Ухвала

від 21.03.2012 по справі 2а-1670/7301/11

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 березня 2012 р.Справа № 2а-1670/7301/11 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Подобайло З.Г.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Григорова А.М.

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2011р. по справі № 2а-1670/7301/11

за позовом ТОВ "Оілгаз-Інвест"

до Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2011 року позовні вимоги ТОВ "Оілгаз інвест" задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області від 19.08.2011 №0006762301/2657. Стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Оілгаз інвест" судові витрати у вигляді судового збору в сумі 3,40 грн.

Кременчуцька ОДПІ, не погодившись з постановою суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права, що полягає в неповному з'ясуванні судом обставин справи, не відповідності висновків суду дійсним обставинам справи, дослідження судами не всіх доказів у справі та просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного від 28.10.2011р. , прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи у їх сукупності, постанову суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню , виходячи з наступного.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи рішення Кременчуцької ОДПІ, суд першої інстанції виходив з того , що висновок Кременчуцької ОДПІ про порушення позивачем п.п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" суперечить обставинам справи, тому оскаржуване податкове повідомлення -рішення від 19.08.2011 №0006762301/2657 є протиправним і підлягає скасуванню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції , виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ТОВ "Оілгаз інвест" (ідентифікаційний код 30941278) 11.05.2000 зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради Полтавської області. Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ з 18.05.2000, платником податку на додану вартість зареєстрований 22.05.2000 (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість №24101143).

Кременчуцькою ОДПІ в період з 11.07.2011 по 22.07.2011 проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Оілгаз інвест" з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства за період з 01.07.2009 по 31.03.2011, валютного законодавства за період з 01.07.2009 по 31.03.2011.

За результатами перевірки податковим органом 05.08.2011 складено акт №5301/23-209/30941278, в якому зафіксовано порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", в результаті чого занижено податок на додану вартість, у періоді що перевірявся, на загальну суму 67322,00 грн, в тому числі за: червень 2010 року - 62350,00 грн; за липень 2010 року - 4972,00 грн.

На підставі акту перевірки керівником Кременчуцькою ОДПІ 19.08.2011 прийнято податкове повідомлення-рішення №0006762301/2657, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість в розмірі 84152,50 грн, в тому числі 67322,00 грн - за основним платежем та 16830,50 грн - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Підставою для зменшення податкового кредиту з ПДВ слугувало те, що В ході перевірки встановлено, що позивачем у червні та липні 2010 року, в результаті фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Техбізнесгруп", віднесено до податкового кредиту суму податку на додану вартість у загальному розмірі 67322,00 грн.

Разом з тим, ТОВ "Техбізнесгруп", згідно акту №178 від 14.07.2010, було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість. Крім того, ТОВ "Техбізнесгруп" не подавало до органів державної податкової служби декларації з податку на додану вартість за червень, липень 2010 року та не включило до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість суму податку на додану вартість з реалізованих в червні та липні 2010 року паливно-мастильних матеріалів згідно договору №1Т/10 від 28.01.2010 (остання податкова звітність по податку на додану вартість подана за квітень 2010 року).

За висновком податкового органу, законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість є сплата цих сум до бюджету.

У зв'язку з викладеним, податковий орган прийшов до висновку, що неможливо підтвердити податковий кредит позивача за червень та липень 2010 року в розмірі 67322,00 грн по взаємовідносинах з ТОВ "Техбізнесгруп".

Згідно з п.1.8 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" бюджетне відшкодування - сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Пунктом 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду.

Підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;

або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

У відповідності до п.7.4.1 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п. 7.4.4. п.7.4 ст. 7 Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Також, згідно з п.7.4.5 ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Підставою для нарахування податкового кредиту відповідно до пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97 -ВР є податкова накладна, яка одночасно є звітним податковим і розрахунковим документом відповідно пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону.

Відповідно до п.7.5. Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.3 п.7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» № 168/97 -ВР (далі Закон № 168/97 -ВР) встановлено, що податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Згідно вимог підпункту 7.2.4 п.7.2 ст. 7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

За приписом підпункту 7.7.1 пункту 7.7 названої статті Закону у тій самій редакції суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

Згідно з підпунктом 7.7.3 цієї є норми Закону у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з підпунктом 7.7.1 цієї статті, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Системний аналіз наведених правових норм свідчить про те, що податкова накладна як звітний податковий документ, що є підставою для включення покупцем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених (нарахованих) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), має таке юридичне значення при обов'язковій умові нарахування податку та виписування податкової накладної особою, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість в порядку, встановленому статтею 9 Закону України «Про податок на додану вартість».

Колегією суддів встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 28.01.2010 між позивачем (покупець) та ТОВ "Техбізнесгруп" (постачальник) укладено договір поставки №1Т/10, згідно якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити нафтопродукти в асортименті, відповідно виставлених рахунків постачальника.

