Постанова

від 17.04.2012 по справі 5004/2315/11

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

17 квітня 2012 року Справа № 5004/2315/11

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Маціщук А.В.

судді Петухов М.Г. ,

судді Олексюк Г.Є.

за участю представників сторін:

позивача - пред-ка ОСОБА_1 (пост.дов. №251-Ф/11 від 16.12.2011 р.)

відповідача ПАТ "Луга" - не з'явився

відповідача ПАТ "Швея" - не з'явився

відповідача ТзОВ "Август плюс" - не з'явився

від третіх осіб - не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства "Швея" на рішення господарського суду Волинської області від 08.12.11 р.

у справі № 5004/2315/11 (суддя Войціховський В.А. )

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк"

до відповідачів:

- публічного акціонерного товариства "Луга"

- публічного акціонерного товариства "Швея"

- товариства з обмеженою відповідальністю "Август плюс"

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача публічного акціонерного товариства "Швея":

- ОСОБА_3

- ОСОБА_4

- ОСОБА_5

про солідарне стягнення 7 802 506,61 грн.

та за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства "Швея"

до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Волинської філії ТзОВ "Укрпромбанк"

про визнання недійсними кредитного договору № 40/КВ-06 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 13.11.2006р., договорів поруки № 40/Zпор-06 від 13.11.2006р. та № 40/Zпор-06-1 від 05.11.2007р., іпотечного договору № 40/Zкв-06-1 від 13.11.2006р., договору застави рухомого майна (обладнання) № 40/Zкв-06-3 від 14.11.2006р., договору застави транспортного засобу № 40/Zкв-06-4 від 06.11.2007р., договору застави товарів в обороті № 40/Zкв-06-5 від 06.11.2007р.

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Волинської області від 08.12.2011 р. у справі №5004/2315/11 задоволено первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Волинської філії ТзОВ "Укрпромбанк" до публічного акціонерного товариства "Луга", публічного акціонерного товариства "Швея", товариства з обмеженою відповідальністю "Август плюс" про солідарне стягнення 7802506,61 грн. Відмовлено у задоволенні зустрічного позову публічного акціонерного товариства "Швея" до товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Волинської філії ТзОВ "Укрпромбанк" про визнання недійсними кредитного договору № 40/КВ-06 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 13.11.2006 р., договорів поруки № 40/Zпор-06 від 13.11.2006 р. та № 40/Zпор-06-1 від 05.11.2007 р., іпотечного договору № 40/Zкв-06-1 від 13.11.2006 р., договору застави рухомого майна (обладнання) № 40/ Zкв-06-3 від 14.11.2006 р., договору застави транспортного засобу№ 40/Zкв-06-4 від 06.11.2007 р., договору застави товарів в обороті № 40/Zкв-06-5 від 06.11.2007 р.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, публічне акціонерне товариство "Швея" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким відмовити у первісному позові та задоволити зустрічний позов у повному обсязі. Вважає, що місцевим господарським судом не були з'ясовані всі обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а також не доведено обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, тому висновки, викладені у рішенні місцевого господарського суду не відповідають обставинам справи.

Обгрунтовуючи доводи апеляційної скарги, відповідач публічне акціонерне товариство "Швея" пояснює наступне.

Кредитним договором № 40/КВ-06 банком відкрито товариству "Швея" першу кредитну лінію з лімітом в 2560000,00 грн. (два мільйони п'ятсот шістдесят гривень 00 копійок). Погоджено графік зменшення ліміту кредитування в гривнях на період з 09.12.2008 р. по 10.10.2009 р. Грошові кошти отримувались виключно в гривнях.

