Постанова

від 12.04.2012 по справі 0870/379/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2012 року Справа № 0870/379/12

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК ПЕРСПЕКТИВА»

до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень від 28.12.2011р. № 0000792310 і № 0000802310,-

У складі головуючого судді Нечипуренко О.М.

при секретарі судового засідання Петрусь Д.К.

за участі представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність б/н від 22.06.2011)

Челембій А.М. (паспорт серії НОМЕР_1 від 04.04.2000)

від відповідача - ОСОБА_3 (довіреність № 2015/10/10-012 від 27.03.2012)

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ВБК ПЕРСПЕКТИВА» звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя , в якому просить:

Визнати протиправним і скасувати винесені ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя щодо податкові повідомлення-рішення № 0000792310 від 28.12.2011 р., яким ТОВ"ВБК ПЕРСПЕКТИВА" нараховане податкове зобов'язання за податком на прибуток підприємств у сумі 1473177,0 грн. та штрафні санкції у сумі 343580,25 грн.; № 0000802310 від 28.12.2011 р., яким ТОВ"ВБК ПЕРСПЕКТИВА" нараховане податкове зобов'язання за податком на додану вартість у сумі 1179225,0 грн. та штрафні санкції у сумі 277056,50 грн.

Визнати протиправними дії ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя щодо визнання недійсними (нікчемними) правочинів, укладених ТОВ"ВБК ПЕРСПЕКТИВА" з контрагентами: ТОВ «БУДОПТЗАБЕЗПЕЧЕННЯ» (код СДРПОУ: 36535304), ТОВ БК «ДАКО» (код СДРПОУ: 34984713), ТОВ «ЕТАЛОН-СТРОЙ-СЕРВІС» (код СДРПОУ: 34789435), ТОВ «ТОРГРОС РК» (код СДРПОУ: 37088190), ТОВ «ФІРМА ПАРОЛ» (код СДРПОУ: 37136500), ТОВ «ПРОФБУДПРОМТОРГ» (код СДРПОУ: 37056881), ТОВ НВФ «ЮСА-ІНТЕРСТРОЙСЕРВІС» (код СДРПОУ: 33857907), ТОВ «АГРОСТРОЙПЕРСПЕКТИВА» (код СДРПОУ: 35044256) на підставі порушення статей 203, 215, 228 ЦК України, що знайшло своє відображення та зафіксовано в акті №933/2310/36163450 від 13.12.2011 р. виїзної позапланової перевірки ТОВ«ВБК ПЕРСПЕКТИВА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р.

Визнати протиправними дії ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя щодо визнання правочинів, укладених ТОВ "ВБК ПЕРСПЕКТИВА" з контрагентами: ТОВ «БУДОПТЗАБЕЗПЕЧЕННЯ» (код СДРПОУ: 36535304), ТОВ БК «ДАКО» (код СДРПОУ: 34984713), ТОВ «ЕТАЛОН-СТРОЙ-СЕРВІС» (код СДРПОУ: 34789435), ТОВ «ТОРГРОС РК» (код СДРПОУ: 37088190), ТОВ «ФІРМА ПАРОЛ» (код СДРПОУ: 37136500), ТОВ «ПРОФБУДПРОМТОРГ» (код СДРПОУ: 37056881), ТОВ НВФ «ЮСА-ІНТЕРСТРОЙСЕРВІС» (код СДРПОУ: 33857907), ТОВ «АГРОСТРОЙПЕРСПЕКТИВА» (код СДРПОУ: 35044256) такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цими правочинами, що знайшло своє відображення та зафіксовано в акті №933/2310/36163450 від 13.12.2011 р. виїзної позапланової перевірки ТОВ«ВБК ПЕРСПЕКТИВА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р.

Визнати протиправними дії ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя, які полягають у визнанні порушень ТОВ "ВБК ПЕРСПЕКТИВА" п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11. 2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1473177,0 грн., що знайшло своє відображення та зафіксовано в акті №933/2310/36163450 від 13.12.2011 р. виїзної позапланової перевірки ТОВ«ВБК ПЕРСПЕКТИВА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р.

