Рішення

від 09.04.2012 по справі 3/6

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд Чернігівської області

14000 , м. Чернігів, проспект Миру, 20 тел. 698-166, 77-44-62

Іменем України

РІШЕННЯ

"03" квітня 2012 року справа № 5028/3/6/2012

Позивач: Закрите акціонерне товариство „Чернігівський ремонтно-монтажний комбінат", вул. Щорса, 58, м. Чернігів, 14017

Відповідач: Чернігівська міська рада, вул. Магистрацька, 7, м. Чернігів, 14000

Предмет спору: визнання недійсним п. 39 Рішення Чернігівської міської ради від 31.01.2012 року

Суддя В.М.Репех

Представники сторін:

представник позивача: ОСОБА_1, довіреність № 17/2 від 17.10.11р.;

представник відповідача: не з'явився.

Закритим акціонерним товариством „Чернігівський ремонтно-монтажний комбінат" (далі ЗАТ «ЧРМК») подано позов до Чернігівської міської ради про визнання недійсним п. 39 рішення Чернігівської міської ради від 31.01.2012 року.

Позов мотивовано тим, що спірне рішення міської ради прийнято з порушенням норм Земельного Кодексу України та Закону України «Про оренду землі».

Так в своїй позовній заяві позивач зазначає, відповідно до Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 16.04.2011 року «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» в разі закінчення зазначеного в договорі строку оренди переважне право орендарів на поновлення договору оренди передбачене ст.. 33 Закону України «Про оренду землі»від 06.10.1998 року поширюється і на випадки коли земля знову передається в оренду.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги посилаючись на те, що між виконкомом Чернігівської міської ради та ЗАТ „ЧРМК" 05.12.2000 року було укладено договір на право тимчасового користування на умовах договору оренди земельною ділянкою загальною площею 0,914 га для експлуатації змішаного ринку „Привокзальний" строком на 10 років.

У зв'язку із закінчення строку дії цього договору, пунктом 27 рішення Чернігівської міської ради від 28.12.2010 року «Про надання вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою»позивачу було передано в оренду земельну ділянку (продовжено строк користування) на 5 років для експлуатації змішаного ринку „Привокзальний".

Разом з тим, 31.01.2012 року, Чернігівською міською радою прийнято рішення, а саме пунктом 39 даного рішення пункт 27 рішення Чернігівської міської ради від 28.12.2010 року було визнано таким, що втратив чинність.

Крім того, позивач в своїй позовній заяві посилаючись на п. 5 Рішення Конституційного Суду України № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року, вказує на те, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов'язані з реалізацією певних суб'єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб'єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення.

Також, позивач зазначає, що ненормативні правові акти органу місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 144 Конституції України та ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»вбачається, що рішення органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з мотивів їх невідповідності Конституції України або законам України визнаються незаконними з ініціативи заінтересованих осіб судом загальною юрисдикції, тобто в судовому порядку.

Відповідач повноважного представника в судове засідання не направив проте 06.03.2012 року до початку судового засідання від відповідача надійшов відзиві на позов (т.с. 2/2 а.с.11) в якому останній проти позову заперечує.

В поданому відзиві представник відповідача, зокрема, зазначає, що земельна ділянка, яка надавалася в оренду позивачеві, є власністю територіальної громади м. Чернігова, тобто є комунальною власністю, а тому жодним законодавчим актом не передбачено обмеження права власника на розпорядження своєю власністю.

На думку відповідача, орган місцевого самоврядування не позбавлений права за власною ініціативою або ініціативою інших заінтересованих осіб змінити чи скасувати прийнятий ним правовий акт (у тому числі і з мотивів невідповідності Конституції чи законам України).

Крім того, посилання позивача на рішення Конституційного суду та Закон України «Про місцеве самоврядування в Україні»відповідач вважає необґрунтованим.

Відповідач також зазначає, що на момент прийнятого 31.01.2012 року оспорюваного рішення між сторонами у справі не існувало жодних правовідносин пов'язаних з користуванням земельною ділянкою площею 0,914 га на розі вул. Жабинського та проспекту Перемоги тому відсутні будь -які підстави вважати, що даним рішенням (оспорюваним) було порушено будь - які права ЗАТ «ЧРМК»

Як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог відповідач також посилається на лист Вищого господарського суду України від 24.07.2001 року № 01-8/824 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних та інших органів», в якому зазначено, що акт державного органу може бути визнано лише у разі його невідповідності вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. В свою чергу жодних посилань на порушені норми чинного законодавства України Чернігівською міською радою позивачем не надано.

