Постанова

від 02.02.2007 по справі ас-27/704-06

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АС-27/704-06

Україна

Харківський апеляційний господарський суд

Ухвала

Іменем України

Адміністративна справа                             Головуючий  по 1-й інстанції

         № АС-27/704-06                                      Суддя –Мамалуй О.О.

                                                                                  Доповідач по 2-й інстанції    

                                                                         Суддя –Бабакова Л.М.

           31 січня 2007 р.                                                      м. Харків

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Карбань І.С., суддів Бабакової Л.М., Шутенко І.А.

За участю секретаря судового засідання: Міраков Г.А.

За участю представників сторін:

прокурора –Мірошниченко М.Л. - посвідчення № 149 від 29.10.2001р.

позивача –Чеховський Д.Ю. –дов. б/н від 01.08.2006р.  

1-го відповідача –Галецький І.М. –дов. № 998/10/10-014 від 13.02.2006р., Кобилінська О.К. –дов. № 8129/10/10-014 від 20.09.2006р.

2-го відповідача –Довгалюк О.А. –дор. № 73/03-13 від 23.01.2007р.  

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційного суду апеляційні скарги (вх. 4434Х/2-4) відповідача, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова та (вх. 4436Х/2-4) прокуратури Харківської області на Постанову господарського суду Харківської області від 01.11.2006 року по  справі № АС-27/704-05

за позовом ПП "Еллада - 2002", м. Харків

до  1) ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова;

      2) ВДК у Комінтернівському районі м. Харкова

За участю прокуратури Харківської області

про скасування рішення

                                                     Встановила:

Постановою господарського суду Харківської області від 01.11.2006р. (суддя  Мамалуй О.О.) позовні вимоги були задоволені. Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова № 0002412310/0 від 12.08.2004р. Стягнуто з державного бюджету на користь позивача суму бюджетної заборгованості  з ПДВ за січень 2004р. –в розмірі 2040170,34 грн., за лютий 2004р. –в розмірі 832195,50 грн., за березень 2004р. –в розмірі 1302512,25 грн. Стягнуто з державного бюджету на користь позивача суму судового збору в розмірі 1703,40 грн.

1-й відповідач, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова, з постановою господарського суду не згодний, подав апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального права.

Прокуратура Харківської області також з постановою господарського суду не згодна, подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційний суд скасувати постанову суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.

Позивач, ПП "Еллада - 2002", у запереченні на апеляційні скарги просить залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційні скарги відповідача та прокуратури Харківської області без задоволення. Вважає, що при веденні бухгалтерського та податкового обліку власної господарської діяльності, підприємством позивача були виконані всі вимоги чинного законодавства. При продажу товарів за ціною нижчою ціни придбання позивач керувався нормами Цивільного кодексу України, вимогами Закону України "Про власність".

2-й відповідач, ВДК у Комінтернівському районі м. Харкова, заперечень на апеляційну скаргу не надав, у судовому засіданні підтримує 1-го відповідача.

У судовому засіданні 24.01.2007р. була оголошена перерва до 31.01.2007р. о 09:15 год.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, заслухавши прокурора, представників позивача та відповідачів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду приходить до висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Згідно матеріалів справи, податковим повідомленням - рішенням ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від №0002412310/0 від 12.08.2004р., ПП "Еллада-2002" було зменшено бюджетне відшкодування по податку на додану вартість за січень 2004р. - в сумі 2040170,34 грн., за лютий 2004р. - в сумі 832195,50 грн., за березень 2004р. - в сумі 1302512,25 грн.;

Вказане податкове повідомлення-рішення було прийняте 1-м відповідачем на підставі акту № 490/23-204 від 10.08.2004р. про результати перевірки своєчасності внесення до бюджету податку на додану вартість приватного підприємства "Еллада-2002" за січень-березень 2004р.

Згідно акту перевірки, ПП „Еллада-2002" реалізовано товари, придбані для подальшого використання у господарській діяльності, за цінами, нижче ціни їхньої покупної вартості (нижче ціни придбання). Ніяких коригувань у зв'язку з таким продажем у податковому обліку підприємство не робило, також не проводилась уцінка товарів. При реалізації товару по ціні меншій за ціну придбання, та частина вартості товару, на яку була зменшена ціна, не використана у власній господарській діяльності підприємства позивача. Позивач повинен був вилучити (скориговати) з валових витрат згідно п. 5.9 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Згідно з даними податкової декларації з ПДВ ПП „Еллада-2002" за січень 2004р. податкове зобов'язання по ПДВ (рядок 9 декларації) складає 1259490 грн., а податковий кредит ( рядок 17 декларації ) складає 4259472 грн. В цій декларації позивачем заявлено до відшкодування з державного бюджету ПДВ в сумі 2999982 грн.

