Постанова

від 24.04.2012 по справі 2а/1270/2026/2012

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Категорія №8.2.6

ПОСТАНОВА

Іменем України

24 квітня 2012 року Справа № 2а/1270/2026/2012

Луганський окружний адміністративний суд

у складі головуючого судді Чернявської Т.І.,

за участю

секретаря судового засідання Ігнатович О.А.

та

представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1 (довіреність від 05.03.2012 б/н)

від відповідача - ОСОБА_2 (довіреність від 20.03.2012 № 543/9/10-000)

ОСОБА_3 (довіреність від 28.03.2012 № 1390/9/10-000)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську

справу за адміністративним позовом

приватного підприємства «Джаст М'юзік»

до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 лютого 2012 року № 0000392300 та № 0000402300,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а/1270/2026/2012 за адміністративним позовом приватного підприємства «Джаст М'юзік» до державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську, в якому позивач просить:

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 лютого 2012 року № 0000392300 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» на 4212,00 грн., у тому числі 4212,00 грн. - за основним платежем, 0,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами);

- визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 22 лютого 2012 року № 0000402300 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 20501,50 грн., у тому числі 19361,00 грн. - за основним платежем, 1140,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесені на підставі акта державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 06 лютого 2012 року № 101/2300/36901246 про результати документальної позапланової виїзної перевірки з питання правильності визначення повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01 квітня 2011 року по 31 липня 2011 року та податку на прибуток підприємств за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року по взаємовідносинам з приватним підприємством «Арикон», код 37156815, яким встановлено порушення приватним підприємством «Джаст М'юзік» норм підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 4212,00 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 року на суму 3562,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року на суму 4212,00 грн. (у тому числі у 3 кварталі 2011 року на суму 650,00 грн.) за рахунок включення до складу валових витрат продуктів харчування та сум амортизаційних витрат по придбаним основним засобам у приватного підприємства «Арикон», зв'язок яких не доведено з господарською діяльністю; норм пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 19361,00 грн., у тому числі: за квітень 2011 року - 5645,00 грн., травень 2011 року - 3594,00 грн., червень 2011 року - 5564,00 грн. та за липень 2011 року - 4558,00 грн. за рахунок включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання продуктів харчування та основних засобів у приватного підприємства «Арикон», зв'язок яких не доведено з господарською діяльністю. Відповідно до відомостей акта перевірки від 06 лютого 2012 року № 101/2300/36901246 причиною таких висновків став акт Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 14 листопада 2011 року № 1812/236-37156815 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Арикон», код за ЄДРПОУ 37156815, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року», який відповідач отримав згідно листа від 16 листопада 2011 року № 38349/236-2. Згідно вказаного акта перевірки у приватного підприємства «Арикон» було виявлено порушення податкового законодавства, в результаті чого вказаним підприємством завищено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість всього в сумі 66195914,00 грн. та завищено суму податкового кредиту 61136485,00 грн. На думку контролюючого органу, у приватного підприємства «Арикон» відсутні ознаки господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у приватного підприємства «Арикон» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань. Тому усі операції купівлі-продажу приватного підприємства «Арикон» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже - є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача».

З вказаними обставинами позивач не згодний та вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесенні відповідачем необґрунтовано та незаконно, оскільки при проведені перевірки контролюючому органу були надані первинні документи приватного підприємства «Джаст М'юзік», які б підтверджували господарські стосунки з контрагентом приватним підприємством «Арикон», та підтверджуючи документи, які свідчать про те, що отримані товари від приватного підприємства «Арикон» були використані в господарській діяльності позивача. Всі первинні бухгалтерські документи були складені належним чином з дотриманням норм діючого законодавства. Таким чином, позивач наполягає на тому, що він повністю підтвердив документально правомірність віднесення до складу валових витрат операції з придбання товарів та обладнання у приватного підприємства «Арикон», зв'язок який повністю доведено з господарською діяльністю позивача, а також правомірність віднесення до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість з придбання продуктів харчування та обладнання, отриманих від приватного підприємства «Арикон». Тобто, порушень податкового законодавства, які були виявлені відповідачем при здійсненні перевірки, в діяльності позивача за його твердженням відсутні.

Позивач у адміністративному позові наголосив на тому, що згідно статті 20 Податкового Кодексу України органам державної податкової служби не надано право визнання угод нікчемними, та повідомив суду про те, що постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року по справі № 2а-11182/11/1270 визнано дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення перевірки та складання акта від 14 листопада 2011 року № 1812/236-37156815 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки приватного підприємства «Арикон», код за ЄДРПОУ 37156815, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року, протиправними, зобов'язано Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію в Луганській області поновити в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» відомості щодо задекларованих приватним підприємством «Арикон», код за ЄДРПОУ 37156815, за період з 01 січня 2001 року по 30 вересня 2011 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 66195914,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 61136485,00 грн. Таким чином, резюмує позивач, підстав для ствердження про відсутні ознаки господарської діяльності в частині купівлі, продажу, реалізації, зберігання та відвантаження товарно-матеріальних цінностей та надання послуг чи здійснення робіт в силу відсутності відповідного персоналу, транспортних засобів, приміщень та матеріальних ресурсів, що свідчить про відсутність у приватного підприємства «Арикон» адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, не має. Крім того, первинні документи по здійсненню господарської діяльності приватного підприємства «Арикон», в тому числі з приватним підприємством «Джаст М'юзік», контролюючим органом не перевірялися взагалі, що також, на думку позивача, ставить під сумнів твердження контролюючого органу про неможливість ведення господарської діяльності з боку приватного підприємства «Арикон», в тому числі виконання умов договору поставки від 01 квітня 2011 року № 2907, укладеного між позивачем та приватним підприємством «Арикон», зокрема, й транспортування товару. У зв'язку з викладеним, позивач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення, які були винесені на підставі акта перевірки державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 06 лютого 2012 року № 101/2300/36901246, ґрунтуються лише на припущеннях щодо відсутності операцій з поставки товарів від приватного підприємства «Арикон», що є недопустимим та противоправним.

