Ухвала

від 09.08.2012 по справі 2а-917/12/2670

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а-917/12/2670 Головуючий у 1-й інстанції: Блажівська Н.Є.

Суддя-доповідач: Земляна Г.В.

У Х В А Л А

Іменем України

"09" серпня 2012 р. м. Київ

колегія суддів судової палати по адміністративним справам Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого -судді Земляної Г.В.

суддів Горбань Н.І., Петрика І.Й.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2012 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД-Будшляхмаш" до Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И Л А :

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «ТД-Будшляхмаш»звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Святошинському районі міста Києва, в якому просить визнати нечинним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 29 грудня 2011 року №0003562360.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2012 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва від 29 грудня 2011 року №0003562360, винесене щодо Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД-Будшляхмаш».

Не погоджуючись з прийнятою постановою представник Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права та винести нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність рішення суду, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування судового рішення

Відповідно до ч.1 ст.197 КАС України апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанову суду слід залишити без змін, з наступних підстав.

Згідно зі п.1 ч.1 ст. 198, ст.200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ч. 1 статі 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд першої інстанції всебічно, повно та об'єктивно розглянув справу, правильно встановив обставини справи, наданим доказам дав правильну правову оцінку і прийшов до обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, Державною податковою інспекцією у Святошинському районі міста Києва на підставі направлення на перевірку № 5050/23-60П та Наказу № 3630 від 29 листопада 2011 року було проведено позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД-Будшляхмаш»(код за ЄДРПОУ 36852304) з питань дотримання вимог податкового законодавства по податку на додану вартість за період з 1 червня 2011 року по 30 червня 2011 року.

За результатами перевірки Відповідачем складено Акт № 372/23-60/37164669 від 12 грудня 2011 року, в якому зазначено про порушення Позивачем зокрема: підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.2 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України.

На підставі вищевказаного акту перевірки Відповідачем винесено оскаржуване податкове повідомлення рішення форми «Р»№ 0003562360 від 29 грудня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД-Будшляхмаш»за платежем «Податок на додану вартість»у розмірі 130 970,00 грн. (за основним платежем -130 969,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1,00 грн.).

Суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги прийшов до висновку, що відповідачем не доведено правомірність та обгрунтованість прийняття ним оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з висновком першої інстанції та зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що підставою для винесення оскаржуваного повідомлення-рішення став висновок Відповідача про порушення Позивачем вимог підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14, пункту 198.2 статті 198, пункту 198.3 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД-Будшляхмаш»по взаємовідносинах з Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрстрой Гідравліка»завищено суму податкового кредиту з ПДВ.

Спірні правовідносини регулюються Податковим кодексом України, яким врегульовано відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

З матеріалів справи вбачається, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТД -Будшляхмаш»та Товариством з обмеженою відповідальністю «Укрстрой гідравліка»фінансово-господарські взаємовідносини здійснювалися на підставі наступних договорів:

Договір поставки № 2/06 від 1 червня 2011 року, укладений між (Продавець): ТОВ «Укрстрой гідравліка»та (Покупець): ТОВ «ТД-Будшляхмаш»про наступне: постачальник на умовах, передбачених цим Договором, зобов'язується передати (поставити) запасні частини Покупцю (надалі -Товар), в асортименті, кількості і за цінами, визначеними в узгоджених сторонами рахунках, які є невід'ємною частиною Договору. Покупець на умовах, передбачених цим Договором, зобов'язується сплатити його вартість та прийняти зазначений Товар відповідно до умов цього Договору.

Згідно з пунктом 4.4 разом з товаром Постачальник надає покупцеві такі документи: рахунок-фактуру; податкову накладну; видаткову накладну.

Договір підряду № 2 від 1 червня 2011 року, укладений між ТОВ «ТД-Будшляхмаш»(надалі іменується Замовник) та ТОВ «Укрстрой гідравліка»(надалі іменується «Підрядник») про наступне: на умовах даного договору підрядник зобов'язується на свій ризик виконати роботи по зібранню, комплектації налагодженню навантажувачу LZ 936 у кількості одна одиниця за завданням Замовника з використанням своїх матеріалів та устаткування, а Замовник зобов'язується прийняти і оплатити виконані роботи (надалі іменується «роботи»).

Договір № 06/2011 від 3 червня 2011 року, укладений між (Продавець): ТОВ «Укрстрой гідравліка»та (Покупець): ТОВ «ТД-Будшляхмаш»про наступне предметом даного Договору є купівля - продаж фронтального навантажувача марки XG 955 IIL (країна виробник Китай) у кількості одна одиниця.

Зі змісту пункту 2.11 Акту № 372/23-60/37164669 від 12 грудня 2011 року (акту перевірки Позивача) ТОВ «ТД-Будшляхмаш»судом першої інстанції встановлено, що позивачем було надано до перевірки документи, зокрема: договір поставки від 3 червня 2011 року № 06/2011; договір поставки від 1 червня 2011 року № 2/06; договір підряду (зборка навантажувача) від 1 червня 2011 року № 2; додаткові угоди до договорів; отримані податкові накладні; видаткові накладні; банківські виписки; договір оренди № 28 від 1 січня 2011 року; реєстр отриманих та виданих податкових накладних ТОВ «ТД -Будшляхмаш»за червень 2011 року.

