Рішення

від 26.04.2012 по справі 51/19-3/21-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 51/19-3/21-2012 26.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРИЗ-1»

До Товариства з обмеженою відповідальністю «Денман груп»

Про звільнення нежитлового приміщення та стягнення 12 600 000,00 грн.

Головуючий суддя Сівакова В.В.

Судді Ващенко Т.М.

Трофименко Т.Ю.

Представники сторін:

Від позивача ОСОБА_2 -по дов. № 1 від 10.01.2012

Судаков А.А. -директор, протокол № 1 від 10.12.1991

Від відповідача ОСОБА_4 -по дов. № б/н від 07.02.2011

Суть спору :

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БРИЗ-1»про зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Денман груп»звільнити нежитлове приміщення (будівлю), що знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Фрунзе, 27 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Денман груп»12 600 000,00 грн. як безпідставно отриманих доходів.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 51/19 від 23.03.2011 в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням Господарського суду міста Києва № 51/19 від 23.03.2011 позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 51/19 від 17.10.2011 рішення Господарського суду міста Києва № 51/19 від 23.03.2011 залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими постановою Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 та рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2011 у справі № 51/19 позивач звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою.

Постановою Вищого господарського суду України № 51/19 від 11.01.2012 рішення Господарського суду міста Києва від 23.03.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 у справі № 51/19 скасовано, справу передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд.

Матеріали справи № 51/19 були отримані Господарським судом міста Києва 17.01.2011 та згідно автоматизованої системи документообігу суду передані на новий розгляд судді Сіваковій В.В. з присвоєнням справі № 51/19-3/21-2012.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 51/19-3/21-2012 від 17.01.2012 розгляд справи було призначено на 31.01.2012.

Позивач у поданих до відділу діловодства суду 30.01.2012 письмових поясненнях просить суд стягнути з відповідача як з особи, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна в розмірі не меншому ніж 12 600 000,00 грн.

Відповідачем в судовому засіданні 31.01.2012 подано клопотання про витребування від Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві інформацію щодо прийняття в експлуатацію будівлі по вул. Фрунзе, 27 в м. Києві та виданих дозволів на виконання будівельних робіт.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 51/19-3/21-2012 від 31.01.2012, в зв'язку з невиконанням відповідачем вимог ухвали суду від 17.01.2012 та необхідністю витребування додаткових доказів, розгляд справи було відкладено на 14.02.2012.

Даною ухвалою суду в порядку ст. 38 Господарського процесуального кодексу України було витребувано у Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві інформацію, з наданням відповідних доказів, щодо прийняття в експлуатацію будівлі по вул. Фрунзе, 27 в м. Києві та виданих дозволів на виконання будівельних робіт.

14.02.2012 від Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві надійшла відповідь разом з документами.

Відповідачем в судовому засіданні 14.02.2012 подано письмові пояснення, в яких відповідач просить в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Відповідачем в судовому засіданні 14.02.2012 подано клопотання про витребування у Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»відомості чи реєструвалось право власності на нежитлову будівлю за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 27 та чи зареєстровано право власності на цю будівлю за ТОВ «Бриз-1».

Суд розглянувши клопотання відповідача дійшов висновку, що воно відповідає вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України та підлягає задоволенню з огляду на необхідність повного та всебічного дослідження всіх обставин справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 51/19-3/21-2012 від 14.02.2012 витребувано у Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»інформацію, з наданням відповідних доказів, чи реєструвалось право власності на нежитлову будівлю за адресою : м. Київ, вул. Фрунзе, 27.

В судовому засіданні 14.02.2012 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 13.03.2012.

06.03.2012 на адресу суду від Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»надійшла відповідь № 7896(И-2012) від 27.02.2012. згідно якої повідомлено, що станом на 23.02.2012 згідно з даними БТІ по нежитловому фонду нежилі приміщення/будівлі за адресою вул. Фрунзе, 27 на праві власності не зареєстровані.

Відповідачем в судовому засіданні 13.03.2012 подано клопотання про продовження строку вирішення спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 51/19-3/21-2012 від 13.03.2012 строк вирішення спору у справі продовжено на 15 днів.

