Постанова

від 01.11.2006 по справі ас-27/704-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС-27/704-06

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "01" листопада 2006 р.  

12 год. 15 хвил.              Справа № АС-27/704-06

вх. № 12700/1-27

Суддя господарського суду Харківської області Мамалуй О.О.

за участю секретаря судового засідання Макаровських А.С.

представників сторін :

прокурора – Балаклицького В.В.

позивача – Халова А.А. – представника (за дорученням)

1- го відповідача – Галецького І.М.  – представників (за дорученням), Кобилянська О.К. – головний державний податковий інспектор (за дорученням), Матюхіна Т.О. – завідуюча сектором (задорученням), Бородавка К.П. - головний державний податковий інспектор (за дорученням)

2 – го відповідача – не з'явився

по справі за позовом  ПП "Еллада-2002" м. Харків   

до  ДПІ у Комінтернівському районі м. Харків

та до ВДК у Комінтернівському районі м. Харкова  

про визнання нечинним повідомлення  

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ПП „Еллада-2002”, звернувся до суду з позовом, в якому просить:

·          визнати недійсним податкове повідомлення - рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова №0002412310/0 від 12.08.2004р.;

·          Стягнути з державного бюджету суму бюджетної заборгованості з ПДВ за січень 2004р. -  в сумі 2040170,34 грн., за лютий 2004р. - в сумі 832195,50 грн., за березень 2004р.  - в сумі 1302512,25  грн.;

- Стягнути з державного бюджету витрати зі сплати судового збору в сумі 1703,40 грн.

Першій відповідач – ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова у відзиві на позовну заяву та представники відповідача в судовому засіданні проти позову заперечують, посилаючись на матеріали перевірки. Представники першого відповідача вказують, що перевірку проведено у відповідності до приписів діючого законодавства, висновки перевірки ґрунтуються на фактичних даних, зроблені на підставі ретельного аналізу господарсько-фінансової діяльності позивача.

Представники першого відповідача наполягають на тому, що суми ПДВ, які заявлені позивачем до відшкодування з бюджету, виникли за рахунок продажу товарів за цінами нижче ціни придбання, тобто вся господарська діяльність позивача суперечить вимогам п.1.32.ст. 1 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” і направлена на отримання відшкодування з бюджету.

Представники першого відповідача зазначають, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення також цілком відповідає вимогам законодавства України, у зв'язку з чим прохає у задоволенні позовних вимог  відмовити.

Представник другого відповідача – ВДК у Комінтернівському районі м. Харкова, в судове засідання не з'явився, відзив на позов не надав, про місце, дату та час проведення судового засідання був попереджений належним чином.

Дана справа розглядалася на підставі процесуальних норм Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив, що податковим повідомленням – рішенням ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від №0002412310/0 від 12.08.2004р., ПП „Еллада-2002” було зменшено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість за січень 2004р. -  в сумі 2040170,34 грн., за лютий 2004р. - в сумі 832195,50 грн., за березень 2004р.  - в сумі 1302512,25  грн.;

Вказане податкове повідомлення-рішення було ухвалене на підставі акту № 490/23-204 від 10.08.2004р. про результати перевірки своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість приватного підприємства «Еллада-2002” за січень-березень 2004р.

Висновки акту перевірки ґрунтуються на тому, що ПП „Еллада-2002” реалізовано товари, придбані для подальшого використання у господарській діяльності, за цінами, нижче ціни їхньої покупної вартості (нижче ціни придбання).  Перший відповідач стверджує, що від'ємне значення ПДВ у ПП „Еллада-2002” виникло у зв'язку з придбанням товару на митній території України, та його продажем за цінами, нижчими ціни придбання.

Виходячи з фактичної ціни придбання, були визначені валові витрати та нараховані податкові зобов'язання. Ніяких коригувань у зв'язку з таким продажем у податковому обліку підприємство не робило, також не проводилась уцінка товарів.

Таким чином, як стверджує перший відповідач, при реалізації товару по ціні меншій за ціну придбання, та частина вартості товару, на яку була зменшена ціна, не використана у власній господарській діяльності підприємства позивача.

Перший відповідач вважає, що при реалізації товарів за цінами нижче ціни придбання та частина вартості товару, на яку була зменшена ціна, не використана у власній господарській діяльності, повинна бути вилучена (скоригована) з валових витрат згідно п. 5.9 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств”, з відповідним коригуванням сум нарахованого в зв'язку з придбанням товарів податкового кредиту.

