Ухвала

від 28.02.2012 по справі 0670/3588/11

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1-й інстанції: Липа В.А.

Суддя-доповідач:Малахова Н.М.

УХВАЛА

іменем України

"28" лютого 2012 р. Справа № 0670/3588/11

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегіі:

головуючого судді Малахової Н.М.

суддів: Жизневської А.В.

Котік Т.С.,

при секретарі Лабунській Ю.В. ,

за участю представників сторін

розглянувши апеляційну скаргу Коростенської об"єднаної державної податкової інпекції Житомирської області на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від "09" грудня 2011 р. у справі за позовом Приватного підприємця ОСОБА_5 до Коростенської об"єднаної державної податкової інпекції Житомирської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 09.12.2011 року позов задоволено. Скасовано податкові повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції від 23 березня 2011 року за № 0000121702 та № 0000111702.

В апеляційній скарзі Коростенська об"єднана державна податкова інспекція, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить скасувати вказану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволені позову.

Колегія суддів, вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 як фізична особа-підприємець зареєстрований виконавчим комітетом Коростенської міської ради 17.09.2008 р. та як платник податків перебуває на податковому обліку в Коростенській об"єднаній державній податковій інспекції.

Відповідно до свідоцтва № НОМЕР_1 від 29.10.2008 р. являється платником податку на додану вартість з 29.10.2008 р..

Відповідачем проведено виїзну документальну перевірку приватного підприємця ОСОБА_5 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р., за результатами якої складено акт № 125/229/17-02/НОМЕР_2 від 14.03.2011 р., яким встановлено наступні порушення:

- ст.13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" від 26.12.92 р. № 13-92 (із змінами та доповненнями), п.19.1 ст.1 Закону України „Про податок з доходів фізичних осіб", в результаті чого: платником занижено податок з доходів фізичних осіб - СГД на суму 115391,10 грн., в т.ч. в 2009 р. - 42502,64 грн., в 2010 р. -73428,45 грн.;

- пп.7.2.3 п.7.2, пп.7.4.4, пп.7.4.5 п.7.4. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97- ВР (зі змінами та доповненнями), в результаті чого: платником занижено податок на додану вартість на суму 82350,00 грн., в тому числі: в жовтні 2009 р. на 4860,00 грн., в листопаді 2009 р. на 50605,00 грн., в липні 2010 р. на 26885,00 грн.

23.03.2011 р. на підставі вказаного акту були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- № 0000111702, яким збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у

сумі 82350,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у сумі 20587,50 грн.;

- № 0000121702, яким збільшено грошове зобов'язання по податку з доходів фізичних

осіб у сумі 115931,10 грн.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновків про те, що висновки акту перевірки ґрунтуються на припущеннях податкового органу і не обґрунтовуються належними та допустимими доказами. Факт використання придбаних товарно-матеріальних цінностей підтверджений первинними документами, що засвідчують факт їх реалізації кінцевому споживачу та отримання прибутку за наслідками зазначених господарських операцій, що виключає наявність у позивача грошових зобов"язань з податку на додану вартість, а відсутність заборгованості з податку на доходи фізичних осіб підтверджується використанням в господарській діяльності товарно-матеріальних цінностей, послуг з перевезення та транспортних послуг.

Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, оскільки вони ґрунтуються на приписах чинного законодавства.

Що стосується податкового повідомлення-рішення № 0000111702 від 23.03.2011 р.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997 р. № 168/97-ВР, із змінами і доповненнями (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) (далі - Закону), податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з п.п.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об'єктом оподаткування згідно зі ст.3 цього Закону або звільняються від оподаткування згідно зі ст.5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання виготовлення, будівництва, спорудження).

