Рішення

від 17.04.2012 по справі 11/405

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

17.04.12 р. Справа № 11/405

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Соболєвої С.М., суддів Мальцева М.Ю., Сич Ю.В., при секретарі судового засідання Макогон Я.С., розглянув матеріали справи за позовом: Державного підприємства «Ровенькиантрацит», м.Ровеньки Луганської області, ЄДРПОУ 32320704,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Стоік», м.Єнакієве Донецької області, ЄДРПОУ 36887054,

про стягнення 8 164,60 грн., -

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - за довіреністю,

від відповідача: не з'явився, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Державне підприємство «Ровенькиантрацит», м.Ровеньки Луганської області, звернувся до господарського суду з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Стоік», м.Єнакієве Донецької області, про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 8 164,60 грн.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на наявність суми боргу за договором зберігання №29-381гп від 13.11.2009р., несплату спірної суми. Окрім того, посилається на приписи ст.1212 Цивільного кодексу України та свідчить про реорганізацію юридичної особи ТОВ «Фінансова компанія «Стоік», з якою укладено означений правочин, шляхом виділу, внаслідок чого створено відповідача, що є правонаступником і солідарним боржником в порядку ст.107 Цивільного кодексу України.

Також, нормативно свої вимоги позивач обґрунтовує ст.ст.202, 541, 526 Цивільного кодексу України, ст.ст.174, 193, 222 Господарського кодексу України.

На підтвердження викладених обставин позивач надав копії: договору зберігання №29-381гп від 13.11.2009р., листа №28/01-2 від 28.01.2010р., акту здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 31.12.2009р., претензії №2139 від 19.08.2011р. разом із підтвердженням її відправлення ТОВ «ФК «Стоік».

12.01.2012р. представником відповідача через канцелярію господарського суду Донецької області надано відзив №18/01 від 11.01.2012р., відповідно до якого останній позовні вимоги не визнає у повному обсязі, з огляду на те, що у наслідок реорганізації йому по розподільчому балансу або передавальному акту від ТОВ «Фінансова компанія «Стоік» не передано прав та обов'язків за договором №29-381гп від 13.11.2009р., а також на те, що позивач не скористався правом виставлення вимоги та врегулювання спірних питань під час процедури реорганізації (припинення) означеної юридичної особи протягом двох місяців з моменту публікації рішення про реорганізацію останньої, наданих кредиторам для пред'явлення претензій та позовів до ТОВ «Фінансова компанія «Стоік» у розумінні ст.107 Цивільного кодексу України. Разом із відзивом представив суду копію реєстраційної документації підприємства, статуту, протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стоік» від 07.10.2009р., протоколу (рішення) загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стоік» №11/01 від 05.01.2010р., розподільчого балансу на 31.12.2009р. із передавальним актом до нього.

31.01.2012р. від відповідача надійшли доповнення до відзиву №25/01 від 30.01.2012р., у яких останній зазначає: при реорганізації шляхом виділу ТОВ «ФК «Стоік», ТОВ «Фінансова компанія «Стоік» керувалось статтями та положеннями Цивільного кодексу України, які діяли у редакції в період з 07.10.2009р. по 12.01.2010р. та жодна з ст.ст.105, 106, 107, 109 цього Кодексу не містила відомостей про те, що виділене підприємство несе субсидіарну відповідальність при неможливості виявити правонаступника; при наявності декількох осіб та при неможливості точного визначення правонаступника по відповідним зобов'язанням підприємства, яке припинено, у цьому випадку вони несуть солідарну відповідальність перед кредиторами. Одночасно, відповідач свідчить про те, що він листом №28/01-2 від 28.01.2010р. повідомив позивача про правонаступництво та обсяг прав і обов'язків з точним переліком договорів, які перейшли за розподільчим балансом та передавальним актом, інші зобов'язання залишені за ТОВ «Фінансова компанія «Стоік». За висновками відповідача, позивач звернувся до неналежного відповідача по справі.

