Постанова

від 26.04.2012 по справі 26/312-14/183-11

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.04.2012 № 26/312-14/183-11

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Скрипка І.М.

суддів: Зубець Л.П.

Остапенка О.М.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 - дов. № 37 від 27.01.2012р.

від відповідача: не з'явились

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства

"Страхова компанія "Уніка"

на рішення

Господарського суду Київської області

від 01.02.2012р.

у справі № 26/312-14/183-11 (суддя Бацуца В.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова

компанія "Уніка" (позивач)

до Товариства з додатковою відповідальністю

«Страхова компанія "Провіта" (відповідач)

про стягнення 9 433, 72 грн.

В судовому засіданні 26.04.2012р. відповідно до ст. ст. 85, 99 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину постанови.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 01.02.2012р. у справі № 26/312-14/183-11 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" 6 133,72 грн. страхового відшкодування в порядку регресу, 66,30 грн. державного мита та 153,40 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2012р. у справі № 26/312-14/183-11 скасувати в частині відмови у стягненні 3 300,00 грн. страхового відшкодування, 35,70 грн. державного мита, 82,60 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу. Прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Апеляційна скарга обґрунтована неправильним застосуванням судом норм матеріального права в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 3300, 00 грн. страхового відшкодування.

Апелянт вважає, що під майновими витратами, які понесені на виконання зобов"язання по відшкодуванню шкоди, необхідно розуміти не лише витрати у вигляді сплачених грошових коштів, а і інші витрати, які зроблені у передбачений чинним законодавством спосіб і свідчать про виконання особою зобов"язання по відшкодуванню шкоди.

На думку апелянта, зарахування суми 3300, 00 грн. в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу за Договором страхування № 030117/4005/0000033 від 14.01.2011р. є фактичними витратами позивача та підлягають відшкодуванню в порядку регресу.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2012р. апеляційну скаргу позивача прийнято до провадження та призначено до розгляду на 26.04.2012р.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду № 01-22/3/8 від 25.04.2012р. змінено склад колегії суддів. Доручено здійснити розгляд апеляційної скарги у справі №26/312-14/183-11 колегії у складі: головуючий-суддя Скрипка І.М., судді - Зубець Л.П., Остапенко О.М.

В судове засідання апеляційної інстанції 26.04.2012р. представники відповідача не з"явились, про день, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили, у зв"язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у відсутність представників відповідача за наявними у справі матеріалами.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 26.04.2012р. представник позивача вимоги апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, скасувати рішення в частині відмови у стягненні 3 300,00 грн. страхового відшкодування, прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, 14.01.2011р. між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Уніка" (далі - позивач, страховик) та ОСОБА_3 (далі - страхувальник) було укладено договір № 030117/4005/0000033 добровільного страхування наземних транспортних засобів (далі - Договір страхування), за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу - автомобіля НОМЕР_1 (а.с.12).

Додатковою угодою №1 до Договору страхування № 030117/4005/0000033 від 14.01.2011р. узгоджено порядок і графік сплати страхових платежів (а.с.13).

Згідно довідки ВДАІ з обслуговування Дніпровського району м.Києва (а.с. 11), 12.05.2011р. о 21 год. 35 хв. при виїзді на Броварський проспект у м. Києві відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля НОМЕР_2, що належить ОСОБА_4 під керуванням водія ОСОБА_5.

Відповідно до постанови Дніпровського районного суду м. Києва від 20.06.2011р. у справі № 3-4342/2011р. (а.с.29) ОСОБА_5 визнано винним у вчиненні даної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності за ст. 124 КпАП України у вигляді штрафу.

Відповідно до звіту № 184/КВ1 вартості матеріального збитку від 28.05.2011р. (а.с.19-28), складеного Україно-німецьким підприємством "Декра Експерт", вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля НОМЕР_3 , внаслідок пошкодження при ДТП, складає 12 117, 19 грн.

Позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором №030117/4005/0000033 добровільного страхування наземних транспортних засобів від 14.01.2011р., на підставі страхового акту №00066634 від 20 червня 2011р.(а.с. 7), розрахунку страхового відшкодування, заяви на виплату страхового відшкодування від 16.05.2011р. (а.с. 16) та наказу №66634 від 23.06.201р. (а.с.7) виплатив своєму страхувальнику страхове відшкодування в розмірі 6 643, 72 грн., що підтверджується копією платіжного доручення № 021090 від 25.06.2011р. (а.с. 8), а 3 300, 00 грн. згідно наказу зараховано страхувальнику в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу.

У відповідності до ст.ст. 993, 1191 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" позивач просив стягнути з відповідача суму виплаченого страхового відшкодування у розмірі 9 433, 72 грн.(з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, яка місцевим господарським судом прийнята до розгляду (а.с.100)).

Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ч. 1 ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 1187 Цивільного кодексу України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності відшкодовує оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті ДТП майну третьої особи.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності наземних транспортних засобів" у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до статті 12.1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

З матеріалів справи вбачається, що цивільно-правова відповідальність власника автомобіля НОМЕР_2, була застрахована ТДВ „Страхова компанія „Провіта" згідно Полісу № ВС/3302563 обов"язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 19.11.2010р. Строк дії даного полісу з 19.11.2010 р. по 18.11.2011 р.Тип Договору - 1.

Доказів протилежного відповідачем не надано.

Згідно даного полісу передбачено ліміт відповідальності за шкоду, заподіяну життю і здоров'ю 100 000, 00 грн., за шкоду, заподіяну майну 50 000,00 грн., та передбачено франшизу в розмірі 510 грн. (сума, на яку зменшується страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну потерпілих).

Оскільки зазначений поліс відноситься до 1-го типу, то за ним у відповідності до п.15.1 ст.15 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" застрахована відповідальність за шкоду, заподіяну майну третіх осіб, будь-якою особою, яка керує транспортним засобом на законних підставах.

Доказів того, що ОСОБА_5 керував забезпеченим транспортним засобом без законних підстав суду не надано.

18.07.2011 р. позивач звернувся до відповідача із заявою-вимогою вих. № 390 про виплату в порядку регресу 9943, 72 грн. страхового відшкодування, яка відповідачем залишена без задоволення.

З огляду на викладене, до позивача, як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором №030117/4005/0000033 від 14.01.2011р., перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за заподіяну винуватцем ДТП шкоду.

Дана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 25.11.2008 року у справі № 11/406-07 за позовом ВАТ «Страхова компанія «Крона» до АТ «Українська пожежно-страхова компанія» про стягнення 4 526, 80 грн.

Задовольняючи позов частково лише в сумі 6133, 72 грн., місцевий господарський суд виходив з того, що позивач отримав право зворотної вимоги лише на суму 6643, 72 грн., перерахованих згідно платіжного доручення №021090 від 26.06.2011р.( з урахуванням 510 грн. франшизи, передбаченої полісом №ВС/3302563), а решта суми 3300, 00 грн. була сплачена позивачем в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу за Договором страхування №№030117/4005/0000033 від 14.01.2011р., а тому не є фактичними витратами позивача, які підлягають стягненню в порядку регресу.

Колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженого рішення норм матеріального та процесуального права, дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення частковому скасуванню з наступних підстав.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про страхування", добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником та страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

Відповідно до п.5.6 Додаткової угоди №1 до Договору добровільного страхування наземного транспорту №030117/4005/0000033 від 14.01.2011р., передбачено право страховика (позивача) у разі настання страхового випадку до встановленої у п.5.4 Договору дати оплати чергової частини страхового платежу, утримати суму несплаченої частини (частин) страхового платежу з суми страхового відшкодування.

Згідно з п.5.4 Додаткової угоди, черговий страховий платіж повинен бути внесений страхувальником ОСОБА_3 у строк до 07.08.2011р. Водночас, ДТП за участю застрахованого позивачем автомобіля сталася 12.05.2011р., тобто до закінчення строку оплати другої частини страхового платежу за перший період дії Договору страхування №030117/4005/0000033 від 14.01.2011р.

Таким чином, позивачем правомірно було зараховано грошові кошти у розмірі 3300, 00 грн. як суму несплаченої частини страхового платежу на підставі п.5.6 Додаткової угоди №1 до Договору добровільного страхування наземного транспорту №030117/4005/0000033 від 14.01.2011р.

Факт зарахування грошових коштів в розмірі 3300, 00 грн. як суми несплаченої частини страхового платежу підтверджується наданими позивачем доказами, а саме: наказом ПрАТ "СК "Уніка" №66634 від 23.06.2011р. про виплату страхового відшкодування, листом позивача про утримання страхового платежу від 17.06.2011р. вих. №66634, а також бухгалтерською довідкою №005566 від 25.06.2011р. про здійснення відповідної бухгалтерської проводки.

