Постанова

від 11.04.2012 по справі 0870/875/12

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 квітня 2012 року 16:37 Справа № 0870/875/12

Запорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., за участю секретаря судового засідання Богомаз Г.А. та представників

позивача: Кравченка С.І.;

відповідача: Радової С.О.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідрекс"

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про скасування податкового повідомлення-рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

02 лютого 2012 року до Запорізького окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Гідрекс» (далі - позивач або ТОВ «Гідрекс») з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м.Запоріжжя (далі - відповідач або ДПІ у Ленінському районі) в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 26 січня 2012 року №0000012303, винесене ДПІ у Ленінському районі, про визначення ТОВ «Гідрекс» податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 58696,00 грн.

В зв'язку з тим, що позов було подано з порушенням вимог встановлених ст.106 КАС України, ухвалою суду від 06 лютого 2012 року позовна заява залишена без руху, позивачу надано строк для усунення недоліків до 01 березня 2012 року.

Позивач усунув недоліки позовної заяви, в зв'язку з чим, ухвалою суду від 03 березня 2012 року було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження, справа призначена до судового розгляду на 20 березня 2012 року.

Розгляд справи відкладався до 28 березня 2012 року, зупинявся до 03 квітня 2012 року та до 11 квітня 2012 року, в судовому засіданні оголошувалась перерва до 05 квітня 2012 року.

В судових засіданнях представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги в повному обсязі, зазначив, що 16 січня 2012 року, TOB «Гідрекс» отримало Акт перевірки №5295/23-08/36015100 від 30.12.2011р., складений на підставі проведеної документальної позапланової виїзної перевірки TOB «Гідрекс» (код за ЄДРПОУ 36015100) з питань дотримання вимог діючого податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах з ТОВ «Стабіліті Плюс» за період травень 2011 року.

У висновках даного Акту зазначено, що перевіркою встановлено порушення п. 198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 58695,00 грн., в т.ч. за травень 2011 року на суму 58695,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, 26 січня 2012 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000012303, яким TOB «Гідрекс» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість - 58696,00 грн. в т.ч. основний платіж 58695,00 грн., штраф - 1,00 грн., згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України.

З висновками Акту перевірки та оспорюваним податковим повідомленням-рішенням позивач незгоден з наступних підстав.

Для отримання права призначення проведення позапланової виїзної документальної перевірки, ДПІ у Ленінському районі повинна була провести перевірку іншого платника податків, виявити факти можливих порушень TOB «Гідрекс» та письмово запросити пояснення від TOB «Гідрекс» про виявлені можливі порушення. Право перевірки настає у випадку не надання пояснень на такий запит та їх документальних підтверджень. Але, TOB «Гідрекс» не отримувало запиту від податкової служби, в яких би зазначалось про можливі порушення TOB «Гідрекс». Отриманий Наказ №2122 від 20.12.2011 р. та Акт перевірки, також не містять обставин, на підставі яких податковий орган визнав необхідним проведення перевірки. Таким чином, ДПІ у Ленінському районі не мала передбачених Податковим кодексом України підстави для проведення позапланової невиїзної перевірки TOB «Гідрекс».

Працівники ДПІ у Ленінському районі в Акті перевірки зазначають, що TOB «Гідрекс» в господарській діяльності в травні 2011 року мало взаємовідносини з TOB «Стабіліті Плюс» по придбанню гідромолота та монтажної плити на гідромолот. Такі відносини, в Акті зазначено, як нікчемними, вчинені без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались цими правочинами, відповідно до ч.5 ст.203, ч.1,2 ст.215, ст.216, ст.662, ст.665 та ст.656 ЦК України. Даний висновок ДПІ у Ленінському районі робить лише з посиланням на те, що за даними ДПІ у Ленінському районі TOB «Стабіліті Плюс» мала господарські взаємовідносини з ПП «Юнікстрей» і Актом перевірки TOB «Стабіліті Плюс» встановлено, що «господарські операції між TOB «Стабіліті Плюс» та його контрагентами постачальниками не підтверджуються ...» . При цьому, ДПІ у Ленінському районі не бере до уваги самостійно зазначені в Акті перевірки факти та документи визначені законодавством, які підтверджують реальність господарських взаємовідносин підприємств.

Вважає, що висновки ДПІ у Ленінському районі ґрунтуються лише на припущеннях щодо фіктивності (нікчемності) укладених договорів, без будь яких аргументованих доказів та фактів, без будь якого огляду оригіналів документів підприємства, реєстрів бухгалтерського обліку, реєстрів податкових зобов'язань та податкового кредиту підприємства.