Справа розглядається у вищенаведеному складі суду згідно розпорядження виконуючого обов'язки голови господарського суду Донецької області від 16.02.2012р.

21.02.2012р. від Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Ровенькиантрацит» надійшла заява №б/н від 20.02.2012р. про заміну сторони на підставі ст.25 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою від 17.04.2012р. господарським судом відмовлено у заміні позивача по справі №11/405 Державне підприємство «Ровенькиантрацит» на Товариство з обмеженою відповідальністю "ДТЕК Ровенькиантрацит", м.Ровеньки Луганської області.

17.04.2012р. представником позивача надано клопотання про долучення до матеріалів справи копій наступних документів: акту звірки станом на 30.06.2011р. та фіскального чеку №6989 від 14.12.2009р.

В судовому засіданні 17.04.2012р. представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі, при цьому витребуваних судом документів у повному обсязі не представив.

Керуючись приписами ст.75 Господарського процесуального кодексу України справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Вислухав у судовому засіданні представника Позивача, дослідив матеріали справи та оцінив надані суду докази в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст.ст.4-2, 4-3 Господарського процесуального кодексу України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.ст.33-34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона з допомогою належних та допустимих доказів повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

При цьому, згідно із ст.34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Судовими доказами, за визначенням ст. ст.32-36 ГПК України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного рішення справи.

З огляду на приписи п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України та ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України саме на Позивача покладається обов'язок довести за допомогою належних у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказів наявності підстав виникнення заборгованості та для стягнення її з відповідача.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Як вбачається з матеріалів справи, Державним підприємством «Ровенькиантрацит» в особі начальника ВП «УМТП» ДП «Ровенькиантрацит» (Зберігач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стоік» ЄДРПОУ 32924364 (Поклажодавець) підписано договір зберігання №29-381гп від 13.11.2009р.

Позивач у позовній заяві вказує на те, що він здійснював доставку товару для передачі на зберігання власними силами у зв'язку з чим пред'явлено рахунок на сплату автопослуг та, про що складено акт виконаних робіт (надання послуг) від 31.12.2009р. на суму 1 864,60грн., який скріплений підписами і печатками сторін та, за висновками позивача, відповідно до ст.202 Цивільного кодексу України є правочином.

Матеріали справи містять копію цього акту, у якому зазначено, що позивачем були надані автопослуги за договором зберігання №29-381гп від 13.11.2009р. на суму 8 164,60грн.

З огляду на підпис та скріплення печаткою з боку Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стоік» акту виконаних робіт (надання послуг) від 31.12.2009р., надання цих послуг в обумовленому обсязі погоджено останнім.

Проте, за твердженнями позивача сума заборгованість за договором №29-381гп у розмірі 8 164,60 грн. станом на 12.12.2011р. (дата складання позову) не сплачена.

Зобов'язаним зі сплати визначає відповідача, як правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стоік», який, у розумінні позивача, в порядку ст.107 Цивільного кодексу України є солідарним боржником, з огляду на неможливість визначити правонаступника за договором №29-381гп.

Щодо викладеного слід зазначити наступне.

По-перше, за змістом договору №29-381гп Поклажодавець передає, а Зберігач приймає та зобов'язується зберігати продукцію виробничо-технічного призначення і повернути майно у схоронності за першою вимогою Поклажодавця, за умови дотримання останнім вимог даного договору.

Проте, у означеному правочині не передбачено надання автопослуг, як і порядок їх оплати.

По-друге, відповідно до ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, договір є укладеним.

Згідно із ст.628 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

При цьому, за змістом п.3 ст.180 Господарського кодексу України, при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Статтею 946 Цивільного кодексу України встановлено, що плата за зберігання та строки її внесення встановлюються договором зберігання. Якщо зберігання припинилося достроково через обставини, за які зберігач не відповідає, він має право на пропорційну частину плати. Якщо поклажодавець після закінчення строку договору зберігання не забрав річ, він зобов'язаний внести плату за весь фактичний час її зберігання. При цьому, установчим документом юридичної особи або договором може бути передбачено безоплатне зберігання речі.

