Постанова

від 24.04.2012 по справі 2а/1570/10485/2011

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2а/1570/10485/2011

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2012 року

12 год. 15 хв.

У залі судових засідань № 31

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Балан Я.В.

при секретарі судового засідання - Давтян Л.Г.

за участю сторін:

представника позивача - ОСОБА_1 (за довіреністю)

представника відповідача - не з'явився

розглянувши в відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Цитрус Дискаунт»(код ЄДРПОУ 34055340) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001482350 від 08.07.2011 р.,-

ВСТАНОВИВ:

До суду з адміністративним позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Цитрус Дискаунт»(надалі -ТОВ «Цитрус Дискаунт») до державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби (надалі -ДПІ у Приморському районі м. Одеси) про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення № 0001482350 від 08.07.2011 р, зазначивши що, спірне податкове повідомлення-рішення вважає необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню з тих підстав, що висновки інспектора зазначені в акті перевірки ґрунтуються на суб'єктивних припущеннях, не підтверджені відповідними доказами. Також позивач вказує, що під час формування податкового кредиту за грудень 2010 р. ним було дотримано всіх умов, встановлених чинним законодавством, що є критеріями, за наявності яких виникає право на формування податкового кредиту.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, дав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві, та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача ДПІ у Приморському районі м. Одеси до судового засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином, в наданих до суду письмових запереченнях зазначив, що позов вважає необґрунтованим та просив в його задоволенні відмовити, аргументуючи тим, що відповідно до проведених перевірок ДПІ у Приморському районі м. Одеси матеріали яких відображені у актах № 1703/23-5 від 10.06.2011 р. та 1112/23-5 від 18.03.2011 р. позивачем безпідставно сформовано податкові зобов'язання та угоди які визнані нікчемними, а тому зроблено висновок, що усі операції купівлі-продажу ТОВ «Вилайн»та ТОВ «Інтерком плюс»вчиняються без реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», а саме ТОВ «Цитрус Дискаунт».

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, а також обставини якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, докази, якими вони підтверджуються, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

20.01.2006 р. виконавчим комітетом Одеської міської ради зареєстровано ТОВ «Цитрус Дискаунт», ідентифікаційний код юридичної особи -34055340, місцезнаходження юридичної особи: 65039, Одеська область, м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 25, офіс. 445, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А 01, № 380324 (аркуші справи 75-76).

Судом встановлено, що 24.01.2006 р. за № 19588 позивача взято на облік в якості платника податків у ДПІ у Приморському районі м. Одеси (аркуш справи 33).

Статутом ТОВ «Цитрус Дискаунт»(у новій редакції) № 15561050016016726 від 05.05.2011 р. передбачено, що метою діяльності товариства є отримання прибутку (доходу), предметом діяльності є здійснення торговельної, виробничої, інноваційно-посередницької, консультаційної, інжинірингової, транспортної, рекламної, туристичної, культурно-освітньої та іншої діяльності, що не суперечать чинному законодавству України (аркуші справи 34-44).

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ «Цитрус Дискаунт»зареєстровано платником податку на додану вартість з 09.03.2006 р. (аркуш справи 77).

У судовому засіданні встановлено, що 15.06.2011 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси була проведена невиїзна документальна перевірка позивача щодо підтвердження господарських відносин з ТОВ «Вилайн»(код ЄДРПОУ 26248140), ТОВ «Інтерком плюс»(код ЄДРПОУ 26543427) за грудень 2010 р. за результатами якої було складено акт № 3763/23-512 від 15.06.2011 р. (аркуші справи 15-22). На підставі вищевказаного акту перевірки було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001482350 від 08.07.2011 р., яким встановлено порушення ТОВ «Цитрус Дискаунт»п. 198.3 та п п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість у сумі за основним платежем -13 200 грн. 00 коп, та за штрафними (фінансовими) санкціями -3 300 грн. 00 коп. (аркуш справи 9).

У висновку акту перевірки вказано, що позивачем порушено п. 198.3 та п п. 198.6 ст. 198 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за період 01.12.2010 р. по 31.12.2010 р. на суму 13 200 грн. 08 коп.

Як зазначається в акті перевірки, податковий кредит сформований ТОВ «Цитрус Дискаунт»по господарським операціям за грудень 2010 р. з постачальниками ТОВ «Вилайн»(2 695 грн. 85 коп.), ТОВ «Інтерком плюс»(10 504 грн. 23 коп.). Висновок ДПІ у Приморському районі м. Одеси про завищення ТОВ «Цитрус Дискаунт»податкового кредиту за грудень 2010 р. ґрунтується на висновках актів перевірок № 1703/23-5 від 10.06.2011 р. ТОВ «Інтерком плюс», № 1112/23-5 від 18.03.2011 р. ТОВ «Вилайн»складених ДПІ у Приморському районі м. Одеси.