Виходячи з викладеного, першій відповідач зазначає про порушення позивачем п. 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств”, в  результаті чого ним завищено  суми податкового  кредиту за січень 2004р. -  в сумі 2040170,34 грн., за лютий 2004р. - в сумі 832195,50 грн., за березень 2004р.  - в сумі 1302512,25  грн.;

Першій відповідач стверджує, що суми податків по  товарам, які використовувалися позивачем в операціях з їх  продажу за ціною  нижче, ніж ціна придбання і не мали цілі отримання доходу, та які не можуть бути віднесені до складу валових витрат підприємства, не відносяться до складу податкового кредиту. За таких  обставин, відповідач вважає, що позивачем порушені положення п.п.7.4.1., п.п.7.4.4. п.7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, що призвело до зменшення сум ПДВ, заявлених  позивачем до відшкодування.

Позивач не згодний з ухваленим податковим повідомленням-рішенням, вважає його незаконним, виходячи з того, що ПП „Еллада-2002” у своїй діяльності (в перевіреному періоді) керувався п.1 ст. 32 Закону України “Про підприємства в Україні” (що діяв на той момент) та ст. 4 Закону України “Про власність”, згідно яких підприємство має право на власний розсуд  розпоряджатися належним йому майном, реалізовувати продукцію, майно за цінами та тарифами, які встановлює самостійно або на договірних підставах, а у випадках, передбачених законодавством – по регульованим цінам та тарифам. Позивач також зазначає, що ПП „Еллада-2002” не реалізовувало продукцію, ціни на яку регулюються законодавством і тому має право на продаж товарів за будь-якими цінами, в тому числі за цінами, які нижче ціни їх придбання.

Позивач також вказує, що посилання податкової інспекції на порушення підприємством положень п. 5.1. ст.5 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”  та п.п. 7.4.1.,  п. 7.4. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” є безпідставним та не відповідає діючому законодавству. Вважає, що віднесення вартості  отриманих товарів підприємством на валові витрати у відповідності до п. 5.1. ст.5 та п.п. 11.2.1., п. 11.2. ст.1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” повністю відповідає вимогам закону. Обов'язковою умовою для віднесення вартості отриманих товарів на валові витрати є використання їх (товарів), а не їх (вартості) у власній господарській діяльності. Отримані ПП „Еллада-2002” товари у подальшому були реалізовані іншим суб'єктам підприємницької діяльності, але за ціною, що нижче, ніж вартість придбання. Позивач вважає, що цей факт свідчить про те, що вони були використані у власній господарській діяльності, так як здійснення торгівельної діяльності є основним видом діяльності підприємства-позивача.

Позивач відзначає, що діяльність ПП „Еллада-2002” з продажу товарів за ціною, нижче ціни придбання була направлена на отримання доходу. Доходом у даному випадку позивач вважає грошову суму, що отримана підприємством за проданий товар. Позивач відзначає, що оскільки законодавець в Законі України “Про оподаткування прибутку підприємств” поняття господарської діяльності пов'язує виключно з отриманням доходу (а не прибутку), діяльність ПП „Еллада-2002” з продажу товарів за ціною, нижче ціни придбання являється, згідно закону, господарською діяльністю. Позивач вказує, що товар, раніше отриманий ПП „Еллада-2002” за вищою ціною і в подальшому реалізований за нижчою ціною, був використаний підприємством у власній господарській діяльності, тобто в діяльності, що направлена на отримання доходу (а не прибутку).

Розглянувши матеріали справи та вислухавши пояснення сторін суд вважає вимоги позивача правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню на підставі нижчевикладеного:

в акті перевірки першим відповідачем зазначено, що позивач реалізовував товари, придбані для подальшого використання в господарській діяльності, за цінами нижче їхньої покупної вартості. Виходячи з фактичної ціни реалізації, були визначені валові доходи і розраховані податкові зобов'язання по ПДВ. Ніяких корегувань у зв'язку з таким дешевим продажем у податковому обліку підприємство не робило.

Згідно з даними податкової декларації з ПДВ ПП „Еллада-2002” за січень 2004р. податкове зобов'язання по ПДВ (рядок 9 декларації) складає 1259490 грн., а податковий кредит ( рядок 17 декларації ) складає 4259472 грн. В цій декларації позивачем заявлено до відшкодування з державного бюджету ПДВ в сумі 2999982 грн.

