Рішення

від 24.04.2012 по справі 5020-1348/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2012 року справа № 5020-1348/2011 Суддя господарського суду міста Севастополя Кравченко В.Є. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

(АДРЕСА_1)

до відкритого акціонерного товариства «Кача»

(вул. Ударна, 24, с. Кача, м. Севастополь, 99804)

в особі ліквідатора відкритого акціонерного товариства «Кача»

Бикової Світлани Вікторівни

(АДРЕСА_3)

про визнання права власності,

представники сторін - не з'явились ;

суть спору:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського суду міста Севастополя із позовною заявою до відкритого акціонерного товариства "Кача" в особі ліквідатора відкритого акціонерного товариства "Кача" Бикової Світлани Вікторівни про визнання права власності на 2/3 частки будівлі магазину № 411, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, що складається з: торгового залу № 1 площею -81,3 кв.м.; складу № 6 площею -28,8 кв.м.; складу № 2 площею - 16,5 кв.м.; загальною площею -126,6 кв.м.

Позовні вимоги обґрунтовані обставинами правомірного набуття ФОП ОСОБА_1 права власності на спірне майно, а обраний спосіб порушеного права, з посиланням на статті 318, 320, 328, 392, 719, 722 Цивільного кодексу України, статтю 128 Господарського кодексу України, - невизнанням та оспорюванням відкритим акціонерним товариством "Кача" у теперішній час права власності на зазначене майно у судовому порядку в Нахімовському районному суді міста Севастополя шляхом подання позову про визнання права власності та витребування з незаконного володіння будівлі магазину.

Ухвалою господарського суду міста Севастополя від 31.08.2011 порушено провадження у справі, розгляд справи призначений на 13.09.2011.

Відповідачем, в порядку статті 59 Господарського процесуального кодексу України, наданий відзив на позовну заяву (а.с. 25-27), у якому сторона заперечує проти задоволення позову, просить відмовити в його задоволенні. В обґрунтування своїх заперечень на позов зазначає суду, що договір купівлі-продажу спірної будівлі від 12.04.2001 був укладений між товариством з обмеженою відповідальністю "Ітар - Плюс" та ОСОБА_3 без достатніх правових підстав, оскільки рішення загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства "Кача" від 24.05.2000, яким до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Ітар-Плюс" передано, зокрема, спірну будівлю, було визнано судом недійсним. Крім того, постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2006 скасовано рішення Арбітражного суду міста Севастополя від 05.03.2001, яким було визнано право власності на спірну будівлю за товариством з обмеженою відповідальністю "Ітар-Плюс", у задоволенні позову відмовлено. На думку відповідача, відкрите акціонерне товариство «Кача»було єдиним законним власником магазину № 411, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, однак дане майно вибуло з його власності всупереч волі, оскільки у товариства не було наміру відчужувати дане майно третім особам, в тому числі і ОСОБА_1 Крім того, ліквідатор відкритого акціонерного товариства «Кача»Бикова С.В. у письмовому клопотанні від 17.04.2012 (а.с. 94) стверджує про відсутність підстав для звернення позивача до господарського суду з даним позовом, зазначаючи, що договір дарування від 23.03.2007 був укладений між фізичними особами ОСОБА_3 та ОСОБА_1, доказів реєстрації права власності на об'єкт нерухомості за ОСОБА_1 як фізичною особою-підприємцем позивачем не надано.

Ухвалою суду від 13.09.2011 провадження у справі було зупинено в порядку частини першої статті 79 Господарського процесуального кодексу України до вирішення по суті Нахімовським районним судом міста Севастополя, пов'язаної з нею справи №2-1096/11 за позовом відкритого акціонерного товариства "Кача" в особі ліквідатора відкритого акціонерного товариства "Кача" Бикової Світлани Вікторівни до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про витребування майна, визнання права власності.

Ухвалою суду від 10.04.2012 провадження у справі поновлено, оскільки відпали обставини, які зумовили його зупинення, розгляд справи призначений у судовому засіданні на 24.04.2012.

