Рішення

від 03.05.2012 по справі 473-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317

РІШЕННЯ

Іменем України

03.05.2012Справа №5002-28/473-2012

За позовом - Військового прокурора Севастопольського гарнізону, м. Севастополь в інтересах держави в особі: 1) Міністерства внутрішніх справ України, м. Київ;

2) Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, м. Київ;

3) Медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України «Ратник», смт. Кореїз, м. Ялта.

До відповідача - Кореїзької селищної ради, смт. Кореїз, м. Ялта.

За участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_2, м. Ялта.

Про визнання недійсним рішення.

Суддя С.О. Лукачов

представники:

Від прокуратури - Рибкін О.Ю., посвідчення № 379.

Від позивача-1 - ОСОБА_4 - представник, довіреність № 69/2010 від 08.10.2010 р.

Від позивача-2 - ОСОБА_4 - представник, довіреність № 3/20-162 від 28.12.2011 р.

Від позивача-3 - ОСОБА_5 - представник, довіреність № 4 від 04.01.2012 р.

Від відповідача - ОСОБА_6 - представник, довіреність № 02-11/85 від 16.01.2012р., ОСОБА_7 - представник, довіреність № 02-13/968 від 30.09.2011 р.

Від третьої особи - ОСОБА_8 - представник, довіреність № 1-586 від 26.03.2012 р.

Суть спору: Військовий прокурор Севастопольського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства внутрішніх справ України, Головного управління внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, Медичного реабілітаційного центру внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України «Ратник» звернувся до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Кореїзької селищної ради про визнання недійсним та скасування п. 1.41 рішення Кореїзької селищної ради 62 сесії 5-го скликання від 06.07.2010 р. № 16 «Про дозвіл на складання проектів землеустрою по відводу земельних ділянок на землях смт. Кореїз» щодо надання гр. ОСОБА_2 дозволу на складання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування господарський будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, орієнтованою площею 0,1200 га.

Позовна заява також містить заяву про забезпечення позову, в якій прокурор просить: 1) з метою забезпечення позову заборонити гр. ОСОБА_2 та іншим особам здійснювати дії по відчуженню земельної ділянки та будівництву будівель та споруд на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, орієнтованою площею 0,1200 га; 2) заборонити Управлінню Держкомзему у місті Ялта (вул. Руданського, 7, АР Крим, м. Ялта, 98600) та Центру державного земельного кадастру міста Ялти (вул. Пироговська, 21, м. Ялта, 98600) здійснювати оформлення, видачу та державну реєстрацію державних актів на право власності (право користування) на зазначену земельну ділянку.

Позовні вимоги обґрунтовані ст. 120 Земельного кодексу України та ст. 377 Цивільного кодексу України та мотивовані тим, що спірним пунктом рішення громадянину ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, орієнтованою площею 0,1200 га. Проте, зазначена земельна ділянка розташована в межах земельної ділянки МРЦ «Ратник», оскільки Головне управління внутрішніх військ МВС України за договором купівлі-продажу № 250 від 12.07.2001р. придбало окремий об'єкт підприємництва - санаторій «Буревісник», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2, на земельній ділянці площею 4,6395 га, на базі якого було створено МРЦ «Ратник».

28 лютого 2012 р. прокурор надав клопотання, в якому у зв'язку з допущенням помилки при підготовці позовної заяви, просить викласти прохальну частину позовної заяви у наступній редакції: визнати недійсним та скасувати п. 1.42 рішення Кореїзької селищної ради 62 сесії 5-го скликання від 06.07.2010 р. № 16 «Про дозвіл на складання проектів землеустрою по відводу земельних ділянок на землях смт. Кореїз» щодо надання гр. ОСОБА_2 дозволу на складання проекту землеустрою по відводу земельної ділянки у власність для будівництва та обслуговування господарський будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АДРЕСА_1, орієнтованою площею 0,1200 га.

Також, 28.02.2012р. представник відповідача надав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, мотивуючи тим, що 17.01.2007 р. Кореїзькою селищною радою прийнято рішення про припинення права користування санаторієм «Буревісник» земельною ділянкою площею 4,5905 га у смт. Кореїз у зв'язку з припинення діяльності санаторію. На підставі чого, земельна ділянка перейшла в землі запасу Кореїзької селищної ради. Відповідач зазначив, що позивач не є ані користувачем, ані власником земельної ділянки, стосовно якої прийнято спірне рішення, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним та скасування.

