Постанова

від 19.07.2012 по справі 51/19-3/21-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601 м.Київ-1, пров. Рильський, 8 (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.07.2012 № 51/19-3/21-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Отрюха Б.В.

Тищенко А.І.

За участю представників сторін:

від позивача Софійський С.Ю. - за дов.,

Судаков А.А. - директор

від відповідача Костенко Н.О. - за дов.

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БРИЗ-1»

на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2012

у справі № 51/19-3/21-2012 (головуючий суддя: Сівакова В.В., судді: Ващенко Т.М.,

Трофименко Т.Ю.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРИЗ-1»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Денман Груп»

про звільнення нежитлового приміщення та стягнення 12 600 000,00 грн.

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «БРИЗ-1» звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Денман груп» про зобов'язання звільнити нежитлове приміщення (будівлю), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Денман груп» 12 600 000,00 грн. як безпідставно отриманих доходів.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 23.03.2011 у справі № 51/19 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 51/19 від 17.10.2011 рішення господарського суду міста Києва № 51/19 від 23.03.2011 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України № 51/19 від 11.01.2012 рішення господарського суду міста Києва від 23.03.2011 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 17.10.2011 у справі № 51/19 скасовано, справу передано до господарського суду міста Києва на новий розгляд.

При новому розгляді справі було присвоєно № 51/19-3/21-2012.

Позивач у поданих до відділу діловодства господарського суду міста Києва 30.01.2012 письмових поясненнях, які просив вважати заявою про зменшення позовних вимог, просив суд стягнути з відповідача як з особи, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна у розмірі, не меншому ніж 12 600 000,00 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 26.04.2012 у справі № 51/19-3/21-2012 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Не погоджуючись з вищезазначеним рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «БРИЗ-1» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2012 у справі № 51/19-3/21-2012 та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції при прийнятті рішення порушені норми процесуального права, а тому останнє підлягає скасуванню.

Представник відповідача проти доводів апеляційної скарги заперечує, про що зазначив у відзиві на апеляційну скаргу, рішення господарського суду міста Києва просить залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Розглянувши в судовому засіданні апеляційну скаргу та відзив на неї, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, судова колегія встановила наступне:

Рішенням Київської міської ради від 08.07.1999 № 348/449 «Про надання та вилучення земельних ділянок» Товариству з обмеженою відповідальністю «БРИЗ-1» (позивач у справі) було надано у тимчасове довгострокове користування на умовах оренди строком на 25 років земельну ділянку площею 0,28 га для будівництва та експлуатації готельно-офісного комплексу та в тимчасове короткострокове користування на умовах оренди строком на 2 роки земельну ділянку площею 0,035 га для організації будівельних робіт по АДРЕСА_1 за рахунок земель міської забудови.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно пункту 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

25.11.2005 між Товариством з обмеженою відповідальністю «БРИЗ-1» (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Денман Груп» (відповідач у справі) був укладений договір оренди нежитлового приміщення № 1/11-05 (надалі - Договір), відповідно до пункту 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає на умовах оренди в строкове платне користування нежитлове приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 2 080 кв. м. для розміщення офісу, центру обслуговування -магазину непродовольчих товарів орендаря та розташування телекомунікаційного та іншого обладнання.

Згідно пункту 1.2. Договору нежитлове приміщення будується згідно з рішенням Київської міської ради № 348/449 від 08.07.1999, дозволу на виконання будівельних робіт № 221-ПД від 23.09.1999.

Відповідно до пункту 2.1. Договору орендар вступає в користування нежитловим приміщенням за умовами підписання акту робочої комісії про прийомку закінченого будівництвом об'єкту (нежитлового приміщення). Передача нежитлового приміщення здійснюється на підставі акту приймання-передачі.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та відповідачем 27.03.2006 був підписаний та скріплений печатками акт про передачу в експлуатацію відповідачу будинку по АДРЕСА_1.

Згідно пункту 2.2. Договору загальна площа приміщення становить 2 080 кв. м. Після реєстрації приміщення в БТІ площа підлягає уточненню та оформляється додатком до цього договору. Доказів підписання сторонами відповідного додатку не подано.

Рішенням господарського суду міста Києва від 15.03.2010 у справі № 25/797 за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «БРИЗ-1» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Денман Груп» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Астеліт» про зобов'язання звільнити приміщення та стягнення 173 752,91 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Денман Груп» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бриз-1» про визнання договору оренди неукладеним та стягнення 3 214 275,00 грн. первісний позов задоволено повністю, а в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 25/797 від 14.07.2010 рішення господарського суду міста Києва від 15.03.2010 у справі № 25/797 скасовано повністю з прийняттям нового рішення, відповідно до якого первісний та зустрічний позови задоволено частково. Разом з цим даною постановою апеляційним судом встановлено, що договір № 1/11-05 оренди нежитлового приміщення від 25.11.2005 є неукладеним, оскільки сторонами не досягнуто згоди щодо предмету оренди.

