Ухвала

від 27.03.2012 по справі 2а-1670/9233/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2012 р.Справа № 2а-1670/9233/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бондара В.О.

Суддів: Донець Л.О. , Кононенко З.О.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Полтаві на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2011р. по справі № 2а-1670/9233/11

за позовом ТОВ "Полтавський регіональний агроторговий дім"

до Державної податкової інспекції у м. Полтаві

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА:

04.11.2011 року, Товариство з обмеженою відповідальністю "Полтавський регіональний агроторговий дім" (далі по тексту - ТОВ "ПРАД") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Полтаві ( далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення № 0000822305 від 23 травня 2011 року.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2011 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Полтаві № 0000822305 від 23 травня 2011 року визнано протиправним та скасовано.

Стягнено з Державного бюджету України на користь ТОВ "Полтавський регіональний агроторговий дім" судові витрати у сумі 28,23 грн.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на неправильне врахування судом норм матерільного права, просить суд апеляційної інстанції скасувати судове рішення, прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити.

Сторони в судове засідання не з'явились, були повідомлені належним чином.

Суд апеляційної інстанції розглядає справу згідно ч.4 ст. 196 КАС України та п.2 ч.1 ст. 197 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги постанову суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку про невідповідність прийнятого відповідачем податкового повідомлення -рішення дійсним обставинам справи та вимогам діючого законодавства, а отже є таким, що підлягає скасуванню, у зв'язку з чим позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський регіональний агроторговий дім" є обґрунтованим та законним .

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "ПРАД" зареєстроване розпорядженням виконавчого комітету Полтавської міської ради 14.05.2001 року та перебуває на обліку в якості платника податків в ДПІ у м. Полтаві з 17.05.2001 року, зареєстроване в якості платника ПДВ, ідентифікаційний номер за ЄДРПОУ 31495409.

10.05.2011 року працівниками ДПІ у м. Полтаві проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ "ПРАД" з питань правомірності декларування показників податкових зобов'язань та податкового кредиту за лютий 2011 року.

За результатами перевірки складено акт від 10.05.2011 року № 3939/23-6/31495409, яким зафіксовано порушення позивачем ст. 198 Податкового Кодексу України, ч. 1 ст. 203, ст. 215, п.1 ст. 216, ст. 228 Цивільного кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту та відповідно суми бюджетного відшкодування з ПДВ за лютий 2011 року в сумі 103 229,90 грн.

За результатами розгляду вказаного акту ДПІ у м. Полтаві винесено податкове повідомлення-рішення № 0000822305 від 23.05.2011 року, яким ТОВ "ПРАД" донараховано суму грошових зобов"язань з податку на додану вартість в розмірі 103 231 грн., у тому числі: за основним платежем 103 230 грн. та за штрафними фінансовими санкціями 1 грн.

Позивач оскаржував прийняте рішення у адміністративному порядку, проте скарги залишені без задоволення, а вказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін.

Надаючи оцінку оскаржуваному податковому повідомленню-рішенню, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Аналіз п. 198.2 ст. 198 цього Кодексу вбачає, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) /пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України.

Також, судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, 21.12.2010 року між ТОВ "ПРАД" (споживач) та ТОВ "Трейд-Орг" (постачальник) укладено договір поставки № 28/21-12/10-ДП, згідно якого зобов'язується передати у власність споживачу в 2011 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах даного договору.

На підтвердження виконання укладеного договору та реальності вчинення господарських операцій між ТОВ "ПРАД" та ТОВ "Трейд-Орг" до суду надано копії акту прийому-передачі вартісних показників природного газу за лютий 2011 року № 0000000177 від 28 лютого 2011 року, податкової накладної № 38 від 28.02.2011 року, документи щодо подальшої реалізації цього товару покупцям у м.Полтаві та регіоні, докази фактичного здійснення своєї господарської діяльності з реалізації газу на автомобільній газонаповнювальній компресорній станції (АГНКС) та докази перебування на балансі підприємства такого комплексу.

Також, колегія суддів зазначає, що представниками позивача до суду першої інстанції надані копії видаткових накладних та копію оборотно-сальдової відомості по рахунку 631 "контрагенти" за лютий 2011 року, копії звітів про використання РРО та КОРО, через які продукція реалізовувалася роздрібним покупцям.

Таким чином, колегія суддів зазначає, що отримана від ТОВ "Трейд-Орг" продукція в подальшому продукція була продана подальшим покупцям та здійснення оплати по вищевказаному договору підтверджується платіжними документами.

Також судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що підставою для висновку контролюючого органу щодо відсутності основних засобів для здійснення господарської діяльності слугувала лише податкова звітність ТОВ "Трейд-Орг".

Чинним законодавством не заборонено використовувати залучені трудові ресурси, тощо, ці факти відповідачем у жодний спосіб не перевірені.

Також, колегія суддів зазначає, що операції з поставки газу ТОВ "ПРАД" цим же контрагентом на підставі того ж вказаного вище договору відбувалися не тільки у лютому, але й в інші місяці 2011 року, аналогічно платник формував податковий кредит за рахунок сум, сплачених тому ж ТОВ "Трейд-Орг", однак при цьому жодних зауважень щодо ідентичних операцій в інші податкові періоди податковий орган не мав.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що судження податкового органу про нікчемність угоди ТОВ "ПРАД" з ТОВ "Трейд-Орг" зроблене на підставі необгрунтованих та недоведених припущень. Відповідачем ні до суду першої інстанції ні апеляційної інстанції не надано доказів, належних для визнання зазначеного правочину нікчемним.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів зазначає, що податкове повідомлення-рішення є правовим актом індивідуальної дії, та у разі його неправомірності, визнається судом протиправним і скасовується.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський регіональний агроторговий дім" правомірні, обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення в межах апеляційної скарги. З огляду на вищезазначене, постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Доводи апеляційної скарги є необґрунтованими з урахуванням вище викладеного та висновків суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, , 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Полтаві залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 24.11.2011р. по справі № 2а-1670/9233/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Бондар В.О. Судді Донець Л.О. Кононенко З.О.