Рішення

від 03.05.2012 по справі 5017/449/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"03" травня 2012 р.Справа № 5017/449/2012

за позовом Приватного підприємства "ІНФОЗЕМСЕРВІС"

до відповідача Державного підприємства "Дослідне господарство "ЮЖНИЙ" Одеського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України

про стягнення 42979,15грн.

Суддя Гут С.Ф.

В судовому засіданні приймали участь:

Від позивача: Бурик А.В., директор;

Від відповідача: ОСОБА_2, довіреність від 10.11.11р.;

СУТЬ СПОРУ: Позивач, Приватне підприємство "ІНФОЗЕМСЕРВІС", звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до відповідача Державного підприємства "Дослідне господарство "ЮЖНИЙ" Одеського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України про стягнення заборгованості у розмірі 42449,62грн., а саме: основного боргу у розмірі 33118грн., пені нарахованої в термін до 28.12.11р. у розмірі 5548,64грн., пені нарахованої в термін з 28.12.11р. у розмірі 1324,72грн., штрафу 7% вартості у розмірі 2458,26грн.

Поряд з цим, 14.02.12р. від позивача надійшла заява(вх.№4787/2012 від 14.02.12р.), згідно якої просить суд відстрочити термін подання доказів про сплату судового збору до дати на яку буде призначено справу до розгляду в засідання господарського суду.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 15.02.12р. порушено провадження у справі №5017/449/2012, заяву Приватного підприємства "ІНФОЗЕМСЕРВІС"(вх.№4787/2012 від 14.02.12р.) про надання відстрочки сплати судового збору -задоволено, відстрочено сплату судового збору з наданням Приватному підприємству "ІНФОЗЕМСЕРВІС" строку на сплату судового збору до 01.03.2012р.

01.03.12р. позивач подав у судовому засіданні заяву(вх.№6666/2012 від 01.03.12р.), згідно якої просить суд залучити до матеріалів справи платіжне доручення №3 від 28.02.12р. на суму 1609,50грн., у якості доказу про сплату судового збору.

Судом заява розглянута та задоволена, та залучено до матеріалів справи надане платіжне доручення.

27.03.12р. позивач подав заяву(вх.№9117/2012 від 27.03.12р.), згідно якої просить суд залучити до матеріалів справи докази отримання відповідачем акту виконаних робіт від 26.06.11р., копії отриманих претензійних телеграм.

Судом заява розглянута та задоволена, та залучено до матеріалів справи надані документи.

За клопотанням позивача, ухвалою господарського суду Одеської області від 12.04.12р. строк вирішення спору по справі №5017/449/2012 було продовжено до 29.04.2012р., в порядку ст.69 ГПК України.