Як вбачається з матеріалів справи, спір виник внаслідок того, що відповідач частину нежитлового приміщення, яке належить позивачу, передав у користування по договорам суборенди декільком юридичним особам та отримував від цього доходи, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогами про стягнення з відповідача в порядку статті 1214 Цивільного кодексу України 12 600 000,00 грн. безпідставно отриманих доходів за період з 27.03.2006 до 27.03.2011 (приміщення звільнено відповідачем).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги позивача задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Відповідно до положень статей 317, 319 Цивільного кодексу України, власнику належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається побудованим правомірно, якщо інше прямо не випливає з закону або незаконність набуття права власності не встановлено судом.

Відповідно до статті 331 Цивільного кодексу України право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції ухвалою від 31.01.2012 у справі № 51/19-3/21-2012 було витребувано у Інспекції Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві інформацію, з наданням відповідних доказів, щодо прийняття в експлуатацію будівлі по АДРЕСА_1 та виданих дозволів на виконання будівельних робіт.

14.02.2012 Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю у м. Києві було надано відповідь на запит суду та документи, в яких вбачається, що Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва видано дозвіл на виконання будівельних робіт із будівництва готельно-офісного комплексу, блок № 2 на АДРЕСА_1 23.09.1999 за № 221-Пд (замовник ТОВ «Бриз-1»), який переоформлено Інспекцією 16.01.2009 за № 1108-Пд/Р.

Згідно до дозволу на виконання будівельних робіт № 221-Пд від 23.09.1999, який переоформлено 16.01.2009 за № 1108-Пд/Р та дозволу № 2016-Пд/р від 23.05.2006, виданих Управлінням державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва, Товариством з обмеженою відповідальністю «Бриз-1» побудувало готельно-офісний комплекс за адресою: АДРЕСА_1.

У матеріалах справи міститься акт Державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкту, затверджений Головою Подільської в м. Києві районної держаної адміністрації 22.12.2006 та зареєстрований в Управлінні Державного архітектурно-будівельного контролю м. Києва 08.08.2007 за № 252.

Згідно пункту 1 статті 182 Цивільного кодексу України право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Згідно відповіді Комунального підприємства «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» № 7896(И-2012) від 27.02.2012 вбачається, що станом на 23.02.2012, згідно з даними БТІ по нежитловому фонду нежилі приміщення/будівлі за адресою АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстровані.

Враховуючи викладене, позивач є власником новоствореного майна - будівлю за адресою: АДРЕСА_1 з моменту прийняття його в експлуатацію, проте право власності в установленому порядку на вказаний об'єкт ще не зареєстровано.

Матеріали містять наступні витяги з договорів суборенди приміщень за адресою АДРЕСА_1:

- від 01.07.2010, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Денман Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Робота Інтернешнл» в подальшому замінено на Фізичну особу - підприємця Василюка Сергія Борисовича, предметом якого є приміщення площею 372 кв. м.;

- від 17.12.2010, укладений між Фізичною особою-підприємцем Василюком Сергієм Борисовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аспекс Сервіс», предметом якого є приміщення площею 180 кв. м.;

- від 29.09.2010, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Денман Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша софтверна компанія» в подальшому замінено на Фізичну особу-підприємця Василюка Сергія Борисовича, предметом якого є приміщення площею 224 кв. м.;

- від 29.09.2010, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Денман Груп» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перша софтверна компанія» в подальшому замінено на Фізичну особу-підприємця Василюка Сергія Борисовича, предметом якого є приміщення площею 238 кв. м.

Згідно пункту 1 статті 1214 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

Отже обов'язковою умовою для відшкодування є доведення розміру одержаних доходів або можливість їх одержання.

Частина 1 статті 15 Цивільного кодексу України визначає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 Цивільного кодексу України встановлює, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, а господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Позивачем у порушення вищезазначених вимог належних та допустимих доказів, які б підтверджували, що відповідачем за передачу приміщень в суборенду отримано доходи в розмірі 12 600 000,00 грн. не надано, а отже не доведено порушення прав позивача з боку відповідача щодо отримання доходів за час користування майном, що набуто неправомірно.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БРИЗ-1» є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Заперечення апелянта, викладені у апеляційній скарзі, не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не підтверджуються матеріалами справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає рішення суду по даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «БРИЗ-1» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БРИЗ-1» на рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2012 у справі № 51/19-3/21-2012 залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 26.04.2012 у справі № 51/19-3/21-2012 залишити без змін.

Матеріали справи № 51/19-3/21-2012 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Михальська Ю.Б.

Судді Отрюх Б.В.

Тищенко А.І.