Визнати протиправними дії ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя, які полягають у визнанні порушень ТОВ "ВБК ПЕРСПЕКТИВА" 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1108222,0 грн., що знайшло своє відображення та зафіксовано в акті №933/2310/36163450 від 13.12.2011 виїзної позапланової перевірки ТОВ«ВБК ПЕРСПЕКТИВА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р.

Ухвалою суду від 17.01.2012, в порядку ст. ст. 104-107 КАС України, відкрито провадження у адміністративній справі № 0870/379/12 та призначено до судового розгляду на 07.02.2012. Провадження у справі зупинялось до 14.03.2012 та до 12.04.2012

В ході судового розгляду представник відповідача заявив клопотання, в порядку ст. 55 КАС України, про зміну відповідача його правонаступником, а саме - на Державну податкову інспекцію у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби, створену шляхом перетворення ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя.

Представник позивача не заперечив проти здійснення процесуального правонаступництва.

Розглянувши заявлене клопотання та докази в його обґрунтування, суд задовольнив клопотання відповідача та здійснив його процесуальне правонаступництво на - Державну податкову інспекцію у Хортицькому районі м. Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби.

Відповідно до ст.160 КАС України, 12.04.2012 сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.

Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу «Камертон».

Представник позивача підтримав позовні вимоги і просить задовольнити їх у повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період який перевірявся, підприємство мало фінансово-господарські відносини з ТОВ «БУДОПТЗАБЕЗПЕЧЕННЯ», ТОВ БК «ДАКО», ТОВ «ЕТАЛОН-СТРОЙ-СЕРВІС», ТОВ «ТОРГРОС РК», ТОВ «ФІРМА ПАРОЛ», ТОВ «ПРОФБУДПРОМТОРГ», ТОВ НВФ «ЮСА-ІНТЕРСТРОЙСЕРВІС», ТОВ «АГРОСТРОЙПЕРСПЕКТИВА». Правочини, укладені позивачем із вказаними підприємствами не мають ознак фіктивних правочинів, оскільки сторонами вони виконані в повному обсязі, що підтверджується належним чином оформленими документами: податковими накладними, а також проведенням повного розрахунку між сторонами. Чинне законодавство України передбачає презумпцію правомірності правочину. Так, відповідно до ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивачем до складу податкового кредиту та валових витрат віднесено суми на підставі податкових накладних, які були надані зазначеними підприємствами, що у повній мірі відповідає вимогам чинного законодавства. Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначає, що на його думку, інформація, викладена у акті не може носити доказовий характер та не підтверджує встановлені у ньому факти.

Тому позивач вважає висновки податкової інспекції безпідставними, та податкові повідомлення-рішення протиправними і просить їх скасувати.

Відповідач проти позову заперечив та надав письмові заперечення. Зокрема зазначив, що витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Проведеною перевіркою встановлено завищення валових витрат на 5852291,0грн. завищено податковий кредит на суму 1179225,0 грн., зважаючи на те, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби.

Отже, підприємством перераховувались кошти та оформлювались документи без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, в зв'язку з чим дії підприємства призвели до втрат дохідної частини Державного бюджету України, тому, податковий орган дійшов вірного висновку щодо відсутності реального характеру досліджених операцій та, відповідно - відсутність права Позивача на їх врахування гри визначення об'єкта оподаткування.

Зважаючи на викладене, відповідач вказує на обґрунтованість висновків перевірки, а відтак і правомірність спірних податкових повідомлень-рішень, та просить у позові відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи та документи, надані сторонами додатково, заслухавши представників сторін, суд вважає, позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що, відповідно, підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав:

Завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у т.ч. на виконання делегованих повноважень.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України".