У заяві про уточнення адміністративного позову від 29 березня 2012 року б/н приватне підприємство «Джаст М'юзік» зазначило, що оскільки підставою для проведення спірної перевірки стала постанова старшого слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Луганській області і перевірка проведена відповідачем згідно підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідач в силу прямої заборони, визначеної пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, не мав права приймати податкові повідомлення рішення, що оскаржуються позивачем за наслідками проведеної перевірки (том 1, арк. справи 118).

У письмових поясненнях від 24 квітня 2012 року б/н позивач стосовно твердження відповідача про відсутність товарно-транспортних накладних у приватного підприємства «Джаст М'юзік» вказав, що у зв'язку з тим, що доставка товару за договором поставки від 01 квітня 2011 року № 2907 здійснювалась транспортом приватного підприємства «Арикон за свій рахунок, усі товарно-транспортні документи можуть бути складені лише щодо продавця - приватного підприємства «Арикон», а не щодо покупця товару - приватного підприємства «Джаст М'юзік» , а відтак відсутність у позивача (покупця) товарно-транспортних накладних не може бути доказом як безтоварності господарських операцій з приватним підприємством «Арикон», так й операцій, які відбувались без мети реального настання правових наслідків. До того ж в рамках проведення перевірки позивача зустрічна перевірка приватного підприємства «Арикон» взагалі відповідачем не проводилась, первинна документація не перевірялась. Реальність господарських операцій між приватним підприємством «Джаст М'юзік» та приватним підприємством «Арикон» документально підтверджена, а відтак позивачем сформовано податковий кредит з податку на додану вартість з дотриманням вимог Податкового кодексу України та на законних підставах включено до складу валових витрат операції з придбання товару у приватного підприємства «Арикон». Також позивач вважає безпідставними висновки податкового органу про здійснення операцій між приватним підприємством «Арикон» та позивачем, які відбувалися без мети реального настання правових наслідків. Зазначені доводи, на думку позивача, є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Позивач зазначив, що жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх як такими, що відбувалися без мети реального настання правових наслідків. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними. Питання про недійсність правочину має бути встановлене судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення. Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентом або встановлених судовими рішеннями наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статей 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні (том 2, арк. справи 59-60).

У судовому засіданні представник позивача адміністративний позов підтримав, просив його задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним у позовній заяві, заяві про уточнення адміністративного позову від 29 березня 2012 року б/н та у письмових поясненнях від 24 квітня 2012 року б/н.

Ухвалою від 29 березня 2012 року у справі здійснено процесуальне правонаступництво відповідача, - державну податкову інспекцію в Артемівському районі у м. Луганську змінено на Державну податкову інспекцію в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби, закінчено підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду (том 2, арк. справи 45-46).

Державна податкова інспекція в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби адміністративний позов не визнала, про що подала заперечення від 24 квітня 2012 року за № 3605/9/10-000, в яких у задоволенні позовних вимог просить відмовити повністю (том 2, арк. справи 61-62). Заперечуючи проти позову, відповідач послався на таке.

Державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську згідно з підпунктом 78.1.11 пункт 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, відповідно до постанови від 10 січня 2012 року старшого слідчого ОВС СВ ПМ ДПА у Луганській області, старшого лейтенанта податкової міліції Шершенькова Д.Н. та на підставі направлення від 23 січня 2012 року № 67 та наказу від 23 січня 2012 року № 8, виданого державною податковою інспекцією в Артемівському районі у Луганську, було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Джаст М'юзік» з питання правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01 квітня 2011 року по 31 липня 2011 року та податку на прибуток підприємств за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року по взаємовідносинам з приватним підприємством «Арикон», код ЄДРПОУ 37156815. За результатами проведеної перевірки складено акт від 06 лютого 2012 року № 101/2300/36901246, яким встановлено порушення: підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 4212,00 грн., у тому числі: за 2 квартал 2011 року на суму 3562,00 грн., за 2-3 квартали 2011 року на суму 4212,00 грн. (у тому числі у 3 кварталі 2011 року на суму 650,00 грн.) за рахунок включення до складу валових витрат продуктів харчування та сум амортизаційних витрат по придбаним основним засобам у приватного підприємства «Арикон», зв'язок яких не доведено з господарською діяльністю; норм пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 19361,00 грн., у тому числі: за квітень 2011 року - 5645,00 грн., травень 2011 року - 3594,00 грн., червень 2011 року - 5564,00 грн. та за липень 2011 року - 4558,00 грн. за рахунок включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання продуктів харчування та основних засобів у приватного підприємства «Арикон», зв'язок яких не доведено з господарською діяльністю. При проведенні спірної перевірки використовувався акт Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції Луганської області від 14 листопада 2011 року № 1812/236-37156815 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Арикон», код за ЄДРПОУ 37156815, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року», який отримано за листом від 16 листопада 2011 року № 38349/236-2. В ході перевірки приватного підприємства «Арикон» встановлено відсутність необхідний трудових ресурсів, виробничого обладнання, транспортних засобів, торгівельного обладнання та інших основних фондів, що дає змогу ставити під сумнів факт здійснення суб'єктом господарювання, задекларованого основного виду діяльності. Господарські операції між приватним підприємством «Арикон» та контрагентами не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, транспортних засобів та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення такої діяльності. Отже, підприємством відображені в податковій звітності правові взаємовідносини з вищевказаними суб'єктами господарювання без мети реального настання правових наслідків, з метою заниження об'єкту оподаткування, несплати податків, чим порушено статтю 228 Цивільного кодексу України щодо укладення правочину, який суперечить моральним засадам суспільства, а також порушує публічний порядок, спрямований на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемним. Враховуючи вищенаведене, усі операції купівлі-продажу за приватним підприємством «Арикон» не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже, є нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача». За результатами проведення аналізу ланцюгів постачання приватного підприємства «Джаст М'юзік» встановлено, що у другому ланцюгу постачання приватне підприємство «Арикон» мало взаємовідносини з приватним підприємством «Тиссона» (код за ЄДРПОУ 37429620), проти якого порушено кримінальну справу за фактом фіктивного підприємництва. В результаті проведення заходів, спрямованих на вивчення фактичного руху товарів, проведених операцій та надання послуг, встановлено, що у приватного підприємства «Арикон» з моменту реєстрації по теперішній час матеріальна база відсутня, а саме: відсутні працівники, будь які автотранспортні засоби для доставки товару та надання послуг, а також складські приміщення, які необхідні для зберігання товарно-матеріальних цінностей, що робить фактичне виконання умов угод неможливим. Відповідач зауважив, що у періоді, який перевірявся, приватне підприємство «Джаст М'юзік» (покупець) в особі директора ОСОБА_5, яка діє на підставі статуту, з одного боку та приватне підприємство «Арикон» (продавець) в особі директора ОСОБА_6, який діє на підставі статуту, з другого боку уклали договір від 01 квітня 2011 року № 2907 про постачання товару. Але підписано договір від приватного підприємства «Арикон» ОСОБА_7, від приватного підприємства «Джаст М'юзік» ОСОБА_8 Але згідно реєстраційних документів приватного підприємства «Арикон» директор ОСОБА_6 не значиться та згідно реєстраційних документів приватного підприємства «Джаст М'юзік» директор ОСОБА_5 не значилася. Зазначене свідчить про порушення пункту 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», згідно якого «Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції». На виконання умов угоди приватним підприємством «Арикон» виписано видаткові та податкові накладні на загальну суму 116165,9 грн., у тому числі податок на додану вартість 19360,98 грн. Згідно системи співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України за квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року та липень 2011 року існують розбіжності по приватному підприємству «Джаст М'юзік» в частині завищення податкового кредиту по взаємовідносинам з приватним підприємством «Арикон» на загальну суму 19361,00 грн. Документи щодо транспортування товару - товарно-транспорті накладні, листи та довіреності на отримання товару, до перевірки не надано. Власних транспортних засобів приватне підприємство «Джаст М'юзік» не має. Якщо товар доставляється вантажним автомобілем, документом, що підтверджує транспортування товару, є товарно-транспортна накладна за формою № 1-ТН, затверджена наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29 грудня 1995 року № 488/346. Таким чином, резюмує відповідач, приватним підприємством «Джаст М'юзік»» безпідставно включено до складу валових витрат операції з придбання у приватного підприємства «Арикон» продуктів харчування, ламп светодіодних, суми амортизації основних фондів, придбаних у приватного підприємства «Арикон», в розмірі 18312,32 грн. та безпідставно включено до складу податкового кредиту по операціям з придбання продуктів харчування та обладнання в сумі 19361,00 грн., в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 19361,00 грн. Стосовно тверджень позивача про порушення податковим органом при винесенні оскаржуваних податкових повідомлень-рішень положень пункту 86.9 статті 86 Податкового кодексу України відповідач зазначив, що документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Джаст М'юзік» було призначено згідно з постановою старшого лейтенанта податкової міліції Шершенькова Д.М. від 10 січня 2012 року про призначення позапланової документальної виїзної перевірки в рамках розслідування кримінальної справи № 41/11/8074/4, порушеної стосовно ОСОБА_10 (засновника приватного підприємства «Тиссона») за фактом створення мережі фіктивних підприємств (стаття 205 Кримінального кодексу України), в схемі мінімізації якої використовувався контрагент позивача приватне підприємство «Арикон». Інформації щодо порушення кримінальної справи у відношенні посадових осіб позивача під час перевірки та на момент винесення податкових повідомлень-рішень до державної податкової інспекції не надходило. Листом від 25 січня 2011 року № 1754/7/23-8017 «Щодо перевірок у рамках кримінальної справи» Державна податкова адміністрація України зазначає, що за результатами перевірок платників податків, призначених в рамках кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки та збори (стаття 212 Кримінального кодексу України), контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає. В інших випадках (за результатами перевірок платників податків відносно яких та/або їх посадових осіб кримінальну справу не порушено або порушено кримінальну справу, предметом якої не є податки, збори) грошові зобов'язання визначаються та, відповідно, приймається податкове повідомлення-рішення щодо платників податків в загальновстановленому порядку (пункт 58.1 статті 58 Податкового кодексу України).

Виходячи з вищенаведеного, відповідач вважає, що позовна заява приватного підприємства «Джаст М'юзік» про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 лютого 2012 року № 0000392300 та № 0000402300 є безпідставною та не підлягає задоволенню.

