Постанова

від 12.04.2012 по справі 2а-912/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 квітня 2012 року 10:38 № 2а-912/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кармазіна О.А., при секретарі Руденко Н.В.,

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 13.03.2012 р.)

від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 02.03.2012 р. № 2968/9/10)

від третьої особи-1 : не з'явився

від третьої особи-2 : не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Автохвиля» до Державної податкової інспекції у Подільському районі Києва Державної податкової служби третя особа-1Товариство з обмеженою відповідальністю «РМА-Груп» третя особа-2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Сана Групп» про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Автохвиля»з позовом до ДПІ у Подільському районі м. Києва про визнання протиправними та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2011 р. № 0001052320, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання за платежем «податок на додану вартість»на суму 205082 грн. за основним платежем та 26858 грн. штрафних санкцій за результатами перевірки взаємовідносин позивача з контрагентами/експедиторами - ТОВ «РМА-Груп»та ТОВ «Сана Групп».

Позивач зазначає, що має ліцензію Мінтрансу № 48471 від 11.12.2009 р. на здійснення перевезення пасажирів і вантажів автомобільним транспортом (внутрішні перевезення вантажів вантажними автомобілями, причепами та напівпричепами).

У той же час, за замовленням позивача зазначеними контрагентами здійснювалась організація перевезень матеріальних цінностей інших осіб на користь цих осіб через позивача, де за ТТН позивач виступав в якості перевізника. За операціями між позивачем та зазначеними контрагентами, як зазначає позивач, оформлено первинні документи та податкові накладні, що є підставою для формування спірних сум податкового кредиту, а отже підстав для невизнання права позивача на спірні суми податкового кредиту не має.

Відповідач проти позову заперечує, вважає оскаржувані рішення обґрунтованими та законними з підстав, викладених в акті перевірки. Зокрема, ДПІ зазначає, що спірні операції фактично не виконувались. Як зазначає ДПІ, вироком суду відносно керівника ТОВ «РМА ГРУП»встановлено, що зазначена особа засуджена за фіктивне підприємництво та підробку документів, будь-яких документів номінальний керівник не підписував, операцій від імені товариства не вчиняв, підприємство не здійснює реальної господарської діяльності. Директор другого підприємства також дав покази, що не має будь-якого відношення до діяльності ТОВ «Сана Груп», реальної господарської діяльності це підприємство не здійснювало, номінальний керівник будь-яких операцій від імені товариства не вчиняв та будь-яких документів щодо діяльності цього підприємства не підписував. ДПІ зазначає, що зазначені підприємства не мали організаційних та матеріальних можливостей для здійснення експедиторської діяльності. Відтак, ДПІ вважає, що у позивача не було підстав для формування спірних сум податкового кредиту за безтоварними операціями, а отже спірне рішення є законним та обґрунтованим та підстав для його скасування не має.

Контрагенти позивача, які залучені судом до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на стороні позивача, в судові засідання не з'являлися. Поштові повідомлення повернуті з відмітками про те, що ТОВ «РМА-Груп»не значиться за своєю адресою. У той же час, ТОВ «Сана Групп», отримуючи судові повідомлення, представників у судове засідання не направило. Треті особи під час розгляду справи не надали витребувані судом документи на підтвердження фактичного здійснення операцій.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 12.04.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову виходячи з наступного.

ДПІ у Подільському районі м. Києва проведено документальну позапланову перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Автохвиля»(код з ЄДР 366335294 адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 82) за період з 05.11.2009 р. по 30.06.2011 р.

За результатами перевірки складено Акт від 09.09.2011 р. № 09.09.2011 р.

Перевіркою встановлено, що завищення податкового кредиту з ПДВ на суму 205 082,00 грн., у т.ч.: вересень 2010 р. -17 000 грн., жовтень 2010 р. -40500 грн., листопад 2010 р. -21833 грн., грудень 2010 р. -28083 грн., січень 2011 р. -13333 грн., лютий 2011 р. -16500 грн., березень 2011 р. - 38500 грн., квітень 2011 р. -29333 грн.

