Ухвала

від 24.04.2012 по справі 2а-10911/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 р.Справа № 2а-10911/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Бенедик А.П. , Курило Л.В.

за участю секретаря судового засідання Дерев'янко А.О.

Представник позивача - Бондаренко В.В.

Представник позивача - Голік О.В.

Представник відповідача - Воловельська Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011р. по справі № 2а-10911/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт плюс"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова

про визнання недійсним та скасуваня податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Віконт плюс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова, в якому просив суд, з урахуванням уточнень, скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова від 10.03.2011р. № 0001201520.

В обґрунтування заявлених вимог зазначив, що відображені в акті перевірки від 02.03.2011р. № 868/15-215/35476374 висновки податкового органу про вчинення ТОВ "Віконт Плюс" порушень є помилковими. Позивач стверджував, що у спірних правовідносинах податок на додану вартість за взаємовідносинами з ТОВ "Глорія Фарм Групп" обчислював правильно, господарські операції з даним контрагентом мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином.

Відповідач в обґрунтування заперечень проти позову зазначив наступне. Згідно з висновками акту перевірки від 02.03.2011р. № 868/15-215/35476374 внаслідок віднесення ТОВ "Віконт Плюс" до складу податкового кредиту сум податку по операціям з контрагентом ТОВ "Глорія Фарм Групп", позивачем допущені порушення п.201.4 та 201.6 ст.201 ПК Украйни, позаяк ТОВ "Глорія Фарм Групп" не задекларувало податкові зобов'язання з ПДВ за господарськими взаємовідносинами з позивачем за серпень 2010р.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Віконт плюс" задоволено.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, а саме Податкового кодексу України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представники позивача, наполягаючи на законності та обгрунтованості постанови суду першої інстанції, просили залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову без змін.

Представник відповідача, наполягаючи на порушенні судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального права, просив скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою в задоволенні позову відмовити, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, які прибули в судове засідання, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що 02.03.2011р. ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова була проведена невиїзна документальна перевірка ТОВ "Віконт Плюс" (код 35476374) з питань встановлення причин розбіжності даних, що містяться у податкових деклараціях за серпень 2010р.

Результати проведеної перевірки оформлені актом від 02.03.2011р. № 868/15-215/35476374.

10.03.2011 р. на підставі зазначеного акту ДПІ у Червонозаводському районі м. Харкова було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0001201520 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість на загальну суму 2723283,75грн. (основний платіж -2178627грн.; штраф -544656,75грн.).

Стосовно зазначеного податкового повідомлення-рішення позивачем було розпочато передбачену ст.5 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" процедуру оскарження рішень контролюючих органів. За наслідками такої процедури сума податкового зобов'язання, визначеного первісними податковими повідомленнями-рішеннями, залишилась незмінною.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не доведено належність і допустимість доказів, обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Як встановлено судом, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті від 02.03.2011р. № 868/15-215/35476374 висновки ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова про порушення ТОВ "Віконт Плюс" вимог п.201.4 та 201.6 ст.201 ПК Украйни, а саме: завищення суми податкового кредиту з ПДВ за серпень 2010р. на суму ПДВ 2178627грн. за рахунок віднесення на збільшення податкового кредиту з ПДВ податкових накладних, складених від імені ТОВ "Глорія Фарм Групп", яким не задекларовано свої податкові зобов'язання з ПДВ.

Відповідно до п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України "Про ПДВ", податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

В матеріалах справи є наявними докази, а саме: Договір №12/04-1 від 12.04.2010р.; витратні накладні №010801 від 01.08.2010р., №010202 від 01.08.2010р., №050801 від 05.08.2010р.; податкові накладні №010844 від 01.08.2010р., №010803 від 01.08.2010р., №05082 від 05.08.2010р.; копія Акту перевірки №868/15-215/35476374 від 02.03.2011р.; декларації по прибутку за 3 кв. 2010г.; договір зберігання і виконання навантажувально-розвантажувальних робіт № 01/04 від 01.04.09г.; сертифікати якості на такі препарати: антал, аргумент, биммер, вікінг, лемур, раназол, скорпіон, фатрин, мікадо, тиназол, підтверджено факт укладання між позивачем (в якості покупця) та ТОВ "Глорія Фарм Групп" (в якості продавця) договору купівлі -продажу № 12/04-1 від 12.04.11р предметом якого є продаж засобів захисту рослин позивачу.

Факт виконання позивачем зобов'язань по оплаті вартості товарів за договором шляхом перерахування безготівкових грошових коштів підтверджують платіжні доручення: №175 від 04.08.10р. на суму 351000,00 грн., №176 від 05.08.10р на суму 223000,00 грн., №178 від 09.08.10р на суму 190000,00 грн., №189 від 25.08.10р на суму 169000,00 грн., що містяться в матеріалах справи.

Наявні у справі документи та докази засвідчують, що безготівкові кошти були списані з рахунків позивача, тобто вибули з його власності. Доказів повернення цих коштів до позивача, наявності у позивача та його контрагентів спільного інтересу щодо їх отримання позивачем (що могло б мати місце в разі пов'язаності цих осіб), в матеріалах справи немає.

Таким чином, з огляду на приписи Закону України "Про платіжні системи та переказ коштів в Україні" та Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом" , колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що операції суб'єктів права з перерахування саме безготівкових грошових коштів є прозорими для контролю з боку Держави, так як здійснюються виключно у встановлений самою ж Державою спосіб - через банківські установи.

Що стосується посилання відповідача на недекларування контрагентом позивача своїх зобов'язань з податку на додану вартість, колегія суддів зазначає, що до висновку про порушення позивачем положень Законів України „Про оподаткування прибутку підприємств" та «Про податок на додану вартість», відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності іншої особи, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за її дії. Крім того, згідно ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість», відповідальність за нарахування, утримання та сплату податку несе платник податку. Відповідальність за податковими зобов'язаннями та податковим кредитом контрагентів чинним законодавством України не передбачена.

Колегія суддів зазначає, що Податковий Кодекс України набрав чинності з 1 січня 2011 року, тому твердження відповідача про те, позивач в серпні 2010 році порушив п. 201.4 та 201.6 ст. 201 ПК України, який на той час не діяв, є безпідставним, оскільки відповідно до ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частинами 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем обставин та фактів, на які він посилається в обґрунтування відповідності нормам чинного законодавства прийнятого ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення та про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Отже, колегія суддів переглянувши рішення суду першої інстанції, вважає, що при його прийнятті суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги з наведених підстав висновків суду не спростовують.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011 року по справі № 2а-10911/11/2070 прийнята з дотриманням норм чинного процесуального та матеріального права і підстав для її скасування не виявлено.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі м. Харкова залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.10.2011р. по справі № 2а-10911/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А. Судді (підпис) (підпис) Бенедик А.П. Курило Л.В. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 27.04.2012 р.