Згідно акту перевірки № 1112/23-5 від 18.03.2011 р. між контрагентом позивача ТОВ «Вилайн»та його постачальником ПП «Дана-Даблью»правочин за грудень визнано нікчемним відповідно до ч. 1, 5 ст. 203, п.п. 1,2 ст. 215, ст. 228 Цивільного кодексу України, правочини з покупцями ТОВ «Вилайн»за грудень 2010 р. мають ознаки нікчемності (аркуш справи 18). Актом перевірки № 1703/23-5 від 10.06.2011 р. встановлено, що між ТОВ «Інтерком плюс»та його основним постачальником ТОВ «Вилайн» правочини за грудень 2010 р. визнані нікчемними, правочини з покупцями ТОВ «Інтерком плюс»за грудень 2010 р. мають ознаки нікчемності. З урахуванням встановлених обставин та виходячи із вищенаведених актів ДПІ у Приморському районі м. Одеси прийшло до висновку, що позивачем штучно сформовано податковий кредит у розмірі 13 200 грн. 08 коп., за рахунок ТОВ «Вилайн»- 2 695 грн. 85 коп., ТОВ «Інтерком плюс»- 10 504 грн. 23 коп., усі операції купівлі-продажу підприємства ТОВ «Вилайн»та ТОВ «Інтерком плюс»не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», оскільки позивачем штучно сформовано податковий кредит за рахунок вказаних товариств. Посилаючись на п. 1.4.2, 1.4.3 наказу ДПА України № 266 від 18.04.2008 р. ДПІ у Приморському районі м. Одеси зазначено що ТОВ «Цитрус Дискаунт»являється вигодонабувачем, а угоди укладені між ТОВ «Вилайн»та ТОВ «Інтерком плюс»визнані такими, що мають ознаки нікчемності.

З висновками податкового органу суд не погоджується з наступних підстав.

Судом встановлено, що факт поставки та оплати товарів підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними № 012266 від 02.12.2010 р., № 012242 від 02.12.2010 р., № 012238 від 02.12.2010 р., № 012233 від 02.12.2010 р., № 012240 від 02.12.2010 р., № 012466 від 07.12.2010 р., № 012239 від 13.12.2010 р., № 012893 від 15.12.2010 р., № 013131 від 21.12.2010 р. постачальник -ТОВ «Вилайн»(аркуші справи 45-53).

27.04.2009 р. позивач уклав з ТОВ «Інтерком плюс»договір поставки № 27-04-1/09 від 27.04.2009 р., відповідно до предмету якого, а також згідно до додаткової згоди № 1 про внесення змін до договору поставки № 27-04-1/09 від 27.04.2009 р. ТОВ «Інтерком плюс»зобов'язується поставити позивачу мобільні телефони в комплекті, аксесуари, а також комплектуючі та запчастини до мобільних телефонів, а ТОВ «Цитрус Дискаунт»зобов'язується своєчасно прийняти і оплатити даний товар, крім того в договорі зазначається, що поставка товару здійснюється шляхом фактичної передачі товарів, про що сторони підписують видаткову накладну (аркуші справи 54-55). Відповідно до вищевказаного договору ТОВ «Інтерком плюс»на адресу ТОВ «Цитрус Дискаунт» була виписана видаткова накладна № 0001439 від 02.12.2010 р. та податкова накладна № 1485 від 02.12.2010 р., на підставі яких позивач до складу податкового кредиту було включено суму податку на додану вартість у розмірі 10 504 грн. 23 коп. (аркуші справи 57-65, 66-74).

У судовому засіданні представник позивача зазначив, що ТОВ «Цитрус Дискаунт»суборендує складські приміщення, що розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 46 та здійснює зберігання на даному складі товарно-матеріальних цінностей. У зв'язку із тим, що ТОВ «Інтерком плюс»зберігало товар на складі, що розташований за тією ж адресою, а саме м. Одеса, вул. Дальницька, 46, необхідність у перевезенні придбаної продукції не виникало, так як товар був перенесений на склад позивача за допомогою трудових ресурсів ТОВ «Цитрус Дискаунт»відділу логістики. На підтвердження вищевказаного представником позивача в якості доказів було надано договір суборенди нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 46, № 01.05.10.olv.60 від 25.05.2010 р. укладеного між позивачем та ПП «Виробничо-комерційна фірма «Ольвія», акт приймання-передачі вказаного приміщення (аркуші справи 122-128, 129, 130, 131). Договір суборенди нежилого приміщення, розташованого за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 46, № 01.05.10.olv.59 від 25.05.2010 р. укладеного між ТОВ «ЗТ»та ПП «Виробничо-комерційна фірма «Ольвія», акт приймання-передачі зазначеного приміщення, лист ПП «Виробничо-комерційна фірма «Ольвія»№ 103/1 від 25.05.2010 р. в якому зазначається, що ПП «ВКФ Ольвія»не заперечує проти укладення ТОВ «ЗТ»договору відповідального зберігання із ТОВ «Інтерком плюс»щодо зберігання мобільних телефонів останнього в орендованому приміщенні за адресою: м. Одеса, вул. Дальницька, 46 (аркуші справи 147). Договір відповідального зберігання № 01/04 від 01.04.2010 р. та додаткову угоду № 1 про зміну умов договору відповідального зберігання № 01/04 в якому зазначається, що зберігання здійснюється в приміщенні розташованому за адресою м. Одеса, вул. Дальницька, 46 (аркуші справи 142-143, 144), а також додаткову угоду № 2 від 29.04.2011 р. до вищевказаного договору в якому зазначається, що на підставі згоди сторін договір відповідального зберігання № 01/04 від 01.04.2010 р. буде розірвано з 29.04.2011 р. (аркуш справи 145).

