Рішення

від 07.05.2012 по справі 2/1521/486/12

ОВІДІОПОЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2/1521/486/12

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2012 року Овідіопольський районний суд Одеської області у складі :

головуючого судді Гандзій Д.М.

при секретарі Рябоконь Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в смт. Овідіополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Оптімус Каро»про стягнення боргу за договором позики, -

В С Т А Н О В И В :

2 квітня 2012 року, ОСОБА_1, звернувся до суду з вищеназваним позовом, в якому просив суд, стягнути з відповідача на свою користь суму основного боргу за договором позики № 01/2012 від 20.01.2012 р. у розмірі 1100000 грн., штраф, передбачений умовами договору позики у розмірі 66000 грн., 3% річних з простроченої суми боргу у розмірі 542,47 грн. і судовий збір у сумі 3219 грн., посилаючись на порушення відповідачем умов договору позики щодо повернення позичених у нього грошей у встановлені договором позики строки.

В судовому засіданні позивач підтримав свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується поштовими повідомленнями про отриманням ним судової повістки з викликом до суду, причини своєї неявки суд не повідомив, заяви про відкладення справи суду не надав (а.с. 20,27).

Згідно з ч.ч. 1,4 ст. 169 ЦПК України, якщо у суду не має даних про причину неявки відповідача, сповіщеного належним чином, або якщо причини неявки відповідача на думку суду є неповажними, суд вважає можливим розглянути справу на підставі даних, які є в матеріалах справи та зі згоди позивача ухвалити рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові докази по справі, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення вирішення справи.

Статтею 58 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Виходячи з приписів статті 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частина 1 статті 60 ЦПК України вказує, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.ст. 525,526 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частина 1 статті 530 ЦК України зазначає, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Стаття 610 ЦК України зазначає, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Також, статтею 617 ЦК України передбачено -особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або

непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора -зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно ст. 1046 ч. 1 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої же якості.

Статтею 1047 ЦК України передбачено -договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно із ст. 1048 ЦК України -позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів -встановлюється договором.

Як вбачається з приписів ст. 1049 ч. 1 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самі сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 статті 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 ЦК України, якою передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При чому, якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду -не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором, як це передбачено ч. 1 ст. 1051 ЦК України.

Суд встановив і це було підтверджено позивачем та документальними доказами по справі, що 20.01.2012 р. між сторонами (позивач з одного боку та представник відповідача в особі директора підприємства ОСОБА_2, що діяв на підставі Статуту підприємства) був укладений договір безпроцентної позики № 01/2012, відповідно до умов якого, позивач (позикодавець) передав у власність відповідачу (позичальнику) грошові кошти у розмірі 1100000 грн., які останній зобов'язався повернути в строк до 22.03.2012 р., як це передбачено п.п. 1-4 вказаного договору. При чому, проценти за цим договором, не нараховуються (а.с. 5-7).

Пунктом 5 вказаного договору передбачено, що відповідач зобов'язався повернути суму позики (або неповернуту її частину в разі дострокового погашення частини позики) в останній день строку, установленого п. 4.1 цього договору. Так, сума позики підлягає поверненню, шляхом внесення грошових коштів в касу позивача, перерахування грошових коштів з поточного рахунку відповідача на рахунок позивача в установі банку.

Позивач у встановлені договором строки виконав умови договору, а підприємство відповідача отримало грошві кошти (позику) у повному розмірі, що підтверджується квитанціями до прибуткових касових ордерів на загальну суму 1100000 грн. (а.с. 8-11).

При чому, і договір позики і зазначені квитанції були проштамповані печаткою ПП «Оптімус Каро», а сам договір, ще підписаний директором підприємства ОСОБА_2

Як з`ясував суд, відповідач порушив умови та терміни повернення позики, передбачені умовами договору позики.

Відповідно до п. 6 вказаного вище договору -при простроченні повернення позики (її частини), позичальник сплачує штраф у розмірі 1% від неповерненої суми позики за кожен день прострочення виконання зобов'язання. При простроченні повернення позики (її частини), позичальник додатково до штрафу, передбаченого п. 6.1 договору, сплачує проценти в розмірі 3% річних, виходячи з неповерненої суми за весь строк прострочення. При цьому, позичальник -зобов'язаний повернути суми позики (її неповернену частину у разі дострокового повернення частини позики), збільшену з урахуванням індексу інфляції за весь строк прострочення.

Пункт 7 договору передбачає, що він набуває чинності з моменту надання позикодавцем суми позики позичальнику та діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за договором.

Крім цього, згідно із п. 8.2,8.2.1,8.2.2,8.2.3,8.2.4 договору - підписанням цього договору, позичальник (відповідач) підтверджує, що він володіє всіма необхідними документами, що необхідні для укладання цього договору та має здатність виконувати його умови. Він не обмежений в дієздатності, а при укладанні цього договору не вимагається згоди будь-якої третьої особи. Цей договір не суперечить будь-яким договірним обмеженням, що є обов'язковими для позичальника і відсутні жодні перешкоди для виконання цього договору на день його підписання.

Суд встановив, що жодних доказів повернення запозиченої у позивача грошової суми відповідачем, останнім надано не було і відповідно у суду вони відсутні.

Таким чином, згідно розрахунку позивача, зробленого останнім у відповідності до чинного законодавства України і перевіреного судом, сума боргу відповідача перед позивачем складає : 1100000 грн. основний борг, 66000 грн. штраф від неповернутої суми (1100000 грн. Х 1% Х 6 днів прострочення) та 542,47 грн. 3% річних з простроченої суми (а.с. 3).

Крім того, на підставі ст. 88 ЦПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати з оплати суми судового збору у розмірі 3219 грн., як підтверджені документально (а.с. 1).

Керуючись ст.ст. 10,11,57-60,205,209,212,213,214-215,218,224-226 ЦПК України, ст.ст. 526,530,610,625,1046,1047,1048-1051 ЦК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Оптімус Каро»про стягнення боргу за договором позики -задовольнити ;

2. Стягнути з Приватного підприємства «Оптімус Каро»(ідент. код 37389399) на користь ОСОБА_1 борг у розмірі 1166542 грн. 47 коп., витрати по оплаті судового збору 3219 грн., а всього - 1169761 грн. 47 коп.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Суддя Гандзій Д.М.