Постанова

від 27.04.2012 по справі 5023/215/12

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2012 р. Справа № 5023/215/12

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В. , суддя Афанасьєв В.В. , суддя Гетьман Р.А.

при секретарі Зозулі О.М.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 30.11.11,

відповідача - ОСОБА_2 за довіреністю №85/1047 від 27.01.12,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" (вх. № 868Х/3-12 від 03.03.12) на рішення господарського суду Харківської області від 08.02.12 р. у справі № 5023/215/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик", м. Харків

до Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С. Орджонікідзе", м. Харків

про стягнення 410 771,72 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

В січні 2012 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" звернулось до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просило стягнути з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" 410 771,72 грн. боргу за неналежне виконання договору транспортно-експедиційного обслуговування № 0303/Х від 03.03.2003 р.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на порушення відповідачем вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України та умов договору транспортно-експедиційного обслуговування № 0303/Х від 03.03.2003 з урахуванням внесених до нього додатковими угодами змін.

Рішенням господарського суду Харківської області від 08.02.2012 р. у справі № 5023/215/12 (суддя Лаврова Л.С.) позов задоволено повністю.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтертранслогістик" суму основного боргу за договором транспортно-експедиційного обслуговування № 0303/Х від 03.03.2003 р. у розмірі 410771,72 грн., суму сплаченого судового збору в розмірі 8215,43 грн. та витрати на сплату послуг адвоката в розмірі 80 000,00 грн.

Рішення мотивоване тим, що позовні вимоги ТОВ "Інтертранслогістик" обгрунтовані та підтверджені належними доказами.

Відповідач з зазначеним рішенням не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Харківської області від 08.02.2012 р. у даній справі скасувати в частині стягнення заборгованості в сумі 72 644,87 грн. та в частині стягенння 80 000,00 грн. послуг адвоката, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

В обґрунтування скарги заявник зазначає, що копії актів виконаних робіт №266 та 267 від 05.06.09 р. були підписані не уповноваженою на те особою, отже, не мають доказового значення та не можуть підтверджувати наявність заборгованості в сумі 72 644,87 грн., оскільки це суперечить, зокрема, ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність" та пунктам 2.13, 2.16, 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку".

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.03.2012 р. апеляційну скаргу відповідача було прийнято до провадження, призначено до розгляду на 03.04.2012 р.

02.04.2012 р. представник позивача надіслав клопотання про відкладення розгляду справи (вх. №2861) в якому рішення господарського суду Харківської області від 08.02.2012 р. вважає законним та обґрунтованим, прийнятим при дотриманні вимог матеріального та процесуального права, та просить відкласти розгляд справи на інший день в зв'язку з неможливістю участі в судовому засіданні 03.04.2012 р. з поважної причини - участі в судовому засіданні Вищого господарського суду України з розгляду касаційної скарги у справі №5023/8534/11. До клопотання представник надав копію ухвали ВГСУ від 15.03.2012 р.

В судовому засіданні 03.04.2010 р. представник відповідача надав додаткові докази у справі.

Розглянувши клопотання позивача, вислухавши думку представника відповідача з цього приводу, колегія суддів задовольнила клопотання позивача та відклала розгляд справи на 24.04.2012 р.

В судове засідання 24.04.2012 р. з'явились представники сторін та надали пояснення у справі.

Представник позивача надав заперечення на апеляційну скаргу (вх. №3551 від 24.04.2012 р.), в яких не погоджується з доводами скарги, оскільки вони не підтверджені належними доказами та не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції, а рішення господарського суду Харківської області від 08.02.2012 р. вважає законним, обґрунтованим, прийнятим при дотриманні вимог процесуального права та при вірному застосуванні вимог матеріального права, а також пояснення (вх. №3592 від 24.04.2012 р.) щодо факту надходження на банківський рахунок адвоката вартості адвокатських послуг у сумі 80 000,00 грн.

Відповідач надав додаткові докази до матеріалів справи (вх. №3559 від 24.04.2012 р.): засвідчені копії посадової інструкцій комерційного директора та положення про відділ комплектації матеріалів та копію наказу про звільнення з посади ОСОБА_3

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, заслухавши у судовому засіданні пояснення представників сторін, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу у відповідності до вимог ст. 101 ГПК України, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, зважаючи на нижчевикладене.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, 03.03.2003 р. між сторонами у справі було укладено договір № 03031/Х транспортно-експедиційного обслуговування.

Відповідно до додаткових угод до договору (а.с. 13-17) сторони продовжували дію договору на наступні роки.

За умовами вказаного договору позивач (експедитор) зобов'язувався надавати відповідачеві (вантажовласнику) послуги транспортного експедирування по перевезенню вантажів залізничним транспортом, а відповідач - своєчасно оплатити послуги експедитора.