Разом з тим, 11.07.2007 р., було укладено додатки до кредитного договору, якими змінювались істотні умови договору. Зокрема, було визначено ліміт кредитування в іноземній валюті в еквіваленті 375 890,00 євро (триста сімдесят п'ять тисяч вісімсот дев'яносто євро 00 центів). Але грошові кошти в іноземній валюті, що еквіваленті 2560000,00 грн., банком не надавались. Тобто кошти в євро фактично не надавались, а надані кошти в гривні у сумі 2 560 000,00 грн., банк вирішив рахувати як євро за діючим на той час курсом НБУ.

При цьому, відповідно до абзацу 10 пункту 8.3.2. Статуту товариства «Швея», яким визначалися мета, предмет діяльність товариства, його органи управління на час укладання кредитного договору, наглядова рада товариства повинна погоджувати за поданням правління договори (угоди) та здійснення платежів на суму, яка перевищує 50000,00 грн. Також, відповідно до абз.4,9 пункту 8.3.2. Статуту наглядова рада товариства повинна узгоджувати виконання операцій розпорядження нерухомістю товариства та погоджувати угоди про заставу та оренду майна за поданням правління .

Скаржник зазначає, що відповідно до ст.41 Закону України «Про господарські товариства»в редакції, що була чинна під час виникнення спірних правовідносин, було передбачено, що договори (угоди), укладені на суму, що перевищує вказану в Статуті товариства, повинні обов'язково затверджуватися загальними зборами акціонерів. Законом передбачено, що повноваження, які належать до виключної компетенції загальних зборів, не можуть бути передані іншим органам товариства.

Тобто - проект кредитного договору та всі додатки (зміни) до нього повинні були за поданням правління погоджені наглядовою радою товариства «Швея»та затверджені загальними зборами товариства. В іншому випадку голова правління не мав повноважень на укладання та підписання таких договорів (угод), і вони є не укладеними.

Дане питання не розглядалось та не затверджувалось загальними зборами. ТзОВ «Укрпромбанк»не надано доказів такого погодження, затвердження та уповноваження керівного органу на укладання як самого кредитного договору так і додатків до нього. Відповідно до норм чинного законодавства згода на укладання кредитного договору та доповнень до нього не надавалась, а голова правління товариства «Швея»не мав повноважень на укладання кредитного договору.

Позивач достовірно знав про обсяг та наявність обмежень повноважень голови правління ПАТ «Швея», оскільки копії статуту підприємства разом з іншими документами надавалися до ТОВ «Український промисловий банк»для отримання кредиту.

Представником позивача було надано суду першої інстанції деякі протоколи засідання наглядової ради товариства «Швея», які, начебто, повинні підтверджувати достатній обсяг повноважень голови правління на укладання спірного договору кредитування.

Разом з тим, позивачем за первинним позовом не було надано протоколів загальних зборів акціонерів товариства «Швея», які б затверджували спірний договір кредитування та додатки до нього та надавали б голові правління необхідні повноваження для їх підписання. Зазначене питання на загальні збори акціонерів не виносилось та не розглядалось.

Також, позивачем було надано тільки протоколи засідання наглядової ради товариства «Швея», що свідчать про попереднє погодження укладання договору кредиту з лімітом в гривні, та двох доповнень до договору. Решта додаткових угод до договору не затверджувалась загальними зборами та не погоджувалась наглядовою радою .

Скаржник пояснює, що господарський суд Волинської області в рішенні зробив висновок про те, що вказаний договір був схвалений зі сторони ПАТ «Швея»шляхом прийняття його до виконання, виходячи із отримання кредитних коштів та проведення за ним сплати процентів. Однак вказаний висновок не відповідає дійсності, оскільки такий договір укладений з перевищенням повноважень голови правління позивача, правочин не був в подальшому схвалений або затверджений відповідним рішенням зборів акціонерів ПАТ «Швея».

Будь-яких погоджень, листів або дій на погодження кредитного договору у валюті від імені вищого органа управління АТЗТ «Швея»ТзОВ у «Український промисловий банк»не надавалось та вчинено не було. Тобто - керівний орган діяв з перевищенням наданих йому повноважень .

