Постанова

від 23.04.2012 по справі 2а/0570/1619/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Христофоров А.Б.

Суддя-доповідач - Ханова Р.Ф.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 квітня 2012 року справа №2а/0570/1619/2012

приміщення суду за адресою: 83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд колегією суддів у складі:

головуючого судді: Ханової Р.Ф.

суддів: Яманко В.Г.

Яковенко М.М.

при секретарі судового засідання:

Левченко Г.О.

за участю представників:

від позивача: ОСОБА_4 - за дов. від 31 січня 2012 року

ОСОБА_5- за дов. від 22 грудня 2010 року

від відповідача:

не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс»

на постанову Донецького окружного адміністративного суду

від 15 березня 2012 року (постанова в повному обсязі складена 20 березня 2012 року)

по адміністративній справі № 2а/0570/1619/2012 (суддя Христофоров А.Б.)

за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс»

до

Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька

про

визнання нечинними та скасування висновків викладених у акті перевірки за № 58/23-411/33200527 від 13 січня 2012 року, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року у даній справі відмовлено у задоволенні позову товариству з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс» про визнання нечинними та скасування висновків викладених у акті перевірки податкового органу (відповідача у справі) від 13 січня 2012 року «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 1 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Промінвестгрупп», з мотивів відсутності у зазначених висновках правових наслідків притаманних актові індивідуальної дії, як рішенню суб'єкта владних повноважень (арк. справи 200-202).

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції, постановити нове рішення про задоволення позовних вимог, яким визнати неправомірними та скасувати висновки викладені в акті перевірки Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька від 13 січня 2012 року № 58/23-411/33200527 про визнання угод нікчемними та про завищення податкових зобов'язань товариства з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс» за січень та лютий 2011 року в розмірі 728550 грн. та завищення податкового кредиту товариства за той же період в розмірі 716 012 грн. (арк. справи 210-215).

Відповідач у судове засідання не з'явився про місце, дату та час судового розгляду повідомлений належним чином, що не перешкоджає розгляду справи по суті відповідно до частини четвертої статті 196 КАС України.

Апеляційний розгляд справи здійснювався із застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу відповідно до статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс» (надалі позивач, товариство, платник податків) є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 33200527, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Будьонівському районі м. Донецька (надалі відповідач, платник податків, податковий орган) з 1 жовтня 2004 року.

У січні 2012 року податковим органом проведено документальну позапланову невиїзну перевірку товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 1 січня 2011 року по 28 лютого 2011 року по взаємовідносинам з товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Промінвестгрупп», результати якої викладені в акті перевірки від 13 січня 2012 року за номером № 58/23-411/33200527 (надалі акт перевірки, арк. справи 7-20).

Висновками акту перевірки встановлені порушення контрагентом позивача пункту, пункту 2 статті 215, пункту 1, пункту 5, статті 203, статті 228 Цивільного кодексу України, визнано нікчемними угоди між товариством «Ледер Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Промінвестгрупп» (продавцем позивача) № 01/09 від 1 вересня 2009 року, покупцями позивача приватним підприємством «Ліна» № 180111 від 18 січня 2011 року, приватним підприємством «Таліессін» № 25/08 від 25 серпня 2010 року, відкритого акціонерного товариства «Костянтинівський екстрактово-шкіряний комбінат «Шкіркон» № 140910 від 14 вересня 2010 року, товариства з обмеженою відповідальністю «Українська Експортна Компанія» № 111110 від 11 листопада 2010 року, товариства з обмеженою відповідальністю «Вознесенський шкір сировинний завод» № 15-11/К від 4 лютого 2010 року, публічного акціонерного товариства «Шкіряник» № 5 від 19 січня 2010 року. Крім того, за висновками податкового органу позивачем порушені положення пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188, пункту 187.1 статті 187, пункту 198.1, пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкових зобов'язань позивачем у розмірі 728550,00 гривень та завищення податкового кредиту у розмірі 716012,00 гривень.

