Постанова

від 25.04.2012 по справі 2-5/14611-2007

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2012 р. Справа № 2-5/14611-2007

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМирошниченка С.В., суддівБарицької Т.Л., Хрипуна О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства Фірма "Шарм" на постановуСевастопольського апеляційного господарського суду 26.01.2012 р. у справі№ 2-5/14611-2007 господарського суду Автономної Республіки Крим за позовомРади міністрів Автономної Республіки Крим доПриватного підприємства Фірма "Шарм" третя особаДержавна інспекція з контролю за використанням і охороною земель Автономної Республіки Крим продострокове розірвання договору оренди земельної ділянки

За участю представників: позивача:Сальков А.С. відповідача:Чугунов В.М. третьої особи:не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

05.10.2007 р. Рада міністрів Автономної Республіки Крим на підставі ст. 144 Земельного Кодексу України, ст. 31, 32 ЗУ " Про оренду землі", п.4 договору від 22.07.2002 р. звернулась до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до приватного підприємства Фірми "Шарм" про дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки площею 2, 794 га, укладеного між Радою міністрів АРК та ППФ "Шарм" та зобов'яння ППФ "Шарм" повернути вказану земельну ділянку у первісному стані.

Позовні вимоги мотивовані використанням ППФ "Шарм" земельної ділянки з порушенням умов договору оренди землі у вигляді її використання не за цільовим призначенням.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2011 р. (суддя: Гаврилюк М.П.) позов задоволено.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.01.2012 р. (судді: З.Д. Маслова, І.В. Антонова, О.Г. Градова.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятою у справі постановою апеляційного господарського суду та рішенням місцевого господарського суду, відповідач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить постанову апеляційного господарського суду та рішення місцевого господарського суду скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити в позові.

Вимоги касаційної скарги мотивовані порушенням судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів, приймаючи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування норм матеріального і процесуального права при винесенні оспорюваних судових актів, знаходить касаційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Постановою Ради міністрів АР Крим № 243 від 09.07.2002 р. ППФ "Шарм" затверджено проект відводу земельної ділянки 2, 794 га із земель Лівадійської селищної ради м. Ялта, припинено права користування земельною ділянкою землекористувачеві -виконавчому комітету Ялтинської міської ради площею 2, 794 га за межами населеного пункту Лівадійської міської ради та передано в оренду строком на 50 років земельну ділянку 2, 794 га ППФ "Шарм" кам'янистих місць на верхній станції канатної дороги "Місхор-Ай-Петрі" для будівництва та обслуговування торгівельного центру.

На підставі вказаної постанови 22.07.2002 р. між Радою міністрів АР Крим та ППФ "Шарм" укладено договір оренди вказаної вище земельної ділянки.

За умовами даного договору спірну земельну ділянку надано у довгострокові оренду на 50 років за межами населеного пункту Лівадійської селищної ради, для будівництва та обслуговування торгового центру.

Суди попередніх інстанцій задовольняючи позов, розірвали достроково договір оренди земельної ділянки та зобов'язали відповідача повернути земельну ділянку у первісному стані з огляду на те, що ППФ "Шарм" використовував земельну ділянку не за цільовим призначенням та не виконувало припису посадової особи Державної інспекції з контролю за використанням і охороною земель АР Крим.

В силу положень ст.ст. 4, 5 ЗК України одним із принципів та завдань земельного законодавства є забезпечення раціонального використання та охорони земель.

Відповідно до ст.ст. 19, 20 ЗК України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на відповідні категорії, зокрема, землі житлової та громадської забудови, землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони тощо. Віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень; види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Стаття 96 ЗК України у п. (а) ч. 1 зобов'язує землекористувачів забезпечувати використання землі за цільовим призначенням та за свій рахунок приводити її у попередній стан у разі незаконної зміни її рельєфу, за винятком випадків незаконної зміни рельєфу не власником такої земельної ділянки. При чому використання земельної ділянки не за цільовим призначенням згідно з положеннями ст.ст. 141, 143 ЗК України є однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою.

Забезпечення використання землі за цільовим призначенням є обов'язком землекористувача, а ст. 16 ЦК України одним зі способів захисту прав передбачає примусове виконання обов'язку в натурі.

Зокрема, судами не було встановлено категорію спірної земельної ділянки, а відтак і допустимі види її використання, відповідність цільовому призначенню земельної ділянки правовідносин відповідача щодо розміщення відповідного торгівельного центру.

За приписами процесуального законодавства, рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного законодавства, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права та правильно витлумачив ці норми права.

Оскільки передбачені процесуальним законом межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню, а справа -направленню на новий розгляд до місцевого господарського суду.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, і в залежності від установлених обставин вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Враховуючи неповне з'ясування обставин справи, що є порушенням норм процесуального права, які не можуть бути виправлені касаційною інстанцією, з огляду на визначені ст. ст. 111 5 , 111 7 ГПК України повноваження, рішення господарського суду Автономної Республіки Крим та постанова Севастопольського апеляційного господарського суду підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 - 111 11 ГПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А :

Касаційну скаргу Приватного підприєм ства Фірма "Шарм" задовольнити частково.

Постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 26.01.2012 р. та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 07.11.2011 р. у справі № 2-5/14611-2007 скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Головуючий С.В. Мирошниченко СуддіТ.Л. Барицька О.О. Хрипун