Підставами для визнання незаконними (нечинними) актів в судовому порядку та їх скасування є невідповідність їх вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним (його скасування) є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів фізичної особи, підприємства чи організації - позивача у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 28.11.2011 р. по 02.12.2011 р. посадовими особами ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя (далі за текстом - «ДПІ» або «Відповідач») проведена виїзна позапланова перевірка товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК ПЕРСПЕКТИВА» (далі за текстом - «ТОВ «ВБК ПЕРСПЕКТИВА» або «Позивач») з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2008 р. по 30.09.2011 р., за результатами якої складено акт №933/2310/36163450 від 13.12.2011 р. (далі за текстом - «Акт перевірки»).

В ході проведеної перевірки фахівцями ДПІ встановлені наступні порушення:

1. п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" від 28.12.1994 № 334/94-ВР із змінами і доповненнями, п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України №2755-УІ від 02 грудня 2010 року (із змінами та доповненнями), внаслідок чого занижено податок на прибуток в періоді що перевірявся на загальну суму 1473177,0 грн., в тому числі по звітним податковим періодам: за 3 квартали 2009 року на 71993,0 грн., за 2009 рік на 120127,0 грн., за 1 квартал 2010 року на 81717,0 грн., за півріччя 2010року на 211682,0грн., за 3 квартали 2010 року на 1035684,0грн., за 2010 рік на 1254190,0 грн., за 1 квартал 2011 року на 88756,0 грн., за 2-3 квартал 2011 року на 10104,0 грн.

2. 1.7 ст.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР із змінами та доповненнями, ст.198.2, 198.3, п. 198.6 ст.198 Податкового Кодексу України №2755-УІ від 02 грудня 2010 року занижено податок на додану вартість в сумі 1108222,0 грн., у т.ч. по періодах: за липень 2009 року у сумі 21372,0 грн.; за серпень 2009 року у сумі 15350,0 грн.; за вересень 2009 року в сумі 20873,0грн.; за жовтень 2009 року в сумі 2990,0грн.; за листопад 2009 року в сумі 18500,0 грн., за грудень 2009 року в сумі 2683,0 грн.; за січень 2010 року в сумі 14333,3 грн.; за лютий 2010 року в сумі 43073,0 грн., за березень 2010 року в сумі 21900,0 грн.; за квітень 2010 року в сумі 18214,0 грн.; за травень 2010 року в сумі 30868,0 грн.; за червень 2010 року в сумі 55273,0грн.; за липень 2010 року в сумі 112088,0 грн.; за серпень 2010 року в сумі 344600,0 грн.; за вересень 2010 року в сумі 201713,0 грн.; за листопад 2010 року в сумі 175605,0 грн., за липень 2011 року в сумі 4431,0 грн., за серпень 2011 року в сумі 4356,0 грн.

Висновки акту перевірки базуються на фіктивній діяльності контрагентів позивача ТОВ «БУДОПТЗАБЕЗПЕЧЕННЯ», ТОВ БК «ДАКО», ТОВ «ЕТАЛОН-СТРОЙ-СЕРВІС», ТОВ «ТОРГРОС РК», ТОВ «ФІРМА ПАРОЛ», ТОВ «ПРОФБУДПРОМТОРГ», ТОВ НВФ «ЮСА-ІНТЕРСТРОЙСЕРВІС», ТОВ «АГРОСТРОЙПЕРСПЕКТИВА», яка не мала реального характеру господарської діяльності.

За результатом розгляду матеріалів перевірки, винесене:

податкове повідомлення-рішення № 0000792310 від 28.12.2011, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання за податком на прибуток підприємств у сумі 1473177,0 грн. та штрафні санкції у сумі 343580,25 грн.;

податкове повідомлення-рішення № 0000802310 від 28.12.2011, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання за податком на додану вартість у сумі 1179225,0 грн. та штрафні санкції у сумі 277056,5 грн.

Так, під час проведення перевірки було встановлено що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «БУДОПТЗАБЕЗПЕЧЕННЯ», ТОВ БК «ДАКО», ТОВ «ЕТАЛОН-СТРОЙ-СЕРВІС», ТОВ «ТОРГРОС РК», ТОВ «ФІРМА ПАРОЛ», ТОВ «ПРОФБУДПРОМТОРГ», ТОВ НВФ «ЮСА-ІНТЕРСТРОЙСЕРВІС», ТОВ «АГРОСТРОЙПЕРСПЕКТИВА», відповідно до яких останні надавали позивачу будівельні послуги.