За позицією суду першої інстанції у даному спірному випадку, висновки акта перевірки не мають впливу на права, обов'язки та інтереси позивача, а тому не можуть їх порушувати.

Як вбачається з акту перевірки, висновки податкового органу ґрунтуються на акті перевірки Ленінською МДПІ м. Луганська товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Промінвестгрупп» від 1 квітня 2011 року № 187/23-36562542 (арк. справи 12), яким встановлено, що зазначене товариство не здійснювало і не могло здійснити операції з придбання товарів, робіт, послуг від постачальників та подальшого їх продажу на адресу покупців, а отже правочини з придбання та продажу таких товарів, робіт, послуг, укладені з постачальниками та покупцями, суперечать положенням Цивільного кодексу України, іншим нормативно-правовим актам, а також моральним засадам суспільства, вчинені особами, що не мали необхідного обсягу цивільної дієздатності та не спрямовано на реальне настання правових наслідків, а отже є нікчемними.

В акті перевірки податковим органом не зазначено, що під час проведення перевірки ним використовувались первинні документи - накладні, податкові накладні, акти приймання продукції чи інше. В акті не зазначено, що такі документи витребувані податковим органом або були наявними у розпорядженні податкового органу під час перевірки.

Колегія суддів зазначає, що в межах спірних правовідносин податковий орган діяв як суб'єкт владних повноважень, реалізуючи владні управлінські функції. Перевірка є способом реалізації таких повноважень.

Підставою проведення перевірки у межах спірних правовідносин стали положення підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 ПК України, а саме наслідки перевірки іншого платника податків. Крім того правовою підставою перевірки також наведені норми підпункту 78.1.4 даної статті.

Особливості проведення документальної невиїзної перевірки встановлені статтею 79 ПК України. Відповідно до норм наведеної статті, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником органу державної податкової служби рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Як вбачається з акту перевірки, позивачем надані всі первинні документи до позапланової невиїзної документальної перевірки. Разом з тим, з акту перевірки вбачається, що висновки перевірки не узгоджуються з відомостями наведеними первинними документами, якими підтверджуються здійсненні господарські операції, а ґрунтуються виключно на лише на змісті акту перевірки контрагента позивача - товариства з обмеженою відповідальністю «ТД «Промінвестгрупп» про неможливість здійснення господарських операцій цією юридичною особою (що у сукупності нібито вказує на "нікчемність" правочинів), при цьому момент перевірки знаходиться за межами періоду в якому здійснені операції, інших підстав для зменшення сум податкового кредиту та висновку про завищення податкового зобов'язання актом перевірки не зазначено.

Таким чином, висновки податкового органу побудовані на підставі припущень, а не на перевірці факту здійснення господарських операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та їх подальшого продажу, тобто використання у власній господарській діяльності.

За приписами частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Без дослідження (або врахування досліджень) первинних документів податкового та бухгалтерського обліку платника податку, орган державної податкової служби не має можливості зазначати в акті перевірки висновки щодо нікчемності угод платника та неправомірного формування суб'єктом господарювання податкового кредиту та податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Крім того, відповідно до частини 2 статті 1 Цивільного кодексу України до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, тому податковий орган з порушенням наведеної норми послався на статті 203, 215 ЦК України та безпідставно дійшов до висновку про нікчемність виконаних угод, недійсність яких не встановлена законом та не доведена в судовому порядку. Стаття 207 Господарського кодексу України містить норми, відповідно до яких недійсність господарського зобов'язання повинно доводитися в судовому порядку, а нікчемними визнаються не угоди, а умови господарського зобов'язання, які самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушують права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб, а не держави при визначенні бази оподаткування.

З огляду на зазначене, податковий орган привласнив собі неналежні повноваження з приводу оцінки та висновків щодо протиправності угоди, замість того, щоб зробити перевірку документів за взаємовідносинами позивача з певним контрагентом.