На виконання умов кредитного договору грошові кошти отримувались АТЗТ «Швея»на поточний рахунок, звідки в подальшому їх можна було використовувати тільки у гривні. Тобто, АТЗТ «Швея»та його вищий орган управління не схвалювали даний правочин про отримання грошових коштів в іноземній валюті та не вчиняли дії, які б свідчили про прийняття його до виконання.

Подальше виконання кредитного договору АТЗТ «Швея»не може розцінюватись як схвалення правочину особою, інтереси якої представляли.

Посилаючись на ст.ст.1054, 1049 ЦК України, скаржник зазначає, що отримавши кошти в гривнях, позичальник повинен і повертати їх в гривнях та сума фактичної заборгованості та відсотки також повинні нараховуватись в гривні.

Окрім того, пунктом 2.3. кредитного договору передбачений певний порядок отримання траншу позичальником. Відповідно до цього порядку, грошові кошти в іноземній валюті фактично не надаються позичальнику. Валютні кошти не виходять за межі операційної системи банку та не надходять у розпорядження позичальника. Кредитний договір, фактично забороняє позичальнику використовувати валютні кошти на власний розсуд, відповідно до умов кредитування .

Так, п.2.3.3 кредитного договору передбачено, що надання кожного траншу здійснюється шляхом перерахування коштів з позичкового рахунку на рахунок у Волинській філії ТОВ «Укрпромбанк»з подальшим продажем валюти на МВРУ та зарахування суми отриманої від продажу на поточний рахунок позичальника.

Скаржник зазначає, що Банк не надавав можливості розпоряджатися грошовими коштами в євро, а нав'язував позичальнику непотрібні йому послуги по продажу цієї валюти самим банком.

Також скаржник пояснює, що під час дії кредитного договору укладалися додаткові угоди та додатки до кредитного договору, якими змінювались істотні умови кредитного договору, вводили додаткові комісії. Зокрема було визначено ліміт кредитування в іноземній валюті в еквіваленті 375890,00 євро (триста сімдесят п'ять тисяч вісімсот дев'яносто євро 00 центів). Така умова, на думку скаржника, суперечить вищевказаним статтям параграфу 1 Глави 71 ЦК України .

Чинний Цивільний кодекс України розрізняє валюту зобов'язання і валюту виконання зобов'язання. Статтею 524 ЦК України передбачено, що зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Відповідно до ст.35 Закону України «Про Національний банк України" гривня (банкноти і монети), як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України, який приймається усіма фізичними і юридичними особами без будь-яких обмежень на всій території України за всіма видами платежів, а також для зарахування на рахунки, вклади, акредитиви та для переказів.

Таким чином, єдиним законним засобом платежу, який застосовується при проведенні розрахунків між резидентами на території України є гривня.

Надання банком позичальникові грошових коштів (кредиту) у вигляді відновлювальної мультивалютної кредитної лінії та проведення позивачем дій відносно виконання своїх обов'язків в іноземній валюті (в тому числі, оплата процентів за користування кредитом, різного роду комісій) за своєю правовою природою є валютною операцією.

Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності" передбачено, що ліцензування, в тому числі, банківської діяльності, професійної діяльності на ринку цінних паперів, діяльності з надання фінансових послуг, здійснюється згідно з законами, що регулюють відносини у цих сферах. Згідно зі ст.2 Закону України «Про банки та банківську діяльність" банківською ліцензією є документ, який видається Національним банком України в порядку і на умовах, визначених у цьому Законі, на підставі якого банки та філії іноземних банків мають право здійснювати банківську діяльність.

Статтею 5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю" передбачено, що валютні операції проводяться на підставі відповідної ліцензії Національного банку України.

Декретом передбачено, що на здійснення валютних операцій Національний Банк України видає генеральні та індивідуальні ліцензії.

Грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства Положення щодо обов'язкового визначення зобов'язань в грошовій одиниці України (гривні) також передбачені статтею 524 Цивільного кодексу України.

