Ухвала

від 17.11.2015 по справі 0870/379/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 листопада 2015 року м. Київ К/800/40167/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого: Маринчак Н.Є.,

Суддів: Вербицької О.В., Цвіркуна Ю.І.,

при секретарі: Бруй О.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року

та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року

у справі №0870/379/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВБК ПЕРСПЕКТИВА» ( надалі - ТОВ «ВБК ПЕРСПЕКТИВА»)

до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя Запорізької області Державної податкової служби ( надалі - ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя)

про визнання протиправними дій та скасування податкових повідомлень-рішень, -

встановив:

Позивач звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив :

- визнати протиправним та скасувати повідомлення-рішення ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя № 0000792310 від 28.12.2011р. та № 0000802310 від 28.12.2011р.;

- визнати протиправними дії ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя щодо визнання недійсними (нікчемними) правочинів, укладених ТОВ «ВБК ПЕРСПЕКТИВА» з контрагентами: ТОВ «БУДОПТЗАБЕЗПЕЧЕННЯ», ТОВ БК «ДАКО», ТОВ «ЕТАЛОН-СТРОЙ-СЕРВІС», ТОВ «ТОРГРОС РК», ТОВ «ФІРМА ПАРОЛ», ТОВ «ПРОФБУДПРОМТОРГ», ТОВ НВФ «ЮСА-ІНТЕРСТРОЙСЕРВІС», ТОВ «АГРОСТРОЙПЕРСПЕКТИВА» на підставі порушення статей 203, 215, 228 ЦК України, що знайшло своє відображення та зафіксовано в акті №933/2310/36163450 від 13.12.2011р. виїзної позапланової перевірки ТОВ «ВБК ПЕРСПЕКТИВА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2008р. по 30.09.2011р.

- визнати протиправними дії ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя щодо визнання правочинів, укладених ТОВ «ВБК ПЕРСПЕКТИВА» з контрагентами: ТОВ «БУДОПТЗАБЕЗПЕЧЕННЯ», ТОВ БК «ДАКО», ТОВ «ЕТАЛОН-СТРОЙ-СЕРВІС» , ТОВ «ТОРГРОС РК», ТОВ «ФІРМА ПАРОЛ», ТОВ «ПРОФБУДПРОМТОРГ», ТОВ НВФ «ЮСА-ІНТЕРСТРОЙСЕРВІС», ТОВ «АГРОСТРОЙПЕРСПЕКТИВА» такими, що не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені цими правочинами, що знайшло своє відображення та зафіксовано в акті №933/2310/36163450 від 13.12.2011р. виїзної позапланової перевірки ТОВ«ВБК ПЕРСПЕКТИВА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2008р. по 30.09.2011р.

- визнати протиправними дії ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя, які полягають у визнанні порушень ТОВ «ВБК ПЕРСПЕКТИВА» п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11. 2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1473177,0 грн., що знайшло своє відображення та зафіксовано в акті №933/2310/36163450 від 13.12.2011р. виїзної позапланової перевірки ТОВ «ВБК ПЕРСПЕКТИВА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2008р. по 30.09.2011 р.

- визнати протиправними дії ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя, які полягають у визнанні порушень ТОВ «ВБК ПЕРСПЕКТИВА» 1.7 ст. 1, пп. 7.4.1, пп. 7.4.5 п. 7.4, пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 1108222,0 грн., що знайшло своє відображення та зафіксовано в акті №933/2310/36163450 від 13.12.2011р. виїзної позапланової перевірки ТОВ «ВБК ПЕРСПЕКТИВА» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період 01.10.2008р. по 30.09.2011р.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 12.04.2012р., залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05.11.2013р., позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000792310 від 28.12.2011р., яким ТОВ «ВБК ПЕРСПЕКТИВА» нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1473177,00грн. та штрафні санкції у сумі 343580,25грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000802310 від 28.12.2011р., яким ТОВ «ВБК ПЕРСПЕКТИВА» нараховане податкове зобов'язання за податку на додану вартість у сумі 1179225,0грн. та штрафні санкції у сумі 277056,50грн. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач звернувся із касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування судами норм матеріального права, ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, ухвали суду апеляційної інстанції та прийняття у справі нового рішення, яким відмовити в позові повністю.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи наведені у скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як встановлено попередніми судовими інстанціями, контролюючим органом проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «ВБК ПЕРСПЕКТИВА» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09.2011р., валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2008р. по 30.09.2011р, за результатами якої складено акт №933/2310/36163450 від 13.12.2011р.