Відповідач вважає позовні вимоги безпідставними та необґрунтованими, а доводи, які викладені в позовній заяві, не в повному обсязі відповідають дійсності, з підстав які викладені у відзивах на позов(вх.№8615/2012 від 21.03.12р.; вх.№8816/2012 від 23.03.12р.). В обґрунтування відзивів відповідач зазначає про те, що перед підписанням договору сторони погодились, що розрахунок за виконанні роботи буде здійснено у натуральній формі, що було зафіксовано у п.5.3 договору. Тобто, підписуючи договір, кожна зі сторін була впевнена у тому, що розрахунок за виконанні роботи буде здійснюватись саме сільськогосподарською продукцією, а не грошима (що було вигідно, як Позивачу, так и Відповідачу), та вже після збору відповідного врожаю 2011р. Саме тому : договором не були передбачені остаточні строки, у відповідності до яких Відповідач повинен був розрахуватися за виконанні роботі. Крім того, сторони домовились, що замість акту виконаних робіт (про який йшлося у п.5.4 Договору та який «прив'язував»Відповідача до конкретної дати розрахунку), загальна сума виконаних робіт буде зафіксована у податковій накладній, яку обидві сторони потім погодили та підписали. Але в кінці червня та на початку липня 2011 р. на території Одеської області, у т.ч. на землях ДП ДГ "ЮЖНИЙ", у зв'язку з проходженням активних холодних фронтів, спостерігалися сильні зливні дощі у супроводі шквального вітру. Внаслідок сильних злив зі шквальним вітром 25-27 червня та 6 липня 2011р. на площах ДП ДГ "ЮЖНИЙ" повністю загинули посіви: гороху - на площі 30га, озимого ячменю - на площі 60га, гірчиці на площі - 47га, ярового ячменю - на площі 10га, озимої пшениці - на площі 307га, а всього на загальній площі 454га, що підтверджується актами на списання від 01 та 08 липня 2011р. Своїм висновком №1727/05-4 від 04.08.2011р. Торгово-Промислова Палата України визнала вищезазначені погодні умови, що спричинили загибель с/г культур на площах ДП ДГ "ЮЖНИЙ", такими, що є форс-мажорними обставинами. Ці форс-мажорні обставини, суттєво відобразилося на фінансовому стані Відповідача, оскільки саме через них відповідач зазнав значних збитків, зокрема: прямі (знищення посівів у повному обсязі) - на загальну суму 462209грн.; збитки від непроданого врожаю (неодержані доходи) - на загальну суму 1864645грн.; збитки від недобору зібраного врожаю (менша кількість в порівнянні з минулими роками, тобто - неодержані доходи) - на загальну суму 322163грн.; збитки від проданого врожаю збіжжя не як елітного, а як фуражного (неодержані доходи) - 242125грн., на загальну суму 2891142грн. Відповідно до п. 6.1. договору, відповідач про зазначені форс-мажорні обставини негайно ж повідомив позивача в телефонному режимі, що не є порушенням умов договору, оскільки в ньому не прописано те, яким саме чином Сторони зобов'язані попередити один одного про настання форс-мажорних обставин. В телефонному режимі була досягнута домовленість щодо того, що, враховуючи свій фінансовий стан, відповідач, по можливості, буде перераховувати позивачу грошу у сумі 1000-2000грн. Крім того, сторони домовились про те, що остаточний розрахунок буде здійснено (або с/г продукцією, або грошима) вже після збору та продажу нового врожаю, тобто до кінця вересня 2012р. Тобто за виконані роботи за вказаним договором, відповідач, у відповідності до досягнутої домовленості з позивачем, має до 30.09.12р. сплатити позивачу ще 31118грн., що безумовно буде зроблене. Тому враховуючи, що строк виконання відповідачем своїх зобов'язань за вищезазначеним договором спливає лише 30.09.2012 р., просить суд відмовити позивачу в задоволені позовних вимог.

24.04.12р. позивач подав письмові заперечення на відзив відповідача(вх.№12663/2012 від 24.04.12р.), згідно яких просить суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В запереченнях зазначає, що безпідставні ствердження представника відповідача від сторони позивача, що підписуючи цей договір, кожна із сторін була впевнена у тому, що розрахунок за виконанні роботи буде здійснюватися саме сільськогосподарською продукцією, а не грошима. Звертає увагу, що перед підписанням договору про надання послуг, була чітка домовленість про проведення остаточного розрахунку протягом місяця після проведення обробітки полів. Тому пунктом 5.4. було визначений остаточній розрахунок повинен бути проведений протягом одного місяця після підписання акту виконаних робіт. Ніяким чином, не було акценту на розрахунок в натуральній формі. Пунктом 5.3 припускалося, що оплата вартості виконаних робіт може бути здійснена в натуральній формі, але при підписанні додаткової угоди, яких не було, не має і мови ні про які додаткові угоди не йшло. Навіть і пропозицій з боку керівництва ДП ДГ "ЮЖНИЙ" не пропонувалося для укладення додаткової угоди. Має місце той факт, що, у зв'язку з відстанню, вважали за можливе підписання актів виконаних робіт через надсилання рекомендованих листів. Що є належним чином оформлення та отримання документів. Тому, в пакет цінного листа було вкладено акт виконаних робіт, договір, рахунок-фактура. податкова накладна. Кредиторсько-дебіторські зобов'язання (дата виникнення податкових зобов'язань) сторона відповідача на себе прийняла датою оформлення документу, що підтверджує факт поставки послуг платником податку, а це є тільки акт виконаних робіт, бо грошових коштів на розрахунковий рахунок не надходило, який відповідачем прихований, бо в ньому чітко зазначено, остаточний розрахунок в розмірі 35118грн здійснюється не пізніше 23.07.2011р. Дата надання податкової накладної визначає дату підписання акту виконаних робіт. Тому, ніяким чином не домовлялися та не могли домовлятися сторони, що замість акту виконаних робіт, як стверджує представник відповідача, податкова накладною буде фіксуватися загальна сума за виконані роботи. Акт виконаних робіт не замінюється податковою накладною. Крім того, якщо розрахунок передбачає декілька платежів, податкові накладні видаються окремо на кожну суму. В порядку виконання п. 5.4 остаточний розрахунок здійснюється в термін один місяць з дня підписання акту виконаних робіт, а саме, 09.07.2011р. Чинним законодавством передбачається надання часу на поштові перекази. Вважаємо датою підписання акту виконаних робіт день отримання належним чином відповідачем цінного листа з вкладеними в нього акту виконаних робіт, податкової накладної, тобто 23.06.2011р. 23.07.2011р. - це сплив строку на остаточний розрахунок за надані послуги. Вважаємо, що ДП ДГ "ЮЖНИЙ" НААН України порушили строки виконання господарських зобов'язань. Пунктом 6.1 договору встановлюється строк виконання робіт, а саме в термін з 02.06.2011р. до 06.06.2011р., тобто настання форс-мажорних обставин в термін виконання обробітку сільськогосподарських полів. Погодні умови можуть зупинити хід проведення обробітку полів, а терміни на обробітку дуже стислі, як і сам сільськогосподарський сезон. Ні про які форс-мажорні обставини сторона відповідача ні в який період не сповіщала позивача, ніякими угодами не підтверджується домовленість про перерахування грошових коштів у розмірі 1000-2000грн. і тим більш про домовленості остаточного розрахунку після збору врожаю 2012 року, тобто до кінця вересня 2012р.