Відповідно до ст.601 ЦК України, зобов"язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред"явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Виходячи із вказаних положень, зарахування зустрічних однорідних вимог являє собою однорідний правочин та має своїм наслідком припинення зобов"язань, про вчинення такого правочину інша сторона може бути повідомлена заявою.

Як свідчать матеріали справи, частину страхового відшкодування у розмірі 6643, 72 грн. позивач перерахував безготівково, про що свідчить платіжне доручення №021090 від 25.06.2011р., а в частині відшкодування 3 300, 00 грн. зобов"язання позивача перед страхувальником ОСОБА_3 припинені згідно зі ст.601 ЦК України шляхом зарахування зустрічної однорідної вимоги (по зобов"язанням ОСОБА_3 по сплаті частини страхового платежу згідно п.5.4 Додаткової угоди), що підтверджується листом Позивача від 17.06.2011р. вих. №66634 на адресу страхувальника про повідомлення про застосування процедури взаємозаліку та письмовою розпискою (поясненням) страхувальника ОСОБА_3 від 23.01.2012р., в якій останній зазначає, що був повідомлений про здійснення такого зарахування та не сплачував у подальшому утриману суму страхового платежу. Належним чином завірені копії даних документів містяться в матеріалах справи.

Главою 50 ЦК України визначені підстави та способи припинення зобов"язань, які можуть застосовуватися, в т.ч. до виконання зобов"язань по відшкодуванню шкоди.

Отже, під майновими витратами, які понесені на виконання зобов"язання по відшкодуванню шкоди, необхідно розуміти не лише витрати у вигляді сплачених грошових коштів, а і інші витрати, які зроблені у передбачений чинним законодавством спосіб та свідчать про виконання особою зобов"язання по відшкодуванню шкоди.

Таким чином, зобов"язання позивача перед страхувальником ОСОБА_3 по відшкодуванню шкоди в сумі 3300, 00 грн. були припинені шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, що відповідає положенням ст.601 ЦК України.

Зарахування даної суми в рахунок погашення несплаченої частини страхового платежу за Договором страхування №030117/4005/0000033 від 14.01.2011р. є фактичними витратами позивача та підлягають відшкодуванню в порядку регресу.

Аналогічної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України, яка викладена в постанові від 30.06.2010р. у справі №48/442 та у постанові від 13.07.2011р у справі №22/75.

Отже, з урахуванням матеріалів справи в їх сукупності, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню у відповідності до ст. 993 Цивільного кодексу України, ст. 27 Закону України «Про страхування» 9 433, 72 грн. виплаченого страхового відшкодування (9943, 72 грн. сума страхового відшкодування - 510 грн. франшизи, передбаченої Полісом № ВС/3302563).

Згідно зі ст.ст. 32-34 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь - які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:

1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відповідно до ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Зважаючи на вищевикладені обставини справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка", з підстав, викладених у ній, підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2012р. у справі № 26/312-14/183-11, прийняте із невірним застосуванням норм матеріального права, підлягає частковому скасуванню із викладенням резолютивної частини рішення в редакції постанови Київського апеляційного господарського суду.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 85, 99, 101-105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" задовольнити.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 01.02.2012р. у справі № 26/312-14/183-11 скасувати частково, виклавши резолютивну частину рішення в наступній редакції:

"1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7, код ЄДРПОУ 31704186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01601, м.Київ, вул. Рейтарська, 37, код ЄДРПОУ 20033533) 9433 (дев"ять тисяч чотириста тридцять три) грн. 72 коп. страхового відшкодування, 102 (сто дві) грн. 30 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу".

3. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Провіта" (07300, Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 7, код ЄДРПОУ 31704186) на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (01601, м.Київ, вул. Рейтарська, 37, код ЄДРПОУ 20033533) 804 (вісімсот чотири) грн. 00 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Доручити Господарському суду Київської області видати накази.

5. Матеріали справи № 26/312-14/183-11 повернути до Господарського суду Київської області.

6. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Повний текст постанови підписано 07.05.2012р.

Головуючий суддя Скрипка І.М.

Судді Зубець Л.П.

Остапенко О.М.