Приймаючи до уваги розділ 4 договору зберігання №29-381гп від 13.11.2009р., він є оплатним за своєю суттю.

За висновками суду, такий договір, як будь-який платний правочин зберігання, обов'язково має містити умови щодо ціни договору та інших суттєвих умов, які сторони визначили як обов'язкові.

Дослідивши зміст зазначеного договору зберігання, суд вважає, що сторони не дійшли згоди щодо ціни договору, оскільки пунктом 4.1 цього правочину вона не визначена. Доказів протилежного суду не представлено. Тому неможливо встановити обсяг забезпечення виконання, який прийняв на себе Поклажодавець.

З урахуванням викладеного, договір зберігання №29-381гп від 13.11.2009р. не містить у собі умов щодо вартості (ціни) послуг.

Згідно зі ст.638 Цивільного кодексу України, ст.180 Господарського кодексу України, у разі недосягнення сторонами згоди за всіма істотними умовами договору, такий правочин буде тільки підтвердженням наміру сторін укласти відповідний договір.

Неукладений сторонами договір є неіснуючим у часі, просторі та по відношенню до невизначеного кола осіб.

Таким чином, внаслідок неузгодженості сторонами умов щодо ціни, за висновками суду, договір зберігання №29-381гп від 13.11.2009р. є неукладеним.

Обґрунтовуючи позов до відповідача, позивач посилається на наявність в нього обов'язку як правонаступника Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стоік» виконати зобов'язання останнього за договором зберігання №29-381гп від 13.11.2009р.

Проте, як вказувалось вище, внаслідок неузгодження сторонами істотних умов цього договору, відсутні договірні відносини, на підставі яких виникли відповідні права та обов'язки сторін.

Таким чином, враховуючи викладене, виходячи з того, що суд не має права виходити за межі позовних вимог, крім випадків, обумовлених ст.83 Господарського процесуального кодексу України, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь Позивача суми боргу у розмірі 8 164,60 грн., заявлені на підставі договору зберігання №29-381гп від 13.11.2009р., є неправомірними.

Одночасно, не можна вважати внедоговірним надання спірних послуг, оскільки за змістом представленої копії претензії №2139 від 19.08.2011р. вони надані згідно умов договору №19-2477 від 04.11.2009р. укладеного між Державним підприємством «Ровенькиантрацит» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стоік» за результатами відкритих торгів, п.4.1 якого обумовлено здійснення оплати за транспортування товару на узгодженій вартості та, як визначає позивач у цій претензії, з огляду на це, складено відповідні акти виконаних робіт (надання послуг), у тому числі акт виконаних робіт (надання послуг) від 31.12.2009р. на суму 1 864,60грн.

При цьому, дійсність даних висновків не можна встановити, зважаючи на відсутність копії цього правочину у матеріалах справи.

Таким чином, не можна встановити самостійність правочину у вигляді складання спірного акту, у тому числі у відповідності до ст.202 Цивільного кодексу України.

Окрім того, слід звернути увагу, що можливість встановлення конклюдентних договірних відносин між суб'єктами господарювання вбачається з приписів ст.ст.173, 181 Господарського кодексу України.

По-третє, відповідач не є правонаступником за спірними відносинами, зважаючи на таке.

Як свідчить п.1.1 статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Стоік» (ЄДРПОУ 36887054), воно створене у процесі реорганізації шляхом виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стоік» (ЄДРПОУ 32924364) як підприємницьке товариство у формі товариства з обмеженою відповідальністю за рішенням загальних зборів засновників (протокол (рішення) від 05.01.2010р. №1).