На виконання умов вказаного договору, ТОВ "Техбізнесгруп" виписано податкові накладні №162 від 02.06.2010 на загальну суму 105104,36 грн., в т.ч. ПДВ - 17517,39 грн., №165 від 07.06.2010 на загальну суму 141575,33 грн., в т.ч. ПДВ - 23595,89 грн., №171 від 10.06.2010 на загальну суму 17262,85 грн., в т.ч. ПДВ - 2877,14 грн., №181 від 17.06.2010 на загальну суму 110160,00 грн., в т.ч. ПДВ - 18360,00 грн., №207 від 02.07.2010 на загальну суму 29826,62 грн., в т.ч. ПДВ - 4971,44 грн., видаткові накладні №РН-00162 від 02.06.2010, №РН-00165 від 07.06.2010, №РН-00171 від 10.06.2010, №РН-00181 від 17.06.2010 та №РН-00207 від 02.07.2010 (копії вказаних документів наявні в матеріалах справи).

На підставі зазначених первинних документів позивачем придбано у ТОВ "Техбізнесгруп" 76,24 тн газу зрідженого СПБТ.

Колегія суддів зазначає , що зазначені податкові накладні оформлені належним чином, крім того з акту перевірки вбачається, що порушень при їх оформленні перевіряючими у ході проведення перевірки не встановлено.

Згідно вказаних податкових накладних позивачем включено відповідні суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту за відповідний період (червень-липень 2010 року) та відображено у податкових деклараціях з податку на додану вартість.

Оплата придбаного товару здійснювалась позивачем у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на користь ТОВ "Техбізнесгруп", що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками та дає підстави стверджувати, що позивач в повному обсязі розрахувався за придбаний ним товар.

Закон України "Про автомобільний транспорт" та Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні (далі - Правила), затверджені наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 20.02.98 за № 128/2568, визначають товарно-транспортні накладні обов'язковим документом, що повинен оформлюватися при перевезенні вантажів автомобільним транспортом.

Відповідно до пункту 11.1 Правил товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля є основними документами на перевезення вантажів.

Товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їхнього переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи (пункт 1 Правил).

При оформленні товарно-транспортних накладних необхідно дотримуватися загальних вимог щодо змісту первинних документів. Такі вимоги містяться у пункті 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 та частині 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

На підтвердження реальності транспортування товару, представником позивача було долучено до матеріалів справи товарно-транспортні накладні, ліцензію №509361 автоперевізника - ФОП ОСОБА_1 на право останнього здійснювати внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами (дата видачі ліцензії 23.02.2010, строк дії - необмежений), свідоцтва про допущення транспортних засобів до перевезення визначених небезпечних вантажів, свідоцтва про підготовку водіїв транспортних засобів, що перевозять небезпечні вантажі на ім'я ОСОБА_2, ОСОБА_3, трудові договори між працівником і фізичною особою від 01.02.2005 та 04.05.2010, договір про надання послуг стоянки №01/01-1 від 31.12.2009, свідоцтво про право власності на нерухоме майно (газозаправну станцію), паспорти посудин, що працюють під тиском, висновки експертиз за результатами експертного обстеження посудини, посвідчення якості виготовленої посудини, висновок про результати експертного обстеження автоцистерни, акт контролю газорозподільного лічильного механізму, наказ про прийняття на роботу водія.

Доказом реальності передачі товару є також складені ТОВ "Техбізнесгруп" та ТОВ "Оілгаз інвест" акти здачі-приймання паливно-мастильних матеріалів по договору №1Т/10 від 28.01.2010 (копії актів наявні в матеріалах справи), відповідно до яких ТОВ "Техбізнесгруп" передав, а ТОВ "Оілгаз інвест" прийняв товар: газ зріджений СПБТ в загальній кількості 76,24 тн.

В ході господарських операцій з придбання у ТОВ "Техбізнесгруп" товару, позивачу також надані паспорти відповідності на вказаний товар №758, №891, №858 та №784. Як вбачається зі змісту вказаних документів (паспортів), вони були видані ЗАТ ТФПНК "Укртатнафта".

З матеріалів справи вбачається , що 01.12.2009 між ПАТ ТФПНК "Укртатнафта" та ТОВ "Техбізнесгруп" був укладений договір поставки нафтопродуктів, зокрема газу вуглеводного зрідженого паливного для комунально-побутового споживання марки СПБТ та марки БТ. На виконання умов даного договору, ПАТ ТФПНК "Укртатнафта" протягом червня-липня 2010 року поставляло ТОВ "Техбізнесгруп" газ вуглеводний зріджений паливний для комунально-побутового споживання марки СПБТ та марки БТ. В підтвердження здійснення поставок вказаного вище газу, ПАТ ТФПНК "Укртатнафта" надані копії видаткових накладних, довіреностей на отримання товару, рахунків-фактур, податкових накладних.

Вказані документи свідчать про наявність у останнього реального товару (газу вуглеводного зрідженого паливного для комунально-побутового споживання), який у подальшому був реалізований ТОВ "Оілгаз інвест".

ТОВ "Техбізнесгруп" позивачу надано копії видаткових та податкових накладних, на підтвердження придбання відповідного об'єму газу зрідженого марки СПБТ у ПП "Гезоілсинтез", який реалізовувався на адресу ТОВ "Оілгаз інвест" 02.06.2010, 17.06.2010 та 02.07.2010.