29 березня 2012 року ухвалою господарського суду АР Крим залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача громадянина ОСОБА_2.

12 квітня 2012р. представник третьої особи надав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечує та просить відмовити в його задоволенні.

23 квітня 2012р. від МРЦ «Ратник» надійшло клопотання, в якому останній просить зупинити провадження у справі № 5002-28/473-2012 до прийняття остаточного рішення у справах № 5002-11/474-2010 та 5002-4/1170-2012, мотивуючи тим, що предметом розгляду у зазначених справах є рішення Кореїзької селищної ради, які були прийняті стосовно земельної ділянки, на якій розташовані будівлі та споруди МРЦ «Ратник».

03 травня 2012р. у судовому засіданні прокурор надав клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення спору у справі № 5002-11/474-2010.

Представники відповідача та третьої особи заперечували проти задоволення клопотань про зупинення провадження у справі, посилаючись на відсутність пов'язаності зазначених справ між собою.

Строк розгляду справи продовжувався в порядку ст. 69 ГПК України.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.

Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по даній справі до нарадчої кімнати.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників учасників судового процесу, суд -

ВСТАНОВИВ:

Кореїзькою селищною радою видано державний акт І-КМ № 003031 на право постійного користування землею санаторію «Буревісник», відповідно до якого останньому на підставі рішення 36 сесії 21-го скликання Кореїзької селищної ради народних депутатів від 07.06.1995р. № 375 для проведення лікувально-оздоровчої роботи надано земельну ділянку у розмірі 5,686 га (а. с. 21, т. 1).

Відповідно до запису в державному акті, на підставі рішення 2 сесії 2-го скликання Кореїзької селищної ради народних депутатів від 06.12.1995р. № 20 «Про вилучення з землекористування санаторія «Буревісник» земельної ділянки, на якій розташовано житловий фонд санаторію, до земель смт. Кореїз» у санаторія вилучено земельну ділянку розміром 0,8373 га, у зв'язку з чим, залишок площі земель склав 4,8495 га.

12 липня 2001 року між Дочірнім підприємством «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» (продавець) та Головним управлінням внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України (покупець) укладено договір купівлі-продажу № 250 (а. с. 13-15, т. 1).

Відповідно до п. 1.1 договору, продавець зобов'язується продати у власність покупцю за компенсацію сукупних валових активів платника податку іншому платнику податку окремий об'єкт підприємництва - санаторій «Буревісник» - філію Дочірнього підприємства «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця», що знаходиться за адресою: Україна, АР Крим, м. Ялта, смт. Кореїз-5, на земельній ділянці площею 4,6395 га (далі - об'єкт), а покупець зобов'язується прийняти цей окремий об'єкт і сплатити за нього ціну відповідно до умов, що визначені в цьому договорі.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що майно об'єкту включає в себе всі його активи і пасиви, нерухоме майно, інвентар, обладнання, устаткування та інше майно згідно з протоколом інвентаризаційної комісії.

Згідно з п. 4.2 договору, відповідно до ст. 30 Земельного кодексу України до покупця разом з правом власності на об'єкт переходить право користування земельною ділянкою, загальною площею 4,6395 га, що розташована під об'єктом. Після переходу права власності на об'єкт до покупця, продавець відмовляється від права користування земельною ділянкою, що розташована під об'єктом. Покупець самостійно оформлює відведення земельної ділянки у відповідних службах (організаціях) міста (п. 4.3 договору).

28 березня 2002 року Міністерство внутрішніх справ України видало наказ № 305 «Про організаційно-штатні зміни по медичних закладах внутрішніх військ МВС України» (а. с.17, т. 1), відповідно до якого на базі санаторію «Буревісник» створено Медичний реабілітаційний центр внутрішніх військ МВС України «Ратник».

Як вбачається зі статуту МРЦ внутрішніх військ МВС України «Ратник» (а. с. 76-82, т. 1), останній є правонаступником санаторію «Буревісник» філії Дочірнього підприємства «Ялтакурорт» Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця».

17 січня 2007р. на 11 сесії 5 скликання Кореїзької селищної ради рішенням № 280 (а. с. 87, т. 1) припинено право користування земельною ділянкою загальною площею 4,5905 га у смт. Кореїз санаторію «Буревісник» та анульовано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою І-КМ № 003031 рег. № 12 від 20.12.1995р., земельну ділянку, яка перебувала у користуванні санаторія «Буревісник» загальною площею 4,5905 га, передано до земель запасу Кореїзької селищної ради.