Ухвалою суду від 23.02.2012 року. (т.с. 1/1 а.с.156 - 159) задоволено заяву відповідача про вжиття заходів до забезпечення позову.

03.04.2012 року, позивачем було подано клопотання про зупинення провадження у справі.

Дане клопотання обґрунтоване тим, що в провадженні Новозаводського районного суду міста Чернігова знаходяться матеріали справи № 2-а-158/12 за позовом ЗАТ "Чернігівський ремонтно -монтажний комбінат" до Чернігівської міської ради про визнання незаконними дії відповідача, щодо винесення на сесійне засідання та включення до порядку денного сесії Чернігівської міської Ради питання про скасування пункт 27 Рішення Чернігівської міської Ради від 28.12.2010 року

Відповідно до вимог ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд зупиняє провадження у справі в разі неможливості розгляду даної справи до вирішення пов'язаної з нею іншої справи, що розглядається іншим судом.

Разом з тим, в підтвердження заявленого клопотання відповідачем не надано жодного доказу який би свідчив про пов'язаність даних справ у тому, що рішення Ново заводського районного суду міста Чернігова, у справі № 2-а-158/12 встановить обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі, зокрема факти, що мають преюдиціальне значення для даної господарської справи.

Дослідивши подане клопотання суд дійшов висновку про його необґрунтованість та про відмову в його задоволенні.

Аналогічне клопотання, було подане позивачем до початку судового засідання, 06.03.2012 року, в задоволенні якого було відмовлено.

Розглянувши подані матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши та оцінивши надані докази, заслухавши в судовому засіданні пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

05.12.2000 року між виконкомом Чернігівської міської ради та ЗАТ „ЧРМК"

на підставі рішенням виконкому Чернігівської міської ради № 252 від 16.10.2000 року, було укладено договір на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди), що зареєстрований в книзі записів договорів на право тимчасового користування землею 05.12.2000 року за № 192 (далі -Договір № 192) (т.с. 1/1 а.с.14).

Відповідно Договору № 192 та додаткової угоди до нього від 22.11.2000 року (т.с. 1/1 а.с.15), виконком Чернігівської міської ради надає, а ЗАТ „ЧРМК" приймає в тимчасове користування земельну ділянку площею 0,914 га.

Земельна ділянка надається на умовах тимчасового, довгострокового користування строком на 10 років для експлуатації змішаного ринку „Привокзальний" на розі вул. Жабинського -проспекту Жовтневої революції у м. Чернігові.

До закінчення строку дії Договору № 192, позивач, звернувся до міського голови з листом (клопотанням) вих.311 від 22.09.2010 року (т.с. 1/1 а.с.21), в якому просив продовжити термін дії цього договору.

Рішенням Чернігівської міської ради (п.27) від 28.12.10р. (четверта сесія шостого скликання) „Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою" (т.с. 1/1 а.с.24), у зв'язку із закінченням строку дії договору тимчасового користування та враховуючи матеріали інвентаризації, ЗАТ „ЧРМК" передано земельну ділянку в короткострокову оренду, строком на 5 років, площею 0,9140 га на розі вул. Жабинського -проспекту Перемоги у м. Чернігові для експлуатації змішаного ринку „Привокзальний" (землі житлової та громадської забудови, коефіцієнт функціонального використання = 2,5 -комерційне використання).

31.03.2011 року Чернігівська міська рада на сьомій сесії шостого скликання своїм рішенням „Про передачу, вилучення земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м. Чернігова на надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова»пунктом 9 (а.с.31), скасовує пункт 27 рішення Чернігівської міської ради від 28.12.2010 року „Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою" (4 сесія 6 скликання) щодо передачі ЗАТ „ЧРМК" земельної ділянки в короткострокову оренду, строком на 5 років, площею 0,9140 га на розі вул. Жабинського -проспекту Перемоги у м. Чернігові для експлуатації змішаного ринку „Привокзальний" (землі житлової та громадської забудови, коефіцієнт функціонального використання = 2,5 -комерційне використання)

Не погоджуючись з рішенням Чернігівської міської ради від 31.03.2011 року позивачем ЗАТ «ЧРМК»подано позов до господарського суду Чернігівської області про визнання недійсним вищезазначеного рішення Чернігівської міської ради.

