Рішення

від 26.04.2012 по справі 5024/488/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2012 р. Справа № 5024/488/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Загной О. О. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кале-Барекс", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонський оптовий торговий дім-02", м. Херсон

про стягнення 73845 грн. 69 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник, дов. від 28.03.2012 р.;

від відповідача - в засідання суду не з'явився.

Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією "Спільне підприємство "Кале-Барекс" (позивач) звернулося до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонский оптовый торговый дом-02" (відповідач) про стягнення 73845 грн. 69 коп. за договором № 1212-01 від 12.12.2011 року.

Представник відповідача, належним чином повідомлений про дату, час та місце проведення судового засідання, на засідання суду не прибув, відзив на позов та витребувані судом докази не надав, направив клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд -

в с т а н о в и в:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кале-Барекс" (позивач) та товариством з обмеженою відповідальністю "Херсонский оптовый торговый дом - 02" (відповідач) укладено договір поставки №1212-01 від 12.12.2011 р. (далі -Договір), за умовами якого позивач зобов»язується постачати, а відповідач приймати та оплачувати товар в строки, встановлені договором.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою.

Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Позивач свої договірні зобов'язання щодо поставки виконав в повному обсязі, що підтверджено видатковою накладною №КБ-0006798 від 19.12.2011р., наданою до матеріалів справи. Відповідач в порушення умов договору за поставлений товар розрахувався частково в сумі 48956,99грн. Станом на 27.03.2012р. заборгованість в сумі 66870,96 грн. відповідачем не сплачена, поставлений товар не повернутий.

Відповідно до п.9.7. Договору у випадку прострочення оплати вартості товару відповідач сплачує штрафні санкції у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення оплати.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов"язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до п.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов»язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Позивач свої договірні зобов'язання щодо поставки виконав в повному обсязі, що підтверджено матеріалами справи.

Згідно частини 1 статті 230 ГК України пеня й штраф є господарськими штрафними санкціями, які учасник господарських відносин зобов»язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов»язання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов»язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов»язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Пункт 6 ст.231 Господарського кодексу України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов»язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України за весь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Суд перевірив розрахунки пені та, враховуючи викладене, дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені підлягають задоволенню в сумі 2669,34 грн..

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тому, відповідач зобов'язаний сплатити на користь позивача три відсотки річних з простроченої суми.

Суд перевірив розрахунки в частині стягнення 3 % річних в сумі 4305,39 грн. і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача боргу в сумі 7384569 грн. є обґрунтованими, доведеними та підлягають задоволенню.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст..43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення після закінчення розгляду справи.

На підставі вищезазначених норм права та керуючись, ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1.Позов задовольнити у повному обсязі.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонский оптовый торговый дом-02»(73000, м.Херсон, вул..Ілліча, 86, кв.88, р/р 260010231169, МФО 320627, код ЄДРПОУ 32125630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземною інвестицією «Кале-Барекс" (м.Київ, вул..Леніна,55, р/р2600700130344 в АТ "ОТП Банк", м. Київ, МФО 300528, код 32822014) 66870,96 грн. основного боргу, 4305,39 грн. три відсотки річних, 2669,34 грн. пені в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору в сумі 1609,50 грн.

3.Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя В.В.Людоговська

Дата підписання рішення

відповідно до вимог ст. 84 ГПК України 03.05.2012р.