ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
в порядку письмового провадження
05 квітня 2012 року № 2а-917/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н.Є.
розглянув в порядку частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративну справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД-Будшляхмаш» до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення
О Б С Т А В И Н И С П Р А В И
Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД-Будшляхмаш»(надалі -також «Позивач», ТОВ «ТД-Будшляхмаш») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва (надалі - також «Відповідач») з метою визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 29 грудня 2011 року №0003562360, винесене щодо ТОВ «ТД-Будшляхмаш».
Позовні вимоги мотивовані тим, що податкове повідомлення-рішення від 29 грудня 2011 року № 0003562360, на думку представника Позивача, прийнято з порушенням вимог чинного законодавства України, на підставі безпідставних висновків та невірного застосування норм податкового законодавства, а тому вказане рішення підлягає скасуванню.
Відповідач явку уповноваженого представника в судові засідання, призначені на 21 лютого 2012 року, 1 березня 2012 року, 20 березня 2012 року та 29 березня 2012 року не забезпечив, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду; про причини неявки суду не сповістив. Таким чином, Суд звертає увагу на те, що всупереч вимогам чинного законодавства України, суб'єкт владних повноважень -ДПІ у Святошинському районі м. Києва, -не забезпечив представництво інтересів державного органу у справі № 2а-917/12/2670.
І лише 4 квітня 2012 року через канцелярію Окружного адміністративного суду міста Києва представником Відповідача подано письмові заперечення, в яких Відповідач заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в задоволенні адміністративного позову.
До того ж, разом із письмовими запереченнями представником Відповідача надано безпідставні за своїм змістом письмові пояснення, відповідно до яких, на думку представника Відповідача, адміністративним судом не було забезпечено змагальності сторін в даній справі, чим позбавлено Відповідача права на доведення правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення.
В той же час, Суд повторно акцентує увагу на тому, що саме з метою повного та всебічного розгляду справи, та, зокрема, зважаючи на необхідність забезпечення можливості Відповідача виконати покладений на нього Кодексом адміністративного судочинства України обов'язок щодо доведення правомірності оскаржуваного рішення (та надання підтверджуючих доказів) в даній адміністративній справі Судом тричі відкладалися судові засідання.
Таким чином, викладені в письмових поясненнях від 4 квітня 2012 року твердження Відповідача є лише формою зловживання суб'єктом владних повноважень процесуальними правами в адміністративному процесі, що є неприпустимим.
Відповідно до частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати експерта чи свідка.
Заслухавши представника Позивача, який не заперечував щодо продовження розгляду справи в порядку письмового провадження, та враховуючи неявку представника Відповідача, який був повідомлений належним чином, Суд ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження на підставі частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В С Т А Н О В И В
Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, яким врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва на підставі направлення на перевірку № 5050/23-60П та Наказу № 3630 від 29 листопада 2011 року було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД-Будшляхмаш» (код за ЄДРПОУ 36852304) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 1 червня 2011 року по 30 червня 2011 року.
За результатами перевірки Відповідачем складено Акт № 372/23-60/37164669 від 12 грудня 2011 року, яким встановлено порушення Позивачем зокрема: підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.2 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України.
На підставі вищевказаного акту перевірки Відповідачем винесено:
- податкове повідомлення рішення форми «Р»№ 0003562360 від 29 грудня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання ТОВ «ТД-Будшляхмаш»за платежем «Податок на додану вартість»у розмірі 130 970,00 грн. (за основним платежем -130 969,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1,00 грн.).
Позивач вважає вищевказане податкове повідомлення-рішення № 00035662360 від 29 грудня 2011 року таким, що суперечить вимогам чинного податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню.
Частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлені критерії, якими керується адміністративний суд при перевірці рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень. Відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Таким чином, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному аналізі всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.
Як вбачається зі змісту акту перевірки, складеного за результатами перевірки Позивача, підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення став висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог:
- підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.2 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України ТОВ «ТД-Будшляхмаш»по взаємовідносинах з ТОВ «Укрстрой Гідравліка»завищено суму податкового кредиту з ПДВ.
Порядок обчислення і плати податку на додану вартість (станом на період, що підлягав перевірці) визначено статтею 198 Податкового кодексу України.
Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;
дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Як вбачається зі змісту акту перевірки, висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного податкового законодавства України ґрунтується на аналізі висновків акту перевірки контрагента Позивача -ТОВ «Укрстрой Гідравліка»(акт про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укрстрой Гідравліка»(код за ЄДРПОУ 36852304) з питань повноти обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 1 червня 2011 року по 30 червня 2011 року № 297/23-5036852304 від 5 жовтня 2011 року).
В той же час, відповідно до листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, «оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом».
Таким чином, Суд звертає увагу на те, висновки Відповідача про порушення Позивачем вимог чинного законодавства України, сформовані виключно на підставі аналізу Акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укрстрой Гідравліка»(код за ЄДРПОУ 36852304) з питань повноти обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 1 червня 2011 року по 30 червня 2011 року № 297/23-5036852304 від 5 жовтня 2011 року, є протиправними, оскільки результати аналізу виключно фінансово-господарської діяльності контрагента відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються Позивача, який є відокремленою від свого контрагента юридичною особою та веде власну підприємницьку діяльність.
Суд акцентує увагу на тому, що в спірних правовідносинах Відповідач повинен був дослідити факт реальності господарських операцій за договорами, укладеними безпосередньо між ТОВ «ТД-Будшляхмаш» та ТОВ «Укрстрой Гідравліка».
Відповідно до вимог чинного податкового законодавства, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами ).
Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.
Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.
Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.
Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»«У разі підтвердження доводів податкового органу про безтоварність операцій визначення податкового кредиту було б безпідставним і податок на додану вартість не підлягав би відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у платника податку (позивача у справі) податкової накладної, що за формою відповідає вимогам чинного законодавства, а також доказів сплати продавцю вартості товару з податком на додану вартість», «Визнання недійсними установчих документів юридичної особи та подальше анулювання свідоцтва платника податку на додану вартість самі по собі не призводять до недійсності всіх угод, укладених з моменту державної реєстрації такої особи до моменту виключення її з державного реєстру, та не позбавляє правового значення видані за цими господарськими операціями податкові накладні», «У разі якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податкова інспекція не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, а також мали свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї».
Як встановлено Судом, між ТОВ «ТД -Будшляхмаш»та ТОВ «Укрстрой гідравліка»фінансово-господарські взаємовідносини здійснювалися на підставі наступних договорів:
- Договір поставки № 2/06 від 1 червня 2011 року, укладений між (Продавець): ТОВ «Укрстрой гідравліка»та (Покупець): ТОВ «ТД -Будшляхмаш»про наступне: постачальник на умовах, передбачених цим Договором, зобов'язується передати (поставити) запасні частини Покупцю (надалі -Товар), в асортименті, кількості і за цінами, визначеними в узгоджених сторонами рахунках, які є невід'ємною частиною Договору. Покупець на умовах, передбачених цим Договором, зобов'язується сплатити його вартість та прийняти зазначений Товар відповідно до умов цього Договору.
Згідно з пунктом 4.4 разом з товаром Постачальник надає покупцеві такі документи: рахунок -фактуру; податкову накладну; видаткову накладну.
- Договір підряду № 2 від 1 червня 2011 року, укладений між ТОВ «ТД-Будшляхмаш»(надалі іменується Замовник) та ТОВ «Укрстрой гідравліка»(надалі іменується «Підрялник») про наступне: на умовах даного договору підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи по зібранню, комплектації налагодженню навантажувачу LZ 936 у кількості одна одиниця за завданням Замовника з використанням своїх матеріалів та устаткування, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи (надалі іменується «роботи»).
- Договір № 06/2011 від 3 червня 2011 року, укладений між (Продавець): ТОВ «Укрстрой гідравліка»та (Покупець): ТОВ «ТД-Будшляхмаш»про наступне: предметом даного Договору є купівля -продаж фронтального навантажувача марки XG 955 IIL (країна виробник Китай) у кількості одна одиниця.
Суд акцентує увагу, що вирішення спорів, пов'язаних із правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, Відповідач повинен був детально встановити всі фактичні обставини, що підтверджують реальне здійснення господарських операцій, на підставі яких визначено суми податкового кредиту або бюджетного відшкодування.
