Постанова

від 03.05.2012 по справі 19/17-4380-2011

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" травня 2012 р.Справа № 19/17-4380-2011 Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Філінюка І.Г.,

Суддів: Шевченка В.В., Мирошниченка М.А.

при секретарі судового засідання - Ткачук Є. О.

за участю представників :

від ТОВ «Аероклуб «Одеса»- ОСОБА_1, за довіреністю.

від ТОВ „Вертольотна компанія „Союзаероеліт" -Музика І. Я. - директор

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одеса апеляційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю „Вертольотна компанія „Союзаероеліт"

на рішення господарського суду Одеської області від 16.02.2012 р.

у справі № 19/17-4380-2011

за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю „Аероклуб „Одеса"

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вертольотна компанія „Союзаероеліт"

про стягнення 18 748, 30 грн.

ВСТАНОВИЛА:

27.10.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю „Аероклуб „Одеса" звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Вертольотна компанія „Союзаероеліт", в якій просив суд стягнути з відповідача на користь позивача суму боргу по орендній платі згідно договору оренди майна № 09/09-01 від 01.09.2009 р. в розмірі 11 8800,00 грн., пеню -5024,26 грн., 3% річних -742,50 грн., інфляційні нарахування -1101,54 грн., всього -18748,30 грн., а також покласти на відповідача судові витрати по сплаті державного мита в розмірі -187, 50 грн., та 236,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не було належним чином виконано зобов'язання за договором оренди майна, а також мало місце грубе порушення інструкції по безпеці польотів, яке створило загрозу безпеки здійснення польотів.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 31.10.2011 року за вказаним позовом порушено провадження у справі.

Рішенням господарського суду Одеської області від 16.02.2012 р. (суддя Демешин О.А.) позов задоволено повністю.

Рішення місцевого суду мотивовано обґрунтованістю позовних вимог та їх відповідністю чинному законодавству України, що підтверджено матеріалами справи.

Не погоджуючись з винесеним рішенням відповідач звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого суду від 16.02.2012 р. скасувати.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги ТОВ „Вертольотна компанія „Союзаероеліт" заперечує проти факту надання послуг позивачем за договором оренди майна № 09/09-01 від 01.09.2009 р.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 р. зазначену скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 03.04.2012 р. об 15:00 год., про що всі учасники судового процесу повідомлені належним чином.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку встановлених судом першої інстанції фактичних обставин справи і їх повноту, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин мають виконувати господарські зобов'язання належним чином у відповідності до закону, інших правових актів, договорів.

Згідно з п. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.09.2009 року між позивачем та відповідачем було укладено договір оренди майна № 09/09-01, відповідно до якого орендодавець повинен був передати, а орендар прийняти в строкове платне користування тимчасову господарчу споруду загальною площею 450,0 мІ для розміщення тимчасового авіаційного ангару для зберігання повітряних суден та розташування тимчасової технічної споруди (металевий контейнер), а також дві авіаційні стоянки загальною площею 100,0 мІ, які знаходяться за адресою: Одеська область, Біляївський район, аеродром „Одеса-Лиман". Земельна ділянка із зазначеними спорудами належить позивачу на праві користування згідно із договором оренди землі від 02.06.2006 р. між ТОВ „Аероклуб „Одеса" та Біляївською районною адміністрацією Одеської області, укладеним строком від 01.09.2009 р. - 31.09.2009 р. з можливістю подальшої пролонгації за умови взаємної згоди сторін.

Відповідач в апеляційній скарзі зазначає, що позивачем, як орендодавцем, не було надано послуг за договором №09/09-01 від 01.09.2009 року.

Таке твердження судова колегія вважає безпідставним та недоведеним, оскільки наявний в матеріалах справи акт приймання-передачі майна від 01.09.2009 р., засвідчений підписами обох сторін, визнається належним доказом виконання ТОВ „Аероклуб „Одеса" своїх зобов'язань.

Згідно з п. 3.1 договору, загальна місячна орендна плата за повних 550,0 мІ площі місця складає 1650 грн., яку, відповідно до п. 3.4 договору ТОВ „Вертольотна компанія „Союзаероеліт" повинне було перераховувати на поточний рахунок ТОВ «Аероклуб „Одеса" до 5 числа кожного поточного місяця.