Пунктом 3.1. договору передбачено, що відповідач попередньо сплачує вартість транспортно-експедиційних послуг на підставі виставленого позивачем рахунку упродовж трьох банківських днів.

Згідно з п. 3.8. договору послуги вважаються виконаними після підписання актів виконаних робіт та акту звіряння взаємних розрахунків, на підставі яких проводиться кінцевий фінансовий розрахунок між сторонами.

Господарським судом було встановлено, що позивач свої зобов'язання виконав у повному обсязі та здійснив транспортно-експедиційні послуги з перевезення вантажів відповідача на загальну суму 2 113 472, 54 грн.

Відповідач належним чином не виконав зобов'язання з оплати послуг експедитора, оплативши послуги лише частково в розмірі 1 702 700,82 грн., внаслідок чого у нього згідно з актом звіряння взаєморозрахунків станом на 24.11.2009 р. утворилась заборгованість перед позивачем в розмірі 410 771,72 грн. (а.с.23).

17.01.2012 р. позивач направив на адресу відповідача письмову вимогу про сплату рахунків за договором №0303/Х від 03.03.2003 р. з доданими до неї рахунками-фактурами на оплату послуг експедитора та копією акту звіряння, що підтверджується поштовою квитанцією та описом вкладення у цінний лист № 6109901894365 (а.с.36-38).

Зазначені документи отримані відповідачем 18.01.2012 р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.40).

Проте, відповідач вимоги позивача не виконав, доказів на підтвердження оплати боргу за договором транспортно-експедиційного обслуговування № 0303/Х від 03.03.2003 р. в сумі 410 771,72 грн. суду не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справ из врахуванням фактичних та правових підстав позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі ст. 509 ЦК України, ст.173 ГК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 929 ЦК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Статтею 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, яка містить аналогічні положення, передбачено , що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк. Встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно відлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з врахуванням норм чинного законодавства, приймаючи до уваги той факт, що відповідач не надав доказів сплати заборгованості за договором № 0303/Х від 03.03.2003 року, а вимога позивача про стягнення з відповідача боргу в сумі 410771,72 грн. законна та обґрунтована, оскільки підтверджена матеріалами справи, колегія суддів погоджується з висновком господарського суду першої інстанції про її задоволення в повному обсязі.

Стосовно тверджень заявника апеляційної скарги про те, що акти виконаних за договором № 0303/Х від 03.03.2003 р. транспортно-експедиційного обслуговування робіт № 266 та № 267 від 05.06.2009 р. були підписані не уповноваженою на те особою, колегія суддів зазначає таке.

В матеріалах справи відсутні акти виконаних робіт № 266 та № 267 від 05.06.2009 року, на які посилається відповідач.

В обґрунтування позовних вимог позивач надав в якості письмових доказів до матеріалів справи наступні акти виконаних робіт:

№ 0303Х/04/ 3 від 09.04.2009 р. на суму 33 662,25 грн.,

- № 0303/Х/06/1 від 12.06.2009 р. на суму 37 738,85 грн.,

- № 0303/Х/04/6 від 25.04.2009 р. на суму 5 006,00 грн.,

- № 0303/Х/04/7 від 29.04.2009 р. на суму 299 458,60 грн.,

- № 0303/Х/06 від 12.06.2009 р. на суму 34 906,02 грн. (а.с.18-22)

Зазначені акти виконаних робіт містять безпосереднє посилання на договір № 0303/Х від 03.03.2003 р., підписані у двосторонньому порядку, скріплені печатками підприємств, і, зокрема відповідача, та містять усі передбачені діючим законодавством України необхідні реквізити.

За вказаними номерами - 266 та № 267 в матеріалах справи містяться тільки копії рахунків-фактур (а.с.51-52).

Як вбачається з матеріалів справи, акти виконаних робіт № 0303Х/04/ 3 від 09.04.2009 р. на суму 33 662,25 грн., № 0303/Х/04/6 від 25.04.2009 р. на суму 5 006,00 грн. та № 0303/Х/04/7 від 29.04.2009 р. на суму 299 458,60 грн. підписані з боку відповідача директором по закупкам ОСОБА_4, а акти № 0303/Х/06/1 від 12.06.2009 р. на суму 37 738,85 грн. та № 0303/Х/06 від 12.06.2009 р. на суму 34 906,02 грн. підписані в.о. комерційного директора ОСОБА_3, який на час підписання актів згідно з наданою копією наказу від 01.06.2009 р. №66-к був переведений на посаду начальника управління матеріально-технічного забезпечення в зв'язку зі зміною структури управління, тому відповідач вважає, що ОСОБА_3 на час підписання актів виконаних робіт в червні 2009 р. був не уповноваженою на їх підписання особою.

