкції на суму 14 904,00 грн.

В матеріалах справи відсутні докази виконання відповідачем в повному обсязі взятих на себе зобов'язань по оплаті наданих йому послуг.

Із врахуванням часткової оплати сума боргу відповідача перед позивачем станом на момент винесення оскаржуваного рішення становить 10 267,03 грн.

Проаналізувавши вищенаведені приписи ЦК України та матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано і правомірно стягнув з відповідача на користь позивача 10 267,03 грн. заборгованості за надані послуги.

Законним та обгрунтованим є оскаржуване рішення місцевого господарського суду також і в частині стягнення з відповідача пені в сумі 260,54 грн. за період прострочення з липня по грудень 2011 року, з врахуванням наступного:

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтями 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 22.11.1996р. №543/96-ВР з наступними змінами та доповненнями передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, який обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до п. 6.5 договору у випадку прострочення замовником строків оплати (п.6.4), замовник сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення від суми, належної до сплати.

Статтею 32 ГПК України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Всупереч вимог ст.33 ГПК України відповідачем не було надано суду доказів, які б спростували факти, викладені в позовній заяві.

Покликання апелянта про те, що місцевий господарський суд незаконно мотивував оскаржуване рішення додатковою угодою №4 до договору №14 від 10.09.2007р., згідно якої встановлено плату за один квадратний метр самої спеціальної рекламної конструкції, спростовуються наступним:

Розрахунок заборгованості в сумі 10 267,03 грн. за користування відповідачем спеціальними конструкціями здійснений позивачем у відповідності до погоджених сторонами умов п. 6.3 договору.

Наведеним пунктом договору передбачено визначення площі кожної спеціальної конструкції, і, оскільки площа кожної конструкції складає 18 кв.м (6м*3м), загальна площа 5 конструкцій складає 90 кв.м.

При цьому, спростовуються доводи апелянта про те, що зміст п. 6.3 договору суперечить чинному законодавству, а саме пункту 32 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених Постановою КМУ від 29.12.2003 року № 2067, яким, зокрема, передбачено, що площа місця розташування рекламного засобу визначається як сума площі горизонтальної проекції рекламного засобу на це місце та прилеглої ділянки завширшки 0,5 метра за периметром горизонтальної проекції цього засобу.

Згідно зі ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 3 ст. 6 ЦК України передбачено право сторін в договорі відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. При цьому, сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, лише у випадках, коли цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Враховуючи, що Типові правила розміщення зовнішньої реклами, на які посилається апелянт, а також інші акти цивільного законодавства, не містять прямої заборони встановлення в договорі іншого порядку визначення площі місця розташування рекламного засобу, а також з огляду на те, що укладеним між сторонами договором, який є чинним, передбачено встановлення плати за один квадратний метр спеціальної конструкції, тому заявлені відповідачем заперечення проти розрахунку суми заборгованості є безпідставними і обґрунтованими.

З огляду на вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про те, що судом першої інстанції було вірно встановлено фактичні обставини справи, надано належну оцінку дослідженим доказам, прийнято законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, тому його слід залишити без змін, а апеляційну скаргу -без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на скаржника згідно вимог ст.49 ГПК України.

Керуючись, ст. ст. 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ :

1. Рішення господарського суду Закарпатської області від 21.02.2012р. у справі № 5008/91/2012 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 ГПК України.

3. Справу повернути в господарський суд Закарпатської області.

Головуючий суддя Зварич О.В.

Суддя Гриців В.М.

Суддя Хабіб М.І.