24.04.12р. позивач подав заяву про збільшення розміру позовних вимог(вх.№12670/2012 від 24.04.12р.), згідно якої зазначає, що 07.02.2011р. відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача частину суми боргу в розмірі 2000грн. Однак позивач вже в п'яте змушений приїжджати до Одеси для вирішення порушеного питання. Це є додаткові витрати на квитки, добові, проживання. Вартість квитка Київ - Одеса коштує 170грн. В одну сторону любим видом транспорту (хоч поїздом, хоч маршруткою).Станом на 12.04.2012р. з цих підстав позивач несе додатково витратив вже 1610грн., а саме щоразово вартість проїзду 340грн. і дорівнює за чотири рази 1360грн., добові за чотири дні по 30грн. дорівнює 120грн., вартість проживання в готелю -160грн. Таким чином, станом на день подання заяви про збільшення розміру позовних вимог: сума основного боргу становить -31118грн.; сума нарахованої пені в термін з 23.07.2011р. до 28.12.2011р. становить 5548,17грн.; сума нарахованої пені в термін з 28.12.2011р. до 07.02.2012р. становить 1324,72грн.; штраф у розмірі 7% за прострочення понад 30-ти днів становить 2458,26грн., а також відряджувальні: 340грн. х 5діб + 30грн. х 5діб + 160грн. готель = 2010грн. з урахуванням участі в суді апеляційної інстанції = 370грн., та вартості послуг зв'язку, телеграм = 150грн., що разом дорівнює 42979,15грн.

24.04.12р. позивач подав клопотання (вх.№1266/2012 від 24.04.12р.) про залучення до матеріалів справи додаткових доказів.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи надані документи.

03.05.12р. позивач подав заяву(вх.№13406/2012 від 03.05.12р.), згідно якої просить суд залучити до матеріалів справи докази перерахування судового збору до державного бюджету України.

Судом заява розглянута та задоволена, та залучено до матеріалів справи надані докази.

03.05.12р. відповідач подав клопотання(вх.№13404/2012 від 03.05.12р.), згідно якої просить суд залучити до матеріалів справи копію постанови ОАГС по справі №8/17-4303-2011 від 01.03.12р., яка набрала законної сили, в якості практики з питання застосування висновку Торгово-Промислової Палати України в частині відмови від нарахування штрафних санкцій.

Судом клопотання розглянуто та задоволено, та залучено до матеріалів справи копію постанови ОАГС.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив .

30.05.2011р. між Державним підприємством "Дослідне господарство "ЮЖНИЙ" Одеського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (Замовник) та Приватним підприємством "ІНФОЗЕМСЕРВІС"(Виконавець), було укладено договір №05/30.1.2011 про надання послуг, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець зобов'язується виконати повний комплекс послуг по наданню допомоги у рослинництві, а Замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх.

Відповідно до п.5.3. договору, за взаємною згодою сторін, оплата виконаних робіт може бути проведена Виконавцю у натуральній формі сільськогосподарською продукцією, про що повинно бути підписано додатковою угодою. В такому випадку доставка до елеватора сільськогосподарської продукції проводиться за рахунок Замовника.

Згідно п.5.4. договору, кінцевий розрахунок повинен бути проведений на протязі місяця після підписання акта виконаних робіт.

Пункт 6.1. договору визначено, що Виконавець зобов'язується приступити до роботи у строк з 02.06.11р. по 06.06.11р. за умови сприятливих погодних (метеорологічних) факторів для виконання даного виду робіт. Екстремальні погодні умови, пожари та інш.(„Форс-мажор") передбачають автоматичне продовження строку виконання зобов'язань на весь період їх дії та ліквідації наслідків. Про настання форс-мажорних подій сторони зобов'язані проінформувати один одного негайно.

У випадку порушення умов даного договору, винна сторона відшкодовує нанесені цим збитки, у тому числі втрачену вигоду, в порядку, передбаченому діючим законодавством.(п.10.1. договору).

25.12.11р. позивач звернувся до відповідача телеграмою з проханням погасити заборгованість за надані послуги у розмірі 35118грн. в термін не пізніше 27.12.11р.

28.12.11р. на розрахунковий рахунок позивача від відповідача надійшла сума у розмірі 2000грн.

30.12.11. позивач знов звернувся до відповідача телеграмою з клопотанням про сплату суми боргу за надані послуги, але відповідач не реагує на телеграми, та ухиляється від погашення заборгованості.

07.02.11р. на розрахунковий рахунок позивача від відповідача надійшла сума у розмірі 2000грн.

В підтвердження виконання зобов'язань за договором №05/30.1.2011 про надання послуг від 30.05.2011р. позивач надав суду податкову накладну, яку обидві сторони визнали як дебіторсько-кредиторські зобов'язання, сума сплати за надані послуги становить 35118грн., яку відповідач повинен був перерахувати на розрахунковий рахунок позивача, але не перерахував.

В порушення умов зазначеного договору, відповідачем оплата за надані послуги не проведена у повному обсязі, у зв'язку з чим, неоплаченими залишись послуги на суму 31118грн.

Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з позовною заявою та уточненням до неї, та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 42979,15грн., а саме: основний борг у розмірі 31118грн., пеню нараховану в термін з 23.07.11р. до 28.12.11р. у розмірі 5548,64грн., пеню нараховану в термін з 28.12.11р. до 07.02.12р. у розмірі 1324,72грн., штраф у розмірі 7% за прострочення понад 30-ти днів у розмірі 2458,26грн., а також додаткові витрати, а саме: відряджувальні у розмірі 2010грн. з урахуванням участі в суді апеляційної інстанції у розмірі 370грн., та вартості послуг зв'язку, телеграм у розмірі 150грн.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд дійшов наступних висновків.

В частині 1 статті 901 Цивільного кодексу України зазначається, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст.175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, а саме: цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших право чинів.

Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Він може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ст.ст.202, 205 Цивільного кодексу України).

Згідно з ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання виникають із господарських договорів.

Ст. 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1, 7 ст.193).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін), що визначено в ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно ст.218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Ст.220 Господарського кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання господарського зобов'язання, відповідає перед кредитором (кредиторами) за збитки, завдані простроченням, і за неможливість виконання, що випадково виникла після прострочення.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч.2.ст231 Господарського кодексу України у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення умов зобов'язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг); за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

У відповідності до ст.234 Господарського кодексу України сплата штрафних санкцій за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання не звільняє боржника від виконання зобов'язання в натурі, крім випадків, передбачених у частині третій статті 193 цього Кодексу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

Так, судом встановлено наявність проведення позивачем комплекних послуг з допомоги у рослинництві, невиконання відповідачем умов договору №05/30.1.2011 про надання послуг від 30.05.2011р., а саме непроведення оплати за послуги, які були виконані Приватним підприємством "ІНФОЗЕМСЕРВІС", у зв'язку з чим позовна вимога позивача щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 31118грн. є обґрунтованою та підлягає судом задоволенню.

Крім того, позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з Державного підприємства "Дослідне господарство "ЮЖНИЙ" Одеського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України пені нарахованої в термін з 23.07.11р. до 28.12.11р. у розмірі 5548,64грн., пені нарахованої в термін з 28.12.11р. до 07.02.12р. у розмірі 1324,72грн., та штрафу у розмірі 7% від вартості за прострочення понад 30-ти днів у розмірі 2458,26грн.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочки.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (п.п. 1, 3 ст. 551 Цивільного кодексу України).

Пунктом 1 ст. 547 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин щодо забезпечення зобов'язання вчиняється у письмовій формі.

