Постанова

від 10.04.2012 по справі 2а-1621/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

10 квітня 2012 року 11:10 Справа № 2а-1621/12/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Аблова Є.В.,

при секретарі Мальчик І.Ю.,

за участю сторін:

представників позивача -Липового І.В., Блискавки А.О.,

представника відповідача -Старощук С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБ Технолоджис»до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «АМБ Технолоджис»(надалі -ТзОВ «АМБ Технолоджис», позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва (надалі -ДПІ у Святошинському районі м. Києва, відповідач) про визнання визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000162360 від 25.01.2012р.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що висновок про завищення позивачем податкового кредиту з ПДВ по господарських операціях із контрагентом КМП «Мехбуд», оскільки операції із постачальниками останнього містять ознаки фіктивності та відповідно по ланцюгу господарських договорів господарська операція «АМБ Технолоджис»та КМП «Мехбуд»є безтоварною, а правочин нікчемним - не відповідає фактичним обставинам, оскільки реальність та товарність господарської операції підтверджується первинними документами.

В поданих письмових запереченнях відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог, оскільки позивачем безпідставно віднесено до складу податкового кредиту суми ПДВ по господарських операціях із КМП «Мехбуд»з тих підстав, що вони носять фіктивний характер та є безтоварними.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

В період з 29.12.2011р. по 05.01.2012р. ДПІ у Святошинському районі м. Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «АМБ Технолоджис»з питань дотримання вимог податкового законодавства по ПДВ по взаємовідносинах з КМП «Мехбуд»за період з 01.08.2011р. по 31.08.2011р., про що складено Акт №16/23-60/35710057 від 12.01.2012р.

Перевіркою встановлено порушення п.198.3, п.198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України, що призвело до заниження ПДВ в сумі 56 770 грн., а також ст.ст. 203, 215, 216, 228, 236 Цивільного кодексу України, в результаті чого правочини, здійснені між ТзОВ «АМБ Технолоджис»та КМП «Мехбуд»за серпень 2011р. на загальну суму 340 617 грн., вважаються нікчемними.

За результатами перевірки ДПІ у Святошинському районі м. Києва прийнято податкове повідомлення-рішення №0000162360 від 25.01.2012р., яким визначено ТзОВ «АМБ Технолоджис»зобов'язання з ПДВ в розмірі 56 770 грн. за основним платежем та 14 192,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Судом встановлено, що 01.08.2011р. між КМП «Мехбуд»(постачальник) та ТзОВ «АМБ Технолоджис»(покупець) укладено договір поставки товару №08/08/11, згідно якого постачальник зобов'язався передати покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язався прийняти такий товар та оплатити його. Під товаром розуміється: комплектуючі до підшипників, підшипники, промислове устаткування. Повне найменування товару, кількість, ціна, асортимент та номенклатура, що підлягає поставці за даним договором, зазначається у рахунках-фактурах, видаткових накладних, які є невід'ємною частиною цього договору.

Товар передавався згідно видаткових накладних та рахунків-фактур: №1 від 01.08.2011р., №2 від 02.08.2011р., №3 від 03.08.2011р., №4 від 04.08.2011р., №5 від 10.08.2011р. Всього було поставлено товару на загальну суму 340 617 грн., в т.ч. 56 769,55 грн. ПДВ.

КМП «Мехбуд»видало ТзОВ «АМБ Технолоджис» податкові накладні із аналогічними номерами та датами.

За поставлений товар ТзОВ «АМБ Технолоджис»розрахувалось із КМП «Мехбуд»в повному обсязі, що підтверджується копіями банківських виписок.

Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. (п. 198.2 Кодексу).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 201.6 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Наявність у покупця належно оформлених документів, які відповідно до Закону України «Про податок на додану вартість»необхідні для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою для відшкодування податку на додану вартість, якщо податковий орган доведе, що відомості в таких документах не відповідають дійсності (згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1112/11/13-10 від 20.07.2010р.).

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції (згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №742/11/13-11 від 02.06.2011 року).

Дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку, яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність усіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування.