За наслідками проведеної перевірки, на думку податкового органу, встановлено порушення:

- п. 5.1, пп. 5.2.1 п. 5.2 пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп.11.2.1 п.11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України; п.1.7 ст.1, п.п.7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», ст.198.2, 198.3, п.198.6 ст.198 Податкового Кодексу України

На підставі вказаного акту перевірки ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя прийнято наступні податкові повідомлення-рішення:

- № 0000792310, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на прибуток підприємств у сумі 1473177,0грн. та штрафні санкції у сумі 343580,25 грн.;

- № 0000802310, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання з податку на додану вартість у сумі 1179225,0грн. та штрафні санкції у сумі 277056,5 грн.

Підставою для нарахування грошових зобов'язань згідно спірних податкових повідомлень-рішень став висновок податкового органу, викладений в акті перевірки, що діяльність контрагентів позивача є фіктивною, а відповідно не мала реального характеру господарської діяльності, у зв'язку з чим угоди, укладені позивачем з його контрагентами є нікчемними.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції, з висновками якими погодилась колегія апеляційного суду, цілком правильно та обґрунтовано виходив з наступного.

Так, відповідно до п.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат, як це визначено у п.п.5.2.1 п.5.2 ст.5 даного Закону, включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

При цьому підпунктом 5.3.9 пункту 5.3 статті 5 вказаного вище Закону встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної вартості товарів, але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за встановленою ставкою протягом такого звітного періоду у зв'язку з наступним: або придбанням/виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів для оподатковуваних операцій в межах господарської діяльності платника податку.

Дата виникнення права платника податку на податковий кредит, як це передбачено у п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 вказаного Закону, слід вважати дату здійснення першої з наступних подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

У п.п.7.2.3 п.7.2 ст.7 наведеного вище Закону визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках, є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом та виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Аналогічні норми визначено і чинним з 01.01.2011р. Податковим кодексом України.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Дані положення врегульовані ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Виходячи з наведених правових норм, можливо зробити висновок, що вони дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та валові витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів/робіт/послуг та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ «БУДОПТЗАБЕЗПЕЧЕННЯ», ТОВ БК «ДАКО», ТОВ «ЕТАЛОН-СТРОЙ-СЕРВІС», ТОВ «ТОРГРОС РК», ТОВ «ФІРМА ПАРОЛ», ТОВ «ПРОФБУДПРОМТОРГ», ТОВ НВФ «ЮСА-ІНТЕРСТРОЙСЕРВІС», ТОВ «АГРОСТРОЙПЕРСПЕКТИВА», відповідно до яких останні надавали позивачу будівельні послуги.

На підтвердження факту виконання укладених угод із зазначеними підприємствами, позивачем було надано відповідні договори підряду, податкові накладні, акти виконаних робіт, банківські документи на підтвердження оплати отриманих послуг.

Зазначені первинні документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України.

Податковим органом, в свою чергу, не наведено переконливих доводів та не подано належних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться у цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

На момент здійснення господарських операцій, позивач та його контрагенти були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому поряду не визнавалися.

В свою чергу, відповідачем не було доведено, що позивач та його контрагенти при укладанні вказаних угод мали умисел на їх укладання з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства; намірів їх на ухилення від оподаткування, безтоварність операції, неможливість її вчинення в силу відсутності основних засобів, персоналу, тощо.

Таким чином, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку, що господарські операції позивача з його контрагентами здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності підприємств, а тому вони є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, які містять усі обов'язкові реквізити та розкривають зміст та обсяг господарських операцій.

Поряд з цим, слід також зазначити, що чинним законодавством України не встановлено обов'язку суб'єкта господарювання, а також права здійснювати перевірку справжності наданих контрагентами документів при укладенні договорів, а також не передбачено обов'язку здійснювати перевірку місцезнаходження контрагентів або сплати податків контрагентами тощо. При невиконанні контрагентом своїх обов'язків перед бюджетом не може бути підставою для неможливості формування податкового кредиту на підставі господарських операцій інших суб'єктів господарювання, оскільки відповідно до ст.61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому до відповідальності може бути притягнутий лише порушник.

Отже, оцінюючі зібрані по справі докази, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій щодо задоволення позовних вимог та скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ у Хортицькому районі м.Запоріжжя №0000792310, № 0000802310 від 28.12.2011р..

Доводи касаційної скарги не спростовують зазначених висновків суду.

За таких обставин, судами першої та апеляційної інстанцій, виконано всі вимоги процесуального законодавства, всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи. Висновки судів про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються доказами, дослідженими у судовому засіданні, а тому підстав для їх перегляду з мотивів, викладених в касаційній скарзі не вбачається.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ухвалив:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м.Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 12 квітня 2012 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року - залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий:

---

Н.Є. Маринчак

Судді:

---

О.В. Вербицька

---

Ю.І. Цвіркун