Доказове значення для підтвердження вищевикладеного має наявність податкових накладних, документів, які засвідчують факт транспортування та передачі товару, оформлення відповідних актів приймання передачі, документів, які підтверджують оплату поставленого товару (відповідні банківські виписки), докази зберігання товару на відповідному складі, а також будь-які інші документальні дані, які свідчать про те, що поставку відповідного товару було реально здійснено.
Як вбачається зі змісту пункту 2.11 Акту № 372/23-60/37164669 від 12 грудня 2011 року (акту перевірки Позивача) ТОВ «ТД -Будшляхмаш»було надано до перевірки документи, зокрема:
- договір поставки від 3 червня 2011 року № 06/2011;
- договір поставки від 1 червня 2011 року № 2/06;
- договір підряду (зборка навантажувача) від 1 червня 2011 року № 2;
- додаткові угоди до договорів;
- отримані податкові накладні;
- видаткові накладні;
- банківські виписки;
- договір оренди № 28 від 1 січня 2011 року;
- реєстр отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «ТД -Будшляхмаш»за червень 2011 року.
В той же час, зміст акту перевірки Позивача свідчить про те, що Відповідачем не було системно проаналізовано всіх вищевикладених документів, тобто, всіх обставин спірних правовідносин; крім того, відповідно до вимог Податкового кодексу України не було витребувано у Позивача додаткових документів (у разі виникнення сумнівів у правомірності формування податкового кредиту), оскільки висновки Відповідача у спірних правовідносинах ґрунтуються на аналізі виключно змісту Акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укрстрой Гідравліка»(код за ЄДРПОУ 36852304) з питань повноти обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 1 червня 2011 року по 30 червня 2011 року № 297/23-5036852304 від 5 жовтня 2011 року.
Відтак, всупереч вимогам податкового законодавства України висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між Позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість.
Крім того, Суд повторно акцентує увагу на тому, що відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
В даній адміністративній справі ДПІ у Святошинському районі м. Києва, як суб'єктом владних повноважень, не було виконано покладеного на нього законом обов'язку щодо доведення правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення, та не надано належних доказів, які б підтверджували викладені в акті перевірки Позивача висновки.
Викладені в письмових запереченнях Відповідача від 4 квітня 2012 року пояснення є лише дослівним цитуванням акту перевірки Позивача, однак не містять правового аналізу обставин спірних правовідносин.
Таким чином, в даній справі представником Відповідача не доведено правомірності податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0003562360 від 29 грудня 2011 року, та не надано жодних доказів на підтвердження такої правомірності.
Стосовно твердження представника Відповідача в письмових поясненнях від 4 квітня 2012 року про необхідність виклику свідків, Суд акцентує увагу на безпідставності та необґрунтованості даного клопотання, оскільки відповідно до вимог частини 4 статті 65 Кодексу адміністративного судочинства України особа, яка бере участь у справі, заявляючи клопотання про виклик свідка, повинна зазначити його ім'я, місце проживання (перебування), роботи чи служби та обставини, щодо яких він може дати показання, чого представником Відповідача не зазначено.
Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши матеріали адміністративної справи та вимоги чинного податкового законодавства, Суд дійшов висновку про те, що викладені в акті перевірки висновки Відповідача є неповними та такими, що не ґрунтуються на аналізі всіх фактичних обставин спірних правовідносин, оскаржуване податкове повідомлення-рішення № 0003562360 від 29 грудня 2011 року є протиправним та підлягає скасуванню.
Крім того, Суд повторно акцентує увагу на тому, що Відповідачем не виконано обов'язку щодо доведення правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, як це вимагає Кодекс адміністративного судочинства України.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
П О С Т А Н О В И В
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Святошинському районі м. Києва від 29 грудня 2011 року №0003562360, винесене щодо ТОВ «ТД-Будшляхмаш».
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н. Є. Блажівська
Суд | Окружний адміністративний суд міста Києва |
Дата ухвалення рішення | 05.04.2012 |
Оприлюднено | 14.05.2012 |
Номер документу | 23928083 |
Судочинство | Адміністративне |
Адміністративне
Окружний адміністративний суд міста Києва
Блажівська Н.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні