Постанова

від 28.04.2012 по справі 2а/1270/2640/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 квітня 2012 року Справа № 2а/1270/2640/2012

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді: Пляшкової К.О.,

при секретарі: Ворошилі О.Є.,

за участю представників

позивача: ОСОБА_1 (довіреність б/н від 04.04.2012),

відповідача: ОСОБА_2 (довіреність № 3/10 від 02.04.2012),

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, -

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2012 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську, у якому позивач просив:

- визнати протиправними дії відповідача щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.10.2011 по 30.11.2011, за результатами якої складено акт № 187/23-37057419 від 16.02.2012;

- визнати протиправними дії відповідача щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» та контрагентами-постачальниками приватним підприємством «С.Т.К. - Сервіс» та приватним підприємством «М.О.Н.Т.», що викладені в акті № 187/23-37057419 від 16.02.2012 за результатами позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.10.2011 по 30.11.2011.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що при проведенні перевірки ТОВ «НВФ «Іріда» відповідачем вчинені дії, які порушують чинне законодавство України.

Так, у порушення вимог п.79.2 ст.79 ПК України відповідачем позивачу направлено наказ про проведення перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення перевірки тільки 13.02.2012, у той час як вказана перевірка проводилася з 09.02.2012 по 16.02.2012, тобто на четвертий день перевірки.

Крім того, у відповідача, на думку позивача, були відсутні підстави для проведення перевірки позивача, оскільки позивачем на запит № 0018 від 27.01.2012 вчасно було направлено відповідь з відповідним документальним підтвердженням.

Висновки акта перевірки ґрунтуються тільки на порушеннях податкового законодавства контрагентами позивача та третіх осіб, з якими у позивача не було фінансово-господарських відносин. Позивач не може нести відповідальність за невиконання чи не належне виконання обов'язків іншими платниками податків.

Відповідачем при проведенні перевірки не доведено обставин, які підтверджують той факт, що укладаючи спірні договори, сторони діяли з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, порушували публічний порядок, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним, а їхні наміри були спрямовані на ухилення від сплати податків, адже сторони за спірними угодами зареєстровані у встановленому порядку та є платниками податків, а тому висновки відповідача щодо нікчемності укладених правочинів є безпідставними.

На підставі вищевикладеного позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі за вказаним позовом та справу призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року здійснено процесуальне правонаступництво відповідача, замінено Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську на Ленінську міжрайонну державну податкову інспекцію у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби.

У судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі, надав пояснення, аналогічні викладеному у позовній заяві.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував, про що надав письмові заперечення на позов (а.с.38-39 том 1), у яких зазначив, що на запити Ленінської МДПІ у м. Луганську від 13.12.2011 № 63739/7/23-223, від 20.01.2012 № 2361/7/23-223 позивачем не були надані товарно-транспортні накладні що підтверджували б факт транспортування товару від ПП «М.О.Н.Т.» до ТОВ «НВФ «Іріда» за період з 01.10.2011 по 31.10.2011, що свідчить про те, що у відповідача були наявні підстави для проведення перевірки.

Крім того, Ленінською МДПІ у м. Луганську були отримані акти перевірок ПП «М.О.Н.Т.» № 32/23/37197275 від 19.01.2012, № 61/23/37197275 від 08.02.2012 та ПП «С.Т.К. «Сервіс» № 63/23/37197301 від 08.02.2012, згідно яких ПП «М.О.Н.Т.» та ПП «С.Т.К. «Сервіс» мали взаємовідносини з ПП «Д.С.Л.» у жовтні, листопаді 2011 року з придбання товарів та подальшої їх реалізації контрагентам-покупцям, у тому числі ТОВ «НВФ «Іріда». Проведеними перевірками встановлено відсутність поставок товарів, що свідчить про укладення угод без мети настання реальних наслідків, а отже такі угоди є нікчемними.

Також, відповідачем зазначено, що вчинення дій суб'єктом владних повноважень є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дій являє собою процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень. Самі по собі дії не тягнуть за собою будь-яких правових наслідків для особи. Правові наслідки для позивача тягнуть акти індивідуальної дії - податкові повідомлення-рішення, оскільки саме вони мають вплив на його права та обов'язки. Судовий захист права може бути здійснений лише за умови наявності порушення для юридичної особи прав чи інтересів.