Аналіз наявних у справі доказів свідчить про те, що відповідач своїх зобов'язань за договором належним чином не виконав. Це підтверджується листом Філії „Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Одеса" № 07-04-1/ від 20.10.2010 р., надісланим позивачу на його запит. В даному листі зазначено, що на розрахунковий рахунок позивача від відповідача будь-яких коштів не надходило.

В матеріалах справи містяться підписані директором ТОВ „Вертольотна компанія „Союзаероеліт" акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за вересень та жовтень 2009 року. В позовній заяві зазначено, що акти за листопад, грудень 2009 року та січень 2010р. було видано відповідачу та не повернено ним, а акти за лютий, березень, квітень 2010 року було відправлено супровідним листом.

02.06.2010 року на адресу відповідача було відправлено письмову вимогу про сплату орендної плати, а 25.05.2010 р. - попередження №26/05/10 про звернення до суду з позовом про примусове стягнення заборгованості у разі несплати відповідачем заборгованості за послуги по оренді господарських споруд, яка залишена останнім без розгляду.

Матеріали справи свідчать, що 24.03.2010 року було складено акт про грубе порушення директором ТОВ „Вертольотна компанія „Союзаероеліт" інструкції про безпеку польотів. У той же день позивачем було повідомлено відповідача про дострокове припинення договору на підставі п. 7.2 договору та ч. 1 ст. 615 Цивільного кодексу України.

Таким чином, відповідач належним чином не виконав своїх зобов'язань за договором, що призвело до заборгованості по орендній платі з вересня 2009 р. по квітень 2010 р. у розмірі 11 880,00 грн.

Розрахунок заборгованості здійснено позивачем з 01.09.2009 р. по 06.04.2010 р., відповідно до якого: сума заборгованості відповідача перед позивачем складає: 11880 грн. -сума боргу по орендній платі; 5024,26 грн. -пеня; 742,50 грн. -3% річних; 1101,54 грн. -інфляційні.

В ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У статті 525 ЦК України вказано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У ст. 762 ЦК України вказано, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків.

Згідно статей 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»№ 543/96 ВР платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але розмір пені не може перевішувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 4.1 договору оренди у випадку несвоєчасної оплати з вини орендаря, він сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми загальної місячної плати за кожний день прострочення, але не більше ніж 10% від розміру місячної орендної плати.

На вимогу колегії суддів, позивачем здійснений розрахунок пені щомісячно за період з 06.09.2009р. по 06.10.2010р. з урахуванням вимог ч. 6 ст. 232 ГК України на суму 1188,90 грн., та 3-х відсотків річних за період з 06.09.2009р. по 26.10.2011р. на суму 671,85 грн., який перевірений судовою колегією та визнаний таким, що відповідає вимогам закону.

Враховуючи викладене, судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції в частині стягнення з відповідача 5024,26 грн., 3% річних в розмірі 742,50 грн., у зв'язку з чим в цій частині рішення суду першої інстанції необхідно змінити.

Оскільки заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню в розмірі 79%, на підставі ст. 49 ГПК України, судові витрати слід покласти на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог, тобто: 148.11 грн. державного мита, 186,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. Також слід покласти на позивача витрати відповідача на сплату судового збору за розгляд апеляційної скарги пропорційно розміру задоволених вимог, що складає 168,99 грн.

За таких обставин, судова колегія вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області підлягає зміненню.

Керуючись ст.ст. 49, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Вертольотна компанія „Союзаероеліт" задовольнити частково.

Рішення господарського суду Одеської області від 16.02.2012 р. по справі № 19/17-4380-2011 -змінити, виклавши його резолютивну частину в наступної редакції:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертольотна компанія «Союзаероеліт»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса»- 11880 грн. боргу, 1188,90 грн. пені, 671,85 грн. -3% річних, 1101,54 грн. інфляційних збитків, 148,11 грн. державного мита, 186,44 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В решті позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аероклуб «Одеса»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вертольотна компанія «Союзаероеліт»168,99 грн. - витрат зі сплати судового збору за розгляд апеляційної скарги.

Доручити господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням реквізитів сторін.

Постанова в порядку ст. 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку.

Головуючий суддя Філінюк І.Г.

Суддя Мирошниченко М.А.

Суддя Шевченко В.В.

Повний текст постанови підписано 07.05.2012 р.