На підставі викладеного в адміністративному позові та додаткових поясненнях до нього, просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача проти заявлених вимог заперечила, зазначила, що за даними ДПІ у Ленінському районі TOB «Стабіліті Плюс» мала господарські взаємовідносини з ПП «Юнікстрей» у якого були придбані, в тому числі, і гідромолот та монтажна плита на гідромолот, які, відповідно до документів, в подальшому були продані ТОВ «Гідрекс».

Однак, відповідно до висновків перевірки по ТОВ «Стабіліті Плюс» було встановлено відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) від ПП «Юнікстрей» до підприємства TOB «Стабіліті плюс» у відповідності до вимог Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України.

Господарські операції між TOB «Стабіліті плюс» та контрагентами - постачальниками, не підтверджуються виходячи з врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо-складських приміщень, технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, засобів для транспортування та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

У зв'язку з вищевикладеним, у TOB «Гідрекс» відсутнє, право на податковий кредит з податку на додану вартість сформованого по операціях з TOB «Стабілі Плюс» в розумінні ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року № 2755-VI, так і відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з постачальниками в розумінні ст.185 вищенаведеного Кодексу.

На підставі викладеного в запереченнях та доповненнях до них, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Розгляд справи здійснювався за допомогою технічних засобів, а саме: програмно-апаратного комплексу «Камертон».

У судовому засіданні 11.04.2012 на підставі ст.160 КАС України судом проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,

ВСТАНОВИВ:

На підставі наказу від 20.12.2011 року №2122, виданого ДПІ у Ленінському районі, заступником начальника відділу перевірок ризикових операцій, управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у Ленінському районі, інспектором податкової служби І рангу Черненко Ганною Олександрівною та на підставі п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 78.1.1. п. 78.1 ст. 78 та п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України проведено позапланову виїзну документальну перевірку діяльності TOB «Гідрекс» з питання дотримання вимог діючого податкового, валютного та іншого законодавства при взаємовідносинах з TOB «Стабіліті Плюс» (код за ЄДРПОУ 36977231) за період травень 2011 року.

За результатами проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ «Гідрекс» складено Акт перевірки №5295/23-08/36015100 від 30.12.2011р. (далі - Акт перевірки).

У висновках даного Акту перевірки зазначено, що перевіркою встановлено порушення п. 198.6 ст.198, п.201.4 ст.201 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. №2755-VI, в результаті чого занижено податок на додану вартість, який підлягає сплаті до бюджету, у розмірі 58695,00 грн., в т.ч. за травень 2011 року на суму 58695,00 грн.

На підставі висновків Акту перевірки, 26 січня 2012 року відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення №0000012303, яким TOB «Гідрекс» визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість - 58696,00 грн. в т.ч. основний платіж 58695,00 грн., штрафні санкції - 1,00 грн., згідно п.п.54.3.2. п.54.3 ст.54 Податкового кодексу України.

Висновки Акту перевірки ґрунтуються на наступних обставинах.

В ході перевірки TOB «Стабіліті Плюс» було встановлено, що дане підприємство мало господарські взаємовідносини з ПП «Юнікстрей».

Колишнім власником (засновником та колишнім директором) ПП «Юнікстрей» ОСОБА_5 надано пояснення з яких вбачається, що в період з 01.01.2011р. по 09.06.2011р. фінансово-господарська діяльність на підприємстві не здійснювалась, ПП «Юнікстрей» з підприємствами TOB «НПО Пром Ресурс» (код ЄДРПОУ 36494656), TOB «Стабіліті-Плюс» (код ЄДРПОУ 36977231), TOB «Азов-Грейн» (код ЄДРПОУ 36534997) фінансово-господарських взаємовідносин ніколи не мало, з директорами вказаних підприємств ОСОБА_5 не знайомий, не зустрічався, договорів не укладав, податкових накладних та інших документів не виписував та не підписував, та повідомив, що згідно установчих документів ПП «Юнікстрей» (код ЄДРПОУ 35459668), повноваження власника та засновника ПП «Юнікстрей» 09.06.11р. передані згідно актів прийому передачі документів №1, №2 громадянину ОСОБА_6.

Згідно відомостей ВГІРФО УМВС України в Дніпропетровській області встановлено місце реєстрації керівника ПП «Юнікстрей» гр. ОСОБА_6, а саме: АДРЕСА_1.