Відповідно до положень п.п. 198. 1, 198. 2 ст. 198 Податкового Кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Крім того, представник позивача зазначив, що на момент здійснення господарських операцій ТОВ «Інтерком плюс» мало повну податкову правосуб'єктність, адже підприємство було зареєстроване як платник податку на додану вартість, а для здійснення господарських операцій мало необхідний дозвіл, а саме дозвіл № 51-00730 Українського державного центру радіочастот на реалізацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв, спосіб реалізації -оптова торгівля, що підтверджується наданими до суду документами (аркуші справи 182, 153).Відповідні дозволи на реалізацію радіоелектронних засобів та випромінювальних пристроїв (спосіб реалізації: оптова торгівля, роздрібна торгівля) мав і позивач, що підтверджується наявними в матеріалах справи дозволами (аркуші справи 155-181).

Також судом не приймаються до уваги посилання відповідача на відсутність реальності вчинених господарських операцій, вчинених з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, та відповідно на нікчемність цих правочинів з наступних підстав.

Для висновку про нікчемність угоди, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно мати належні та допустимі докази наявності умислу керівників позивача та його контрагентів на момент укладання правочину, які на думку суду, відповідач суду не надав.

Одночасно, слід зазначити, що виявлення факту розбіжностей між сумою податкового кредиту та сумою податкового зобов'язання підприємств -контрагентів шляхом автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА або відсутності даних щодо підтвердження отриманих податкових накладних і оплати податкового зобов'язання не є підставою для визнання угоди нікчемною.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція також узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії»(заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності. Вищевикладене також підтверджене постановою Верховного Суду України від 31.01.2011 року, головуючого судді Панталієнко П.В.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що угоди укладені між ТОВ «Цитрус Дискаунт»та ТОВ «Вилайн», ТОВ «Інтерком плюс»не мають ознак нікчемності, висновки податкової викладені в акті є припущеннями, адже головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність встановлена законом, реальність настання правочину доведена дослідженими у судовому засіданні доказами.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наказ ДПА України від 18.04.2008 року № 266 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів», яким керувалось ДПІ у Приморському районі м. Одеси при встановленні позивачу статусу «вигодонабувача», на день розгляду справи не зареєстрований в порядку, передбаченому Указом Президента України, від 03.10.1992, № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади»в Міністерстві юстиції України.

Окрім зазначеного, жодна норма Податкового Кодексу України не вимагає від платника податків контролювати сплату своїм контрагентом до бюджету податків та ведення ним бухгалтерського та податкового обліку. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків покладений на органи податкової служби.

Відповідно до вимог п. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінюючи надані у справу докази, виходить із принципів адміністративного судочинства - змагальність, диспозитивність та офіційне з'ясування всіх обставин справи, згідно із яким розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Проте доказів правомірності, законності та обґрунтованості винесеного відповідачем рішення до суду не надано.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі вищевикладеного, з урахуванням встановлених у судовому засіданні фактів, оцінюючи надані сторонами у справі докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що вимоги позивача є правомірними та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, підтверджені доказами, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

На підставі викладеного, керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 86, 159-164, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Цитрус Дискаунт»(65039, м. Одеса, проспект Гагаріна, буд. 25, офіс 445, код ЄДРПОУ 34055340) до Державної податкової інспекції у Приморському районі м. Одеси Одеської області державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення № 0001482350 від 08.07.2011 р. - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення, прийняте державною податковою інспекцією у Приморському районі м. Одеси № 0001482350 від 08.07.2011 р., за яким товариству з обмеженою відповідальністю «Цитрус Дискаунт»визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем у сумі 13 200 (тринадцять тисяч двісті) грн. 00 коп., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 3 300 (три тисячі триста) грн. 00 коп.

Судові витрати розподілити відповідно до приписів ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано суддею «24»квітня 2012 року.

Суддя Я.В. Балан

24 квітня 2012 року.