В судовому засіданні 13.03.2012 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 29.03.2012.

В судовому засіданні 29.03.2012 на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 03.04.2012.

Позивачем 02.04.2012 до відділу діловодства суду подано додаткові письмові пояснення.

Ухвалою від 03.04.2012 суддя Сівакова В.В. дійшла висновку доцільним здійснити розгляд справи № 51/19-3/21-2012 колегіально у складі трьох суддів.

Розпорядженням Голови Господарського суду міста Києва від 03.04.2012 доручено розгляд справи № 51/19-3/21-2012 здійснювати колегіально у складі : Сівакова В.В. (головуючий суддя), Ващенко Т.М., Трофименко Т.Ю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 51/19-3/21-2012 від 04.04.2012 справу призначено до розгляду на 26.04.2012.

Позивач в судовому засіданні 26.04.2012 зазначив, що подані ним 30.01.2012 пояснення є заявою про зменшення розміру позовних вимог, відповідно до якої позивачем пред'явлено вимоги про стягнення з відповідача 12 600 000,00 грн.

Позивач в судовому засіданні 26.04.2012 позовні вимоги про стягнення з відповідача 12 600 000,00 грн. підтримав повністю.

Відповідач в судовому засіданні 26.04.2012 проти задоволення позовних вимог заперечував повністю.

В судовому засідання 26.04.2012, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Київської міської ради від 08.07.1999 № 348/449 «Про надання та вилучення земельних ділянок»Товариству з обмеженою відповідальністю «Бриз-1»було надано в тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 25 років земельну ділянку площею 0,28 га для будівництва та експлуатації готельно-офісного комплексу та в тимчасове короткострокове користування на умовах оренди строком на 2 роки земельну ділянку площею 0,035 га для організації будівельних робіт по вул. Фрунзе, 25-27 у Подільському районі за рахунок земель міської забудови.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

25.11.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Бриз-1»(орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Денман Груп»укладено договір оренди нежитлового приміщення № 1/11-05 (далі - договір).

Відповідно до п. 1.1. договору на підставі цього договору орендодавець передає, а орендар приймає на умовах оренди в строкове платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою : м. Київ, вул. Фрунзе, 27, загальною площею 2 080 кв. м. для розміщення офісу, центру обслуговування -магазину непродовольчих товарів орендаря та розташування телекомунікаційного та іншого обладнання.

В п. 1.2. договору зазначено, що нежитлове приміщення будується згідно з рішенням Київської міської ради № 348/449 від 08.07.1999, дозволу на виконання будівельних робіт № 221-ПД від 23.09.1999.

Згідно п. 2.1. договору орендар вступає в користування нежитловим приміщенням за умовами підписання акту робочої комісії про прийомку закінченого будівництвом об'єкту (нежитлового приміщення). Передача нежитлового приміщення здійснюється на підставі акту приймання-передачі.

Позивачем та відповідачем 27.03.2006 був підписаний та скріплений печатками акт про передачу в експлуатацію відповідачу будинку по вул. Фрунзе, 27 в м. Києві.

Згідно п. 2.2. договору загальна площа приміщення становить 2 080 кв. м. Після реєстрації приміщення в БТІ площа підлягає уточненню та оформляється додатком до цього договору. Доказів підписання сторонами відповідного додатку не подано.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 у справі № 25/797 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз-1»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Денман Груп»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт»про зобов'язання звільнити приміщення та стягнення 173 752,91 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Денман Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз-1»про визнання договору оренди неукладеним та стягнення 3 214 275,00 грн. первісний позов задоволено повністю, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 25/797 від 14.07.2010 рішення Господарського суду міста Києва від 15.03.2010 у справі № 25/797 скасовано повністю з прийняттям нового рішення, згідно з яким первісний та зустрічний позови задоволено частково. Разом з цим даною постановою апеляційним судом встановлено, що договір № 1/11-05 оренди нежитлового приміщення від 25.11.2005 є неукладеним, оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо предмету оренди.