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Посадовими особами контролюючого органу зазначено, що перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 01.10.2009 р. по 31.12.2010 р. встановлено його завищення на загальну суму 81907,00 грн., в жовтні 2009 р. на 4417,0 грн.; в листопаді 2009 р. на 50605,0 грн.; в липні 2010 р. на 26885,0 грн. та встановлено порушення п.п.7.2.3. п.7.2, пп.7.4.5 п..7.4 ст.7 Закону позивачем до складу податкового кредиту безпідставно включено суму податку на додану вартість по податкових накладних від Т0В "Транс Агентство Метал" в розмірі 24964,99 грн. та ТОВ Металтехноіндустрія" в розмірі 1920,00 грн.

В ході судового розгляду встановлено, що позивач мав господарські взаємовідносини з ТОВ "Монстан" та ПП "ОСОБА_5.

За наслідками укладених господарських операцій з вказаними контраагентами позивачем отримані належним чином оформлені податкові накладні, видаткові накладні, акти виконаних робіт, проведено розрахунки.

Відповідачем не спростовано відповідність податкових накладних вимогам закону та реальність здійснення господарських операцій між вказаними суб'єктами, на підставі яких визначено суми податкового кредиту позивача.

Щодо висновку податкового органу про завищення позивачем податкового кредиту в декларації з податку на додану вартість за липень 2010 р. на 24964, 99 грн., то останній спростовується копіями первинних документів, щодо взаємовідносин з ТОВ "Транс Агентство Метал", а саме: договором купівлі-продажу, видатковою накладною, податковою накладною, товарно-транспортними накладними, квитанціями до прибуткового касового ордеру, щодо проведення розрахунків за поставлений товар, документами по реалізації придбаних у ТОВ "Транс Агентство Метал" товарно-матеріальних цінностей кінцевим споживачам, що засвідчують факт їх використання у власній господарській діяльності.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0000121702 від 23.03.2011 р.

Підставами для визначення позивачу податкового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб стало завищення суми валових витрат на 772873,91 грн., а саме: до складу валових витрат включені витрати за придбані транспортні послуги в IV кварталі 2009 р. у ПП „ОСОБА_5" на суму 22083,35 грн., ТОВ "Монстан" на суму 253027,55 грн. та витрати по наданню послуг у вигляді перевезення за маршрутом Коростень-Кривий Ріг ПП ОСОБА_6 на суму 8240,00 грн., витрати на транспортування товару в 2010 році ПП ОСОБА_7 на суму 489523,00 грн., а саме: в січні 2010 р. -98900,00 грн., в лютому 2010 р. - 181700,00 грн., в березні 2010 р. - 208923,00 грн.

Висновок податкового органу про наявність порушень обґрунтований посиланням на порушення позивачем вимог пп.п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Судом першої інстанції правильно встановлено відсутність у позивача грошових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб, оскільки згідно приписів п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" , не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

На підтвердження взаємовідносин із ПП "ОСОБА_5", ТОВ "Монстан", ПП ОСОБА_8, ПП ОСОБА_7, ПП ОСОБА_5 надані договори, акти виконаних робіт (наданих послуг), докази проведення розрахунків, товарно-транспортні накладні, які є первинними в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в

Україні" дають підстави вважати, що отримані товарно-матеріальні цінності, послуги перевезення та транспортні послуги безпосередньо пов'язані із здійсненням позивачем господарської діяльності.

Отже, висновок працівників податкового органу, що зазначена сума валових витрат у розмірі 772873,91 грн. не підтверджена відповідними розрахунковими, платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення податкового обліку є необґрунтованим та спростовується дослідженими доказами.

Постанова суду першої інстанції прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Коростенської об"єднаної державної податкової інпекції Житомирської області залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Н.М. Малахова

судді: А.В. Жизневська Т.С. Котік

Повний текст ухвали суду виготовлено 01.03.2012 року

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу Приватний підприємець ОСОБА_5 АДРЕСА_1

3- відповідачу Коростенська об"єднана державна податкова інпекція Житомирської області вул.Коротуна, 3,Коростень,Коростенський район, Житомирська область,11500