Виходячи із вимог ст. 71 КАС України суди повинні враховувати, що обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкт владних повноважень, якщо він заперечує проти позову. Отже, суд досліджує насамперед доводи органів державної податкової служби, що свідчать про наявність обставин, які унеможливлюють підтвердження права на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість (згідно Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України № 1112/11/13-10 від 20.07.2010 року).

В ході проведення перевірки позивача, ДПІ у Святошинському районі міста Києва взято до уваги Акт документальної позапланової виїзної перевірки КМП «Мехбуд»з питань достовірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту по ПДВ №2468/23-1/1373460 від 08.11.2011р. Згідно цього акту, переіркою встановлено відсутність КМП «Мехбуд»за місцем реєстрації. Крім цього, перевіркою встановлено, що основним постачальником КМП «Мехбуд»у серпні 2011р. було ПП «Опт-Бест», яке в серпні 2011р. придбавало товар у ФГ «Рубас»на суму 2 830 833,33 грн., що склало 100% від суми податкового кредиту за серпень 2011р. ФГ Рубас»реалізовувало ПП «Опт-Бест»сільськогосподарську продукцію, в той час, як ПП «Опт-Бест»реалізовувало ТзОВ «АМБ Технолоджис»промислове обладнання та комплектуючі. КМП «Мехбуд»не надано доказів оплати за поставлений ПП «Опт-Бест»товар.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

На підтвердження товарності господарської операції позивачем надано копії договору, рахунків-фактур та податкових накладних, однак доказів зберігання зазначеного у рахунках-фактурах товару не надано.

Крім цього, згідно положень ст. 202 Цивільного кодексу України дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, вважається правочином.

Відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недотримання вимог податкових законів, а саме не ведення обліку господарських операцій, не подача податкової звітності, не декларування податкових зобов'язань та не сплата відповідних сум податків до бюджету призводить до порушення фінансово-економічних інтересів держави, її бюджетної системи, тобто об'єктивно призводить до порушення інтересів Держави та суспільства в цілому.

При цьому, доходи бюджету складаються, в тому числі, і з податкових надходжень, під якими розуміється обов'язкові внески до бюджетів, здійснені платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Сукупність податків і зборів, що справляються у встановленому законами України порядку, становить систему оподаткування.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів»№15 від 08.10.2004р. ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів може бути вчинене як шляхом неподання документів, із їх обчисленням та сплатою до бюджетів чи державних цільових фондів (податкових декларацій, розрахунків, бухгалтерських звітів і балансів тощо), так і шляхом приховування об'єктів оподаткування, а також шляхом заниження об'єктів оподаткування та іншими способами. При цьому неподання податкової декларації, як правило, є одночасно і приховуванням об'єктів оподаткування.

Правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас є таким, що порушує публічний порядок.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).

Частиною 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 203 Цивільного кодексу України передбачено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину. Зокрема зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Згідно положенням ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок , є нікчемним.

Тобто, вчинені правочини суперечать моральним засадам суспільства та відповідно до ст. 228 Цивільного кодексу України порушують публічний прядок, оскільки спрямовані на заволодіння майном держави, дохідної частини бюджету, а отже є нікчемними.

Крім того, необхідно зазначити, що згідно правової позиції Верховного Суду України, викладеній в Постанові від 26 вересня 2006 року правочин, який вчинено з метою, завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203, ч. 2 ст.215 Цивільного кодексу України є нікчемним, і визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Суд звертає увагу на положення Інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року №742/11/13-11, відповідно до якого будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, обставину щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позивач не надав доказів які підтверджували фактичність виконання господарських операцій, а тому відсутні підстави для включення виданих постачальником КМП «Мехбуд»податкових накладних при формуванні податкового кредиту.

Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Статтею 86 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що ДПІ у Святошинському районі м. Києва, як суб'єкт владних повноважень, довела правомірність, обґрунтованість винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги ТзОВ «АМБ Технолоджис»є такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 94, 158-163 КАС України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «АМБ Технолоджис»відмовити повністю.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі в Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги на постанову протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає до Київського апеляційного адміністративного суду.

Якщо апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ст. 186 КАС України, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.04.2012 року.

Суддя Аблов Є.В.