Рішенням господарського суду Чернігівської області № 5028/11/152/2011 (5028/5/73/2011) від 15.10.2011 року, позовні вимоги задоволено повністю а саме визнано недійсним пункт 9 рішення Чернігівської міської ради (сьома сесія шостого скликання) від 13 березня 2011 року „Про передачу, вилучення земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова".

Дане рішення набрало законної сили.

31.01.2012 року, Чернігівська міська рада приймає рішення „Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м. Чернігова»(т.с. 1/1 а.с.49 ) пункт 39 (сімнадцята сесія шостого скликання), яким враховуючи рекомендації постійної комісії з питань архітектури будівництва та регулювання земельних відносин від 23.12.2011 року, пункт 27 рішення Чернігівської міської ради від 28.12.2010 року „Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним та фізичним особам в межах м. Чернігова та надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою" (4 сесія 6 скликання) в частині передачі в короткострокову оренду, строком на 5 років, земельної ділянки закритому акціонерному товариству «Чернігівський ремонтно -монтажний комбінат»площею 0,9140 га на розі вул. Жабинського -проспекту Перемоги у м. Чернігові для експлуатації змішаного ринку „Привокзальний" визнано таким, що втратив чинність.

Прийняття міською радою оскаржуваного позивачем рішення стало підставою для відмови позивачу в укладенні (продовження строку користування) договору оренди земельної ділянки площею 0,9140 га на розі вул. Жабинського -проспекту Перемоги у м. Чернігові для експлуатації змішаного ринку „Привокзальний"

Частина 1 ст. 33 Закону України „Про оренду землі" від 06.10.1998р. № 161-XIV (далі -Закон № 161), передбачала, що після закінчення строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки відповідно до умов договору, має за інших рівних умов переважне право на поновлення договору, а частина 3 цієї ж статті (в редакції станом на день припинення Договору № 192 та прийняття відповідачем рішення від 28.12.2010р.) передбачала, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, то за відсутності письмових заперечень орендодавця протягом одного місяця після закінчення строку договору він підлягає поновленню на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. Письмове заперечення здійснюється листом-повідомленням.

Статтею 33 Закону «Про оренду землі»не передбачався порядок автоматичного поновлення договору оренди земельної ділянки в разі відсутності заперечень з боку сторін, а лише визначено, що в цьому разі договір підлягає поновленню.

Таке поновлення має бути оформлене, згідно п. 34 ст. 26 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні" від 21.05.1997р. № 280/97-ВР (далі -Закон № 280) рішенням міської ради. За відсутності відповідного рішення органу місцевого самоврядування та/або у випадку незгоди орендодавця щодо продовження договору оренди земельної ділянки орендар зобов'язаний звільнити займану земельну ділянку.

Постановою Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 17.05.2011 року (пункт 2.17) зазначено, що у вирішенні спорів, пов'язаних з поновленням (пролонгацією) договорів оренди земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, судам слід враховувати положення статті 33 Закону України "Про оренду землі"

Частиною шостою зазначеної статті передбачено, що договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою і за відсутності протягом місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі.

Відтак господарським судам у вирішенні відповідних спорів необхідно з'ясовувати, зокрема, чи повідомляв орендар орендодавця у встановленому порядку про намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк та чи заперечував орендодавець у строк, визначений законом, протии поновлення договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач листом від 22.09.2010 року за № 311 надіслав лист -повідомлення про свої наміри, щодо продовження і в майбутньому дії вищезазначеного договору оренди та продовжував користуватися земельною ділянкою після закінчення 05.12.2010 року строку Договору № 192, а відповідачем не надсилалося позивачу заперечень щодо користування позивачем земельною ділянкою.

Тому, суд вважає, що рішення Чернігівської міської ради від 28.12.2010 року було прийнято у відповідності до вимог чинного на той час законодавства.

Щодо прийняття Чернігівською міською радою рішення від 31.01.2012 року (п. 39), то за своєю суттю оскаржуване рішення стосується припинення права користування ЗАТ „ЧРМК" земельною ділянкою.