У судовому засіданні представники відповідача проти адміністративного позову заперечували, просили відмовити у його задоволенні повністю, надали пояснення, аналогічні викладеним у запереченнях від 24 квітня 2012 року за № 3605/9/10-000.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України та застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог статей 69-72 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню повністю, з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом під час судового розгляду, приватне підприємство «Джаст М'юзік» (ідентифікаційний код 36901246) є юридичною особою, зареєстроване виконавчим комітетом Луганської міської ради 17 грудня 2009 року за № 1 382 102 0000 016914, про що свідчить свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи серії А01 № 486845 та довідка Головного управління статистики у Луганській області з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) від 06 січня 2011 року серії АА № 291566 (том 1, арк. справи 37, 38).

Як платник податків приватне підприємство «Джаст М'юзік» перебуває на обліку у Державній податковій інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби, про що свідчить довідка про взяття на облік платника податків від 12 січня 2011 року за № 2566 (том 1, арк. справи 120).

Відповідно до вимог Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (який був чинним до 01 січня 2011 року) приватне підприємство «Джаст М'юзік» зареєстровано платником податку на додану вартість з присвоєнням індивідуального податкового номеру платника податку на додану вартість - 369012412330, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість від 01 лютого 2010 року № 100266637 (том 1, арк. справи 50).

Згідно з підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області старшого лейтенанта податкової міліції Шершенькова Д.М., у відповідності із наказом від 23 січня 2012 року № 78 та за направленням від 23 січня 2012 року за № 67 державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську проведено документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Джаст М'юзік» з питання правильності визначення, повноти нарахування та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 01 квітня 2011 року по 31 липня 2011 року та податку на прибуток підприємств за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року по взаємовідносинам з приватним підприємством «Арикон», код 37156815, , за результатами якої складено акт від 06 лютого 2012 року № 101/2300/36901246 (том 1, арк. справи 238, 239, 240; том 2, арк. справи 1-20).

Згідно висновків акта від 06 лютого 2012 року № 101/2300/36901246 перевіркою встановлено порушення приватним підприємством «Джаст М'юзік»:

- підпункту 138.1.1 пункту 138.1 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139 статті 139 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку на прибуток всього у сумі 4212,00 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2011 року на суму 3562,00 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 4212,00 грн. (у тому числі у ІІІ кварталі 2011 року на суму 650,00 грн.) за рахунок включення до складу валових витрат продуктів харчування та сум амортизаційних витрат по придбаним основним засобам у приватного підприємства «Арикон», зв'язок яких не доведено з господарською діяльністю;

- пунктів 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість у загальній сумі 19361,00 грн., у тому числі: за квітень 2011 року - 5645,00 грн., травень 2011 року - 3594,00 грн., червень 2011 року - 5564,00 грн. та за липень 2011 року - 4558,00 грн. за рахунок включення до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість з придбання продуктів харчування та основних засобів у приватного підприємства «Арикон», зв'язок яких не доведено з господарською діяльністю.

Висновок про заниження приватним підприємством «Джаст М'юзік» податку на прибуток підприємства та податку на додану вартість вмотивований безпідставним віднесенням сум до складу валових витрат та податкового кредиту в періоді, що перевірявся, за нікчемним правочином приватного підприємства «Джаст М'юзік» з приватним підприємством «Арикон».

На підставі акта документальної позапланової виїзної перевірки від 06 лютого 2012 року № 101/2300/36901246 державною податковою інспекцією в Артемівському районі у м. Луганську згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та абзацом 2 пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України винесені податкові повідомлення-рішення від 22 лютого 2012 року:

- № 0000392300 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» на 4212,00 грн., у тому числі 4212,00 грн. - за основним платежем, 0,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1, арк. справи 6);

- № 0000402300 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 20501,50 грн., у тому числі 19361,00 грн. - за основним платежем, 1140,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) (том 1, арк. справи 7).

За результатами судового розгляду справи суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 22 лютого 2012 року № 0000392300 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» на 4212,00 грн., у тому числі 4212,00 грн. - за основним платежем, 0,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та № 0000402300 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 20501,50 грн., у тому числі 19361,00 грн. - за основним платежем, 1140,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), є протиправними та такими, що підлягають скасуванню з огляду на нижчевикладене.

З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Розділом ІІІ Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на прибуток підприємств.

Відповідно до підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

У відповідності із статтею 138 Податкового кодексу України:

- витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1 пункту 138.1);

- витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2);

- витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (підпункт 138.4);

- інші витрати визнаються витратами того звітного періоду, в якому вони були здійснені згідно з правилами ведення бухгалтерського обліку (підпункт 138.5).

Не включаються до складу витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (підпункт 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України).

Згідно з частиною 2 статті 3 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

Відповідно пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (пункт 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за № 168/704).

Розділом V Податкового кодексу України врегульовані питання, пов'язані з обчисленням та сплатою податку на додану вартість.

У відповідності із статтею 198 Податкового кодексу України:

- право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу (пункт 198.1);

- датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2);

- податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3);

- якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника (пункт 198.4);

- не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу) (пункт 198.6).

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків визначено статтею 200 Податкового кодексу України.

Згідно із статтею 200 Податкового кодексу України:

- сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду (пункт 200.1);

- при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом (пункт 200.2);

- при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.3);

- якщо в наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з пунктом 200.1 цієї статті, має від'ємне значення, то: а) бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого від'ємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, а в разі отримання від нерезидента послуг на митній території України - сумі податкового зобов'язання, включеного до податкової декларації за попередній період за отримані від нерезидента послуги отримувачем товарів/послуг; б) залишок від'ємного значення попередніх податкових періодів після бюджетного відшкодування включається до складу сум, що відносяться до податкового кредиту наступного податкового періоду (пункт 200.4).

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, яка згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.10 статті 201 Податкового кодексу України).

01 квітня 2011 року за № 2907 між приватним підприємством «Джаст М'юзік» та приватним підприємством «Арикон» укладено договір постачання (том 1, арк. справи 121).