Враховуючи те, що у контрагентів позивача відсутні необхідні умови для здійснення господарських операцій, відсутні в достатній кількості трудові ресурси, власні чи орендовані транспортні засоби та інше обладнання, яке необхідно для виконання договорів підряду та субпідряду, то угоди укладені із ними не спричиняють реального настання правових наслідків, а тому є нікчемними.

Однак, суд не погоджується з таким висновком з наступних підстав.

Як свідчать матеріали справи та пояснення представника відповідача, підставами донарахування сум податку на прибуток та податку на додану вартість стали первинні документи виписані контрагентами - ТОВ «БУДОПТЗАБЕЗПЕЧЕННЯ», ТОВ БК «ДАКО», ТОВ «ЕТАЛОН-СТРОЙ-СЕРВІС», ТОВ «ТОРГРОС РК», ТОВ «ФІРМА ПАРОЛ», ТОВ «ПРОФБУДПРОМТОРГ», ТОВ НВФ «ЮСА-ІНТЕРСТРОЙСЕРВІС», ТОВ «АГРОСТРОЙПЕРСПЕКТИВА» на адресу позивача на підставі вчинених нікчемних правочинів. Така позиція сформована на підставі посилань на матеріали проведених податковими органами перевірок зазначених контрагентів.

За приписами п.п. 7.2.3 п.7.2. ст..7 Закону №168/97-ВР „податкова накладна складається в момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом ...

Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків".

Відповідно до п.п. 7.4.1 п.7.4. ст.7 Закону „податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання у оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку".

Підпунктом 7.4.5. п.7.4. Закону України № 168/97-ВР встановлено, що не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.

Як зазначалась раніше, відповідно п.п. 7.2.3 п.7.2. ст..7 Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Такі ж приписи містить і Податковий кодекс України.

Відповідно до п.198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Відповідно до п.198.3. ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 93.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.10. ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

З положеннями цієї норми кореспондуються і приписи п.198.6. ст.198 Податкового кодексу України, а саме, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Податкова накладна повинна містити обов'язкові реквізити, передбачені п. 201.1. ст.201 Податкового кодексу України.

Отже, законодавством встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Закон України № 168/97-ВР не ставить в залежність право на податковий кредит від наявності або відсутності інших документів первинного обліку, і від того, яким чином господарські операції відображені у бухгалтерському і податковому обліку контрагента.

Разом з тим, позивачем надано до перевірки та в судовому засіданні договори підряду, податкові накладні, акти виконаних робіт, банківські документи на підтвердження виконання договорів.

Податковим органом безпідставно здійснено висновок у п.5.1., аб. 4 п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» №334/94-ВР від 28.12.1994 р. (із змінами і доповненнями) (далі за текстом - Закон №334/94-ВР), а саме визначено неправомірність віднесення до складу валових витрат ТОВ ВБК «Перспектива» витрати на придбання послуг згідно нікчемних правочинів з ТОВ «БУДОПТЗАБЕЗПЕЧЕННЯ», ТОВ БК «ДАКО», ТОВ «ЕТАЛОН-СТРОЙ-СЕРВІС», ТОВ «ТОРГРОС РК», ТОВ «ФІРМА ПАРОЛ», ТОВ «ПРОФБУДПРОМТОРГ», ТОВ НВФ «ЮСА-ІНТЕРСТРОЙСЕРВІС», ТОВ «АГРОСТРОЙПЕРСПЕКТИВА»

Зазначені висновки податкового органу повністю суперечать вимогам чинного законодавства, а саме Закону №334/94-ВР та приписам Податкового кодексу України.