Представник відповідача у судовому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеному у запереченнях на позов.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст.ст.69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Згідно із ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У судовому засіданні встановлено, підтверджено матеріалами справи, що товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» (далі - ТОВ «НВФ «Іріда») зареєстровано як юридична особа виконавчим комітетом Луганської міської ради 07.04.2010 за № 1 382 102 0000 017207, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 611315 (а.с.20 том 1).

ТОВ «НВФ «Іріда» перебуває на податковому обліку у відповідача з 08.04.2010 за № 207.

Позивач зареєстрований платником податку на додану вартість відповідно до свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість від 29.04.2010 № 100281769, виданого Ленінською МДПІ у м. Луганську, індивідуальний податковий номер - 370574112361 (а.с.19 том 1).

З 09.02.2012 по 16.02.2012 посадовою особою відповідача згідно із п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79 ПК України та відповідно до наказу Ленінської МДПІ у м. Луганську від 09.02.2012 № 264 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВФ «Іріда», код за ЄДРПОУ 37057419, з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «М.О.Н.Т.», код за ЄДРПОУ 37197275, та ПП «КФ «С.Т.К.-Сервіс», код за ЄДРПОУ 37197301, за період з 01.10.2011 по 30.11.2011, за результатами проведення якої складено акт № 187/23-37057419 від 16.02.2012 (а.с.7-18 том 1).

Згідно висновків акта № 187/23-37057419 від 16.02.2012, перевіркою встановлено:

- порушення п.3 ст.5, п.1 ст.7 ГК України, п.198.1, п.198.2, п.198.6 ст.198 ПК України, в результаті чого ТОВ «НВФ «Іріда» за період з 01.10.2011 по 30.11.2011 занижено податок на додану вартість за період з 01.10.2011 по 30.11.2011 у сумі 358086,00 грн., у тому числі: за жовтень 2011 року - 159686,00 грн., за листопад 2011 року - 198400,00 грн.;

- перевіркою встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод з метою настання реальних наслідків. Господарські операції за період з 01.10.2011 по 30.11.2011 щодо придбання ТОВ «НВФ «Іріда» товару у контрагентів-постачальників ПП «КФ «С.Т.К.-Сервіс», код за ЄДРПОУ 37197301, та ПП «М.О.Н.Т.», код за ЄДРПОУ 37197275, не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо-складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. В зв'язку з тим, що угоди є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Згідно п.1, п.5 ст.203, ч.1 ст.207, п.1, п.2 ст.215, п.1 ст.216, ст.228 ЦК України встановлено нікчемні правочини по операціях з придбання товарів (робіт, послуг) між ТОВ «НВФ «Іріда» та контрагентами-постачальниками ПП «КФ «С.Т.К.-Сервіс» та ПП «М.О.Н.Т.» на загальну суму 2148516,24 грн., утому числі ПДВ - 358086,04 грн.

З акта перевірки вбачається, що відповідачем зроблено висновок про те, що ТОВ «НВФ «Іріда» завищено податковий кредит з податку на додану вартість по операціям з ПП «КФ «С.Т.К.-Сервіс» та ПП «М.О.Н.Т.». Такого висновку відповідач дійшов з огляду на те, що позивачем до перевірки були надані товарно-транспортні накладні з узагальнюючою номенклатурою, неподаними до них товарними накладними, незаповненими рядками, зокрема рядки 2, 4, 5, 6, що, на думку відповідача, свідчить про те, що вказані товарно-транспортні накладні не є підтвердженням транспортування товару.

Крім того, Ленінською МДПІ у м. Луганську зроблено такі висновки на підставі актів документальних невиїзних перевірок ПП «М.О.Н.Т.» № 32/23/37197275 від 19.01.2012, № 61/23/37197275 від 08.02.2012 та ПП «КФ «С.Т.К.-Сервіс» № 63/23/37197301 від 08.02.2012, у яких зазначено про те, що вказані підприємства мали взаємовідносини з ПП «Д.С.Л.», фінансово-господарська діяльність якого здійснюється поза межами правового поля. У зазначених актах зроблено висновки про те, що у ПП «М.О.Н.Т.» та ПП «КФ «С.Т.К.-Сервіс» відсутні об'єкти, які підпадають під визначення п.185.1 ст.185 та п.188.1 ст.188 ПК України, а тому взаємовідносини вказаних підприємств з контрагентами-покупцями, у тому числі ТОВ «НВФ «Іріда», не спричинили реального настання правових наслідків.

За результатами перевірки ТОВ «НВФ «Іріда» відповідачем податкове повідомлення-рішення не виносилося.

Розглянувши адміністративну справу по суті заявлених позовних вимог, оцінивши обґрунтованість заперечень відповідача, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі, з огляду на таке.

Відповідно до п.п.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПК України документальна позапланова виїзна перевірка здійснюється у разі, якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит органу державної податкової служби протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

У судовому засіданні встановлено, що Ленінською МДПІ у м. Луганську направлено ТОВ «НВФ «Іріда» запити № 63793/7/23-223 від 13.121.2011 та № 236/7/23-223 від 20.01.2012 з вимогою надати пояснення та документальне підтвердження для з'ясування реальності та повноти відображення у податкових деклараціях результатів операцій по господарських відносинах з ПП «М.О.Н.Т.» та ПП «КФ «С.Т.К.-Сервіс» у жовтні, листопаді 2011 року, зокрема документи, що підтверджують транспортування товару (а.с.218, 223 том 3).

Оглядом відповідей на запити № 63793/7/23-223 від 13.121.2011 та № 236/7/23-223 від 20.01.2012 (а.с.219-222, 224-229) встановлено, що ТОВ «НВФ «Іріда» до Ленінської МДПІ у м. Луганську не надано товарно-транспортних накладних, що підтверджують факт транспортування товару від ПП «М.О.Н.Т.» до ТОВ «НВФ «Іріда» за період з 01.10.2011 по 31.10.2011.

З урахуванням вищевикладеного, у судовому засіданні встановлено, що відповідач мав підстави для проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВФ «Іріда».

Разом з тим, судом установлено, що відповідачем вказану перевірку проведено з порушенням порядку, встановленого Податковим Кодексом України.

Так, відповідно до п.78.4 ст.78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник органу державної податкової служби приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно п.79.2 ст.79 ПК України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У судовому засіданні встановлено, що Ленінською МДПІ у м. Луганську прийнято рішення про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВФ «Іріда» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «М.О.Н.Т.» та ПП «КФ «С.Т.К.-Сервіс» за період з 01.10.2011 по 30.11.2011, яке оформлено наказом № 264 від 09.02.2012 (а.с.173 том 3).

Наказом № 264 від 09.02.2012 наказано провести документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «НВФ «Іріда» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість по взаємовідносинам з ПП «М.О.Н.Т.» та ПП «КФ «С.Т.К.-Сервіс» за період з 01.10.2011 по 30.11.2011, з 09.02.2012 тривалістю 10 робочих днів.

Наказ про проведення перевірки разом з повідомленням про проведення перевірки направлено ТОВ «НВФ «Іріда» рекомендованим листом із повідомленням про вручення тільки 13.02.2012, отримано позивачем - 16.02.2012, що підтверджено копією повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с.174 том 3).

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем у порушення вимог п.78.4 ст.78 ПК України та п.79.2 ст.79 ПК України надіслано наказ про проведення перевірки не своєчасно - після того, як перевірку було вже розпочато.

Отже, з огляду на положення п.78.4 ст.78 ПК України, суд приходить до висновку, що відповідач не мав законних прав на проведення перевірки позивача.

З урахуванням того, що відповідачем протиправно проведено перевірку ТОВ «НВФ «Іріда», суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання протиправними дій відповідача щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «НВФ «Іріда» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.10.2011 по 30.11.2011, за результатами якої складено акт № 187/23-37057419 від 16.02.2012, є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується позовної вимоги про визнання протиправними дій відповідача щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між ТОВ «НВФ «Іріда» та контрагентами-постачальниками ПП «С.Т.К. - Сервіс» та ПП «М.О.Н.Т.», що викладені в акті № 187/23-37057419 від 16.02.2012 за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВФ «Іріда» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.10.2011 по 30.11.2011, суд зазначає таке.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із ст.198 ПК України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено ст.200 ПК України.

Згідно ст.200 ПК України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2).

Відповідно до п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з п.201.6 ст.201 ПК України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Під час судового розгляду справи судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що між ТОВ «НВФ «Іріда» та ПП «С.Т.К. - Сервіс» укладено договір купівлі-продажу № 2909/2 від 29.09.2011 (а.с.78 том 2) та додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу № 2909/2 від 29.09.2011 (а.с.79 том 2).

Операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей оформлені: податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (а.с.80-113, 116-129 том 2).

Всі вищезазначені податкові накладні включені ТОВ «НВФ «Іріда» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за спірний період (а.с.114-115 том 2).

Оплата за поставлений товар проводилась шляхом передачі простого векселя, що підтверджено актом прийому-передачі простого векселя від 31.10.2011 (а.с.79 - зворот том 2).

Між ТОВ «НВФ «Іріда» та ПП «С.Т.К. - Сервіс» укладено договір купівлі-продажу № 2810/1 від 28.10.2011 (а.с.83 том 1) та додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу № 2810/1 від 28.10.2011 (а.с.84 том 1).

Операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей оформлені: податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (а.с.88-143 том 1).

Всі вищезазначені податкові накладні включені ТОВ «НВФ «Іріда» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за спірний період (а.с.86-87 том 1).

Оплата за поставлений товар проводилась шляхом передачі простих векселів, що підтверджено актами прийому-передачі простого векселя від 11.11.2011 та від 14.11.2011 (а.с.84 - зворот, а.с.85 том 1).

Між ТОВ «НВФ «Іріда» та ПП «М.О.Н.Т.» укладено договір купівлі-продажу № 2909/1 від 29.09.2011 (а.с.144 том 1) та додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу № 2909/1 від 29.09.2011 (а.с.145 том 1).

Операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей оформлені: податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (а.с.145-199 том 1, а.а.1-21 том 2).

Всі вищезазначені податкові накладні включені ТОВ «НВФ «Іріда» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за спірний період (а.с.147-148 том 1).

Оплата за поставлений товар проводилась шляхом передачі простих векселів, що підтверджено актами прийому-передачі простого векселя від 04.10.2011 та від 31.10.2011 (а.с.145 - зворот, а.с.146 том 1).

Між ТОВ «НВФ «Іріда» та ПП «М.О.Н.Т.» укладено договір купівлі-продажу № 2810/2 від 28.10.2011 (а.с.22 том 2) та додаткову угоду № 1 до договору купівлі-продажу № 2810/2 від 28.10.2011 (а.с.23 том 2).

Операції купівлі-продажу товарно-матеріальних цінностей оформлені: податковими накладними, видатковими накладними, товарно-транспортними накладними (а.с.28-77 том 2).

Всі вищезазначені податкові накладні включені ТОВ «НВФ «Іріда» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за спірний період (а.с.25-27 том 2).

Оплата за поставлений товар проводилась шляхом передачі простих векселів, що підтверджено актами прийому-передачі простого векселя від 09.11.2011 та від 11.11.2011 (а.с.23 - зворот, а.с.24 том 2).

Дослідженням податкової звітності ТОВ «НВФ «Іріда» з податку на додану вартість за жовтень та листопад 2011 року встановлено, що позивачем згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» до складу податкового кредиту включено податок на додану вартість за податковими накладними, отриманими від ПП «С.Т.К. - Сервіс» та ПП «М.О.Н.Т.» (а.с.70-82 том 1).

Також представником позивача до матеріалів справи долучено документи, що підтверджують факт використання ТОВ «НВФ «Іріда» товарно-матеріальних цінностей, отриманих від ПП «С.Т.К. - Сервіс» та ПП «М.О.Н.Т.» у подальшій господарській діяльності підприємства, а саме: податковими накладними, видатковими накладними, довіреностями на отримання товару (а.с.131-199 том 2, а.с.4-169 том 3).

Всі вищезазначені податкові накладні включені ТОВ «НВФ «Іріда» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за спірний період (а.с.130 том 2, а.с.1-3 том 3).

Відповідачем суду не надано доказів того, що первинна документація по взаємовідносинах ТОВ «НВФ «Іріда» з ПП «С.Т.К. - Сервіс» та ПП «М.О.Н.Т.» складена з порушенням вимог діючого законодавства, а тому не є належним підтвердженням відомостей, зазначених у податковій звітності з податку на додану вартість позивача за жовтень-листопад 2011 року.

Посилання представника відповідача на те, що товарно-транспортні накладні заповнені належним чином, суд вважає необґрунтованими, з огляду на таке.

Товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів.

Порушення порядку заповнення товарно-транспортної накладної, на думку суду, може свідчити тільки про наявність порушень під час перевезень, але не може бути доказом відсутності цих перевезень.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у жовтні - листопаді 2011 року по фінансово-господарським операціям з ПП «С.Т.К. - Сервіс» та ПП «М.О.Н.Т.» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Посилання відповідача на нікчемність договорів, укладених між ТОВ «НВФ «Іріда» з ПП «С.Т.К. - Сервіс» та ПП «М.О.Н.Т.», з підстав, визначених в ст.228 ЦК України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі ст.228 ЦК України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Договори між позивачем, ПП «С.Т.К. - Сервіс» та ПП «М.О.Н.Т.» не підпадають під вищезазначені категорії і вимоги ч.1 та 2 ст.228 ЦК України на них розповсюджуватись не можуть, оскільки вони є звичайними господарськими договорами, а не такими, що спрямовані на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до ст.228 ЦК України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. В даному випадку, виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладених договорів між позивачем та його контрагентами. Тобто, має місце оспорюванність самих договорів, та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом ст.228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюванності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними із застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мала місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів ч.4 ст.70 КАС України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень ст.ст.207 та 208, 250 Господарського кодексу України, ст.ст.203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення, відсутні.

Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

Посилання представника відповідача на наявність порушень податкового законодавства з боку контрагента контрагентів ТОВ «НВФ «Іріда» - ПП «Д.С.Л.», суд не приймає до уваги, оскільки порушення податкового законодавства з боку контрагентів платника податку не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

Відповідачем суду не надано доказів порушення правил бухгалтерського та податкового обліку саме позивачем.

Натомість представником позивача суду документально підтверджено реальність здійснених господарських операцій з ПП «С.Т.К. - Сервіс» та ПП «М.О.Н.Т.».

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає за необхідне визнати протиправними дії відповідача щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між ТОВ «НВФ «Іріда» та контрагентами-постачальниками ПП «С.Т.К. - Сервіс» та ПП «М.О.Н.Т.», що викладені в акті № 187/23-37057419 від 16.02.2012 за результатами позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВФ «Іріда» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.10.2011 по 30.11.2011.

Що стосується посилань представника відповідача на те, що у даному випадку діями Ленінської МДПІ у м. Луганську не завдано позивачу будь-яких негативних наслідків, оскільки податкове повідомлення-рішення за результатами перевірки не виносилося, суд оцінює критично, з огляду на таке.

У судовому засіданні встановлено та підтверджено матеріалами справи, що відповідачем при проведенні перевірки зроблено висновок про те, що з боку позивача наявні порушення податкового законодавства - занижено податок на додану вартість, а також надано правову оцінку господарських операцій між ТОВ «НВФ «Іріда», ПП «С.Т.К. - Сервіс» та ПП «М.О.Н.Т.».

Згідно п.п.54.3.2 п.54.3 ст.54 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо дані перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

У судовому засіданні встановлено, що відповідачем податкове повідомлення-рішення за наслідками проведеної перевірки ТОВ «НВФ «Іріда» не приймалося, чим фактично позбавлено позивача права на оскарження висновків цієї перевірки та податкового повідомлення-рішення, а відтак визнання протиправними дій відповідача, у даному випадку, на думку суду, є єдиним способом захисту порушеного права позивача.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Згідно з ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч.3 ст.160 КАС України у судовому засіданні 28 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 03 травня 2012 року, про що згідно вимог ч.2 ст.167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст.2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 158-163, 167 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» до Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби про визнання дій протиправними, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби щодо проведення позапланової невиїзної документальної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.10.2011 по 30.11.2011, за результатами якої складено акт № 187/23-37057419 від 16.02.2012.

Визнати протиправними дії Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську Луганської області Державної податкової служби щодо визнання нікчемними правочинів, укладених між товариством з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» та контрагентами-постачальниками приватним підприємством «С.Т.К. - Сервіс» та приватним підприємством «М.О.Н.Т.», що викладені в акті № 187/23-37057419 від 16.02.2012 за результатами позапланової невиїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» з питань дотримання податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.10.2011 по 30.11.2011.

Стягнути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича фірма «Іріда» (місцезнаходження: 91047, м. Луганськ, вул. Краснодонська, 4, ідентифікаційний код 37057419) судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 32,19 грн. (тридцять дві гривні дев'ятнадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Повний текст постанови складено та підписано 03 травня 2012 року.

СуддяК.О. Пляшкова