Згідно з даними податкової декларації з ПДВ ПП „Еллада-2002” за лютий 2004р. податкове зобов'язання по ПДВ (рядок 9 декларації) складає 2819015 грн., а податковий кредит ( рядок 17 декларації ) складає 5819011 грн. В цій декларації позивачем заявлено до відшкодування з державного бюджету ПДВ в сумі 2999996 грн.

Згідно з даними податкової декларації з ПП „Еллада-2002” за березень 2004р. податкове зобов'язання по ПДВ (рядок 9 декларації) складає 2888928 грн., а податковий кредит ( рядок 17 декларації ) складає 5743012 грн. В цій декларації позивачем заявлено до відшкодування з державного бюджету ПДВ в сумі 2854084 грн.

Податковою перевіркою зі складу податкового кредиту підприємства за січень 2004р. був виключений ПДВ у сумі в сумі 2040170,34  грн., сплачений у складі ціни товарів, витрати на придбання яких не були віднесені перевіркою до складу валових витрат, у зв'язку з їх реалізацією нижче ціни придбання.

Зі складу податкового кредиту підприємства за лютий 2004р.  був виключений ПДВ у сумі 832195,50 грн., сплачений у складі ціни товарів, витрати на придбання яких не були віднесені перевіркою до складу валових витрат, у зв'язку з їх реалізацією нижче ціни придбання.

Податковою перевіркою зі складу податкового кредиту підприємства за березень 2004р.  був виключений ПДВ в сумі 1302512,25  грн., сплачений у складі ціни товарів, витрати на придбання яких не були віднесені перевіркою до складу валових витрат, у зв'язку з їх реалізацією нижче ціни придбання.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), що придбаються (виготовлюються) таким платником податку для їхнього подальшого використання у власній господарській діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що товари придбані позивачем для продажу і реалізовані, тобто в повному обсязі використані для здійснення статутної (господарської) діяльності. В господарській діяльності беруть участь саме товари, а не частина їхньої вартості, як зазначає першій відповідач. Обов'язковою умовою для віднесення вартості придбаних товарів на валові витрати є їх (товарів), а не її (вартості) подальше використання у власній господарській діяльності. Першим відповідачем не встановлені факти використання позивачем товарів на інші цілі, крім їхнього продажу.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить додаткових вимог по донарахуванню сум валових доходів та корегуванню (зменшенню) валових витрат при продажі товарів за ціною нижче ціни придбання.

Відповідно до  положень п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент подачі декларацій та на момент здійснення перевірки), суми податку, що підлягають сплаті до бюджету чи відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до вимог п.l.6 ст. l, зазначеного Закону, податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому)  періоді, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону (в редакції, що діяла на момент подачі декларацій та на момент здійснення перевірки), податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що  підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону (в редакції, що діяла на момент подачі декларацій та на момент здійснення перевірки), у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат  виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким  придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

Як вказано вище, перший відповідач необґрунтовано виключив зі складу валових  витрат позивача ту частину вартості товару, на яку була зменшена ціна при реалізації товарів за цінами нижче ціни придбання. Тому вказання першого відповідача на порушення позивачем положень п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", є  обґрунтованим.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4. ст. 7 вищенаведеного  Закону (в редакції, що діяла на момент подачі декларацій та на момент здійснення перевірки), умовою віднесення сум ПДВ до складу податкового  кредиту є наявність  податкової  накладної.

Відповідно до п.п. 7.7.3 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону (в редакції, що діяла на момент подачі декларацій та на момент здійснення перевірки), підставою для отримання   відшкодування є дані тільки податкової декларації за  звітний  період. Матеріалами справи підтверджено, що податковий кредит позивача за січень-березень 2004р. повністю підтверджений податковими накладними. Суми бюджетного відшкодування відображені в податкових деклараціях, які оформлені належним чином та у належний строк надані до установи відповідача.

Суд вважає необхідним зауважити, що в акті перевірки ніяк не знайшов свого відображення той суттєвий факт, що позивач, в період з 11.06.2004р. по 23.07.2004р. здійснив оплату своїм контрагентам за отриманий від них товар, що підтверджується копіями платіжних доручень та виписки банку (том справи 1, арк. 86-180, том справи 2 арк. 1-29).