В рамках здійснення господарсько-правових відносин за договором постачання від 01 квітня 2011 року за № 2907 позивач отримав від приватного підприємства «Арикон» видаткові та податкові накладні від 01 квітня 2011 року № 3204016 на суму 1385,39 грн., у тому числі податок на додану вартість 230,90 грн., від 08 квітня 2011 року № 3204080 на суму 32486,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 5414,33 грн., від 03 травня 2011 року № 3205032 на суму 1287,54 грн., у тому числі податок на додану вартість 214,59 грн., від 18 травня 2011 року № 3205182 на суму 20274,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 3379,00 грн., від 03 червня 2011 року № 3206032 на суму 3304,33 грн., у тому числі податок на додану вартість 550,72 грн., від 10 червня 2011 року № 3206104 на суму 30078,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 5013,00 грн., від 01 липня 2011 року № 3207017 на суму 340,64 грн., у тому числі податок на додану вартість 56,77 грн., від 08 липня 2011 року № 3207084 на суму 27010,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 4501,67 грн. (том 1, арк. справи 122-137).

Всі вищезазначені податкові накладні включені приватним підприємством «Джаст М'юзік» до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за квітень 2011 року, травень 2011 року, червень 2011 року, липень 2011 року (том 1, арк. справи 199, 203-204, 208-209, 213-214).

Оплата приватним підприємством «Джаст М'юзік» отриманих від приватного підприємства «Арикон» товарно-матеріальних цінностей за договором постачання від 01 квітня 2011 року за № 2907 підтверджена банківськими виписками по рахунку (том 1, арк. справи 138-141).

Операції за договором постачання від 01 квітня 2011 року за № 2907, укладеним між приватним підприємством «Джаст М'юзік» та приватним підприємством «Арикон», знайшли своє відображення у бухгалтерському обліку приватного підприємства «Джаст М'юзік», що підтверджено журналами-ордерами та відомостями по рахункам 63.1 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 68.5 «Розрахунки з іншими кредиторами», 31.1 «Поточні рахунки в національній валюті» за квітень-липень 2011 року (том 1, арк. справи 181-192).

Обставини використання приватним підприємством «Джаст М'юзік» товарно-матеріальних цінностей, отриманих від приватного підприємства «Арикон», у подальшій господарській діяльності підтверджені накладною на передачу у виробництво товарно-матеріальних цінностей від 30 квітня 2011 року № 4, наказами по підприємству про встановлення строку корисного використання та ліквідаційної вартості основних засобів від 30 квітня 2011 року № 2 П, від 31 травня 2011 року № 3 П, від 30 червня 2011 року № 4 П, актами введення в експлуатацію основних засобів від 30 квітня 2011 року №№ 16/1, 16/2, 17/1, 19/1, від 31 травня 2011 року № 18/1, від 30 червня 2011 року №№ 20/1, 20/2, 20/3, 20/4, 20/5, 20/6, 20/7, 20/8, 20/9, 20/10, 20/11, 20/12, від 31 липня 2011 року №№ 21/1, 21/2, 21/3, 21/4, 21/5, 21/6, 21/7, 21/8, актами реалізації за квітень-липень 2011 року (том 1, арк. справи 146, 147-149, 150-174, 175-180).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за квітень 2011 року до складу податкового кредиту квітня 2011 року згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» приватним підприємством «Джаст М'юзік» включено по господарським операціям із приватним підприємством «Арикон» податок на додану вартість в сумі 5645,23 грн. (том 1, арк. справи 195-196, 197).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за травень 2011 року до складу податкового кредиту травня 2011 року згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» приватним підприємством «Джаст М'юзік» включено по господарським операціям із приватним підприємством «Арикон» податок на додану вартість в сумі 3593,59 грн. (том 1, арк. справи 200-201, 202).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2011 року до складу податкового кредиту червня 2011 року згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» приватним підприємством «Джаст М'юзік» включено по господарським операціям із приватним підприємством «Арикон» податок на додану вартість в сумі 5563,72 грн. (том 1, арк. справи 205-206, 207).

Згідно податкової декларації з податку на додану вартість за липень 2011 року до складу податкового кредиту липня 2011 року згідно додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів» приватним підприємством «Джаст М'юзік» включено по господарським операціям із приватним підприємством «Арикон» податок на додану вартість в сумі 4558,44 грн. (том 1, арк. справи 210-211, 212).

Витрати на придбання товарно-матеріальних цінностей (продуктів харчування) від приватного підприємства «Арикон» за договором постачання від 01 квітня 2011 року за № 2907 включені приватним підприємством «Джаст М'юзік» до складу валових витрат у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року на суму 4981,05 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 5264,92 грн. (у тому числі за ІІІ квартал 2011 року на суму 283,87 грн.). Також до складу валових витрат приватним підприємством «Джаст М'юзік» включено суму амортизації основних фондів, придбаних у приватного підприємства «Арикон», - у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року на суму 384,00 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 2580,00 грн. (у тому числі за ІІІ квартал 2011 року на суму 2196,00 грн.), витрати на придбання ламп светодіодних, придбаних у приватного підприємства «Арикон», - у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року на суму 9332,40 грн. та витрати з стабілізатора напруги, придбаного у приватного підприємства «Арикон», - у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року на суму 564,00 грн., суму амортизації основних фондів, придбаних у приватного підприємства «Арикон», - у податковій декларації з податку на прибуток підприємства за ІІ квартал 2011 року на суму 228,00 грн., за ІІ-ІІІ квартали 2011 року на суму 571,00 грн. (у тому числі за ІІІ квартал 2011 року на суму 343,00 грн.) (том 1, арк. справи 215-232, 233-234, 235-237).