Згідно з даними податкової декларації з ПДВ ПП „Еллада-2002" за лютий 2004р. податкове зобов'язання по ПДВ (рядок 9 декларації) складає 2819015 грн., а податковий кредит ( рядок 17 декларації ) складає 5819011 грн. В цій декларації позивачем заявлено до відшкодування з державного бюджету ПДВ в сумі 2999996 грн.

Згідно з даними податкової декларації з ПП „Еллада-2002" за березень 2004р. податкове зобов'язання по ПДВ (рядок 9 декларації) складає 2888928 грн., а податковий кредит ( рядок 17 декларації ) складає 5743012 грн. В цій декларації позивачем заявлено до відшкодування з державного бюджету ПДВ в сумі 2854084 грн.

Податковою перевіркою зі складу податкового кредиту підприємства позивача за січень 2004р. був виключений ПДВ в сумі 2040170,34 грн., сплачений у складі ціни товарів, витрати на придбання яких не були віднесені перевіркою до складу валових витрат, у зв'язку з їх реалізацією нижче ціни придбання.

Зі складу податкового кредиту підприємства позивача за лютий 2004р. був виключений ПДВ у сумі 832195,50 грн., сплачений у складі ціни товарів, витрати на придбання яких не були віднесені перевіркою до складу валових витрат, у зв'язку з їх реалізацією нижче ціни придбання.

Зі складу податкового кредиту підприємства позивача за березень 2004р. був виключений ПДВ в сумі 1302512,25 грн., сплачений у складі ціни товарів, витрати на придбання яких не були віднесені перевіркою до складу валових витрат, у зв'язку з їх реалізацією нижче ціни придбання.

Першій відповідач стверджує, що суми податків по товарам, які використовувалися позивачем в операціях з їх продажу за ціною нижче, ніж ціна придбання і не мали цілі отримання доходу, та які не можуть бути віднесені до складу валових витрат підприємства, не відносяться до складу податкового кредиту. За таких обставин, відповідач вважає, що позивачем порушені положення п.п.7.4.1., п.п.7.4.4. п.7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", що призвело до зменшення сум ПДВ, заявлених позивачем до відшкодування.

За приписами п.п. 5.2.1. п. 5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (із змінами, внесеними згідно із Законами України від 18.11.97 р. № 639/97-ВР, від 24.12.2002 р. № 349-1, чинними на час подання позивачем декларацій) до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3, 5.8 цієї статті.

Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 р. № 334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Таким чином, однією з обов'язкових умов для віднесення до валових витрат здійснених витрат на придбання товарів, є їх придбання для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Під господарською діяльністю п. 1.32 ст. 1 вказаного закону розуміється будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Твердження суду першої інстанції стосовно правильності формування позивачем валових витрат з придбання товарів, які в подальшому були реалізовані останнім за цінами меншими ніж ціна придбання є обґрунтованим, оскільки такі витрати виникли саме з придбання товарів, які придбавалися для їх подальшого використання у власній господарській діяльності, що передбачено 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств". Направлення діяльності на отримання прибутку не тотожне його фактичному отриманню за результатом конкретної операції, оскільки підприємство веде свою діяльність на власний страх та ризик. При цьому, суд першої інстанції правильно врахував, що знижки при продажу товарів були обумовлені необхідністю підвищення рівня продажу з кінцевою метою - отримання прибутку. Судом було встановлено при цьому, що позивач за період, що був предметом перевірки, не має збитку від основного виду діяльності.

Матеріалами справи підтверджено, що товари придбані позивачем для продажу і реалізовані, тобто в повному обсязі використані для здійснення статутної (господарської) діяльності. В господарській діяльності беруть участь саме товари, а не частина їхньої вартості, як зазначає 1-й відповідач. Обов'язковою умовою для віднесення вартості придбаних товарів на валові витрати є їх (товарів), а не її (вартості) подальше використання у власній господарській діяльності. 1-м відповідачем не встановлені факти використання позивачем товарів на інші цілі, крім їхнього продажу.

Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" (в редакції, що діяла на момент подачі декларацій та на момент здійснення перевірки) не містить додаткових вимог по донарахуванню сум валових доходів та корегуванню (зменшенню) валових витрат при продажі товарів за ціною нижче ціни придбання.

Згідно до положень п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", суми податку, що підлягають сплаті до бюджету чи відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, і сумою податкового кредиту звітного періоду.

Відповідно до вимог п. І.6 ст. І, зазначеного Закону, податкове зобов'язання - загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до п.п. 7.4.4 п.7.4 ст.7 зазначеного Закону, у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

1-й відповідач необґрунтовано виключив зі складу валових витрат позивача ту частину вартості товару, на яку була зменшена ціна при реалізації товарів за цінами нижче ціни придбання.

