Рішення

від 03.05.2012 по справі 3/5014/650/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.05.12 Справа № 3/5014/650/2012

За позовом Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Стаханов Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліпроеп», м. Стаханов Луганської області

про стягнення 120 000 грн. 00 коп.

суддя Секірський А.В.

в присутності представників сторін:

від позивача -фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (паспорт НОМЕР_2, виданий Стахановським МВ УМВС України в Луганській області 03.04.1997);

від відповідача -не прибув ,

в с т а н о в и в:

Суть спору: 15.03.2012 фізична особа -підприємець ОСОБА_1 (далі -Позивач) звернувся з позовом до ТОВ «Ліпроеп»(далі -Відповідач) про стягнення боргу за усним договором про зворотно -фінансову допомогу від 12.11.2010 в розмірі 120 000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 12.11.2010 сторонами було укладено усний договір про зворотно -фінансову допомогу, згідно умов якого позивачем 12.11.2010 у готівковій формі було надано відповідачеві грошові кошти у розмірі 120 000,00 грн., що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордеру від 21.11.2011. 23.01.2012 позивачем на адресу відповідача був направлений лист -вимога, в якому позивач вимагає виконати відповідачем умови договору, проте до теперішнього часу борг не повернуто.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не прибув, причини неявки суду не повідомив, про час та місце судового розгляду справи повідомлений належним чином.

Відзив на позовну заяву та інші витребувані судом матеріали відповідачем не надані, тому на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними матеріалами.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, вислухавши пояснення позивача, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність їх задоволення в повному обсязі з таких підстав.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 4 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

На підставі ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З тексту позовної заяви та пояснень позивача вбачається, що між сторонами було укладено усний договір зворотно -фінансової допомоги від 12.11.2010, згідно якого позивач позичив відповідачеві 120 000,00 грн.

Згідно квитанції до прибуткового касового ордеру №б/н від 12.11.2010 відповідачем прийнято від позивача 120 000,00 грн., як підставу зазначено «займ»(мовою оригіналу) (а.с.7).

23.01.2012 позивачем відповідачеві було направлено лист -вимогу, яким вимагалося повернути 120 000,00 грн. згідно прибутково -касового ордеру на підставі усної домовленості від 23.12.2010 (а.с.8), проте відповіді на цей лист надано не було і суму позики також не повернуто.

Крім того, в ході судового розгляду справи позивачем було надано письмовий договір № 23 від 01.12.2010 зворотно-фінансової допомоги, проте суд не приймає даний договір як доказ дотримання сторонами при укладенні угоди обов'язкової письмової форми, оскільки, по-перше, він підписаний 01.12.2010, а грошові кошти згідно зазначеної вище квитанції передані відповідачеві 12.11.2010, тобто до укладення договору № 23, і по-друге, стягнення боргу за цим договором є предметом розгляду у іншій справі, що розглядається в порядку господарського судочинства (справа №8/5014/652/2012 в провадженні господарського суду Луганської області).

Договір зворотно -фінансової допомоги, укладений сторонами в усній формі, згідно якого позикодавець (позивач) передав у власність позичальникові (відповідачеві) грошові кошти, а позичальник зобов'язаний повернути їх позикодавцеві, по суті є договором позики, тому щодо форми, змісту та умов такого договору застосовуються за аналогією закону (ч.1 ст.8 Цивільного кодексу України) положення параграфу 1 «Позика»глави 71 «Позика. Кредит. Банківський вклад»Цивільного кодексу України.

Статтею 205 Цивільного кодексу України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Відповідно до ч.1 ст.207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до ст.1046, ст.1047 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Згідно ст.1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором.

Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Аналіз зазначених норм законодавства дає підстави зробити висновок, про те, що договір позики між сторонами мав бути укладений в письмовій формі.

Проте не дотримання сторонами письмової форми договору позики не тягне за собою таких правових наслідків як недійсність вчиненого правочину.

Договір позики вважається укладеним з моменту передання грошової суми або речі.

На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

В даному випадку позивачем суду надана квитанція до прибуткового касового ордеру від 12.11.2010, оригінал якої оглянуто в судовому засіданні, яку суд розцінює як підтвердження укладення договору позики (зворотно -фінансової допомоги) сторонами.

Тобто відповідач прийняв передані позивачем грошові кошти у сумі 120 000,00 грн. як позику і своїми діями фактично підтвердив наявність усної домовленості між сторонами.

Згідно ч.2 ст.530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

23.01.2012 позивачем відповідачеві було направлено лист -вимогу, яким вимагалося повернути 120 000,00 грн. згідно прибутково -касового ордеру на підставі усної домовленості від 23.12.2010 (а.с.8), проте відповіді на цей лист надано не було і суму позики також не повернуто.

Вищезазначений лист згідно ст. 530 Цивільного кодексу України є пред'явленням вимоги відповідачу виконати зобов'язання щодо повернення отриманої ним згідно квитанції до прибуткового касового ордеру від 12.11.2010 у семиденний строк з моменту отримання вимоги.

Відповідач у встановлений термін не повернув суму позики в розмірі 120 000,00 грн.

З огляду на наведене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі з віднесенням на відповідача судових витрат у справі на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. Вказані судові витрати підлягають стягненню з відповідача в доход Державного бюджету України, оскільки заявник звільнений від їх сплати у встановленому законом порядку.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліпроеп», Луганська область, м. Стаханов, вул. Крайня, 1, код ЄДРПОУ 33853153, на користь Фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, суму позики в сумі 120000,00 (сто двадцять тисяч грн. 00 коп.), видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ліпроеп», Луганська область, м. Стаханов, вул. Крайня, 1, код ЄДРПОУ 33853153, на користь Державного бюджету України на рахунок 31214206783006, одержувач - УДКСУ у м. Луганську, банк отримувача -ГУДКСУ у Луганській області, МФО 804013, ОКПО 37991503, код класифікації доходів 22030001, символ звітності банку -206, призначення платежу -«судовий збір»(Державна судова адміністрація України, 050), витрати зі сплати судового збору в сумі 2400,00 грн. (дві тисячі чотириста грн. 00 коп.), видати наказ Стахановській міжрайонній державній податковій інспекції Луганської області Державної податкової служби України після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дата складання повного рішення -08.05.2012.

Суддя А.В. Секірський