Рішення

від 04.05.2012 по справі 5015/817/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.12 Справа№ 5015/817/12

За позовом Приватного підприємства «Мій світ» м. Львів

До відповідача Львівська міська рада , м. Львів

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 1 Департамент містобудування Львівської міської ради

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору 2 Обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», м. Львів

Про визнання права власності

Суддя Довга О.І.

Секретар Савченко Ю.А.

Представники:

Від позивача ОСОБА_2 - представник за довіреністю

Від відповідача ОСОБА_3 -представник за довіреністю № 24-30 від 30.01.2012 року

Третя особа 1 не з'явились

Третя особа 2 не з'явились

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України). Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом ПП «Мій світ», м. Львів до Львівської міської ради, треті особи - Департамент містобудування Львівської міської ради, Обласне комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», м. Львів про визнання права власності.

Розгляд справи відкладався з підстав, викладених у попередніх ухвалах суду.

В судовому засіданні 28.04.2012 року оголошено перерву до 04.05.2012 року.

Представник Позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги, просить позов задоволити з підстав, викладених у позовній заяві, та з додаткових пояснень, які надавались під час розгляду спору.

Представник Відповідача проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов. Зокрема зазначає.

Позивачем не представлено доказів порушення Львівською міською радою прав останнього.

Посилання Позивача на лист управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради № 2401-2вих-93 від 22.02.2012, яким йому було лише роз'яснено, що до компетенції управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради не входить питання надання дозволу на оформлення права власності на будівлю павільйону, як на доказ того, що таким чином Львівська міська рада порушила його право власності на будівлю павільйону перекручує зміст даного листа. Крім того, управління архітектури Департаменту містобудування Львівської міської ради є окремою юридичною особою і відповідно до ст. 96 ЦК України самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями.

Львівська міська рада 31.07.2011 року уклала договір оренди земельної ділянки з ПП «Мій світ», де у п.17 було зазначено, ще самовільна забудова земельної ділянки забороняється. У п. 15 даного договору зазначається, що земельна ділянка передається в оренду для обслуговування малої архітектурної форми.

У 2011 році відповідними службами міста було погоджено схему прив'язки зблокованих павільйонів ПП «Мій світ», де було чітко зазначено, що погоджується розміщення саме малої архітектурної форми (МАФ), а не капітальної споруди.

Визначення МАФ дає ухвала Львівської міської ради № 1470 від 27.12.2007 з наступними змінами Про затвердження Правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові і порядку надання дозволів на розміщення об'єктів торгівлі, ресторанного господарства та сфери послуг у малих архітектурних формах і схем та переліків розміщення архітектурних форм на території м. Львова, де у п.1.2 Правил розміщення малих архітектурних форм для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові і порядку надання дозволів на розміщення об'єктів торгівлі, ресторанного господарства та сфери послуг у малих архітектурних формах і схем та переліків розміщення малих архітектурних форм на території м. Львова зазначено, що малою архітектурною формою для здійснення підприємницької діяльності є невелика одноповерхова тимчасова споруда, яка виконується з полегшених конструкцій і встановлюється без влаштування фундаментів, площа якої по зовнішньому контуру не перевищує 30 кв.м.

На даний час на місці МАФ споруджена капітальна споруда з фундаментом розміром 46,7 м.кв.

Відповідач зазначає, що рішенням виконкому Львівської міської ради № 835 від 09.09.2011 було затверджено Положення про порядок врегулювання питань самочинного будівництва у м. Львові, яке регулює процедуру вирішення питань, пов'язаних з самочинним будівництвом на території м. Львова, з метою визначення можливості збереження самочинно збудованих (реконструйованих) об'єктів містобудування та архітектури. Це Положення поширюється на всі підприємства, установи та організації, всіх суб'єктів підприємницької діяльності, фізичних осіб, які здійснили або здійснюють самочинне будівництво на території міста і є чинним сьогодні.

Львівська міська рада розглядає даний позов ПП «Мій світ»як спосіб узаконення самочинного будівництва, уникнувши при цьому передбаченої адміністративної процедури узаконення самобуду відповідно до зазначеного вище Рішення виконкому Львівської міської ради № 835 від 09.09.2011 року.

Подача позову відбувається шляхом звернення до суду з письмовою заявою, в якій зацікавлена особа ( позивач ) формулює свою вимогу до осіб, до яких звернена вимога. Правова природа позову як процесуального засобу захисту права полягає у тому, щоб суд, прийнявши позовну заяву, у певному процесуальному порядку перевірив законність та обґрунтованість цієї матеріально-правової вимоги однієї особи до іншої, які стають сторонами процесу і між якими відбувається спір.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Розглянувши подані докази в їх сукупності, заслухавши пояснення представників, створивши, у відповідності до ч. 3 ст. 4-3 ГПК України сторонам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин і правильного застосування законодавства, суд встановив наступне.