Відповідно до пункту 2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.1996 № 99 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 12.06.1996 за № 293/1318, сировина, матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива, інструмент, товари, основні засоби та інші товарно-матеріальні цінності, а також нематеріальні активи, грошові документи і цінні папери відпускаються покупцям або передаються безплатно тільки за довіреністю одержувачів.

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації видачі довіреностей судом встановлено, що придбаний позивачем товар, а саме - газ зріджений СПБТ, отримувався уповноваженою особою ТОВ "Оілгаз інвест" Наконечною О.П. на підставі довіреностей №534 від 02.06.2010, № 563 від 17.06.2010 та №548 від 02.07.2010, підписи якої маються також у видаткових накладних.

Зберігання отриманого газу підтверджується свідоцтвом на право власності на нерухоме майно - газозаправної станції (а.с.90).

З матеріалів справи вбачається, що в подальшому позивач використовував придбаний товар у своїй господарській діяльності, а саме, в подальшому даний товар був реалізований ПП "Ажур - М", ПП "Фірма "Юкон", ПП "Є.В.А", ПП "Фавтранс", ПП "Фінансова компанія "Поло", ПП "Торгбудова". Факт реалізації товару вказаним підприємствам підтверджується наявними у матеріалах справи документами, а саме, договорами поставки нафтопродуктів, актами здачі-приймання товару, видатковими накладними, податковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками-фактурами, довіреностями, банківськими виписками, оборотно-сальдовими відомостями по рахунку: 361 "Контрагенти" за червень та липень 2010 року. уповноваженою

При цьому, сам податковий орган не заперечує підтвердження господарських операцій первинною фінінансово-господарською документацією.

Тобто , з наведеного вбачається ,що всі господарські операції ТОВ «Юнітоп» з ПП «Румеб» проведені в бухгалтерському та податковому обліку, з якого вбачається реальне придбання активів та розрахунки з постачальником таких активів, таким чином податковий кредит правомірно відображено в податкових деклараціях з ПДВ.

Посилання податкового органу в акті перевірки на той факт, що 14.07.2010 ТОВ "Техбізнесгруп" було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість на підставі підпункту "в" пункту 9.8 статті 9 Закону №168/97-ВР, як на обставину, що позбавляє позивача права на віднесення відповідних сум до складу податкового кредиту червня-липня 2010 року, судом не приймається до уваги, оскільки анулювання свідоцтва відбулося пізніше, ніж здійснювалися господарські операції між позивачем та ТОВ "Техбізнесгруп" (дата останньої господарської операції - 02.07.2010).

Щодо посилань податкового органу на те, що ТОВ "Техбізнесгруп" не подавало до органів державної податкової служби декларації з податку на додану вартість за червень, липень 2010 року та не включило до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість суму податку на додану вартість з реалізованих в червні та липні 2010 року паливно-мастильних матеріалів згідно договору №ІТ/10 від 28.01.2010, у зв'язку з чим не можливо підтвердити податковий кредит позивача за червень та липень 2010 року у розмірі 67322,00 грн по взаємовідносинах з ТОВ "Техбізнесгруп", а також з приводу висновку податкового органу про те, що законодавством чітко передбачено, що однією з обов'язкових підстав включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість є сплата цих сум до бюджету, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 1.3 ст. 1 Закону № 168/97 -ВР платник податку - особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пп. "а", "в", "г", "д" п. 10.1 ст. 10, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (п. 10.2 ст. 10 Закону № 168/97 -ВР).

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця.

Стаття 19 Конституції встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладення штрафних санкцій.

Однак факт порушення контрагентами-постачальниками позивача своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з державного бюджету, якщо податковий орган доведе, зокрема, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з податковою вигодою, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань.

Колегія суддів зазначає, що відповідачем не було доведено, що на час здійснення господарських операцій позивачу мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент.

Крім того, сукупний аналіз вищезазначених норм Закону про ПДВ свідчить про те, що право на податковий кредит виникає у платника податків лише після одержання податкової накладної, оскільки це єдиний документ первинного бухгалтерського та податкового обліку, що містить у собі суму ПДВ, яку можливо відобразити в податкових деклараціях з ПДВ.

Тобто, колегія суддів зазначає, що позивач виконав усі необхідні умови, передбачені Законом №168/97-ВР, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту та в його діях не має порушень пп. 7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідач відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України правомірність винесеного податкового повідомлення - рішення належним чином в суді не довів , у зв'язку з чим податкове повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ від 19.08.2011 №0006762301/2657 не відповідає вимогам чинного законодавства та підлягає скасуванню, а позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів зазначає , що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не впливають на правомірність прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду , переглянувши судове рішення в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, вважає , що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови були повно з'ясовані обставини, що мають значення для справи, постанова прийнята з дотриманням норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 197, 198, 200, п. 1 ч. 1 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Кременчуцької ОДПІ у Полтавській області залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 28.10.2011р. по справі № 2а-1670/7301/11 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя (підпис)Подобайло З.Г. Судді (підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Григоров А.М. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Подобайло З.Г.