Представник позивача у судове засідання 24.04.2012 не з'явився, через канцелярію суду надав письмове клопотання про розгляд справи у його відсутність, надавши документи, що підтверджують ведення фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 господарської діяльності за адресою розташування спірного магазину: АДРЕСА_2, повністю підтримує предмет і підстави позову, наполягає на його задоволенні (а.с. 99-101).

Відповідач в судове засідання 24.04.2012 також не з'явився, через канцелярію суду від ліквідатора відкритого акціонерного товариства "Кача" Бикової Світлани Вікторівни надійшло письмове клопотання, у якому вона просить розглянути справу у відсутність уповноваженого представника та відмовити у позові з підстав, зазначених у відзиві на позовну заяву (а.с.94).

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони, серед іншого, мають право на участь в засіданнях господарського суду.

Частина третя вказаної статті зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони.

Отже, явка в судове засідання представників сторін -це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи наявні у справі матеріали, що визнані судом достатніми для надання оцінки спірним правовідношенням, клопотання сторін про розгляд справи за їх відсутністю, обмеженість розгляду справи визначеним терміном, суд визнав можливим допустити розгляд справи за відсутністю їх представників, за наявними у справі матеріалами, з врахуванням правової позиції відповідача, викладеної у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши у сукупності встановлені обставини справи, оцінив надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

24.05.2000 загальними зборами акціонерів відкритого акціонерного товариства "Кача" прийнято рішення про передачу до статутного фонду товариства з обмеженою відповідальністю "Ітар-Плюс" нерухомого майна, зокрема будівлі магазину № 411, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 (а.с. 34).

Рішенням Арбітражного суду міста Севастополя від 05.03.2001 у справі № 20-4/013 позов товариства з обмеженою відповідальністю "Ітар-Плюс" до ДКП "Бюро технічної інвентаризації та ДРОНМ" задоволено, судом вирішено визнати право власності на нерухоме майно будівлі магазину №411, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 та спонукати до реєстрації права власності на це нерухоме майно за товариством з обмеженою відповідальністю "Ітар-Плюс" . (а.с. 28-29).

12.04.2001 між товариством з обмеженою відповідальністю "Ітар - Плюс"(продавець) та, зокрема, ОСОБА_3 (покупець) був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі -продажу нерухомого майна - 2/3 частини будівлі магазину № 411, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 193,10 кв.м. (а.с. 9-10).

Постановою Вищого господарського суду України від 21.03.2006 рішення Арбітражного суду міста Севастополя від 05.03.2001 у справі №20-4/013 скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено, з тих підстав, що позовна вимога про визнання права власності була пред'явлена до неналежного відповідача - ДКП "Бюро технічної інвентаризації та ДРОНМ" (а.с. 30-31).

23.03.2007 між ОСОБА_3 (дарувальницею) та ОСОБА_1 (обдаровуванню) був укладений договір дарування, відповідно до умов пункту 1 якого ОСОБА_3 подарувала, а ОСОБА_1 прийняла в дар 2/3 частки магазину № 411, загальною площею -126,6 кв.м., розташованого за адресою: АДРЕСА_2, що складається з: торгового залу № 1 площею -81,3 кв.м.; складу № 6 площею -28,8 кв.м.; складу № 2 площею - 16,5 кв.м.; загальною площею -126,6 кв.м. Зазначений договір був нотаріально посвідчений та зареєстрований у встановленому законом порядку (а.с. 8).

Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 18.11.2009 у справі № 5020-7/234 визнано недійсним рішення загальних зборів акціонерів відкритого акціонерного товариства "Кача" від 24.05.2000, оформленого протоколом № 1, виходячи з того, що один з акціонерів зазначеного товариства, частка акцій якого у статутному фонді складає приблизно 0,35%, не був належним чином повідомлений про проведення загальних зборів та не брав у них участь (а.с. 49-53).

Рішенням Нахімовського районного суду міста Севастополя від 05.10.2011 у справі № 2-1096/11 позовні вимоги відкритого акціонерного товариства "Кача" в особі ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Кача" Бикової Світлани Вікторівни до ОСОБА_4, ОСОБА_1 про витребування майна та визнання права власності залишені без задоволення (а.с. 87-89). Зазначеним рішенням встановлено, що ОСОБА_1 набуто право власності на спірне майно за договором дарування від 23.03.2007, оформлено належним чином та є оспорюваним правочином. Оскільки вимог про визнання зазначеного договору недійсним відкритим акціонерним товариством "Кача" пред'явлено не було, підстави для визнання права власності за відкритим акціонерним товариством "Кача" на спірне майно відсутні (а.с. 88).

