Ухвала

від 15.02.2012 по справі 2а-4058/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2012 р.Справа № 2а-4058/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Курило Л.В.,

Суддів: Бенедик А.П. , Калиновського В.А. ,

за участю секретаря судового засідання - Дерев'янко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2011р. по справі № 2а-4058/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінний ринок"

до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

19.04.2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінний ринок" звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, в якому просило суд скасувати повністю податкові повідомлення -рішення ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова від 12 жовтня 2010 року № 0001611540/0 та від 22 грудня 2010 року № 0001611540/1, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 210069,38 грн. (в т.ч. штрафні санкції-48477,55 грн.).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2011 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінний ринок" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про скасування податкового повідомлення-рішення - задоволено повністю.

Скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова від 12 жовтня 2010 року № 0001611540/0 та від 22 грудня 2010 року № 0001611540/1, якими визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 210069,38 грн. (в т.ч. штрафні санкції - 48477,55 грн.).

Відповідач, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову повністю.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на прийняття оскаржуваної постанови з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а також на доводи та обставини, викладені в апеляційній скарзі.

В судове засідання суду апеляційної інстанції, призначене на 15.02.2012 року, представники сторін не прибули, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені своєчасно та належним чином.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю- доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що товариство з обмеженою відповідальністю "Кінний ринок" (ідентифікаційний код 37093186) зареєстровано як юридичну особу Виконавчим комітетом Харківської міської ради 28.05.2010 року за № 1 480 102 0000 046849. ( а.с. 7)

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кінний ринок" (ідентифікаційний код 37093186) взято на податковий облік в ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова за №177837 від 31.05.2010 року, отримало свідоцтво платника податку на додану вартість №100287066 від 08.06.2010 року. ( а.с. 67)

27.09.2010 р. Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі міста Харкова проведено документальну невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Кінний ринок" з питань правомірності формування податкового кредиту у липні 2010 року по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю "Екотерра - Плюс" та правильності обчислення ПДВ за липень 2010 року, за результатами якої складено акт від 27.09.2010 р. № 4272/15/37093186. ( а.с. 61-64)

Відповідно до висновків вказаного акту перевірки встановлені порушення: п.п. 7.2.3. п.7.2 ст.7, пп. 7.4.1., пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України від 03.04.1997 року 1168/97-ВР "Про податок на додану вартість" у частині віднесення до складу податкового кредиту у квітні 2010 року ПДВ на загальну суму 161591,83 грн., який виник від виконання угод, які визнані нікчемними та в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків і як наслідок - не пов'язані з власною господарською діяльністю, чим занижено суму ПДВ , яка підлягає сплаті до бюджету на суму 161591,83 грн.

На акт перевірки від 27.09.2010 р. № 4272/15/37093186 ТОВ «Кінний Ринок» до податкового органу подані заперечення. ( а.с.29)

ДПІ в Комінтернівському районі м. Харкова листом від 06.10 2010 року за вих. № 17750/10/15-441 надано відповідь на заперечення, якою повідомлено про залишення висновків акту перевірки без змін. ( а.с.30-31)

На підставі висновків акту перевірки від 27.09.2010 р. № 4272/15/37093186 ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова прийнято податкове повідомлення-рішення від 12 жовтня 2010 року № 0001611540/0, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього в розмірі 210069,38 грн. (в т.ч. за основним платежем - 161591,83 грн., штрафні санкції - 48477,55 грн.)( а.с.23)

ТОВ "Кінний ринок" скористалося правом оскарження вказаного податкового повідомлення-рішення в процедурі адміністративного оскарження, для чого ним до відповідача подана первинна скарга.

За результатами розгляду первинної скарги рішенням ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова від 21.12.10 р. №21929/10/25-014 скарга залишена без задоволення, а оскаржене податкове повідомлення-рішення - без змін.

З урахуванням розгляду скарги відповідачем прийнято нове податкове повідомлення-рішення № 0001611540/1 від 22 грудня 2010 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього в розмірі 210069,38 грн. (в т.ч.: за основним платежем - 161591,83 грн., штрафні санкції - 48477,55 грн.) ( а.с.24)

Не погодившись з рішеннями відповідача для захисту своїх прав позивач звернувся із зазначеним позовом до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем в даній справі до суду не надано переконливих доказів правомірності свого рішення, які б підтверджували достовірність висновків про безпідставне включення позивачем суми ПДВ за липень 2010 року - в розмірі 161591,83 грн., по податковим накладним, отриманим від ТОВ "Екотерра - Плюс", які виникли від виконання угод, які відповідачем були визнані нікчемними та такими, що в силу ст. 216 ЦК не створюють юридичних наслідків і як наслідок - не пов'язані з власною господарською діяльністю позивача. Рішення суб'єкта владних повноважень не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Виходячи з приписів ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду в межах апеляційної скарги.

Матеріалами справи підтверджується, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Кінний ринок" та Споживчим товариством "Чистий ринок" укладено договір № 01/07-10 від 01 липня 2010 р. ( а.с. 65-66)

За умовами даного договору Споживче товариство "Чистий ринок" бере на себе зобов'язання перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Кінний ринок" за винагороду укласти з третіми особами від імені, в інтересах і за рахунок ТОВ "Кінний ринок" угоди, а саме: укласти договори на надання послуг з прибирання території ринку, вивезення сміття з неї, а також договори, спрямовані на створення для продавців і покупців належних умов у процесі купівлі-продажу товарів, підтримання території ринку, нежитлових будівель та обладнання, що знаходиться на ній, у належному стані, а також забезпечення виконання протипожежних, санітарних та екологічних норм і правил.

На виконання умов договору № 01/07-10 від 01 липня 2010 р. між СТ "Чистий ринок", що діє на основі Статуту та договору № 01/07-10 від 01 липня 2010 р., від імені та в інтересах ТОВ "Кінний ринок", та ТОВ "Екотерра - Плюс" 01.07.2010 року укладено договір № 37, за умовами якого ТОВ "Екотерра - Плюс" зобов'язується виконувати роботи по прибиранню території ринка.

За умовами вказаного договору від 01.07.2010 року № 37, розмір грошових коштів, що мають бути перераховані ТОВ "Екотерра - Плюс" за виконанні роботи визначаються сторонами в окремому порядку по факту виконаних робіт, за результатами кожного календарного місяця та фіксуються в актах виконаних робіт.

На виконання умов договору від 01.07.2010 року № 37, між СТ "Чистий ринок", що діє на основі статуту та договору № 01/07-10 від 01 липня 2010 р. від імені та в інтересах ТОВ "Кінний ринок", та ТОВ "Екотерра - Плюс" 31.07.10 року підписано акт виконаних робіт, в якому вказано, що роботи по прибиранню території ринка за період з 01.07.2010 року по 31.07.2010 року, що розташований за адресою: м. Харків, пл. Востання, 1, склали на загальну суму 969551,0 грн., з яких ПДВ 161591, 83 грн. ( а.с. 33-34)

Також, на виконання умов договору від 01.07.2010 року № 37 ТОВ "Екотерра-Плюс" 31.07.2010 року виписана ТОВ "Кінний ринок" податкова накладна № 3107001, де зазначено, що послуги по прибиранню території ринка склали 969551,0 грн., з яких ПДВ - 161591,83 грн. Отримання від ТОВ "Екотерра-Плюс" позивачем податкової накладної № 3107001 також підтверджується реєстром отриманих та виданих податкових накладних ТОВ "Кінний ринок".

Крім того, позивачем додані до матеріалів справи копії виписок по рахунках, що підтверджують оплату ТОВ "Кінний ринок" послуг , наданих ТОВ "Екотерра -Плюс" за липень 2010 року. ( а.с.39-41)

Сума податку на додану вартість по податковій накладній, отриманій від ТОВ «Екотерра - Плюс» на суму 161591,83 грн., ТОВ «Кінний ринок» задекларовано в складі податкового кредиту в податковій декларації з податку на додану вартість за липень 2010 року. ( а.с.42-46)

Виходячи з приписів пункту 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість"( який був чинний на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначене згідно з цим Законом.

Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 7 Закону України "Про податок на додану вартість"№168/97-ВР від 03.04.1997р. Виходячи із змісту положень наведеної норми права формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку.

Положеннями п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

Однак, цим Законом для господарюючого суб'єкта не передбачено обов'язку перевіряти якість ведення податкової звітності його контрагентами. Не встановлено вимоги і до покупця в будь-якій спосіб підтверджувати факт сплати ПДВ до бюджету продавцем (постачальником) або сплачувати цей податок ще раз, якщо він з будь-якої причини не був сплачений продавцем (постачальником) або іншими юридичними особами.