Спір виник внаслідок того, що відповідач частину нежитлового приміщення, яке належить позивачу, передав у користування по договорам суборенди декільком юридичним особам та отримував від цього доходи, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача в порядку ст. 1214 Цивільного кодексу України 12 600 000,00 грн. безпідставно отриманих доходів за період з 27.03.2006 до 27.03.2011 (приміщення звільнено відповідачем).

Оцінюючи подані позивачами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивачів підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до положень ст. ст. 317, 319 Цивільного кодексу України, власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається побудованим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

В силу статті 331 цього ж Кодексу право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Судом ухвалою № 51/19-3/21-2012 від 31.01.2012 у відповідності до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України було витребувано у Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві інформацію, з наданням відповідних доказів, щодо прийняття в експлуатацію будівлі по вул. Фрунзе, 27 в м. Києві та виданих дозволів на виконання будівельних робіт.

14.02.2012 від Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві надійшла відповідь разом з документами, в якій повідомляється, що Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва видано дозвіл на виконання будівельних робіт із будівництва готельно-офісного комплексу, блок № 2 на вул. Фрунзе, 25-27 у Подільському районі м. Києва 23.09.1999 за № 221-Пд (замовник ТОВ «Бриз-1»), який переоформлено Інспекцією 16.01.2009 за № 1108-Пд/Р.

Відповідно до дозволів на виконання будівельних робіт № 221-Пд від 23.09.1999, який переоформлено 16.01.2009 за № 1108-Пд/Р та дозволу № 2016-Пд/р від 23.05.2006, виданих Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва, Товариством з обмеженою відповідальністю «Бриз-1»побудувало готельно-офісний комплекс за адресою: м. Київ, вул. Фрунзе, 27.

В матеріалах справи міститься акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, затверджений Головою Подільської в м. Києві районної держаної адміністрації 22.12.2006 та зареєстрований в Управлінні Державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва 08.08.2007 за № 252.

Згідно п. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Суд ухвалою № 51/19-3/21-2012 від 14.02.2012 витребував у Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» інформацію, з наданням відповідних доказів, чи реєструвалось право власності на нежитлову будівлю за адресою : м. Київ, вул. Фрунзе, 27.

06.03.2012 на адресу суду від Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна»надійшла відповідь № 7896(И-2012) від 27.02.2012, згідно якої повідомлено, що станом на 23.02.2012 згідно з даними БТІ по нежитловому фонду нежилі приміщення/будівлі за адресою вул. Фрунзе, 27 на праві власності не зареєстровані.

З урахуванням викладеного позивач є власником новоствореного майна - будівлю за адресою : м. Київ, вул. Фрунзе, 27 з моменту прийняття його в експлуатацію, проте право власності в установленому порядку на вказаний об'єкт ще не зареєстровано.

Матеріали містять наступні витяги з договорів суборенди приміщень за адресою м. Київ, вул. Фрунзе, 27:

- від 01.07.2010, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Денман Груп»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Робота Інтернешнл»- в подальшому замінено на Фізичну особу -підприємця ОСОБА_7, предметом якого є приміщення площею 372 кв. м.;

- від 17.12.2010, укладений між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_7 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аспекс Сервіс», предметом якого є приміщення площею 180 кв. м.;

- від 29.09.2010 укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Денман Груп»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша софтверна компанія»в подальшому замінено на Фізичну особу -підприємця ОСОБА_7, предметом якого є приміщення площею 224 кв. м.;

- від 29.09.2010, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Денман Груп»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша софтверна компанія»в подальшому замінено на Фізичну особу -підприємця ОСОБА_7, предметом якого є приміщення площею 238 кв. м.

Згідно з п. 1 ст. 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Отже обов'язковою умовою для відшкодування є доведення розміру одержаних доходів або можливість їх одержання.

Частина 1 ст. 15 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів , а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем в порушення зазначених вимог належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідачем за передачу приміщень в суборенду отримано доходи в розмірі 12 600 000, 00 грн. не надано, а отже не доведено порушення прав позивача з боку відповідача щодо отримання доходів за час користування майном що набуто неправомірно.

Зважаючи на вищевказане, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БРИЗ-1»є необґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Головуючий суддя В.В. Сівакова

судді Т.М.Ващенко

Т.Ю.Трофименко

Рішення підписано 07.05.2012.