На момент виходу гр. ОСОБА_6 за вказаною адресою не знаходився. Отримати детальні письмові пояснення та документальне підтвердження щодо фінансово-господарської діяльності ПП «Юнікстрей»» за травень 2011 року не надалось можливим.

Виходячи з вищевикладених обставин, перевіряючими зроблено висновок про відсутність реальної можливості поставок товарів (робіт, послуг) від ПП «Юнікстрей» до підприємства TOB «Стабіліті Плюс» у відповідності до вимог Податкового кодексу України та Цивільного кодексу України.

В зв'язку з чим, у TOB «Стабіліті Плюс» відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з ПП «Юнікстрей».

На підставі зазначених обставин, ДПІ у Ленінському районі зроблено висновок, що у TOB «Гідрекс» відсутнє, право на податковий кредит з податку на додану вартість сформованого по операціях з TOB «Стабілі Плюс» так як відсутній об'єкт оподаткування податком на додану вартість операцій з постачальниками.

Також, ДПІ у Ленінському районі зазначає, що правочини укладені між ТОВ «Стабіліті Плюс» та ТОВ «Гідрекс» мають ознаки нікчемності та є недійсними в силу закону.

Однак, суд не погоджується з даним висновком, виходячи з наступних обставин.

Статтею 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством, Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Пунктом 2.3.2 Порядку оформлення результатів невиїзних документальних, виїзних планових та позапланових перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства передбачено, що у разі відсутності первинних документів або ненадання для перевірки первинних та інших документів, що підтверджують факт порушення, необхідно зазначити перелік цих документів. При цьому до акта перевірки додаються пояснення посадових осіб або інших працівників суб'єкта господарювання (у межах їх компетенції), що перевіряється, щодо відсутності первинних та інших документів.

Статтею 1 Закону України N 996-ХІVвід 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» зі змінами та доповненнями, визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України Закону України N 996-ХІVвід 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

При цьому необхідно досліджувати наявність господарської мети вчиненні відповідних дій платника податку.

Щодо реальності здійснення господарської діяльності та наявності ділової мети у вчинених правочинах між ТОВ «Гідрекс» та ТОВ «Стабіліті Плюс», суд зазначає наступне.

Матеріалами справи встановлено, що між ТОВ «Гідрекс» та ТОВ «Стабіліті Плюс» було укладено договір купівлі-продажу №31/05/2011 від 31.05.2011 року.

Згідно із пунктом 1.1. цього договору, ТОВ «Стабіліті Плюс» зобов'язується передати у власність ТОВ «Гідрекс»:

- гідромолот Puqtec PBV 400 вартістю 283475,00 грн. без ПДВ

-монтажну плита на гідромолот КВ 1000 вартістю 10000,00 грн. без ПДВ

Продаж вказаного товару, його реальність та сплата за нього підтверджується:

- Актом приймання-передачі від 31.05.2011;

- Рахунком-фактурою №310502/1 від 27.05.2011;

- Видатковою накладною №310502/1 від 31.05.2011;

- Податковою накладною від 31.05.2011;

- Товарно-транспортною накладною 02 ААТ від 31.05.2011 до подорожнього листа №119;

- Банківськими виписками, які підтверджують факт оплати за отриманий товар;

- Актом №1 інвентаризації матеріалів на складі від 18.01.2012;

Копії вищезазначених документів долучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 198.1. ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) в необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, саме податкова накладна є звітним податковим та одночасно розрахунковим документом.

Відповідно до п.201.7 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.(п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України).

Згідно вищевказаних норм, Податковим кодексом України встановлено вичерпний перелік документів (податкова накладна, митна декларація, товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ), на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту.

Всі документи, встановлені чинним законодавством, на підставі яких у платника податків виникає право на включення відповідних сум до податкового кредиту у ТОВ «Гідрекс» є в наявності.

Що стосується питання перевезення товару, на яке посилався представник відповідача, то відповідно до наданих ТОВ «Гідрекс» документів та відомостей, перевезення товару, здійснювалось транспортом найнятим Покупцем (ТОВ «Гідрекс), з оплатою за рахунок Покупця. Поставка та передача товару здійснювалась по товарно-транспортним накладним з додатковим оформленням видаткових накладних після прийняття товару по якості та кількості.

Перевезення товару здійснювалось ПП ОСОБА_7 автомобілем ГАЗ 33021 держ.номер НОМЕР_1.