Рішенням Апеляційного суду міста Севастополя від 01.03.2012 рішення Нахімовського районного суду міста Севастополя від 05.10.2011 змінено, з мотивувальної частини рішення виключений тільки висновок відносно неправильного висновку щодо захисту цивільного права шляхом пред'явлення віндикаційного позову. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Оцінюючи наявні у матеріалах справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, виходячи з наступних мотивів.

Згідно з приписами статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що на день розгляду цього спору, договір дарування від 23.03.2007 не визнаний у судовому порядку недійсним.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських прав за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України, частини другої статті 20 Господарського кодексу України, кожен суб'єкт господарювання має право на захист своїх прав та законних інтересів шляхом визнання права.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом. При виборі способу захисту права необхідно враховувати специфіку права та характер його порушення. Захист права судом відбувається з урахуванням встановлених законом меж здійснення суб'єктивного права на захист і компетенції суду.

Статтями 316, 317, 319 Цивільного кодексу України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Відповідно до статті 321 Цивільного Кодексу право власності є непорушеним. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України визначено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. Отже, можливість звернення до суду за захистом своїх порушених прав або охоронюваних законом інтересів пов'язується згідно приписів як процесуального так і матеріального законів, з порушенням, оспорюванням або невизнанням цих прав іншими особами, неможливістю реалізації позивачем свого права.

Позови про визнання права власності спрямовані на усунення перешкод у здійсненні власником (чи титульним володільцем) свого права і виключення посягань на належне власнику майно за допомогою підтвердження в судовому порядку факту приналежності йому спірного майна на праві власності. Позов про визнання права власності -це недоговірна вимога власника майна про кон статацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння.

Необхідною умовою захисту права власності шляхом його визнання служить підтвердження позивачем своїх прав на майно.

Статтями 4-2 та 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом та змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Судом встановлено, що відповідачем, в особі ліквідатора відкритого акціонерного товариства "Кача" Биковою Світланою Вікторівною, були вчинені процесуальні дії, які свідчать про оспорювання та невизнання права власності позивача на 2/3 частини будівлі магазину № 411, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, загальною площею 193,10 кв.м., а саме, пред'явлено віндикаційний позов до суду загальної юрисдикції.

Частинами першою та четвертою статті 182 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації; порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом.

За приписами статті 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 11.02.2010р. № 1878-VІ, із змінами і доповненням, цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Відповідно до частин першої та третьої статті 3 вказаного Закону державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Згідно положень частини першої статті 4 зазначеного закону обов'язковій державній реєстрації підлягають речові права та обтяження на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування, а саме: право власності на нерухоме майно.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень " державна реєстрація прав проводиться на підставі:

1) договорів, укладених у порядку, встановленому законом;

2) свідоцтв про право власності на нерухоме майно, виданих відповідно до вимог цього Закону;

3) свідоцтв про право власності, виданих органами приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді;

4) державних актів на право власності або постійного користування на земельну ділянку у випадках, встановлених законом;

5) рішень судів, що набрали законної сили;

6) інших документів, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на нерухоме майно, поданих органу державної реєстрації прав разом із заявою.

Бюро технічної інвентаризації проводять державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно згідно із вимогами Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 №7/5 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за №157/6445), на підставі документів, що визначені цим Тимчасовим положенням.

Згідно із п.п. 1.2., 1.3., 1.4. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. № 7/5, зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445, Державна реєстрація прав - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення права власності та інших речових прав на нерухоме майно, а також права власності на об'єкти незавершеного будівництва шляхом внесення відповідного запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державна реєстрація прав проводиться реєстраторами бюро технічної інвентаризації у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць, обслуговування на території яких здійснюється Бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ), створеними до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та інших законодавчих актів України»та підключеними до Реєстру прав власності на нерухоме майно. Проведення державної реєстрації прав у межах території однієї адміністративно-територіальної одиниці реєстраторами декількох БТІ не допускається.