Встановлений чинним законодавством порядок будівництва об'єктів містобудування врегульовано законами України «Про планування і забудову територій», «Про основи містобудування», «Про архітектурну діяльність», ЦК, Земельним кодексом України, постановою КМ України «Про затвердження Порядку надання вихідних даних для проектування об'єктів містобудування»від 20.05.2009 року № 489, постановою КМ України «Деякі питання надання дозволів на виконання підготовчих і будівельних робіт» від 30.09.2009 року № 1104, постановою КМ України «Про порядок прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів»від 08.10.2008 року № 923, а також регіональними й місцевими правилами забудови, державними будівельними нормами й правилами.

У 2009 році між приватним підприємством «Мій світ»та Львівською міською радою на підставі ухвали Львівської міської ради від 07.06.2007р. № 899 «Про затвердження Положення про організацію, проведення та оформлення купівлі-продажу у власність або надання в оренду земельних ділянок несільськогосподарського призначення у м Львові»та ухвал Львівської міської ради від 18.12.2008р. № 2311 «Про затвердження Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини Програми комплексного благоустрою території міста»та № 2448 від 05.03.2009р. «Про внесення змін та доповнень до ухвали міської ради від 18.12.2008р. № 2311» було укладено договір оренди земельної ділянки кадастровий № 4610136800:06:004:0048 загальною площею 0,0020 га за адресою м. Львів, вул.. Зелена, 308 для обслуговування малої архітектурної форми.

У відповідності до ухвали Львівської міської ради від 15.12.2011р. № 1012 було внесено зміни та доповнення у додатки 1-21 до Перспективної схеми розміщення малих архітектурних форм як частини Програми комплексного благоустрою території міста, згідно яких приватному підприємству «Мій світ»надано дозвіл на здійснення діяльності за адресою м. Львів, вул. Зелена, 308.

З дотриманням будівельних норм і правил ПП «Мій світ» збудував торговий павільйон, що знаходиться за адресою м. Львів, вул.. Зелена, 308 загальною площею 46,7 кв.м. Будівля павільйону є капітальною, розміщена на орендованій земельній ділянці у відповідності до містобудівної документації та відповідає вимогам генерального плану м Львова.

Підтвердженням того, що проведене будівництво торгового павільйону що знаходиться за адресою м. Львів, вул. Зелена, 308 загальною площею 46,7 кв.м. відповідає Державним будівельним нормам та нормам санітарної і пожежної безпеки є технічні висновки за результатами обстеження будівлі торгового павільйону літ. «Б-1»по вул. Зелена, 308 у м. Львові, виконані спеціалістом, кандидатом технічних наук за спеціальністю «Будівельні конструкції, будівлі та споруди»згідно ліцензії АВ № 591153 від 10.08.2011р. виданої Держархбудінспекцією України, а також проект на відповідність нормативним вимогам самовільно збудованого торгівельного павільйону на вул. Зелена, 308 у м. Львові.

Як вбачається з технічних висновків за результатами обстеження будівлі торгового павільйону літ. «Б-1»по вул. Зелена, 308 у м. Львові, несуча здатність покриття достатня згідно ДБН В.1.2-2:2006, металеві конструкції каркасу виконані згідно чинних норм, є придатними до нормальної подальшої експлуатації, всі несучі конструкції павільйону виконані відповідно до діючих будівельних норм і правил і забезпечують надійну експлуатацію, будівля торгового павільйону літ.Б-1 є капітальною спорудою з нормативним терміном експлуатації 40 років. Дана будівля відповідає вимогам ДБН В. 1.2-2:2006, СНІП II-25-80, СНІП II 23-81, СНІП Ш-18-75, СНІП 2.03.01-84, іншим нормативним документам з питань обстежень та паспортизації будівель та споруд.

Таким чином, торговий павільйон на вул. Зелена, 308 у м. Львові збудований на фундаменті, є капітальною спорудою, відповідає чинним державним будівельним нормам і правилам, нормативним актам з пожежної безпеки та санітарному законодавству і є придатний до подальшої експлуатації.

Проведення будівництва в Україні здійснюється у відповідності до закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», діючих на момент будівництва Державних будівельних, санітарних та пожежних норм.

Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності» розділяє поняття «мала архітектурна форма»і «тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності».

Відповідно до ст. 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»мала архітектурна форма - невелика споруда декоративного, допоміжного чи іншого призначення, що використовується для покращення естетичного вигляду громадських місць і міських об'єктів, організації простору та доповнює композицію будинків, будівель, їх комплексів.