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем податковий кредит з податку на додану вартість у квітні-липні 2011 року та валові витрати за ІІ та ІІІ квартал 2011 року по фінансово-господарським операціям з приватним підприємством «Арикон» сформовано з дотриманням вимог Податкового кодексу України.

Висновки відповідача про відсутність реальності здійснення господарських операцій між приватним підприємством «Джаст М'юзік» та приватним підприємством «Арикон», що ґрунтуються на висновках акта від 14 листопада 2011 року № 1812/236-37156815 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Арикон», код за ЄДРПОУ 37156815, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року» (том 1, арк. справи 68-116), щодо нікчемності правочинів, укладених приватним підприємством «Арикон», суд вважає безпідставними, з огляду на таке.

По-перше, використання відповідачем під час проведення спірної перевірки позивача акта від 14 листопада 2011 року № 1812/236-37156815 «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Арикон», код за ЄДРПОУ 37156815, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року» є неправомірним, оскільки постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року у справі № 2а-11182/11/1270, яка залишена без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2012 року, адміністративний позов приватного підприємства «Арикон» до Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області про визнання протиправними дій, визнання недійсним наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки задоволено частково, визнано протиправними дії Алчевської об'єднаної державної податкової інспекції в Луганській області щодо проведення перевірки та складання акта від 14 листопада 2011 року № 1812/236-37156815 «Про результати проведення документальної невиїзної перевірки приватного підприємства «Арикон», код за ЄДРПОУ 37156815, з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року», зобов'язано Алчевську об'єднану державну податкову інспекцію в Луганській області поновити в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА» відомості щодо задекларованих приватним підприємством «Арикон», код за ЄДРПОУ 37156815, за період з 01 січня 2011 року по 30 вересня 2011 року податкових зобов'язань з податку на додану вартість в сумі 66195914,00 грн. та податкового кредиту з податку на додану вартість у сумі 61136485,00 грн., в решті заявлених позовних вимог відмовлено (том 1, арк. справи 63-67; том 2, арк. справи 55-57).

Частиною 3 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Відповідно до частини 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.

Згідно із частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Визнання протиправними у судовому порядку дій з проведення перевірки свідчить про відсутність у податкового органу правових підстав на проведення перевірки та протиправність проведеної документальної позапланової невиїзної перевірки приватного підприємства «Арикон», результати якої оформлені актом від 14 листопада 2011 року № 1812/236-37156815.

Набрання постановою Луганського окружного адміністративного суду від 25 січня 2012 року у справі № 2а-11182/11/1270 законної сили доводить порушення податковим органом порядку проведення перевірки, як способу реалізації владних управлінських функцій, та, як наслідок цього, неналежність акта перевірки як доказу, покладеного в основу податкового правопорушення.

По-друге, посилання відповідача на нікчемність правочину з підстав, визначених в статті 228 Цивільного кодексу України, суперечать положенням вказаної статті, оскільки зазначений в ній перелік нікчемних правочинів є вичерпним.

З роз'яснень, викладених в пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», нікчемними правочинами в сенсі статті 228 Цивільного кодексу України є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 Цивільного кодексу України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Правочин між приватним підприємством «Джаст М'юзік» та приватним підприємством «Арикон» не підпадає під вищезазначені категорії і вимоги частин 1 та 2 статті 228 Цивільного кодексу України на нього розповсюджуватись не можуть, оскільки він є звичайним правочином, а не таким, що спрямований на порушення публічного порядку.

02 грудня 2010 року прийнятий Закон України № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України», який набув чинності з 1 січня 2011 року.

Відповідно до цього Закону до статті 228 Цивільного кодексу України внесені зміни, безпосередньо частина третя статті визначена в такій редакції: «У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави».

Виходячи з обставин справи, правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, вбачається наявність оспорюваних з боку податкового органу господарських відносин між певними суб'єктами господарювання. Виходячи з акта перевірки, податковий орган на підставі зазначених ним в акті перевірки обставин, вважає, що в даному випадку відсутнє виконання укладеного договору між позивачем та його контрагентом. Тобто, має місце оспорюваність самого договору та відповідно до чого податковий орган з порушення договірних (цивільних, господарських) відносин між суб'єктами господарювання, що регулюється відповідними законодавчими актами, переходить в площину, тобто до взаємовідносин, у сфері податкового законодавства та робить відповідні висновки.

Податковий орган роблячи висновки про наявну відсутність між суб'єктами господарювання певних господарських відносин, вказує тим самим на наявну фіктивність договірних відносин, які вчинено без наміру створення правових наслідків.

Укладання такого виду договору та його невиконання, на чому наполягає податковий орган через відсутність будь-яких подій, відсутність господарської операції із-за їх не проведення, неможливості проведення з тих чи інших причин, не можуть створювати будь-яких наслідків.

Надаючи таку оцінку господарським правовідносинам, податковий орган тим самим виходить за межі своєї компетенції щодо недійсності (нікчемності) таких правочинів. Податковий орган із стадії визначення такого правочину недійсним переходить у надання правової оцінки щодо його нікчемності, що за своєю правовою природою мають різне правове навантаження.

Наводячи позицію про нікчемність правочину (відсутність господарських операцій, економічна необґрунтованість) податковий орган доводить свою позицію з урахуванням того, що такі договірні відносини направлені на порушення публічного порядку, спрямованого на незаконне заволодіння майном держави, безпосередньо шляхом ухилення від сплати до державного бюджету обов'язкових платежів, що складають систему наповнення такого бюджету.