Колегія суддів приймає посилання апелянта на те, що висновки акту перевірки створюють певні правові наслідків. Із запровадженням Податковим Кодексом України чітких підстав та порядку проведення перевірки, акти перевірки встановлюють не тільки певні факти, але й створюють певні правові наслідки як для конкретної особи, так і в межах податкових правовідносин, оскільки є підставою для внесення змін в АС "Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України", як для особи що перевіряється так і для задіяних у процесі перевірки осіб. Саме з цією обставиною пов'язаний обраний позивачем спосіб захисту порушеного права.

Наказом Державної податкової адміністрації України від 18 квітня 2008 року №2 66 «Про організацію взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» затверджено Порядок взаємодії органів державної податкової служби при опрацюванні розшифровок податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість у розрізі контрагентів та Методичні рекомендації.

Колегія суддів, позбавлена можливості прийняти посилання податкового органу на цей Порядок та Методичні рекомендації з огляду на те що, вони не зареєстровані Міністерством юстиції України, не є нормативно-правовими актами в розумінні статті 117 Конституції України, не входять до складу податкового законодавства відповідно до статті 3 Податкового Кодексу України, не можуть бути застосовані судом виходячи з процесуального принципу законності закріпленого статтею 9 КАС України.

Разом з тим, здійснюючи оцінку діям податкового органу, колегія суддів зазначає, що податковий орган користується даним Порядком, і сам порядок користування призвів до змін стану податкового обліку, як платника податків так і його контрагенті, при чому у більшості на стадіях реалізації (продажу) товарів.

Згідно пункту 1.3 Розділу першого зазначеного Порядку для його реалізації створені відповідні програмні продукти, у тому числі «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України». «Система автоматизованого співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» формується на підставі подання платниками податку на додану вартість розшифровок податкового кредиту та податкових зобов'язань у розрізі контрагентів.

Відповідно до пункту 4.13 Наказу № 266 якщо за результатами камеральної перевірки виявлені порушення (помилки), працівник підрозділу оподаткування юридичних, фізичних осіб запрошує платника ПДВ для складання акта документальної невиїзної (камеральної) перевірки податкової декларації з податку на додану вартість за формою, встановленою Наказом № 166, та направляє повідомлення-рішення відповідно до Наказу.

Згідно пункту 2.21 Наказу № 266 підсумки перевірок за результатами автоматизованого співставлення податкової звітності з податку на додану вартість на центральному рівні відображаються в додатку до акта перевірки (камеральної, документальної невиїзної, планової, позапланової перевірки) або довідки у розрізі періодів та операцій з одним контрагентом та фіксуються в АС «Аудит». По мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок, уточнюються результати автоматизованого співставлення на центральному рівні податкової звітності з податку на додану вартість за поданням підрозділу, яким завершено процедуру такого узгодження та яким прийнято таке повідомлення-рішення.

Таким чином, відображенню в електронній базі даних підлягають самостійно задекларовані платником податків суми податкових зобов'язань та податкового кредиту (за основною декларацією чи уточнюючим розрахунком), результати автоматизованого співставлення уточнюються по мірі підписання актів перевірки та узгодження податкових зобов'язань, визначених податковим повідомленням-рішенням, прийнятим за результатами таких перевірок.

Будь-яких податкових повідомлень-рішень за наслідками проведеної перевірки податковим органом стосовно позивача не приймалось, разом з тим такі рішення на підставі акту перевірки прийняті по відношенню до контрагентів позивача.

Колегія суддів вважає, що висновком податкового органу податковий орган зобов'язаний відобразити в АС «Результати співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів на рівні ДПА України» самостійно задекларовані позивачем за податковими деклараціями з ПДВ за січень-лютий 2011 року суми податкових зобов'язань та податкового кредиту, так як обов'язок відображати самостійно задекларовані платником податку суми податкових зобов'язань та податкового кредиту прямо передбачений чинним законодавством.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України підставами для скасування судового рішення є порушення судом норм матеріального чи процесуального права.

Доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено неправильне застосування норм матеріального та процесуального права.

Податковим кодексом України в підпункті 14.1.7 пункту 14.1 статті 14 визначено, що оскарження рішень контролюючих органів це оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження або в судовому порядку. Аналіз зазначеної норми доводить, що платник податку до суду може оскаржити будь-яке рішення контролюючого органу, яке порушує його права.

Колегія суддів вважає, що прийняття податкового повідомлення-рішення є правом, а не обов'язком податкового органу. Разом з тим податкове повідомлення рішення не є єдиним документом, який породжує правові наслідки для платника податків. У межах спірних правовідносин податковий орган, встановивши факт завищення податкових зобов'язань у розмірі 728550,00 гривень та завищення податкового кредиту у розмірі 716012,00 гривень, податкове повідомлення-рішення не прийняв.

Висновок суду першої інстанції про те, що оскарження висновків акту перевірки є можливим лише, якщо його складено за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність не узгоджується з нормами податкового законодавства. Відсутність іншого порядку судового оскарження висновків актів перевірок податкових органів, при наявності створених ними правових наслідків безпосередньо (без прийняття податкових повідомлень-рішень) є підставою для їх оскарження в розумінні частини другої статті 2 КАС України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем вірно обрано спосіб захисту своїх порушених прав, шляхом оскарження висновків акту перевірки, оскільки вказаний документ є актом ненормативного характеру (актом індивідуальної дії) суб'єкта владних повноважень, він спричиняє виникнення прав та обов'язків позивача та їх контрагентів.

Колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції неповно встановлені обставини, що мають значення для справи, має місце невідповідність висновків суду обставинам справи та постанова прийнята з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Клопотання апелянта стосовно постановлення окремої ухвали колегія суддів відхиляє, з огляду на те, що вирішення цього питання є виключним правом суду і не може бути предметом клопотання при розгляді даної справи.

Керуючись статтями 2, 9, 89, 94, 184, 195, 196, 198, 202, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс» на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року у справі № 2а/0570/1619/2012 - задовольнити.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 15 березня 2012 року у справі № 2а/0570/1619/2012 - скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс» до Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання нечинними та скасування висновків викладених у акті перевірки від 13 січня 2012 року за номером 58/23-411/33200527 - задовольнити.

Визнати нечинними та скасувати висновки викладені у акті перевірки Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про визнання угод нікчемними:

- між товариством з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «ТД «Промінвестгрупп» № 01/09-09 від 1 вересня 2009 року;

- між товариством з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс» та Приватним підприємством «Ліна» № 180111 від 18 січня 2011 року;

- між товариством з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс» та Приватним підприємством «Таліессін» № 25/08 від 25 серпня 2010 року;

- між товариством з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс» та відкритим акціонерним товариством Костянтинівський екстрактово-шкіряний комбінат «Шкіркон» № 140910 від 14 вересня 2010 року;

- між товариством з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Українська Експортна Компанія» № 111110 від 11 листопада 2010 року4

- між товариством з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс» та товариством з обмеженою відповідальністю «Вознесенський шкіросировинний завод» № 15-11/К від 4 лютого 2010 року;

- між товариством з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс» та Публічним акціонерним товариством «Шкіряник» № 5 від 19 січня 2010 року.

Визнати нечинними та скасувати висновки викладені у акті перевірки Державної податкової інспекції у Будьонівському районі м. Донецька про завищення товариством з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс» податкових зобов'язань позивачем у розмірі 728550,00 гривень та завищення податкового кредиту у розмірі 716012,00 гривень.

Відшкодувати з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ледер Плюс» витрати по сплаті судового збору у сумі 32 грн.19 коп.

Вступна та резолютивна частини ухвали постановлені у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 23 квітня 2012 року. Ухвала у повному обсязі складена у нарадчій кімнаті 23 квітня 2012 року.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а в разі складення в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий: Р.Ф. Ханова

Судді: В.Г. Яманко

М.М. Яковенко