Згідно до п.п.7.4.5 п.7.4. ст. 7 вищенаведеного Закону, умовою віднесення сум ПДВ до складу податкового кредиту є наявність податкової накладної.

Відповідно до п.п. 7.7.3 п.7.7 ст.7 зазначеного Закону, підставою для

отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період.

Матеріалами справи підтверджено, що податковий кредит позивача за січень-

березень 2004р. повністю підтверджений податковими накладними. Суми

бюджетного відшкодування відображені в податкових деклараціях, які оформлені

належним чином та у належний строк надані до установи відповідача.          

В акті перевірки ніяк не знайшов свого відображення той факт, що позивач, в період з 11.06.2004р. по 23.07.2004р. здійснив оплату своїм контрагентам за отриманий від них товар, що підтверджується копіями платіжних доручень та виписками банку (том справи 1, арк. 86-180, том справи 2арк. 1-29).          

За таких обставин, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок, що зменшення бюджетного відшкодування позивача по податку на додану вартість за січень 2004р. - в сумі 2040170,34 грн., за лютий 2004р. - в сумі 832195,50 грн., за березень 2004р. - в сумі 1302512,25 грн. є незаконним, а податкове повідомлення-рішення    відповідача    №0002412310/0    від    12.08.2004р.  підлягає визнанню недійсним, позовні вимоги в цієї частині підлягають задоволенню.

Відповідно з п.п.7.7.2. п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у строки, передбачені законом для відповідного податкового періоду, платник податку подає органу державної податкової служби за місцем свого знаходження податкову декларацію незалежно від того, чи виникло у цьому періоді податкове зобов'язання чи ні.

Згідно з п.п.7.7.3. п.7.7. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість", у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані тільки податкової декларації за звітний період. За бажанням платника податку сума бюджетного відшкодування може бути повністю або частково зарахована в рахунок платежів з цього податку. Таке рішення платника податку відображається в податковій декларації.

Відшкодування здійснюється шляхом перерахування відповідних грошових сум з бюджетного рахунку на рахунок платника податку в установі банку, що його обслуговує, або шляхом видачі казначейського чека, який приймається до негайної оплати (погашення) будь-якими банківськими установами. Суми, не відшкодовані платнику податку протягом визначеного у цьому пункті строку, вважаються бюджетною заборгованістю.

Платник податку має право у будь-який момент після виникнення бюджетної заборгованості звернутися до суду з позовом про стягнення коштів бюджету та притягнення до відповідальності посадових осіб, винних у несвоєчасному відшкодуванні надмірно сплачених податків.

Матеріалами справи (копіями платіжних доручень та виписок банку) підтверджено, що позивач здійснював розрахунки з постачальниками товарів грошовими коштами, виходячи з вартості придбання та в сумі вартості товарів сплачував ПДВ. Таким чином, у повній відповідності з положеннями п.1.8. ст.1 Закону України „Про податок на додану вартість", позивач має надмірну сплату податку на додану вартість.

Виходячи з вищевикладеного, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок, що право позивача на відшкодування з державного бюджету сум ПДВ за січень 2004р. - в сумі 2040170,34 грн., за лютий 2004р. - в сумі 832195,50 грн., за березень 2004р. - в сумі 1302512,25 грн. підтверджується матеріалами справи та позовні вимоги підлягають задоволенню.

Задовольняючи позовні вимоги, судом першої інстанції обґрунтовано зроблено висновок, що ні Закон України „Про ціни та ціноутворення", ні Закон України „Про податок на додану вартість", ні Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств", ні жодний інший нормативний документ не визначають будь-яких обмежень щодо встановлення цін на реалізовану продукцію господарюючими суб'єктами, тому висновки акту перевірки в цій частині неправомірні, а прийняте податкове повідомлення-рішення суперечать чинному законодавству.

На підставі викладеного, доводи апеляційних скарг не знайшли підтвердження в матеріалах справи.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована, відповідає матеріалам справи та діючому законодавству.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що підстав для скасування постанови господарського суду Харківської області від 01.11.2006р. не має.

Керуючись ст.ст. 167, 195, 196, п. 1 ст. 198, ст. 200, 205, 206, 209, 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України, судова колегія

ухвалила:

          Апеляційні скарги залишити без задоволення.

          Постанову господарського суду Харківської області від 01.11.2006р. по справі № АС-27/704-06 залишити без змін.

Дана ухвала набирає чинності з дня її проголошення.

Роз'яснити сторонам, що вони мають право на дану ухвалу подати касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Справу направити до суду першої інстанції.

Головуючий суддя          Карбань І.С.

Судді                                                           Бабакова Л.М.

                                                                                                                Шутенко І.А.