Але за змістом статті 228 Цивільного кодексу України нікчемний правочин - це той правочин, який безпосередньо суперечить вимогам закону, тобто повинно мати місце абсолютне порушення відповідного закону, яке може не визнаватися в судовому порядку нікчемним.

Виходячи з правового змісту частини 3 статті 228 Цивільного кодексу України, після 01 січня 2011 року правочини, що мають ознаки оспорюваності, визнаються недійсними в судовому порядку та за рішенням суду, крім того, у даному випадку настають відповідні юридичні наслідки.

В даному випадку податковий орган, без обов'язкового виконання вимог законодавства, без визнання такого правочину недійсним (1 стадія) в судовому порядку, робить висновки про його недійсність та переходить до іншої стадії, визнаючи такий правочин нікчемним, що також суперечить вимогам законодавства.

Наслідком таких зроблених висновків є висновки про порушення у сфері податкового законодавства, що, в свою чергу, приводить до прийняття податкового-повідомлення рішення.

Податковий орган формуючи такі не притаманні йому висновки та приймаючи таке рішення, порушує принцип визначеної компетенції щодо визнання таких правочинів недійсним, що приводить до безпідставного прийняття рішення.

Суд не приймає до уваги та вважає безпідставними доводи податкового органу про не підтвердження між позивачем та його контрагентами господарських операцій, що є по своїй суті нікчемністю укладених правочинів, що, в свою чергу, не створюють юридичних наслідків. Зазначені доводи є нічим іншим як припущеннями відповідача, які нічим не підтверджені. Жодним нормативно-правовим актом не визначено право податкового органу самостійно надавати оцінку укладеним (вчиненим) договорам з визначенням їх нікчемними, недійсними з застосуванням відповідних наслідків внаслідок вчинення таких правочинів. Висновки податкового органу в даному випадку є передчасними.

Крім того, суд звертає увагу, що у випадку, якщо податковий орган вважає, що в даному випадку мало місце недійсність (що за своєю суттю має ознаки фіктивного правочину) або нікчемність правочину, між суб'єктами господарювання метою яких було заволодіння коштами держави шляхом ухилення від сплати податків (безпідставне формування та заниження сплати відповідного податку) до бюджету, тобто фактично має місце суспільне-небезпечне діяння, то податковий орган має право на вирішення такого питання в межах кримінального, кримінально-процесуального законодавства. Суду будь-яких судових рішень (вироків, можливих постанов суду про закінчення кримінального переслідування з нереабілітуючих обставин) не надано.

Суд, з урахуванням приписів частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, які є обов'язковими, вважає, що висновки податкового органу про відсутність між суб'єктами господарювання господарських відносин, тобто про наявну оспорювану нікчемність правочинів без визнання такого правочину в судовому порядку недійсним, є безпідставними та необґрунтованими. Законодавством чітко визначено, що висновки про наявність тих чи інших ознак недійсності (нікчемності) правочинів може зробити суд, таких повноважень податковому органу законодавством не надано.

Будь-яких судових рішень з приводу визнання недійсним правочину між позивачем та його контрагентами або встановлених судовим рішенням наявності нікчемності правочинів, з застосуванням відповідних правових наслідків, положень статей 207 та 208, 250 Господарського кодексу України, статті 203, 228 Цивільного кодексу України, які б вказували на такі правочини, як на недійсні або вчинені з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, порушує публічний порядок, та надавали б право податковому органу приймати відповідне рішення відсутні.

Жодних порушень правил бухгалтерського та фінансового обліку відповідач не довів. Відсутність доведення факту правопорушення та неналежна оцінка міжгосподарських відносин призвела до невідповідності висновків контролюючого органу фактичним обставинам справи.

З огляду на реальний характер господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що у податкового органу відсутні підстави для збільшення приватному підприємству «Джаст М'юзік» грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» на 4212,00 грн., у тому числі 4212,00 грн. - за основним платежем, 0,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 20501,50 грн., у тому числі 19361,00 грн. - за основним платежем, 1140,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Посилання відповідача в обґрунтування заперечень проти позову на наявність порушень податкового законодавства з боку контрагента приватного підприємства «Джаст М'юзік» - приватного підприємства «Арикон», суд не приймає до уваги, оскільки порушення податкового законодавства з боку контрагента платника податків не може автоматично свідчити про наявність порушень податкового законодавства саме з боку позивача без підтвердження належними та допустимими доказами, а отже, не може тягнути за собою настання негативних наслідків для нього.

Відповідачем суду не надано доказів порушення правил бухгалтерського та податкового обліку саме позивачем. Натомість позивачем документально підтверджено реальність здійснених господарських операцій з приватним підприємством «Арикон».

Посилання відповідача на відсутність товарно-транспортних накладних у приватного підприємства «Джаст М'юзік», як на доказ відсутності фактичного здійснення господарської операції, суд вважає безпідставними та необґрунтованими, оскільки згідно договору постачання від 01 квітня 2011 року 2907, укладеного між позивачем та приватним підприємством «Арикон», з урахуванням листування між сторонами (листи від 01 квітня 2011 року № 35 та б/н), доставка товару на адресу покупця - приватного підприємства «Джаст М'юзік», здійснюється постачальником - приватним підприємством «Арикон», своїми силами і за свій рахунок (том 1, арк. справи 121, 193, 194).

Таким чином, суд вважає, що позивач не мав жодного відношення до транспортування товару та, відповідно, не здійснював жодних витрат на це.

Товарно-транспортна накладна за своєю суттю є підтвердженням придбання автотранспортних послуг і єдиною підставою для включення до складу валових витрат сплачених сум за автотранспортні послуги. Відсутність товарно-транспортної накладної свідчить про відсутність підстав для віднесення до складу валових витрат, витрат за автотранспортні послуги, а не витрат з придбання товарів.