Обов'язковій державній реєстрації підлягають право власності та інші речові права на нерухоме майно, розміщене на території України, що належить фізичним та юридичним особам, державі в особі органів, уповноважених управляти державним майном, іноземцям та особам без громадянства, іноземним юридичним особам, міжнародним організаціям, іноземним державам, а також територіальним громадам в особі органів місцевого самоврядування.

За таких обставин, чинним українським законодавством встановлено, що підтвердженням права власності на нерухоме майно є належним чином зареєстроване таке право в органах БТІ.

При цьому, право власності на нерухоме майно виникає безпосередньо після державної реєстрації, отже, закон не містить імперативного зауваження, що нерухоме майно, яке використовується у підприємницької діяльності повинно бути зареєстровано тільки за фізичною особою -підприємцем. У зв'язку з чим, суд знаходить доводи відповідача, викладені у клопотанні від 17.04.2012 (а.с. 94), неспроможними.

Задовольняючи позов, суд виходив з того, що за даними архіву комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації і державної реєстрації об'єктів нерухомого майна Севастопольської міської Ради»(за вих. № 417 від 21.07.2010) право власності на нерухоме майно -2/3 частини будівлі магазину №411, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 у встановленому законом порядку зареєстровано за ОСОБА_1 (а.с. 33).

Крім того, ОСОБА_1 зареєстрована Гагарінською районною державною адміністрацією міста Севастополя як фізична особа-підприємець, про що видано відповідне свідоцтво серії НОМЕР_2, ідентифікаційний код НОМЕР_1 (а.с. 11).

Суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу (частина перша статті 318 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 3 статті 55 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання реалізують свою господарську компетенцію на основі права власності, права господарського відання, права оперативного управління відповідно до визначення цієї компетенції у цьому Кодексі та інших законах.

Статтею 133 Господарського кодексу України передбачено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права.

Частиною першою статті 320 Цивільного кодексу України передбачено, що власник має право використовувати своє майно для здійснення підприємницької діяльності, крім випадків, встановлених законом.

З матеріалів справи вбачається, що за місцем знаходження нерухомого майна, яке є предметом цього спору, ОСОБА_1 здійснює підприємницьку діяльність, що підтверджується свідоцтвом про сплату єдиного податку від 01.01.2011, в якому адресою здійснення цієї діяльності зазначено місцезнаходження магазину: АДРЕСА_2 (а.с. 100, 101).

На підставі викладеного, враховуючи, що відповідачем оспорюється право власності на спірне нерухоме майно, суд вважає, що позовні вимоги про визнання за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 права власності на нерухоме майно - 2/3 частки будівлі магазину № 411, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, що складається з: торгового залу № 1 площею -81,3 кв.м.; складу № 6 площею -28,8 кв.м.; складу № 2 площею - 16,5 кв.м.; загальною площею -126,6 кв.м., узгоджуються зі статтею 392 Цивільного кодексу України, є доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, понесені позивачем при зверненні з цим позовом, покладаються судом на відповідача відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 4-2, 4-3, 22, 43, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати за фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) право власності на 2/3 частини будівлі магазину №411, розташованого за адресою: АДРЕСА_2, що складається з: торгового залу № 1 площею -81,3 кв.м.; складу № 6 площею -28,8 кв.м.; складу № 2 площею - 16,5 кв.м.; загальною площею -126,6 кв.м.

3. Стягнути з відкритого акціонерного товариства "Кача" в особі ліквідатора Відкритого акціонерного товариства "Кача" Бикової Світлани Вікторівни (с.м.т. Кача, вул. Ударна, 24, м.Севастополь, 99804, код ЄДРПОУ 01565394; АДРЕСА_3, відомості про наявність розрахункових рахунків в матеріалах справи відсутні) на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, відомостей про розрахункові рахунки в установах банка немає) витрати по сплаті державного мита в розмірі 85,00 грн (вісімдесят п'ять грн. 00 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 236,00 грн (двісті тридцять шість грн. 00 коп.).

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.Є. Кравченко

Повний текст рішення, відповідно до вимог

статті 84 Господарського процесуального

кодексу України, складено 28.04.2012.