09 вересня 2009р. на 54 сесії 5 кликання Кореїзька селищна рада прийняла рішення № 1628 «Про дозвіл МРЦ «Ратник» на складання актів вибору місця розташування земельних ділянок на землях смт. Кореїз» (а. с. 20, т. 1), яким надала МРЦ «Ратник» дозвіл на складання актів вибору місця розташування земельних ділянок під існуючими спорудами для обслуговування МРЦ «Ратник» за адресою: АРК, м. Ялта, смт. Кореїз, вул. Кореїзьке шосе, 2, орієнтованою площею 4,0 га.

29 грудня 2009 року МРЦ «Ратник» звернувся до відповідача з заявою про внесення змін в рішення Кореїзької селищної ради від 09.09.2009 року № 1628 та надати йому дозвіл на складання проекту землеустрою по відведенню земельної ділянки орієнтованою площею 3,64 га, розташованої за адресою : АР Крим, м. Ялта, смт. Кореїз, Кореїзьке шосе, 2 для обслуговування МРЦ «Ратник» (а. с. 45, т. 1).

Зазначена заява була залишена відповідачем без розгляду, а постановою окружного адміністративного суду АР Крим від 03.11.2011р. у справі № 2а-11804/11/0170/2 (а. с. 39-41, т. 1) бездіяльність Кореїзької селищної ради визнана протиправною.

06 липня 2010р. на 62 сесії 5 скликання Кореїзькою селищною радою прийнято рішення № 16 «Про дозвіл на складання проектів землеустрою по відводу земельних ділянок на землях смт. Кореїз» (а. с. 91-94, т. 1), відповідно до п. 1.42 якого надано дозвіл на розробку проекту землеустрою з відводу земельної ділянки у власність ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка) за адресою: АР Крим, м. Ялта, смт. Кореїз, в районі вулиці Кореїзьке шосе, орієнтованою площею 0,1200 га.

Під час розгляду справи прокурор та позивачі просили суд зупинити провадження у справі до вирішення справ № 5002-11/474-2012 та № 5002-4/1170-2012. Клопотання обґрунтовані тим, що ці справі пов'язані між собою, оскільки у вказаних справах також оскаржуються рішення Кореїзької селищної ради відносно спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом, а також у разі звернення господарського суду із судовим дорученням про надання правової допомоги до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави.

Зі змісту наведеної норми процесуального закону вбачається, що під пов'язаністю справ слід розуміти те, що пов'язаною з даною справою є така інша справа, у якій інший суд встановлює обставини, що впливають чи можуть вплинути на подання і оцінку доказів у даній справі; в тому числі йдеться про факти, які мають преюдиціальне значення (частини друга - четверта статті 35 ГПК). Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі, - у зв'язку з непідвідомчістю або непідсудністю іншої справи даному господарському суду, одночасністю розгляду двох пов'язаних між собою справ різними судами або з інших причин.

Проте прокурор та позивач не представили суду належних доказів, які свідчать про неможливість розгляду цієї справи до вирішення зазначених вище справ, у зв'язку з чим, суд залишив вказані клопотання без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши в сукупності фактичні обставини справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності українського народу, від імені якого це право здійснюють органи державної влади і органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією, іншими законодавчими актами.

Відповідно до ст.ст. 142-144 Основного закону, до матеріальної основи органів місцевого самоврядування, крім інших об'єктів, належить земля, управління якою здійснюють територіальні громади через органи самоврядування в межах їх повноважень шляхом прийняття рішень.

Відповідно до пункту 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, право розпорядження землями комунальної власності належить сільським, селищним і міським радам, і порушення норм земельного законодавства може призвести до порушення як прав та інтересів місцевої територіальної громади, так і держави в цілому.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 Земельного кодексу України (в редакції 1991р., яка діяла при укладанні договору купівлі-продажу № 250 від 12.07.2001р.), право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Статтею 30 Земельного кодексу України (1991р.) визначено, що при переході права власності на будівлю і споруду разом з цими об'єктами переходить у розмірах, передбачених статтею 67 цього Кодексу, і право власності або право користування земельною ділянкою без зміни її цільового призначення і, якщо інше не передбачено у договорі відчуження - будівлі та споруди. У разі зміни цільового призначення надання земельної ділянки у власність або користування здійснюється в порядку відведення.