Відповідно із п.п. 2.1.1. Закону №334/94-ВР платниками податку на прибуток з числа резидентів є суб'єкти господарської діяльності, бюджетні, громадські та інші підприємства, установи та організації, які здійснюють діяльність, спрямовану на отримання прибутку як на території України, так і за її межами.

Таким чином ТОВ «БУДОПТЗАБЕЗПЕЧЕННЯ», ТОВ БК «ДАКО», ТОВ «ЕТАЛОН-СТРОЙ-СЕРВІС», ТОВ «ТОРГРОС РК», ТОВ «ФІРМА ПАРОЛ», ТОВ «ПРОФБУДПРОМТОРГ», ТОВ НВФ «ЮСА-ІНТЕРСТРОЙСЕРВІС», ТОВ «АГРОСТРОЙПЕРСПЕКТИВА» у встановленому законодавством порядку зареєстровані як платник податку. А саме, підприємства мають зареєстрований статут із видами господарської діяльності, який у судовому порядку не скасовувався та нікчемним не визнавався.

За приписами Податкового кодексу України, зокрема п. 138,2 ст.138, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складну валових витрат, згідно п.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, не відносяться витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, п. 5.1. Закону №334/94-ВР визначене поняття валових витрат, а саме валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат відповідно із 5.2.1. Закону №334/94-ВР відносяться суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг)….

Саме витрати пов'язані з придбанням у ТОВ «БУДОПТЗАБЕЗПЕЧЕННЯ», ТОВ БК «ДАКО», ТОВ «ЕТАЛОН-СТРОЙ-СЕРВІС», ТОВ «ТОРГРОС РК», ТОВ «ФІРМА ПАРОЛ», ТОВ «ПРОФБУДПРОМТОРГ», ТОВ НВФ «ЮСА-ІНТЕРСТРОЙСЕРВІС», ТОВ «АГРОСТРОЙПЕРСПЕКТИВА» послуг, використовувались ТОВ ВБК «Перспектива» у власній господарській діяльності.

Тобто мали місце правочини, між ТОВ ВБК «Перспектива» та вказаними підприємствами, виконання таких послуг підтверджується договорами, накладними, товарно-транспортними накладними.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Отже у разі, якщо фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства (ст. 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Таким чином, ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами податкового законодавства.

Відповідно до п.201.8 ст.201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

А згідно з п.184.1 ст.184 ПК України реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку.

Реєстрація платником податку на додану вартість, в силу приписів Податкового кодексу України, підтверджується Свідоцтвом.

ТОВ «БУДОПТЗАБЕЗПЕЧЕННЯ», ТОВ БК «ДАКО», ТОВ «ЕТАЛОН-СТРОЙ-СЕРВІС», ТОВ «ТОРГРОС РК», ТОВ «ФІРМА ПАРОЛ», ТОВ «ПРОФБУДПРОМТОРГ», ТОВ НВФ «ЮСА-ІНТЕРСТРОЙСЕРВІС» на час виконання робіт були зареєстровані у якості платників податку на додану вартість.

Таким чином, враховуючи наявність у позивача податкових накладних, на підставі яких відповідні суми ПДВ у складі вартості придбаних товарів (послуг) були включені до податкового кредиту, та до складу валових витрат, приймаючи до уваги, що зазначені податкові накладні не визнані недійсними, будь-яких посилань щодо невідповідності порядку оформлення цих податкових накладних вимогам Закону України № 168/97-ВР та Податкового кодексу України, акт перевірки не містить, ТОВ ВБК «Перспектива» цілком правомірно включило суми податку на додану вартість по отриманим ним послугам до складу податкового кредиту та суми податку до складу валових витрат, оскільки його право підтверджується належними, з точки зору діючого законодавства, доказами.

Крім того, суд не може погодитись з правовою позицією Відповідача в частині нікчемності зазначених угод з огляду на наступне.

Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу Позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання договорів недійсними, укладених позивачем з контрагентами, відсутні.

