Ухвала

від 03.05.2012 по справі 4298-2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 311

УХВАЛА

03.05.2012Справа №5002-18/4298-2011

За клопотанням Приватного сільськогосподарського підприємства "Чернишевське" про затвердження мирової угоди, укладеної 06.02.2012 між позивачем та відповідачем у справі № 5002-18/4298-2011.

за позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю "Талісман", АР Крим, м. Бахчисарай (98400, Бахчисарайський район, м. Бахчисарай, вул. Промислова, б. 3-А)

до відповідача - Приватного сільськогосподарського підприємства "Чернишевське", АР Крим, Роздольненський район, с. Чернишево (96210, Роздольненський район, с. Чернишево, буд. 2-А)

про стягнення 487 006,91 грн.

Суддя І.К. Осоченко

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача - не з'явився

Від відповідача - ОСОБА_2 - представник, довіреність №12/03-2 від 12.02.2012 р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Талісман" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до Приватного сільськогосподарського підприємства "Чернишевське" (далі - відповідач), в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу у розмірі 486606,96 грн. та 3 % річних у розмірі 399,95 грн., а разом 487006,91 грн.

Позовні вимоги були мотивовані тим, що 10.05.2011 між позивачем та відповідачем було укладено договір поставки № 28-201, за яким позивач зобов'язався у строки, зумовлені Договором, та за умови повної попередньої оплати поставити та передати у власність відповідача хімічні засоби рослин, а відповідач -прийняти їх для власних та виробничих потреб та на умовах попередньої оплати їх відповідно до умов Договору.

Як вказував позивач у своїй позовній заяві, відповідачем своїх зобов'язань щодо оплати придбаного товару у повному обсязі та у встановлений строк належним чином виконано не було, що призвело до виникнення заборгованості, яка і стала підставою для звернення позивача із позовом до суду.

Рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.11.2011 позов задоволено, а саме: стягнуто з Приватного сільськогосподарського підприємства "Чернишевське" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Талісман" суму бо ргу в розмірі 486606,96 грн., 3 % річних в розмірі 399,95 грн., державне мито у сумі 4870,07 грн. та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.01.2012 рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.11.2011 залишено без змін.

12.01.2012 на виконання постанови Севастопольського апеляційного господарського суду від 12.01.2012 та рішення господарського суду Автономної Республіки Крим від 24.11.2011 видані відповідні накази.

Через канцелярію суду, судом отримано клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства "Чернишевське" про затвердження мирової угоди, укладеної 06.02.2012 між позивачем та відповідачем у справі № 5002-18/4298-2011.

У судове засідання 03.05.2012 представник позивача не з'явився, причини нез'явлення суду невідомі. Про день та час розгляду клопотання сповіщений належним чином -рекомендованою кореспонденцією.

У судовому засіданні 03.05.2012, розглянувши матеріали дійсної справи та клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства "Чернишевське" про затвердження мирової угоди, укладеної 06.02.2012 між позивачем та відповідачем у справі № 5002-18/4298-2011, суд встановив наступне:

Відповідно до ч.4 ст.121 Господарського процесуального кодексу України, мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Сторони мають право укласти мирову угоду про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується судом відповідно до ст. 111 Закону України "Про виконавче провадження".

У випадку затвердження судом мирової угоди між стягувачем і боржником про закінчення виконавчого провадження виконавче провадження підлягає закінченню відповідно до ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження".

У п. 9 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 12.09.96 р. N 02-5/333 "Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України" (із змінами, внесеними рекомендаціями президії Вищого господарського суду України від 31.05.2007 р. N 04-5/103 "Про внесення змін та доповнень до деяких роз'яснень президії Вищого арбітражного суду України і роз'яснень та рекомендацій президії Вищого господарського суду України і про визнання таким, що втратило чинність, роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України") зазначається, що згідно із частиною четвертою статті 121 ГПК мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Розглянувши мирову угоду, надану відповідачем, а саме:

«п. 1. Відповідач визнає за собою заборгованість за Наказом господарського суду Автономної Республіки Крим у справі 5002-18/4298-2011, яка на момент підписання даної мирової угоди складає 353589,76 грн.

«п. 2 Відповідач зобов'язується сплатити позивачу суму заборгованості у розмірі 353589,76 грн. в строк до 30.07.2012 включно», суд встановив, що п. 1 Мирової угоди задоволенню не підлягає, у зв'язку із тим, що згідно частини 3 статті 78 Господарського процесуального кодексу України мирова угода може стосуватися лише прав і обов'язків сторін щодо предмету позову.

У свою чергу, сторони у п. 1 своєї мирової угоди виходять за межі предмету позову у даній справі та застосовують у тексті мирової угоди інші спірні правовідносини, які виникли між сторонами та розглянуті судом у межах іншої справи, а саме № 5002-12/2885-2011.

При цьому необхідно зауважити, що суд у даному випадку, розглядаючи умови мирової угоди, не має повноважень виходити за межі предмету позову по даній справі, тому в задоволенні клопотання сторін про затвердження п. 1 мирової угоди суд відмовляє.

Розглянувши п.2 Мирової угоди, суд зазначає,що фактично заявник просить надати йому відстрочку виконання судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Дана стаття не обмежує відповідне право господарського суду певним строком, воно може бути реалізоване у будь-який час від набрання рішенням законної сили до його фактичного повного виконання.

Поряд з цим, зазначена стаття не обмежує право господарського суду певними обставинами, при наявності яких господарський суд може відстрочити виконання прийнятого ним рішення, проте визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об'єктивний вплив на виконання судового рішення.

Згідно з Роз'ясненнями Вищого Арбітражного Суду України № 02-5/333 від 12.09.2006 року «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального Кодексу України», підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК України, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки виконання рішення.

Проте, вирішуючи питання про відстрочку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступень вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Виходячи з тих матеріалів, які були надані заявником до суду в обґрунтування своїх вимог про надання відстрочки виконання судового рішення, та згода позивача по даній справі, а також враховуючи, що діючим законодавством України не роз'яснено саме поняття «винятковість випадку», яке зазначено у статті 121 ГПК України, суд вважає, що у даному спорі присутнє таке поняття як «винятковість випадку», тому вважає за необхідне п. 2 Мирової угоди задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства "Чернишевське" від 28.02.2012 (вих.№29 юр) про затвердження мирової угоди, укладеної від 06.02.2012, задовольнити частково, а саме у частині: « п. 2 Відповідач зобов'язується сплатити позивачу суму заборгованості у розмірі 353589,76 грн. в строк до 30.07.2012 включно».

2. В іншій частині Клопотання Приватного сільськогосподарського підприємства "Чернишевське" від 28.02.2012 (вих. № 29юр) про затвердження мирової угоди - відмовити.

Ухвалу направити на адреси учасників судового процесу рекомендованою кореспонденцією

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Осоченко І.К.