За таких  обставин зменшення бюджетного відшкодування позивача по податку на додану вартість за січень 2004р. - в сумі 2040170,34 грн., за лютий 2004р. - в сумі 832195,50 грн., за березень 2004р. - в сумі 1302512,25 грн. є незаконним, податкове повідомлення-рішення відповідача №0002412310/0 від 12.08.2004р. підлягає визнанню недійсним, позовні вимоги в цієї частині підлягають задоволенню.    

Як зазначено вище, згідно з п.п.7.7.1. п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла на момент подачі декларацій та на момент здійснення перевірки), суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,  визначаються як  різниця  між  загальною сумою  податкових  зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом  звітного  періоду,  та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з п.п.7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла на момент подачі декларацій та на момент здійснення перевірки), у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому  періоді  податкове зобов'язання чи ні.  

Згідно з п.п.7.7.3. п.7.7. ст. 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (в редакції, що діяла на момент подачі декларацій та на момент здійснення перевірки), у разі коли за  результатами звітного періоду  сума, визначена  згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті,  має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку  з Державного  бюджету  України протягом  місяця,  наступного  після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за  звітний  період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути  повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в  податковій  декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення)  будь-якими банківськими установами.  

Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються  бюджетною заборгованістю.  

Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної  заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення  до  відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Згідно Порядку відшкодування податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України та Головного управління Державного казначейства України N 209/72 від 02.07.97 р. (в редакції, що діяла на момент подачі декларацій та на момент здійснення перевірки), підставою для відшкодування є висновки податкових органів, які  подаються  ними  органам  Державного  казначейства не пізніше 5 робочих днів до закінчення  терміну  відшкодування  податку  на додану вартість.

Перший відповідач в своїх запереченнях посилається на те, що згідно п.п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції, що діяла на момент подачі декларацій та на момент здійснення перевірки) бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Матеріалами справи (копіями платіжних доручень та виписок банку) підтверджено, що позивач здійснював розрахунки з постачальниками товарів грошовими коштами, виходячи з вартості придбання та в сумі вартості товарів сплачував ПДВ. Таким чином, у повній відповідності з положеннями п.1.8. ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість”, позивач має надмірну сплату податку на додану вартість.

Виходячи з вищевикладеного, право позивача на відшкодування з державного  бюджету сум ПДВ за січень 2004р. - в сумі 2040170,34 грн., за лютий 2004р. - в сумі 832195,50 грн., за березень 2004р.  - в сумі 1302512,25  грн. підтверджується матеріалами справи, позовні вимоги в цієї  частині також підлягають задоволенню.

На підставі вищевикладеного,

Керуючись статтями   8 Конституції України, ст.ст. 4, 8, 17, 50, 94, 161- 163 , 164-167 Кодексу адміністративного судочинства України , суд

ПОСТАНОВИВ:

1.          Позовні вимоги задовольнити. Визнати недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова №0002412310/0 від 12.08.2004р.

2.          Стягнути з державного бюджету на користь позивача – приватного підприємства „Еллада-2002” (юридична адреса: м. Харків, вул. Плеханівська, 92-а, корп. Б, кімн.1606, код ОКПО 31800340, рах. № 26008805596090 в ХОФ АКБ СР „Укрсоцбанк” МФО 351016),  суму бюджетної заборгованості з ПДВ за січень 2004р. - в сумі 2040170,34 грн., за лютий 2004р. - в сумі 832195,50 грн., за березень 2004р. - в сумі 1302512,25  грн.;

3.          Стягнути з державного бюджету на користь позивача – приватного підприємства „Еллада-2002” витрати зі сплати судового збору в сумі 1703,40 грн.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, а також особи,  які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права,  свободи, інтереси чи обов'язки, мають право оскаржити в  апеляційному  порядку  постанови суду першої інстанції повністю або частково.

На постанову через суд першої інстанції може бути подана заява про апеляційне оскарження протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі.

Апеляційна скарга може бути  подана через суд першої інстанції протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Копія апеляційної скарги одночасно направляється до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі заяви про апеляційне оскарження.

Постанову по даній справі в повному обсязі виготовлено 06.11.2006р. о 11-00 год.

Суддя                                                                                            Мамалуй О.О.