Означеним рішенням загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стоік» №1 від 05.01.2010р. затверджено розподільчий баланс товариства станом на 31.12.2009р.; затверджено окремим додатком до розподільчого балансу товариства передавальний акт товариства станом на 31.12.2009р.; визначено процедуру реорганізації товариства шляхом виділу нової юридичної особи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Стоік» закінчено; доручено Голові комісії з припинення (ліквідаційної комісії) Товариства або уповноваженій нею особі здійснити усі необхідні дії, встановлені законодавством України, що пов'язані з закінченням процедури реорганізації.

Дослідив представлену суду копію розподільчого балансу станом на 31.12.2009р. разом із передавальним актом, що затвердженні рішенням загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стоік» №1 від 05.01.2010р., не встановлено передання відповідачу прав та обов'язків за договором зберігання №29-381гп від 13.11.2009р., або за актом виконаних робіт (надання послуг) від 31.12.2009р. на суму 1 864,60грн., чи взагалі заборгованість у наведеній сумі.

Також, слід вказати на таке.

Як встановлено ст.58 Конституції України, що надійшло своє відображення у ст.5 Цивільного кодексу України, якою визначено, що акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності. Акт цивільного законодавства не має зворотної дії у часі, крім випадків, коли він пом'якшує або скасовує цивільну відповідальність особи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов'язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Приймаючи до уваги протокол загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стоїк» від 07.10.2009р., процедура реорганізації товариства шляхом виділу нової юридичної особи розпочалась у цю дату та закінчено 05.01.2010р., з огляду на рішення загальних зборів засновників Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стоік» №1 від 05.01.2010р.

Враховуючи наведені вище норми Основного Закону та Цивільного кодексу, стосовно реорганізації Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стоїк» повинні бути засновані положення законодавства, які регулюють це питання та є чинними у означений перебіг часу.

Так, згідно ст.109 Цивільного кодексу України, у редакції, що є чинною у період часу, у тому числі з 07.10.2009р. по 05.01.2010р. включно, виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. До виділу застосовуються за аналогією положення частин першої, другої та четвертої статті 105 та положення статей 106 і 107 цього Кодексу.

Положення ч.1 ст.105 Цивільного кодексу України, встановлюють, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, зобов'язані негайно письмово повідомити про це орган, що здійснює державну реєстрацію, який вносить до єдиного державного реєстру відомості про те, що юридична особа перебуває у процесі припинення.

Частиною 2 ст.105 вказаного Кодексу означено, що учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, призначають комісію з припинення юридичної особи (ліквідаційну комісію, ліквідатора тощо) та встановлюють порядок і строки припинення юридичної особи відповідно до цього Кодексу.

Виконання функцій комісії з припинення юридичної особи може бути покладено на орган управління юридичної особи.

Відповідно до ч.4 ст.105 Цивільного кодексу України, комісія з припинення юридичної особи поміщає в друкованих засобах масової інформації, в яких публікуються відомості про державну реєстрацію юридичної особи, що припиняється, повідомлення про припинення юридичної особи та про порядок і строк заявлення кредиторами вимог до неї. Цей строк не може становити менше двох місяців з дня публікації повідомлення про припинення юридичної особи. Комісія вживає усіх можливих заходів щодо виявлення кредиторів, а також письмово повідомляє їх про припинення юридичної особи.

За приписами ст.106 Цивільного кодексу України, злиття, приєднання, поділ та перетворення юридичної особи здійснюються за рішенням його учасників або органу юридичної особи, уповноваженого на це установчими документами, а у випадках, передбачених законом, - за рішенням суду або відповідних органів державної влади. Законом може бути передбачено одержання згоди відповідних органів державної влади на припинення юридичної особи шляхом злиття або приєднання.