Поставка здійснювалась на склад за адресою: м.Запоріжжя, вул. Південне шосе, 8, який використовується TOB «Гідрекс».

Вищезазначене підтверджується: реєстром довіреностей ТОВ «Гідрекс» за 2011 рік, касовою книгою за 2011 рік; прибутковим касовим ордером №9 та видатковим касовим ордером. Копії вищезазначених документів долучені до матеріалів справи.

Наявність придбаних матеріальних цінностей, станом на час перевірки, підтверджується результатами інвентаризації.

Дані, операції включені до податкових декларацій як продавця TOB «Стабіліті-Плюс» так і покупця TOB «Гідрекс», без будь яких порушень. Зазначений факт не спростовується відомостями вказаними в Акті перевірки.

Щодо посилання в Акті перевірки на нікчемність господарських операцій TOB «Стабіліті Плюс» по придбанню товарів в травні 2011 року у TOB «Юнікстрей», то вказані обставини не мають відношення до спірної операції, оскільки за поясненнями TOB «Стабіліті Плюс» продане ТОВ «Гідрекс» обладнання було придбано в квітні 2011 року у іншого постачальника, ніж зазначене в Акті підприємство TOB «Юнікстрей». (Лист №101 від 27.12.2011, а/с 64).

Відповідачем в Акті перевірки не зазначені та до матеріалів справи не надані документальні докази, на підставі яких відповідач вважає, що вищезазначене обладнання було придбано TOB «Стабіліті-плюс» саме у TOB «Юнікстрей».

Крім того, відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Тобто, особа не може зазнавати негативних наслідків за можливу неправомірну діяльність свого контрагента, якщо не буде встановлено узгодженості дій платника податків на вчинення такого діяння.

Податкові органи не позбавлені права звернутися до суду з вимогою про визнання недійсним правочину, укладеного між останнім у ланцюгу постачань платником податку та його контрагентом, з метою, завідомо суперечною інтересам держави та суспільства та стягнення в дохід держави коштів, одержаних сторонами оспорюваного правочину за такими угодами, як це встановлено частиною третьою статті 228 Цивільного кодексу України.

Право на звернення податкових органів із відповідними позовами встановлено також Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

При цьому умовою для визнання недійсним правочину, який суперечить інтересам держави та суспільства, є встановлення умислу в діях осіб, що уклали такий правочин. Носіями протиправного умислу юридичних осіб-сторін такого правочину, є посадові особи цих юридичних осіб.

Суд зазначає, що чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди-покупця товару (робіт, послуг), яка є платником податків, не покладено обов'язку здійснювати контроль за дотриманням усіма постачальниками (в тому числі і контрагентами контрагентів) вимог податкового законодавства щодо здійснення господарської діяльності, сплати податку і в подальшому за можливі будь-які неправомірні дії будь-кого з постачальників зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит, яке виникло в результаті сплати податку на додану вартість при придбанні товарів (робіт, послуг).

Вищевказане підтверджується, зокрема, практикою Верховного суду України, який в справі №06/47 від 11.10.2006 зазначив, що «якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній, виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.»

Відповідно до п.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

На час здійснення господарських операцій ТОВ «Стабіліті Плюс» було зареєстровано належним чином, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців (а/с 48);

Окрім вказаного вище, суд звертає увагу, що частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.

Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.

При цьому, Акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.

Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання договорів недійсними, укладених позивачем з контрагентами, відсутні.

Статтею 207 ГК України встановлено: господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Аналізуючи наведені норми, суд дійшов висновку, що відповідно до презумпції правомірності правочину, укладений позивачем правочин є чинними, якщо його недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). В усіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.

Суд відмічає, що відповідачем ні в акті перевірки, ні в судовому засіданні не надано будь-яких доказів, які б вказували на невідповідність правочинів позивача актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

При цьому, слід зазначити, щодо висновку про порушення позивачем положень Податкового кодексу України, відповідач дійшов з огляду на обставини діяльності інших осіб, а не позивача, що є хибним, так як позивач не несе відповідальності за дії іншої особи.

Суд зазначає, що позивачем належним чином оформлено господарські правовідносини з контрагентом, а фактичне здійснення таких операцій підтверджується належними первинними документами та документами податкової звітності.

Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.

Згідно з ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч.1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи вищезазначене, керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрекс» задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя від 26 січня 2012 року №0000012303.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гідрекс» судовий збір у розмірі 586,96 грн. (п'ятсот вісімдесят шість гривень дев'яносто шість копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) Ю.П. Бойченко