Нараз, відповідач надав суду Висновок Торгово-промислової палати України від 04.08.11р. за вих.№1727/05-4 про форс-мажорні обставини, в якому встановлено, що внаслідок сильних злив зі шквальним вітром 25-27 червня 2011р. та 6 липня 2011р. на площах ДП ДГ "ЮЖНИЙ" загинули посіви гороху - на площі 30га, озимого ячменю на площі 60га, гірчиці на площі 47га, ярового ячменю на площі 10га, озимої пшениці на площі 307га, що підтверджується актами від 01.07.11р. та 08.07.2011р., погодженими управлінням агропромислового розвитку Біляївської районної державної адміністрації Одеської області та рішенням №10/3 від 22.07.11р. комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій Біляївського району Одеської області. Згідно висновку, за даними гідрометеорологічного центру Чорного і Азовського морів 25-27 червня та 06 липня 2011 року на території Одеської області, у т.ч. на землях Державного підприємства дослідного господарства "ЮЖНИЙ" Біляївського району у зв'язку з проходженням активних холодних фронтів спостерігалися сильні зливові дощі у супроводі шквального вітру. За даними спостережень найближчого поста у смт. Хлібодарське Біляївського району кількість опадів у період 25-27 червня 2011р. становила 103мм або 245% місячної норми, 6 липня 2011 - 27мм або 55% місячної норми, швидкість вітру досягала 15-20м/сек. В даному висновку Торгово-промислова палата України підтвердила, що вищевказані несприятливі погодні умови, що спричинили загибель сільськогосподарських культур на площах Державного підприємства "Дослідне господарство "ЮЖНИЙ" Одеського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України станом на 01.07.11р. та 08.07.11р. є форс-мажорними обставинами.

В інформаційному листі Вищого господарського суду України від 07.04.2008р. за №01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України" зазначено, що згідно з частиною першою статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. При цьому згідно з пунктом 1 частини першої статті 263 ЦК України під непереборною силою розуміється надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Згідно з частиною другою статті 218 ГК України у разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Дослідивши наявні в матеріалах справи документи, суд вбачає підстави для звільнення відповідача від сплати пені та штрафу, оскільки наявна обставина, яка характеризується одночасно як ознакою надзвичайності, так і ознакою невідворотності.

З огляду на викладені обставини, які судом прийняті до уваги, а саме виникнення форс-мажорних обставин, обумовлених несприятливими погодними умовами, що спричинило неврожай сільськогосподарської продукції, від реалізації якої Державне підприємство "Дослідне господарство "ЮЖНИЙ" Одеського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України отримує основний прибуток, суд вважає, що позовні вимоги Приватного підприємства "ІНФОЗЕМСЕРВІС" щодо стягнення з відповідача пені нарахованої в термін з 23.07.11р. до 28.12.11р. у розмірі 5548,64грн., пені нарахованої в термін з 28.12.11р. до 07.02.12р. у розмірі 1324,72грн., та штрафу у розмірі 7% від вартості за прострочення понад 30-ти днів у розмірі 2458,26грн. задоволенню не підлягають.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача додаткові витрати, а саме: відряджувальні у розмірі 2010грн. з урахуванням участі в суді апеляційної інстанції у розмірі 370грн., та вартості послуг зв'язку, телеграм у розмірі 150грн.

Суд дійшов висновку, що у задоволенні додаткових витрат, пов'язаних з розглядом справи, а саме: відряджувальні у розмірі 2010грн. з урахуванням участі в суді апеляційної інстанції у розмірі 370грн., та вартості послуг зв'язку, телеграм у розмірі 150грн. слід відмовити, оскільки витрати учасників судового процесу на відрядження до господарського суду не належать до складу судових витрат, оскільки здійсненні в рамках господарської діяльності підприємства.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом (ст. 43 ГПК України).

Враховуючи вищезазначені обставини справи, уточнені позовні вимоги Приватного підприємства "ІНФОЗЕМСЕРВІС" до відповідача Державного підприємства "Дослідне господарство "ЮЖНИЙ" Одеського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу , у розмірі 31118грн.

Згідно статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України слід стягнути з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог на суму 1165,32грн.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного підприємства "Дослідне господарство "ЮЖНИЙ" Одеського інституту агропромислового виробництва Національної академії аграрних наук України (67668, Одеська область, Біляївський район, с.Великий Дальник, вул.Маяцька, 26, код ЄДРПОУ 05528906) на користь Приватного підприємства "ІНФОЗЕМСЕРВІС" (03186, м. Київ, проспект Повітрофлотський, б.42,кв.70, код ЄДРПОУ 32820572) заборгованість у розмірі 31118(тридцять одну тисячу сто вісімнадцять)грн., витрати по сплаті судового збору на суму 1165(одну тисячу сто шістдесят п'ять)грн.32коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду Одеської області набирає чинності у порядку ст.85 ГПК України.

Наказ видати у порядку ст.116 ГПК України.

Повний текст рішення складено 08.05.2012р.

Суддя Гут С.Ф.