Доказове значення для підтвердження правомірністю формування платниками податку податкового кредиту, а також сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість, має наявність податкових накладних, документів, які засвідчують факт транспортування та передачі товару, оформлення відповідних актів приймання передачі, документів, які підтверджують оплату поставленого товару (відповідні банківські виписки), докази зберігання товару на відповідному складі, а також будь-які інші документальні дані, які свідчать про те, що поставку відповідного товару було реально здійснено.

Таким чином, суд першої інстанції правомірно прийшов до висновку, що факт реальності господарських операцій за договорами, укладеними безпосередньо між Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД-Будшляхмаш»та Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрстрой Гідравліка»підтверджено наданими документами.

Відповідно до вимог чинного податкового законодавства, включенню до складу податкового кредиту підлягають лише суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), які підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами).

Крім того, визначальним фактором для формування податкового кредиту платником податку на додану вартість є подальше використання таких товарів (послуг, основних фондів) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи -платника податку.

Під господарською діяльністю у Господарському кодексі України (стаття 3) розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Суд вважає за необхідне зазначити, що наявність податкових накладних дійсно є обов'язковою обставиною для визначення правильності формування податкового кредиту, але не вичерпною. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то придбання таких товарів або послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності. Зазначене стосується також і випадків, коли певні товари чи послуги придбаваються не в межах господарської діяльності платника податків.

Разом з тим, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що всупереч вимогам податкового законодавства України висновки податкового органу у спірних правовідносинах базуються не на аналізі змісту договірних відносин між Позивачем та його контрагентом, а на аналізі обставин, які не можуть бути самостійною підставою для нарахування (збільшення) суми грошового зобов'язання за податком на додану вартість.

Так, з матеріалів справи вбачається, що висновки відповідача ґрунтуються на аналізу Акту про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Укрстрой Гідравліка»(код за ЄДРПОУ 36852304) з питань повноти обчислення та своєчасності сплати податку на додану вартість за період з 1 червня 2011 року по 30 червня 2011 року № 297/23-5036852304 від 5 жовтня 2011 року, є протиправними, оскільки результати аналізу виключно фінансово-господарської діяльності контрагента відповідно до вимог податкового законодавства України не можуть бути підставами для висновків, які стосуються Позивача, який є відокремленою від свого контрагента юридичною особою та веде власну підприємницьку діяльність.

Крім того, колегія суддів не приймає до уваги доводи відповідача щодо нікчемності правочинів, укладених між ТОВ «ТД-Будшляхмаш»та ТОВ «Укрстрой гідравліка»та зазначає наступне.

У відповідності до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч.І-З, 5, 6 ст.203 цього Кодексу, зокрема, однією з вимог чинності правочину є спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст.203 ЦК України).

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Статтею 228 ЦК України визначено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Разом з тим, судом першої інстанції встановлено, що реальність вчинення угоди між позивачем та ТОВ «Укрстрой гідравліка»підтверджується належними та допустимими доказами, що містяться в матеріалах справи.

Однак, зазначена в акті інформація, на якій ґрунтуються висновки відповідача, не є належним доказом у справі та не може слугувати доказом при вирішенні питання щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Укрстрой гідравліка», в матеріалах справи відсутні докази, передбачені ч.4 ст.72 КАС України, на підтвердження створення або придбання ТОВ «Укрстрой гідравліка»з метою прикриття незаконної діяльності або здійснення видів діяльності, які б свідчили про його фіктивність, відсутні докази щодо винесення обвинувального вироку або постанови про закриття кримінальної справи за даним фактом, що підтверджує відсутність порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства з питань та за період, який перевірявся.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення форми «Р»№ 0003562360 від 29 грудня 2011 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТД-Будшляхмаш»за платежем «Податок на додану вартість»у розмірі 130 970,00 грн. (за основним платежем -130 969,00 грн.; за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) -1,00 грн.), з огляду на правомірність дій позивача щодо включення сум до валових витрат та віднесення до податкового кредиту у відповідності до чинного законодавства.

В зв'язку з вищевикладеним, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваного рішення.

Згідно із частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, вимоги якої Відповідачем не виконано.

Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

При цьому апеляційні скарги не містять посилання на обставини, передбачені статтями 202 -204 Кодексу адміністративного судочинства України, за яких рішення суду підлягає скасуванню.

Доводи, викладені заявником в апеляційній скарзі були предметом дослідження суду першої інстанції і не знайшли свого належного підтвердження.

Вказані в апеляційних скаргах процесуальні порушення не призвели до неправильного вирішення справи і не є підставою для скасування судового рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, в зв'язку з чим апеляційні скарги залишаються без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.4, 8-11, 160, 197, 198, 200, 205, 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Святошинському районі м. Києва -залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 квітня 2012 року -залишити без змін .

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, а якщо її було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі (ч. 5 статті 254 КАС України). Касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Головуючий суддя Земляна Г.В.

Судді: Горбань Н.І.

Петрик І.Й.