Як встановлено в акті перевірки позивач (клієнт) уклав (1) з ТОВ «Сана Групп»(експедитор) договір № 31 від 01.02.2011 р. Як зазначено в Акті перевірки, відповідно до договору експедитор приймає на себе зобов'язання за плату та за рахунок клієнта здійснювати виконання зазначених договором послуг, пов'язаних з організацією перевезення матеріальних цінностей автомобільним транспортом.

25.02.2011 р., 03.03.2011 р., 11.03.2011 р., 23.03.2011 р., 28.03.2011 р., 31.03.2011 р., 01.04.2011 р., 07.04.2011 р., 18.04.2011 р., 21.04.2011 р. виписано податкові накладні, перелік яких визначений на стор. 14 Акту перевірки, в яких визначено номенклатуру поставок «Транспортні послуги»на загальну суму 292000 грн. з ПДВ -48666,67 грн. на підставі зазначених накладних сформовано податковий кредит: у лютому 2011 р. -3667 грн., у березні 2011 р. -15 667 грн., у квітні 2011 р. -29 333 грн. На зазначені вище дати виписано акти виконаних робіт з номенклатурою поставок «Перевезення вантажу»на ті самі суми, що і податкові накладні. Оплата проведена у зазначені дати на суму 289000 грн. з ПДВ. Кредиторська заборгованість станом на 30.06.2011 р. складає 3 000 грн., яка виникла у зв'язку з неповним проведенням платежу за актом від 11.03.2011 р. на суму 25 000 грн. з ПДВ (платіж склав 22 000 грн. з ПДВ).

Як зазначено в Акті перевірки, згідно отриманих пояснень від позивача, акти виконаних робіт по рахунку 631 не відображались, відповідно оприбуткування транспортних послуг не відбувалось .

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що податкові накладні від ТОВ «Сана групп»від 03.03.2011 р., 11.03.2011 р., 23.03.2011 р., 28.03.2011 р., 31.03.2011 р., 01.04.2011 р., 07.04.2011 р., 18.04.2011 р., 21.04.2011 р., видані за іншим договором № 39 від 01.01.2011 р., копія якого, як вбачається з Акту перевірки, під час перевірки не надавалась .

Окрім того, (2) відповідно до договору між позивачем (клієнт) з ТОВ «РМА-Групп»(експедитор), як зазначено в Акті перевірки, укладено договір № 117 від 16.09.2010 р. відповідно до якого експедитор приймає на себе зобов'язання за плату та за рахунок клієнта здійснювати виконання зазначених даним договором послуг, пов'язаних з організацією перевезення матеріальних цінностей автомобільним транспортом.

На виконання договору в період з 16.10.2010 р. по 18.03.2011 р. позивачу виписано податкові накладні на загальну суму 916500 грн. з ПДВ - 152750,02 грн., перелік яких визначено на стор. 16 -17 Акту перевірки та копії яких додано до позову. Номенклатура поставок «Перевезення вантажу». На ті самі дати виписано акти виконаних робіт, з визначенням тієї ж номенклатури поставки послуг, вартості послуг, що і у податкових накладних.

До складу податкового кредиту включена суму ПДВ у розмірі 156417 грн. у т.ч.: вересень 2010 -17000 грн., жовтень 2010 р. -40500 грн., листопад 2010 р. -28083 грн., січень 2011 р. -13333 грн., лютий 2011 р. -12833 грн., березень 2011 р. -22833 грн. Оплата проведена у зазначений період на суму 919500 грн. з ПДВ. Заборгованість 3 000 грн.

Згідно отриманих пояснень від позивача, акти виконаних робіт по рахунку 631 не відображались, відповідно оприбуткування транспортних послуг не відбувалось .

Відтак, в даному випадку податкові накладні були видані на дату оформлення акту виконаних робіт та платежу, які (дати актів та дати платежів) співпадають.

Згідно з Актом перевірки за матеріалами кримінальної справи № 71-00223 встановлено (стор. 19) створення та перереєстрацію на підставних осіб цих підприємств, що мають ознаки фіктивності. В контексті наведеного до матеріалів справи надано протокол від 02.09.2011 р. допиту у СІЗО обвинуваченого ОСОБА_3 в якому відображеного його покази проте те, що вищезгадане підприємство зареєстровано на його ім'я, у т.ч. як директора ТОВ «Сана Групп» , без наміру зайняття господарською діяльністю для прикриття незаконної діяльності, без мети складання, підписання первинних документів та проведення реальних операцій. Ніяких документів податкової звітності останній не підписував про що зазначив у вищезгаданому протоколі. Печатку цього підприємства не отримував та ніяких договорів не підписував.

Відносно обставин діяльності ТОВ «РМА-ГРУП» під час розгляду справи надано вирок від 29.09.2011 р. Голосіївського районного суду м. Києва по справі № 1-1198/11 по обвинуваченню ОСОБА_4 за ст. 205 ч. 2 КК України та ст. 358 ч. 2 КК України, який набрав законної сили 14.10.2011 р.

Згідно з вироком ОСОБА_4 визнано винним за наведеними вище статтями (фіктивне підприємництво; підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів).

Вироком, окрім іншого, встановлено, що ОСОБА_4 взяв участь у придбанні ТОВ «РМА-ГРУП»не з метою здійснення господарської діяльності, передбаченої Статутом товариства, а з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб. Вироком, зокрема, також встановлено, що 01.07.2010 року ОСОБА_4 достовірно знаючи, що здійснює придбання товариства без наміру зайняття підприємницькою діяльністю, яка передбачена Статутом ТОВ "РМА-Груп", усвідомлюючи противоправний характер своїх дій, знаючи, що здійснює придбання ТОВ "РМА-Груп" для прикриття незаконної діяльності особи, матеріали відносно якої виділено та він, в цілому, набуває право власності на товариство, реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на вчинення фіктивного підприємництва, підписав: протокол Зборів Учасників ТОВ "РМА-Груп" від 29.06.2010 року та наказ № 1/10 про призначення з 02.07.2010 року ОСОБА_4 на посаду директора товариства, чим також вчинив дії, направлені на придбання суб'єкта підприємництва. Підписання ОСОБА_4 зазначених офіційних документів ТОВ "РМА-Груп" дало змогу здійснити 05.07.2010 року перереєстрацію товариства в Голосіївський районній у м. Києві державній адміністрації за № 10681050011005084, в ДПІ у Голосіївському районі м. Києва 12.07.2010 року отримати довідку про взяття на облік платника податків, здійснити реєстрацію товариства в державних цільових фондах.

У взаємозв'язку з наведеним в Акті перевірки позивача зазначено, що в період 2008 -2011 років зазначені підприємства (ТОВ «Сана Групп», ТОВ «РМА-Груп») були використані за безтоварними операціями з метою неправомірного формування контрагентами-покупцями сум податкового кредиту, що здійснювалось шляхом документального оформлення безтоварних операцій. Надалі з посиланням на Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність»(щодо фіксації первинним документом обсягу і змісту господарських операцій), п/п. 7.4.1., 7.5.1., 7.4.5. Закону України «Про податок на додану вартість», п. 198.2., 198.3., 198.6. ПК України ДПІ приходить до висновку про заниження податку на суму 205082 грн., що складає спірну суму податкових зобов'язань за оскаржуваним рішенням.

Тобто, позиція податкового органу в даному випадку по суті ґрунтується на безтоварності спірних операції, не підтвердженні фактичного виконання спірних операцій на користь позивача з боку його контрагентів, юридичній дефектності первинних документів та податкових накладних за спірними операціями, а також на обставинах, встановлених вироком суду та поясненнях особи, яка рахувалася керівником підприємства.

На підставі акту перевірки прийнято оскаржуване рішення. За результатами адміністративного оскарження спірне рішення на час розгляду справи не відкликано.

У взаємозв'язку з вищенаведеним під час розгляду щодо фактичних взаємовідносин позивача із вищезгаданими контрагентами встановлено , що умовами договору транспортної експедиції № 31 від 01.02.2011 р. між позивачем та ТОВ «Сана Групп»(код з ЄДР 37140915; м. Київ, вул. Червоногвардійська 5/204), передбачено, що експедитор здійснює виконання послуг, пов'язаних з організацією перевезення на основі вантажно транспортних декларацій -транспортних замовлень (ВТД), що надаються клієнтом з оформленням вантажної декларації для кожного перевезення, що є невід'ємною частиною зазначеного договору.

Згідно з п.2.1. експедитор виконує для клієнта наступні послуги, що пов'язані з перевезенням вантажу: (1) отримання вантажу на складі Клієнта або в іншому місці, вказаному клієнтом у ВТД на перевезення; (2) перевезення вантажу вантажоодержувачам (особам, уповноваженим на отримання вантажу), що вказані клієнтом, згідно діючим маршрутам та на транспорті, що обраний експедитором; (3) замовлення на виїзд за вантажем приймаються від клієнта (відправника).

Згідно договору вантаж приймається до перевезення в упаковці чи пакувальній тарі.

Вантаж видається експедитором особі, яка уповноважена клієнтом на його отримання при пред'явленні, зокрема, доручень , що оформлено на фірмовому бланку (п. 2.7. договору) із зазначенням паспортних даних та зразку підпису особи, що одержує вантаж, завірена фірмовою печаткою клієнта (одержувача), а також підписом керівника.

Доставлений за кінцевим призначенням вантаж може зберігатися на складі експедитора (п. 2.9, 2.10. договору).

Згідно п. 3.1.2. експедитор самостійно визначає типи та кількість автотранспорту, необхідного для перевезення вказаного у транспортному замовленні вантажу, забезпечує надання автотранспорту (п.3.1.3.) згідно замовлення , забезпечує збереження вантажу з моменту прийняття до перевезення до моменту видачі вантажоодержувачу, вказаному у транспортному замовленні (п.3.1.4. договору).

Позивач у свою чергу (п. 3.2.1. договору), забезпечує своєчасну підготовку вантажу, забезпечує своєчасне оформлення необхідних документів для передачі експедитору .

Згідно з п. 4 договору встановлено порядок здачі-приймання вантажів .

Здача/приймання вантажів здійснюється по кількості місць, вазі та об'єму, вказаних у вантажній декларації .

Згідно з п. 5 договору всі розрахунки здійснюються на підставі договору, рахунків чи ВТД, що надає експедитор.

Таким чином, наведеним вище договором визначено, крім іншого, перелік документів, що супроводжують виконання такого роду операцій.

Договір транспортної експедиції № 117 від 16.09.2010 року між позивачем та ТОВ РМА-ГРУП» (код з ЄДР -33493581; адреса м. Київ, пр.-т 40-річчя Жовтня 100/2) має аналогічні умови.

Вирішуючи з урахуванням наведеного спір по суті, суд зазначає, що правове регулювання здійснення транспортно-експедиторської діяльності та у зв'язку з цим правил формування податкового кредиту у спірні періоди здійснювалось з урахуванням наступного.

Так, відповідно до Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»: (1) транспортно-експедиторська діяльність, це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів; (2) транспортно-експедиторська послуга, це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу за договором транспортного експедирування; (3) експедитор (транспортний експедитор), це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування (стаття 1 Закону).

Згідно із ст. 9 цього Закону за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Істотними умовами договору транспортного експедирування, зокрема, є: (1) вид послуги експедитора; (2) вид та найменування вантажу ; розмір плати експедитору ; (3) пункти відправлення та призначення вантажу; (4) порядок погодження змін маршруту, виду транспорту, вказівок клієнта .

Перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами , складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні.

Факт надання послуги експедитора при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення .

Відтак, наведеним вище законом встановлено спеціальні правила щодо документального оформлення виконання такого роду операцій та істотні умови, тобто обов'язкові умови щодо змісту договору та, відповідно, первинних документів, які супроводжують такого роду операції.

Що стосується правил формуванням податкового кредиту з ПДВ, зазначені правовідносини регулювалися до 2011 року з урахуванням вищенаведеного наступними положеннями Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, об'єктом оподаткування податком на додану вартість відповідно до п. п. 3.1.1 Закону про ПДВ України є операції платників податку з поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.

Підпунктом 7.4.1 цього Закону, передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п/п. 7.5. Закону про ПДВ датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій, зокрема: або (1) дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг); або (2) дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до п/п. 7.2.3. зазначеного Закону податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг).

Підпунктом 7.2.6 Закону про ПДВ передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Згідно з п/п. 7.4.4. Закону про ПДВ у разі якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Відповідно до підпункту 7.4.5 Закону про ПДВ не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відносно правил формування податкового кредиту починаючи з 2011 року слід зазначити наступне.

Так, згідно з п/п. 14.1.181 ПК України податковий кредит, це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1. об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку, зокрема, з постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Відповідно до п/п. 14.1.185. під постачанням послуг розуміється будь-яка операція, що не є постачанням товарів, зокрема, а також надання послуг, що споживаються в процесі вчинення певної дії або провадження певної діяльності.

Порядок формування податкового кредиту визначено ст. 198 ПК України.

Відповідно до п. 198.1. ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій , зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг .

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: (1) дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; (2) дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.2. ПК України).

При цьому, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (п. 198.3. ПК України).

У взаємозв'язку з наведеним, слід зазначити, що відповідно до п. 198.6. ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Згідно з п. 201.1. ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну .

Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг (п. 201.4. ПК України).

Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (п. 201.6 ПК України).

Слід додати, що податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (п. 201.7. ПК України).

Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу (п. 201.8. ПК України).

Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п. 201.10. ПК України).

У взаємозв'язку з наведеним та в контексті загальних правил щодо документального підтвердження даних податкового обліку, слід також зазначити , що відповідно до п. 16.1.2., 16.1.3. ПК України платник податків зобов'язаний, зокрема, вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.

Згідно з пунктом 44.1 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством .

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

В контексті наведеного частиною 2 ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»визначено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова , статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку . Частиною 1 ст. 9 цього закону встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи , які фіксують факти здійснення господарських операцій. Частиною 2 цієї статті визначено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити , зокрема, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції . Водночас статтею 1 цього ж Закону встановлено, що первинний документ, це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Таким чином , аналізуючи наведені приписи законодавства в сукупності, суд приходить до висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податку права на формування податкового кредиту з ПДВ виникають у разі наявності сукупності обставин та підстав , з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування відповідних сум податкового кредиту та які є передумовою його формування.

Зокрема, такі правові наслідки наступають у разі: (1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); (2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; (3) придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності; (4) наявності розумних економічних причин (ділової мети) для здійснення господарських операцій; (5) документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів, які мають юридичну значимість та зазвичай супроводжують операції певного виду (в залежності від характеру певних операцій), які при цьому містять інформацію про зміст та обсяг операції, дозволяють ідентифікувати надані послуги; (6) наявності у покупця податкової накладної, яка відповідає вимогам ст. 201 ПК України та підписана уповноваженою особою.

Відсутність сукупності зазначених чинників, з якими податкове законодавство у взаємозв'язку з положеннями інших наведених вище норм законодавства з питань бухгалтерського обліку та експедиторської діяльності пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, позбавляє покупця права на формування податкового кредиту, навіть за наявності оформлених первинних документів (у т.ч. податкових накладних) та незважаючи на наявність у платника податку доказів сплати продавцеві вартості товарів/послуг з ПДВ.

У взаємозв'язку з вищевикладеним, слід додати, що: (1) будь-які документи мають силу первинних документів (юридичну значимість) лише в разі фактичного здійснення господарської операції; (2) за відсутності факту придбання товарів чи послуг (фіктивності операцій) або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку, за відсутності розумних економічних причин для здійснення певних операцій, формування податкового кредиту не є правомірним навіть, як зазначено вище, за наявності оформлених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів; (3) підписання первинних та податкових документів не уповноваженими особами позбавляє такі документи юридичної значимості та вони не можуть бути підставою для формування податкового кредиту з ПДВ, як і первинні документи на яких емітовано підпис уповноваженої особи.

У свою чергу складання первинних документів з метою оформлення безтоварних операцій свідчить про юридичну дефектність цих первинних документів для цілей формування податкового кредиту, з огляду на що вони не можуть бути правомірною підставою для формування спірних сум податкового кредиту.

Дослідивши та оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, суд приходить до висновку, що під час розгляду справи не доведено фактичного виконання спірних операцій контрагентами позивача, а відтак і наявності у позивача підстав для правомірного формування спірних сум податкового кредиту.

Так, ( 1 ) відповідно до вищезгаданих актів здачі-приймання робіт (надання послуг), в усіх випадках за відносинами з ТОВ «РМА-Груп»та ТОВ «Сана-Груп»номенклатура послуг визначена як «Перевезення вантажу - 1 послуга».

Проте, зазначені акти не містять деталізації послуг, не розкривають їх зміст, зокрема, не містять: (1) конкретизації маршрутів, (2) місць відвантаження, (3) місць призначення, (4) кількості та виду вантажу, (5) власника вантажу, (6) відомостей про вантажоотримувачів, (7) інформації про транспортні засоби, (8) посилання на вантажні декларації або (9) будь-якої іншої деталізованої інформації щодо виконання перевезень за спірними операціями, наявність відомостей щодо чого у первинних документах за такого роду операціями обумовлена вимогами статей, 1, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вимогами ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність». Наявність цих відомостей у первинних документах зумовлюється також умовами п. 4 договорів, згідно з якими здача/приймання вантажів здійснюється по кількості місць, вазі та об'єму, вказаних у вантажній декларації.

Виходячи з цього, надані акти не можуть вважатися первинним документами, що підтверджують фактичне виконання спірних операцій контрагентами позивача, вважатися юридично значимими документами для цілей видачі податкових накладних та для цілей формування спірних сум податкового кредиту, що вказує на відсутність у зв'язку з цим підстав для формування податкового кредиту на підставі зазначених документів.

( 2 ) В контексті наведеного слід додати, що під час розгляду справи на підтвердження фактичного виконання спірних операцій позивачем не надано сукупності обумовлених договорами документів, що відповідно до умов договору повинні були супроводжувати фактичне здійснення спірних операцій.

Зокрема, під час розгляду справи не надано : (1) копій вантажно транспортних декларацій -транспортних замовлень (ВТД), які визначені у договорі його невід'ємною частиною; (2) документальних підтверджень отримання експедиторами (контрагентами) вантажу на складі Клієнта або в іншому місці, як-то передбачено умовами договору; (3) доказів перевезення вантажу вантажоодержувачам (особам, уповноваженим на отримання вантажу), що вказані клієнтом, згідно діючим маршрутам та на транспорті, що обраний експедитором, умови щодо чого визначені у договорах; (4) замовлень на виїзд за вантажем, які за договорами приймаються від клієнта (відправника); (5) розцінок/тарифів відносно вартості послуг, наявність яких обумовлена вимогами ст. 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність»(відносно істотних умов договору).

При цьому, як зазначено вище, згідно з умовами договорів (п. 3.2.1.), саме позивач забезпечує своєчасну підготовку вантажу, забезпечує своєчасне оформлення необхідних документів для передачі експедитору.

Відсутність наведених доказів, в сукупності з іншими встановленими судом обставинами, також вказує на недоведеність фактичного здійснення спірних операцій сукупністю документів, що згідно з договором та законом зазвичай супроводжують такого роду операції.

( 3 ) Відносно наданих позивачем товарно-транспортних накладних щодо здійснення позивачем перевезень на користь третіх осіб, суд зазначає, що договори, первинні документи, ТТН за якими позивач виконував на користь інших осіб послуги з перевезення, у т.ч. алкогольних напоїв, не містять інформації щодо участі контрагентів позивача в якості експедиторів в організації та перевезенні у т.ч. алкогольних напоїв, хоча відображення у ТТН відповідних даних передбачено Інструкцією про застосування форм товарно-транспортних накладних на переміщення спирту етилового, високооктанових кисневмісних домішок та алкогольних напоїв, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 28.04.2005 р. № 154 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 28 липня 2005 р. за № 817/11097.

Із змісту наведених договорів між позивачем з іншими особами, які замовляли у позивача транспортні послуги, та ТТН, вбачається, що операції з перевезення виконувались позивачем , який в цих документах визначений як перевізник .

Виходячи з наведеного, надані позивачем ТТН не є підтвердженням здійснення спірних операцій контрагентами позивача на користь останнього.

Під час розгляду справи не надано доказів належності контрагентам транспортних засобів, вказаних у зазначених товарно-транспортних накладних, наданих позивачем на підтвердження виконання цими контрагентами перевезення вантажів або доказів того, що ці транспортні засоби замовлялися контрагентами у інших осіб для виконання спірних операцій.

В контексті наведеного суд зазначає, що відповідно до ухвали суду від 02.02.2012 р. про відкриття провадження у справі від контрагентів позивача витребовувались: первинні документи на підтвердження надання послуг (транспортних послуг) ТОВ «Автохвиля», у т.ч.: (1) докази наявності транспортних засобів для здійснення спірних операцій із наданням копій посвідчень про реєстрацію таких транспортних засобів; (2) докази наявності трудових ресурсів (водіїв) необхідних для здійснення перевезення вантажу; (3) транспортні документи, а саме дорожні листи з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу, (4) засвідчені автомобільним перевізником ліцензії, ліцензійні картки; товарно-транспортні накладні тощо.

У той же час, зазначені документи контрагентами позивача не надані та не підтверджено виконання спірних операцій.

( 4 ) У взаємозв'язку з вищенаведеним, суд зазначає, що відповідно до ч. 4. ст. 72 КАС України вирок суду в кримінальній справі , який набрав законної сили, є обов'язковим для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

В даному випадку, як зазначено вище, керівника та засновника ТОВ «РМА-ГРУП»ОСОБА_4 визнано винним за ст. 205 ч. 2 КК України та ст. 358 ч. 2 КК України (фіктивне підприємництво; підроблення документів, печаток, штампів та бланків, їх збут, використання підроблених документів). Вироком суду встановлено та за змістом вироку ця особа визнала, що придбала зазначене підприємство з метою прикриття незаконної діяльності інших осіб, достовірно знаючи, що здійснює придбання товариства без наміру зайняття підприємницькою діяльністю та реалізовуючи свій злочинний умисел направлений на вчинення фіктивного підприємництва, підписав документи щодо набуття ним статусу учасника та директора товариства в період до початку здійснення спірних операцій. Дії засудженого дали змогу здійснювати незаконну діяльність, прикриваючись імітацією підприємницької діяльності придбаного та зареєстрованого Товариства, складати від імені ОСОБА_4, фіктивні господарські угоди та фіктивні первинні документи (накладні, податкові накладні, рахунки, акти виконаних робіт). За змістом вироку до діяльності ТОВ "РМА-Груп" ця особа не мала ніякого відношення, а лише буде рахуватись на посаді директора товариства. Придбаваючи це підприємство засуджений усвідомлював, що не буде займатись підприємницькою діяльністю з використанням ТОВ "РМА-Груп", не буде здійснювати господарську діяльність, яка передбачена Статутом цього товариства, складати та підписувати, як директор ТОВ "РМА-Груп", документи господарської діяльності (договори, рахунки, накладні, податкові накладні та інші), впливати якимсь чином на діяльність ТОВ "РМА-Груп", не буде підписувати, складати, та надавати до відповідної ДПІ та інших контролюючих інстанцій документи податкової та іншої звітності, організовувати та контролювати ведення бухгалтерського та податкового обліку на ТОВ "РМА-Груп", розпоряджатися рухом коштів по рахунку товариства.