За змістом підпункту 7.2.4 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Підпунктом 7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів, не підтверджені податковими накладними або митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Матеріалами справи підтверджується та не заперечувалось відповідачем, що на момент складання податкової накладної під час здійснення господарської операцій, позивач та його контрагент були платниками ПДВ, зареєстрованими в порядку, передбаченому ст. 9 Закону України "Про податок на додану вартість", та мали відповідні свідоцтва платника ПДВ.

Вимоги щодо документального забезпечення записів у бухгалтерському обліку визначені Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року №996-ХІV та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів від 24.05.1995 року №88.

Відповідно до п.2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та звітність в Україні»від 16.07.1999 р. № 996-ХІУ підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2 ст.9 цього Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документу, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійснені господарської операції.

Пунктом 2.4 "Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку", затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, визначено, що первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Тобто, законом визначено, що первинним документом, який засвідчує факт здійснення господарської операції, може бути акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг).

Акт, яким оформлено факт отримання позивачем послуг (виконання робіт) від ТОВ «Екотерра - Плюс», відповідає вищенаведеним вимогам чинного законодавства та містить всі обов'язкові реквізити, що передбачені для оформлення первинних документів: назву послуг, їх вартісне вираження, одиницю виміру, місце та дату складання, посади та підписи уповноважених осіб.

При цьому, конкретний перелік виконуваних робіт (наданих послуг), які ТОВ «Екотерра - Плюс» як виконавець зобов'язано було провести на користь ТОВ «Кінний ринок», сторонами було погоджено в договорі №37 від 01.07.2010 року на здійснення робіт по прибиранню території.

Податкова накладна, яка виписана ТОВ « Екотерра - Плюс», не має недоліків, які згідно з п.7.2 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, спричиняють втрату вказаною накладною юридичного статусу податкової накладної.

Відповідно до наданих позивачем до суду доказів, колегія суддів приходить до висновку, що господарські операції між ТОВ «Кінний ринок» та ТОВ «Екотерра - Плюс», мали реальний характер, і у відповідача не було підстав для неприйняття до заліку даної податкової накладної.

З урахуванням вимог п.1.3 ст.1 та ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" покупець сплачує суму ПДВ у ціні товару безпосередньо продавцю, тому не може в подальшому у будь-якому вигляді впливати на надходження чи на ненадходження цих сум ПДВ до Державного бюджету України.

Отже, наявність у платника податку (позивача у справі) виданої йому податкової накладної і сплата вартості отриманих послуг з податку на додану вартість є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції.

При цьому, судовою колегією критично оцінено твердження відповідача, що укладений між позивачем та ТОВ «Екотерра - Плюс» договір є нікчемним відповідно до приписів статті 228 ЦК України, як такий, що порушує публічний порядок.

Відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин).

Згідно пункту 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними"перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок, визначений статтею 228 Цивільного кодексу України: 1) правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; 2) правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Такими є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Також колегія суддів зазначає, що вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, потребує встановлення всіх фактичних обставин, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.

Про відсутність реального характеру відповідних операцій можуть свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість здійснення платником податку зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність у платника податку необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням права на податковий кредит або бюджетне відшкодування, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення і облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товарно-матеріальними цінностями, які не вироблялися або не могли бути вироблені в обсязі, зазначеному платником податку в документах обліку.

Податковим органом до суду не надано жодних доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ «Кінний ринок» та ТОВ «Екотерра - Плюс» та підтверджували висновки акту перевірки від 27.09.2010 року № 4272/15/37093186 про нікчемність вчинених правочинів.

Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлені факти, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Укладений між позивачем та його контрагентом договір не визнаний у встановленому законом порядку недійсним, а також немає інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване завищення позивачем в цьому випадку податкового кредиту з податку на додану вартість.

Таким чином, оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним рішення, не довів обґрунтованість висновків акту перевірки, тому колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що правочин відповідає положенням норм чинного законодавства України. А отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ТОВ «Екотерра - Плюс» і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість суми витрат на оплату вартості отриманих послуг відповідно до первинних бухгалтерських документів та за податковою накладною, яка виписана на виконання умов вищезазначених договірних відносин.

Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2011 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта - відповідача у справі.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст. 200, п.1 ч.1 ст. 205, ст.ст. 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2011 року по справі № 2а- 4058/11/2070 залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 25.08.2011р. по справі № 2а-4058/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П. Судді (підпис) (підпис) Курило Л.В. Калиновський В.А. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Курило Л.В.

Повний текст ухвали виготовлений 20.02.2012 р.