До малих архітектурних форм належать: альтанки, павільйони, навіси; паркові арки (аркади) і колони (колонади); вуличні вази, вазони і амфори; декоративні фонтани і басейни, штучні паркові водоспади; монументальна, декоративна та ігрова скульптура; вуличні меблі (лавки, лави, столи); садово-паркове освітлення, ліхтарі; сходи, балюстради; паркові містки; обладнання дитячих ігрових майданчиків; павільйони зупинок громадського транспорту; огорожі, ворота, грати; меморіальні споруди (надгробки, стели, обеліски тощо); рекламні та інформаційні стенди, дошки, вивіски; інші об'єкти, визначені законодавством.

Тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту.

Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення.

Згідно ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Статтею 319 ЦК України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію та природні якості землі.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ч. 1 ст. 331 ЦК України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Стаття 376 ЦК України визначає, що самочинним будівництвом вважається житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно, якщо вони: 1) збудовані (будуються) на земельній ділянці, яка не була відведена для цієї мети, тобто: а) за відсутності у забудовника правових підстав для користування земельною ділянкою; б) з порушенням цільового призначення земельної ділянки ( відповідно до ст. 18 ЗК України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, кожна з яких має особливий правовий режим); 2) збудовані (будуються) без належного дозволу; 3) збудовані (будуються) без належно затвердженого проекту; 4) збудовані (будуються) з істотними порушеннями будівельних норм і правил (при цьому слід виходити з того, чи можливе усунення виявлених порушень і недоліків).

Суд звертає увагу на те, що для визнання об'єкта нерухомості самочинно збудованим, ст. 376 ЦК України не вимагає наявності всіх вказаних ознак в сукупності, достатньо хоча б однієї з них. Як об'єкт самочинного будівництва розглядається не лише новозбудовані об'єкти, а й перебудовані, переобладнані, реконструйовані тощо.

За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього (ч.2 ст. 376 ЦК). Водночас, визначених ст. 376 ЦК випадках право власності на самочинне будівництво може бути визнано за особою за рішенням суду. У вирішенні спорів про визнання права власності на самочинно збудоване майно суд виходить з того, що самочинно збудований об'єкт нерухомості може бути оформлений у власність особи як такий, що споруджений правомірно, за таких умов: а) надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване самочинно нерухоме майно і прийняття судом рішення про визнання права власності за цією особою; б) на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує прав інших осіб.

З врахуванням наведених правових норм та тих обставин, що створення Позивачем на земельній ділянці на вул. Зелена, 308 у м. Львові, нерухомого майна не порушує прав та інтересів інших осіб, докази цього в матеріалах справи відсутні, відповідає вимогам будівельних, санітарних та протипожежних норм і правил; здійснено на земельній ділянці згідно з її цільовим та функціональним призначенням, а також враховуючи тривалий строк дії договору оренди земельної ділянки, на якій знаходиться нерухоме майно, суд приходить до висновку про можливість визнання за Позивачем права власності на нерухоме майно на вул. Зелена, 308 у м. Львові в судовому порядку. Доказів неправомірності набуття Позивачем права власності на спірне майно особами, які беруть участь у справі, суду не надано.

Згідно з ч. 2 ст. 331 Цивільного кодексу України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна).

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України права і обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Згідно ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності на нерухоме майно підлягає державній реєстрації. Згідно частини 2 цієї статті порядок державної реєстрації права власності на нерухомість встановлюється законом. Реєстрація речових прав на нерухоме майно здійснюється органами БТІ за місцезнаходженням цього майна в порядку Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень». Підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, відповідно до ст. 19 цього Закону, є зокрема, рішення суду стосовно речових прав на нерухоме майно, що набрало законної сили.

Зважаючи на те, що Позивачем не подано суду доказів наявності перешкод у здійсненні ним права власності, рішення суду про визнання права власності на нерухоме майно є підставою для здійснення реєстрації цього права та забезпечує права власника на користування, володіння та розпорядження майном, суд вважає, що спір з цього приводу між сторонами відсутній.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Позивачем подано достатньо належних доказів, які підтверджують обґрунтованість заявлених ним позовних вимог, натомість іншими особами, які беруть участь у справі, не доведено неправомірності набуття Позивачем права власності на спірне майно, у зв'язку з чим позовну вимогу про визнання права власності слід задоволити.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 15, 16, 182, 316, 319, 312, 328, 331, 332, 376, 386, 392 ЦК України, ст. ст. 11, 12, 33-35, 45, 49, 80, 82, 84, 85, 116 ГПК України, господарський суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити повністю.

2. Визнати право власності на будівлю торгового павільйону літера «Б-1»площею 46,7 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Зелена,308 за приватним підприємством «Мій світ» ( 79017, м. Львів, вул. Студентська,8/3, код ЄДРПОУ 22395832).

3. Судові витрати залишити за Позивачем.

Згідно частини 3 статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення може бути оскаржене протягом десяти днів з дня його підписання до Львівського апеляційного господарського суду через господарський суд Львівської області.

Суддя О.І.Довга

Повний текст складено 07.05.2012 року