Статтею 207 ГК України встановлено: господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину укладений позивачем правочин є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що Відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Тож, за відсутності встановлених фактів наявності умислу позивача на несплату (ухилення від сплати) податків у спірних операціях, ТОВ «ВБК «Перспектива» не має відповідати за допущені з боку його контрагентів, порушення вимог законодавства. Позивачем були дотримані всі вимоги податкового законодавства щодо відображення податкового кредиту та формування валових витрат по спірним операціям в обліку товариства.

Зважаючи на усе викладене, за результатом розгляду справи суд приходить до висновку про безпідставність винесення податковим органом податкових повідомлень рішень, а відтак вважає за необхідне їх скасувати.

Разом з тим, надаючи оцінку вимогам позивача щодо визнання неправомірними дій відповідача, суд виходить з наступного.

Відповідно до Закону України "Про державну податкову службу в Україні" та з метою забезпечення єдиного порядку відображення результатів документальних перевірок суб'єктів підприємницької діяльності - юридичних осіб, їх філій, відділень та інших відокремлених підрозділів наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010 №984 затверджено Порядок оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства (Зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12 січня 2011 за N 34/18772) -далі Порядок оформлення результатів перевірок.

Відповідно до п. 3 Наказу ДПА України від 22.12.2010 N 984, акт - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Виходячи з вказаної норми, слід зазначити, що, по-перше, так як акт перевірки службовий документ, то, відповідно, він стосується правовідносин лише посадових осіб відповідача щодо його складання, а по-друге акт є думкою - позицією перевіряючого.

Виходячи з цього, виклад у акті перевірки певних суджень перевіряючих (із якими особа, яку перевіряють, може не погоджуватися), покладених в основу висновків акту перевірки, є лише позицією перевіряючих, якою орган (посадова особа), що приймає рішення за наслідками перевірки, не зв'язаний.

Також суд зазначає, що безпосередньо висновки, які містяться в розділі 4 акту перевірки, не містять посилань на нікчемність чи недійсність будь-яких правочинів.

Крім того, суд зазначає, що дослідження фінансово-господарських операцій суб'єкта господарювання з метою вивчення відповідності сплачених цим суб'єктом платежів, контроль за сплатою яких покладений на податковий орган, їх дійсному змісту, покладений законодавством України саме на відповідача. Дослідження таких фінансово-господарських операцій неможливо без дослідження їх відповідності вимогам цивільного, господарського й іншого законодавства.

Відтак, суд доходить висновку про те, що позивачем обраний невірний спосіб захисту порушеного права, оскільки в даному випадку позивач, фактично, оскаржує висновки акту перевірки, тоді як, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень, а тому не може бути оскарженим.

Вірним способом захисту порушеного права, на думку суду, в даному випадку є оскарження податкових повідомлень рішень прийнятих на підставі акту перевірки, із висновками якого позивач не погоджується.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку, що адміністративний позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані податкові зобов'язання чи зменшені податкові вигоди, контролюючий орган має доводити недобросовісність платника податків.

Таким чином, суд вважає, що відповідач неправомірно дійшов висновків про порушення позивачем приписів п. 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України та п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11. 2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а тому необґрунтовано виніс податкові повідомлення-рішення від 28.12.2011 р. № 0000792310 та № 0000802310.

З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ "ВБК ПЕРСПЕКТИВА" в цій частині підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - скасуванню.

В іншій частині позову суд відмовляє.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 4, п. 1 ст. 17, ст. ст. 158, 162, 163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000792310 від 28.12.2011 р., яким ТОВ "ВБК ПЕРСПЕКТИВА" нараховано податкове зобов'язання за податком на прибуток підприємств у сумі 1473177,0 грн. та штрафні санкції у сумі 343580,25 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000802310 від 28.12.2011 р., яким ТОВ "ВБК ПЕРСПЕКТИВА" нараховано податкове зобов'язання за податком на додану вартість у сумі 1179225,0 грн. та штрафні санкції у сумі 277056,50 грн.

В іншій частині позову відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова в повному обсязі у відповідності до вимог ст. 160 КАС України оформлена і підписана 28.04.2012.

Суддя (підпис) О.М. Нечипуренко