Як свідчить ст.107 Цивільного кодексу України, в ній встановлений порядок припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу та перетворення, що полягає у наступному: Кредитор юридичної особи, що припиняється, може вимагати від неї припинення або дострокового виконання зобов'язання, крім випадків, передбачених законом; Після закінчення строку для пред'явлення вимог кредиторами та задоволення чи відхилення цих вимог комісія з припинення юридичної особи складає передавальний акт (у разі злиття, приєднання або перетворення) або розподільчий баланс (у разі поділу), які мають містити положення про правонаступництво щодо всіх зобов'язань юридичної особи, що припиняється, стосовно всіх її кредиторів та боржників, включаючи зобов'язання, які оспорюються сторонами; Передавальний акт та розподільчий баланс затверджуються учасниками юридичної особи або органом, який прийняв рішення про її припинення. Нотаріально посвідчені копії передавального акта та розподільчого балансу передаються в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи, що припиняється, а також в орган, який здійснює державну реєстрацію, за місцем державної реєстрації юридичної особи правонаступника; Порушення положень частин другої та третьої цієї статті є підставою для відмови у внесенні до єдиного державного реєстру запису про припинення юридичної особи та державній реєстрації створюваних юридичних осіб - правонаступників; Якщо правонаступниками юридичної особи є кілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо, юридичні особи - правонаступники несуть солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що припинилася.

Здійснивши аналіз наведених норм цивільного законодавства, слідує, що солідарну відповідальність перед кредиторами юридичної особи, що реорганізована, її правонаступники несуть лише якщо правонаступниками юридичної особи є кілька юридичних осіб і точно визначити правонаступника щодо конкретних обов'язків юридичної особи, що припинилася, неможливо.

Проте, наявності даного випадку не доведено. З огляду на представлені суду документи, встановлено реорганізація Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стоік» у єдину юридичну особу, якою є відповідач.

Листом №28/01-2 від 28.01.2010р. відповідачем повідомлено позивача про його створення шляхом виділу з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Стоік» та вказано обсяг прав і обов'язків, як правонаступника перед Державним підприємством «Ровенькиантрацит», до яких заборгованість у сумі 8 164,60 грн. не віднесено.

За таких обставин, враховуючи, що існування обов'язку відповідача зі сплати суми у розмірі 8 164,60 грн. не доведено, позовні вимоги Державного підприємства «Ровенькиантраціит» по справі №11/405, суд вважає такими, що не підлягають задоволенню.

Оскільки, не можливо встановити сплив двох місяців, мова про які йдеться у ч.4 ст.105 Цивільного кодексу України та відзиві відповідача, за відсутності доказів таких тверджень, підстави вважати дійсними заперечення у цій частині відсутні, а отже до уваги судом не прийнято.

Норма ст.1212 Цивільного кодексу України позивачем не вірно застосована, з огляду на те, що дослідивши обставини справи, не доведено набуття відповідачем суми у розмірі 8 164,60 грн. або знаходження її у останнього, окрім того при подачі позову правовими підставами її набуття відповідачем визначено правонаступництво у результаті реорганізації певної юридичної особи, а підставою виникнення - договір №29-381гп від 13.11.2009р.

Одночасно, зважаючи на приписи ст.24 Господарського процесуального кодексу України, заміна неналежного відповідача по справі є правом суду, а не обов'язком, тому судом розглянуто справу стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Стоік», м.Єнакієве Донецької області, відмовлено у задоволенні вимог до нього та, за висновками суду, це не суперечить процесуальному законодавству України.

Судові витрати відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України підлягають віднесенню на позивача.

Акт звірки станом на 30.06.2011р., копія якого представлена суду 17.04.2012р., до уваги не приймається, оскільки не відображає спірних правовідносин.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст.1, 4-2, 4-3, 32-38, 43, 44, 49, 75, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Державного підприємства «Ровенькиантрацит», м.Ровеньки Луганської області, до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «Стоік», м.Єнакієве Донецької області, про стягнення з останнього заборгованості у розмірі 8 164,60грн., відмовити.

В судовому засіданні 17.04.2012 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня його оголошення. Зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 23.04.2012р.

Головуючий суддя Соболєва С.М.

Суддя Мальцев М.Ю

Суддя Сич Ю.В.