Відсутність товарно-транспортних накладних у приватного підприємства «Джаст М'юзік» не є перешкодою для формування підприємством податкового кредиту по податку на додану вартість, включення витрат по придбанню товару до складу валових витрат підприємства та не свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.

Що стосується посилань відповідача на відсутність документів, що підтверджують якість отриманого товару, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Права органів державної податкової служби визначено статтею 20 Податкового кодексу України. Із аналізу положень вказаної статті випливає, що податковому органу діючим законодавством не надано права перевіряти якість товару, а отже, у відповідача відсутнє право й вимагати від позивача документацію, що підтверджує якість такого товару.

З урахуванням вищевикладеного, з огляду на реальний характер всіх операцій з придбання товарів з метою використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності, суд прийшов до висновку, що позивач правомірно сформував податковий кредит та включив витрати до складу валових витрат підприємства по господарських операціях з приватним підприємством «Арикон», а у податкового органу відсутні підстави для збільшення позивачу суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість та податку на прибуток приватних підприємств за податковими повідомленнями-рішеннями від 22 лютого 2012 року № 0000392300 та № 0000402300.

Безпідставність збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість обумовлює й безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій за податковим повідомленням-рішенням від 22 лютого 2012 року № 0000402300.

Крім того, суд також вважає за необхідне зазначити таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено під час судового розгляду, документальну позапланову виїзну перевірку приватного підприємства «Джаст М'юзік», за результатами якої складено акт від 06 лютого 2012 року № 101/2300/36901246, проведено на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Луганській області старшого лейтенанта податкової міліції Шершенькова Д.М. у кримінальній справі № 41/11/8074/4 (том 1, арк. справи 238).

Пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо грошове зобов'язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність.

Відповідачем суду не надано рішення суду, яке набрало законної сили, у кримінальній справі, в межах якої було призначено дану перевірку відповідно до кримінально-процесуального закону.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що відповідачем оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято без дотримання відповідної процедури, встановленої пунктом 86.9 статті 86 Податкового кодексу України, а тому вони є передчасними.

Щодо обраного позивачем способу захисту порушеного права суд зазначає таке.

Встановлені статтями 105, 162 Кодексу адміністративного судочинства України способи захисту порушеного права не є вичерпними.

Разом з тим, деякі із встановлених способів захисту порушеного права носять обмежений характер і не можуть бути застосовані при виникненні будь-якого спору у сфері публічних правовідносин. Так, вимога про визнання нечинним акта може стосуватися лише нормативно-правового акта, а про визнання протиправним - індивідуального акта.

Нечинним нормативно-правовий акт стає з дати набрання відповідним рішенням суду законної сили, а протиправність індивідуального акта виникає, у разі набрання рішенням суду про задоволення адміністративного позову законної сили, з моменту прийняття такого акта суб'єктом владних повноважень (вчинення дії або бездіяльності).

Вимога про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним, скасування) індивідуальних актів не містять різних способів захисту, а є одним і тим же способом, сформульованим у різних словесних формах.

Таким чином, у тих випадках, коли предметом спору є індивідуальний акт, дія або бездіяльність позовною вимогою за правилами Кодексу адміністративного судочинства України має бути визнання такого акта, дії чи бездіяльності протиправними (недійсними, незаконними, неправомірними, скасування такого акту), а в разі оскарження нормативно-правового акта - визнання його нечинним.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 105 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може містити вимоги про скасування або визнання нечинним рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень.

У справах щодо оскарження рішень суб'єкта владних повноважень суд перевіряє, зокрема законність таких рішень, за результатом чого, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі задоволення адміністративного позову може прийняти постанову про визнання протиправним (недійсним, незаконним, неправомірним) рішення суб'єкта владних повноважень і про скасування або визнання його нечинним.

Предметом оскарження у даній справі є правові акти індивідуальної дії суб'єкта владних повноважень, а тому вони можуть бути визнані недійсними та скасовані.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 лютого 2012 року № 0000392300 та № 0000402300 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач як суб'єкт владних повноважень, на якого частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України покладено обов'язок щодо доказування правомірності своїх дій та рішень, не довів суду правомірності своїх рішень, що є підставою для задоволення адміністративного позову.

Згідно з частиною 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 24 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено до 03 травня 2012 року, про що згідно вимог частини 2 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись статтями 2, 9, 10, 11, 17, 18, 23, 69-72, 87, 94, 105, 158-163, 167, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов приватного підприємства «Джаст М'юзік» до Державної податкової інспекції в Артемівському районі м. Луганська Луганської області Державної податкової служби про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень від 22 лютого 2012 року № 0000392300 та № 0000402300 задовольнити повністю.

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 22 лютого 2012 року № 0000392300 про збільшення приватному підприємству «Джаст М'юзік» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на прибуток підприємства» на 4212,00 грн., у тому числі 4212,00 грн. - за основним платежем, 0,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Визнати недійсним та скасувати податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції в Артемівському районі у м. Луганську від 22 лютого 2012 року № 0000402300 про збільшення приватному підприємству «Джаст М'юзік» суми грошового зобов'язання за платежем «податок на додану вартість» на 20501,50 грн., у тому числі 19361,00 грн. - за основним платежем, 1140,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства «Джаст М'юзік» (ідентифікаційний код 36901246, місцезнаходження: м. Луганськ, вул. Андрія Ліньова, буд. 128-Г) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 247,13 грн. (двісті сорок сім гривень тринадцять копійок).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Згідно з частиною 3 статті 160 КАС України постанова складена у повному обсязі 03 травня 2012 року.

СуддяТ.І. Чернявська