Відповідно до ч. 4 вказаної статті, право власності або право користування земельною ділянкою у перелічених випадках посвідчується Радами народних депутатів відповідно до вимог статті 23 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 23 Земельного кодексу України (1991р.), право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструється сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Землекористувачем спірної земельної ділянки на момент укладення договору купівлі-продажу № 250 від 12.07.2001р. виступав санаторій «Буревісник» - філія Дочірнього підприємства «Ялтакурорт» ЗАТ «Укрпрофоздоровниця».

Проте, право користування землею не надає користувачу права на відчуження земельної ділянки, а відповідно до положень Земельного кодексу України (1991р.) повноваження з надання у користування земельних ділянок належать відповідним Радам народних депутатів, які приймають з цього приводу рішення. До того ж, норми Земельного кодексу не передбачають автоматичного переходу права користування земельною ділянкою при придбанні об'єкта, що на ній знаходиться.

Рішенням Кореїзької селищної ради № 280 від 17.01.2007р. припинено право користування земельною ділянкою загальною площею 4,5905 га у смт. Кореїз санаторію «Буревісник» та анульовано державний акт на право постійного користування земельною ділянкою І-КМ № 003031 рег. №12 від 20.12.1995р.

Зазначене рішення було оскаржене в судовому порядку, однак рішенням господарського суду Автономної Республіки Крим від 16.09.2009р. у справі № 5002-5/11040-2009 в позові було відмовлено, а рішення Кореїзької селищної ради № 280 від 17.01.2007р. визнано правомірним.

Рішення господарського суду АР Крим від 16.09.2009 у справі № 5002-5/11040-2009 залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 30.09.2009р., яка, в свою чергу, залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 28.01.2012р.

Як вбачається з матеріалів справи, спірна земельна ділянка не відводилась позивачу в порядку, встановленому Земельним кодексом України в редакції 1991року, а також не відводилась в порядку, встановленому Земельним кодексом України в редакції 2001 року.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що п. 1.42 рішення Кореїзької селищної ради № 16 від 06.07.2010 р. ніяким чином не порушує права позивачів, оскільки вони не є землекористувачами або власниками земельної ділянки стосовно якої прийнято спірний пункт рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Аналогічна позиція зазначена у п. 2 роз'яснень Президії Арбітражного суду України № 02-5/35 від 26.01.2000 р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів», оскільки підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Таким чином, відсутня обов'язкова умова визнання акту недійсним - порушення у зв'язку з прийняттям останнього прав та охоронюваних законом інтересів позивачів, оскільки вони не є користувачами або власниками земельної ділянки, про яку йдеться у спірному пункті рішення.

Згідно статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.

Юридична зацікавленість позивача у вирішенні спору судом, покладає на нього обов'язок довести, що цивільні права та інтереси позивача порушені, не визнаються чи оспорюються відповідачем.

Проте позивачі не довили суду обґрунтованість позовних вимог, у зв'язку з чим, підстави для їх задоволення відсутні.

Щодо викладених в позовній заяві вимог про забезпечення позову шляхом: 1) заборони гр. ОСОБА_2 та іншим особам здійснювати дії по відчуженню земельної ділянки та будівництву будівель та споруд на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, орієнтованою площею 0,1200 га; 2) заборони Управлінню Держкомзему у м. Ялта та Центру державного земельного кадастру м. Ялти здійснювати оформлення, видачу та державну реєстрацію державних актів на право власності (право користування) на зазначену земельну ділянку, - суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Статтею 67 ГПК України визначено, що позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії, а також забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Згідно з Інформаційним листом Вищого господарського суду України №01-8/2776 від 12.12.2006р. «Про деякі питання практики забезпечення позову» у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

З огляду на те, що забезпечення позову - це засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, враховуючи встановлений вище факт відсутності у позивачів прав на спірну земельну ділянку, відносно якої прийнято спірний пункт рішення Кореїзької селищної ради № 16 від 06.07.2010р., суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 66, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом:

- заборони громадянину ОСОБА_2 та іншим особам здійснювати дії по відчуженню земельної ділянки та будівництву будівель та споруд на земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1, орієнтованою площею 0,1200 га;

- заборони Управлінню Держкомзему у місті Ялта та Центру державного земельного кадастру міста Ялти здійснювати оформлення, видачу та державну реєстрацію державних актів на право власності (право користування) на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, орієнтованою площею 0,1200 га.

2. В задоволенні позову - відмовити.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 03.05.2012р.

Повне рішення складено - 08.05.2012р.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим ОСОБА_9