Перелік підстав припинення права користування земельною ділянкою міситься у ст. 141 Земельного кодексу України, відповідно до якої підставами припинення права користування земельною ділянкою є: а) добровільна відмова від права користування земельною ділянкою; б) вилучення земельної ділянки у випадках, передбачених цим Кодексом; в) припинення діяльності релігійних організацій, державних чи комунальних підприємств, установ та організацій; г)використання земельної ділянки не за цільовим призначенням; д) систематична несплата земельного податку або орендної плати; е) набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці; є) використання земельної ділянки у спосіб, що суперечить вимогам охорони культурної спадщини.

Будь-які посилання на відповідні норми земельного законодавства або іншого законодавства, які є підставою для відповідних дій органу місцевого самоврядування в оскаржуваному рішенні відсутні.

Примусове ж припинення прав на земельну ділянку здійснюється лише в судовому порядку за наявності підстав, передбачених ст. 143 Земельного кодексу України, з дотриманням процедури, визначеної законодавством.

Крім того, згідно положень ч. 10 ст. 59 Закону „Про місцеве самоврядування в Україні" офіційне тлумачення положень якої надано в Рішенні Конституційного Суду України у справі № 7-рп/2009 від 16.04.2009 року, акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визначаються незаконними в судовому порядку.

Отже, враховуючи, що індивідуально-правові акти місцевої ради є юридичними фактами, на підставі яких у юридичних осіб виникають, змінюються або припиняються конкретні права і обов'язки, скасування радою цих актів порушує право зазначених осіб на розгляд їх справ відповідно до встановленої Конституцією України і законами України процедури.

Відповідно до приписів ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Одним з основних принципів діяльності органів місцевого самоврядування є принцип законності (ст. 4 Закону „Про місцеве самоврядування в Україні").

Подаючи позов про визнання недійсним оскаржуваного рішення міської ради, яке є предметом спору у даній справі, позивач фактично здійснює захист права користування земельною ділянкою, яке порушене прийняттям цього рішення.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна сторона має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачені способи захисту прав на земельну ділянку, одним з яких (п. „г" ч. 3) є визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 155 Земельного кодексу України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи, щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Конституційний принцип доступності правосуддя реалізується через приписи ст. 1 Господарського процесуального кодексу України згідно яких юридичні особи мають право звертатися до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

При цьому, інтереси такої особи стосовно придбання земельної ділянки у власність чи тимчасове користування, має бути законним, не суперечити Конституції і Законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу офіційне тлумачення якого надано в резолютивній частині рішення Конституційного суду України від 01.12.2004р. справа №1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтересів).

Статтею 16 Цивільного кодексу України закріплено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів, згідно якими кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Дана норма кореспондується з положеннями ст. 20 Господарського кодексу України, якою визначено способи захисту прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів.

Статтею 152 Земельного кодексу України передбачено, що держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю.

Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, зокрема, шляхом визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування.

Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до п. 1 Роз'яснення президії Вищого арбітражного суду України від 26.01.2000 року №02-5/35 "Про деякі питання практики вирішення спорів пов'язаних з визнанням недійсним актів державних чи інших органів" (з наступними змінами і доповненями) акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Виходячи з наведеного, господарський суд вважає позовні вимоги позивача обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, оскільки відповідачем при прийнятті спірних актів не були враховані вищезазначені обставини та вимоги вказаних правових норм, які регулюють порядок прийняття спірних рішень, що призвело до прийняття неправильного акту, який порушує права та охоронювані законом інтереси позивача у справі.

Враховуючи наведене в сукупності, суд доходить висновку, що оскаржуване рішення Чернігівської міської ради прийнято з порушенням норм чинного законодавства, тому заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,00 за розгляд позовної заяви та 1609,50 грн. за розгляд заяви про вжиття запобіжних заходів покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 22, 49, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним п. 39 рішення Чернігівської міської ради від 31 січня 2012 року „Про надання, вилучення і передачу земельних ділянок юридичним і фізичним особам в межах м. Чернігова".

3. Стягнути з Чернігівської міської ради (вул. Магистрацька, 7, м. Чернігів, 14000, р/р невідомі, код 22825965) на користь Закритого акціонерного товариства „Чернігівський ремонтно-монтажний комбінат" (вул. Щорса, 58, м. Чернігів, 14017, р/р 26000000401 в АК Полікомбанк, МФО 353100, код 02132645) 2682,50 грн. на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.М. Репех

Повне рішення оформлено і підписано, згідно з вимогами ст. 84 ГПК України, «09» квітня 2012 року.

Суддя В.М.Репех

09.04.12