Виходячи з того, що директор ТОВ «РМА Груп»не мав будь-якого відношення до зазначеного підприємства, не підписував будь-яких первинних бухгалтерських та податкових документів за результатами діяльності цього підприємства та реальна господарська діяльність цим підприємством не здійснювалась, суд приходить до висновку про юридичну дефектність первинних документів та нездійснення спірних операцій. У зв'язку з цим, первинні документи за взаємовідносинами позивача з цим підприємством не мають юридичної значимості для цілей формування спірних сум податкового кредиту.

(5) Окрім того, в контексті документального підтвердження спірних операцій за відносинами з ТОВ «Сана Групп», позивач зазначає, що спірні операції виконувались на підставі договору № 31 від 01.02.2011 р.

У той же час, як встановлено під час розгляду справи та зазначено вище, складені ТОВ «Сана Групп»податкові накладні від 03.03.2011 р. № 4 на суму 1500 грн. ПДВ, від 11.03.2011 р. № 19 на суму ПДВ -4166,67 грн., 23.03.2011 р. № 49 від 23.03.2011 р. на суму ПДВ 5000 грн., від 28.03.2011 р. № 68 на суму ПДВ -2500 грн., від 31.03.2011 р. на суму ПДВ -2500 грн., № 7 від 01.04.2011 р. на суму ПДВ 3333,33 грн., від 07.04.2011 р. № 24 на суму ПДВ -6000 грн., № 79 від 18.04.2011 р. на суму ПДВ 9166,67 грн., від 21.04.2011 р. № 91 на суму ПДВ -10833 грн., видані за іншим договором ніж договір № 21 від 01.02.2011 р., а саме за договором № 39 від 01.01.2011 р., копія якого, як під час перевірки так і під час розгляду справи не надавалася , що також додатково вказує на відсутність документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків, та недоведеність вчинення операцій за договором № 39 від 01.01.2011 р. за яким видано вищезгадані податкові накладні, а отже і про відсутність підстав для їх видачі.

Позивачем та його контрагентами не наведено та не доведено обставин, не надано інших доказів, які прямо та опосередковано могли б в сукупності або окремо підтверджувати фактичне вчинення спірних операцій. При цьому, як зазначено вище, надані позивачем документи за взаємовідносинами з іншими особами, на користь яких позивач здійснював перевезення, не містять відомостей щодо участі в організації перевезення третіми особами -контрагентами позивача.

Враховуючи наведене в сукупності, суд приходить до висновку, що за спірними операціями фактично лише складалися первинні документи, здійснювався обмін документами за безтоварними операціями з метою створення зовнішніх ознак правомірності формування податкового кредиту за безтоварними операціями, наслідком чого є отримання необґрунтованої податкової вигоди у вигляді спірних сум податкового кредиту.

Відтак, виходячи з встановлених судом обставин та наведених вище норм законодавства у їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність наявності сукупності умов, обставин та підстав з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість правомірного формування спірних сум податкового кредиту та, відповідно, про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкового кредиту.

Надані позивачем та досліджені судом документи, наведені ним доводи, не спростовують наведеного та не доводять зворотного.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 71 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, за результатами розгляду справи суд не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення, яке, як приходить до висновку суд, є законним та обґрунтованим, вірним по суті, а отже підстав для задоволення позову не має і у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись вимогами статей 69-71, 128, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Автохвиля»(код з ЄДР 366335294 адреса: 04080, м. Київ, вул. Фрунзе, 82) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 10.11.2011 р. № 0001052320 залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін

Повний текст постанови складено та підписано 20.04.2012 р.