В результаті вивчення наданих відповідачем до суду апеляційної інстанції документів, зокрема, посадової інструкції комерційного директора та Положення про відділ комплектації матеріалів, було встановлено, що комерційний директор має право підпису, в тому числі, і актів виконаних робіт, а відтак, таке право мав і виконуючий обов'язки комерційного директора.

Крім того, апелянтом не було надано доказів того, що ОСОБА_3 не міг виконувати та не виконував на час підписання актів виконаних робіт в червні 2009 р. обов'язків комерційного директора товариства.

Колегія суддів вказує також на те, що в матеріалах справи відсутні будь-які заперечення відповідача на акти виконаних робіт за договором та рахунки фактури на сплату послуг експедитора. Отже, до розгляду даної справи по суті відповідач своєї незгоди з підписання актів не висловлював.

Разом з цим, відповідач не заперечує факт отримання від позивача послуг з транспортної експедиції його вантажів, відправлення вантажів відповідача залізничним транспортом, сплату позивачем залізнично - дорожнього тарифу, доставки вантажів відповідача його контрагентам. При цьому жодних претензій щодо фактично спожитих за договором послуг, їх обсягу, кількості, якості відповідач не заявляв.

До того ж, твердження апелянта спростовуються підписаним у двосторонньому порядку актом звіряння взаєморозрахунків від 24.11.2009 року, який, зокрема, з боку відповідача підписаний головним бухгалтером ПАТ "ХТЗ" після підписання всіх актів виконаних робіт та проведення відповідного звіряння за взаєморозрахунками.

За змістом ст. 241 ЦК України правочин вважається схваленим, зокрема, у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання. Матеріалами справи підтверджено фактичне схвалення і договору, і актів виконаних робіт шляхом прийняття їх до виконання, тобто фактичної передачі вантажів, шляхом прийняття робіт та шляхом часткової їх оплати.

Щодо вимоги апелянта про скасування рішення суду першої інстанції в частині покладення на відповідача вартості адвокатських послуг в розмірі 80 000,00 грн. колегія суддів зазначає наступне.

Згідно зі статтею 44 ГПК України оплата послуг адвоката відноситься до складу судових витрат, які підлягають сплаті відповідачем при задоволенні позову згідно з вимогами статті 49 ГПК України.

У статті 12 Закону України "Про адвокатуру" зазначено, що оплата труда адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою та адвокатом.

В матеріалах справи міститься договір про надання правової допомоги адвокатом від 12.05.2011 р. (а.с.33).

Вирішуючи питання судових витрат в частині оплати послуг адвоката, місцевий господарський суд виходив з обсягу задоволених позовних вимог, та посилався на банківську виписку від 13.05.2011, а також лист про уточнення призначення платежу № 13.5./11 від 13.05.2011 р.) за договором про надання правової допомоги адвокатом від 12.05.2011 р. (а.с. 34, 49).

На вимогу апеляційного суду представник позивача -адвокат надав письмові пояснення (вх. №3592 від 24.04.2012 р.) щодо факту надходження на банківський рахунок адвоката від позивача вартості адвокатських послуг , в яких зазначив про те, що надання платіжного доручення, за яким сплачені грошові кошти, не вбачається можливим у зв'язку із наявністю в системі банківських розрахунків ТОВ "Інтертранслогістик " форми "банк - клієнт" без додаткового оформлення платіжного доручення на паперовому носії.

Отже, колегія суддів вважає, що вимоги апеляційної скарги і в цій частині суперечать обставинам справи та приписам чинного законодавства , оскільки апелянт взагалі не мотивує підстави оскарження в частині скасування стягнення адвокатських послуг, а апеляційна скарга в частині скасування адвокатських послуг не містить посилань на норми права, які б були порушені.

Ст.43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Приймаючи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимоги, наведені відповідачем в апеляційній скарзі, позбавлені фактичного та правового обґрунтування, на їх підтвердження не було надано відповідних доказів, а господарський суд Харківської області дав належну юридичну оцінку обставинам справи та правильно застосував норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим підстави для скасування рішення господарського суду Харківської області від 08.02.2012 р. у справі №5023/215/12 відсутні.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п.1 ст. 103, ст. 105 Господарського процесуального кодексу, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Харківський тракторний завод ім. С.Орджонікідзе", м. Харків залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 08.02.12 у справі № 5023/215/12 залишити без змін

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Афанасьєв В.В.

Суддя Гетьман Р.А.

Повний текст постанови складено 28.04.2012 р .