Проведення розрахунків за оспорюваним кредитним договором, в тому числі оплата процентів, штрафних санкцій позивачем відповідачу в іноземній валюті потребує індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Враховуючи наведені обставини, скаржник стверджує, що публічному акціонерному товариству "Швея" чинним законодавством не було надано права здійснювати використання готівкової іноземної валюті при здійсненні платежів за спірним договором кредиту та внесення плати за користування кредитом на користь ТзОВ «Укрпромбанк»шляхом внесення коштів в іноземній валюті до ТзОВ «Укрпромбанк».

Крім того, скаржник зазначає, що відповідно до ст.2 Постанови НБУ № 119 від 26.03.1998 р. «Про затвердження правил використання готівкової іноземної валюти на території України»(втратила чинність на підставі Постанови НБУ № 200 від 30.05.2007 р.), використання на території України готівкової іноземної валюти як засобу платежу або як застави дозволяється у разі відсутності в фізичних осіб - нерезидентів або резидентів, а також повноважних представників юридичної особи нерезидента - суб'єкта підприємницької діяльності коштів у грошовій одиниці України і неможливості здійснення валютно обмінної операції через пункт обміну іноземної валюти в таких випадках, зокрема, п.2.4 - використання готівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу у випадках, що не передбачені цією главою, а також застави дозволяється за умови отримання індивідуальної ліцензії НБУ.

Вказана індивідуальна ліцензія у позивача або відповідача відсутня, внаслідок чого використання іноземної валюти як засобу платежу за кредитним договором суперечить приписам п.'г'ч.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України та постанови НБУ № 119 від 26.03.1998 р.

Крім того, зміна курсу іноземної валюти на день укладання кредитного договору іноземний та станом на 14 листопада 2011 року (момент подання позову) істотна змінилось становище щодо виконання боргових зобов'язань за кредитним договором, що є порушенням принципу цивільно-правових відносин.

Скаржник також зазначає, що договір кредиту відповідно до ст.207 ЦК України як господарське зобов'язання не відповідає вимогам закону та укладений з порушенням господарської, а тому може бути на вимогу однієї із сторін визнано судом недійсним повністю або в частині.

Недійсною може бути визнано також нікчемну умову господарського зобов'язання, яка самостійно або в поєднанні з іншими умовами зобов'язання порушує права та законні інтереси другої сторони або третіх осіб. Нікчемними визнаються, зокрема, такі умови типових договорів і договорів приєднання, що допускають односторонню відмову від зобов'язання з боку виконавця або односторонню зміну виконавцем його умов; вимагають від одержувача товару (послуги) сплати непропорційно великого розміру санкцій у разі відмови його від договору і не встановлюють аналогічної санкції для виконавця.

Відповідно до приписів ч.2 ст.548 ЦК України недійсне зобов'язання не підлягає забезпеченню. Недійсність основного зобов'язання (вимоги) спричиняє недійсність правочину, щодо його забезпечення, якщо інше не встановлено Цивільним кодексом України. З цих підстав слід визнати недійсними також наступні договори, що укладені в забезпечення виконання зобов'язань за спірним кредитним договором: договір поруки № 40/2пор-06-1 від 05.11.2006 р., договір поруки № 40/2дюр-06 від 13.11.2006 р., іпотечний договір № 40/2кв-06-1 зареєстрованим в реєстрі за № 8326 від 13.11.2006 р. зі змінами та доповненнями, договір застави рухомого майна № 40/2кв-06-3, зареєстрованим в реєстрі за № 1713 від 14.11.2006 р. зі змінами та доповненнями, договір застави транспортного засобу № 40/2кв-06-4, зареєстрованим в реєстрі за № 2557 від 06.11.2006 р. зі змінами та доповненнями, договір застави товарів в обороті № 40/2кв-06-5, зареєстрованим в реєстрі за № 2556 від 06.11.2006 р. зі змінами та доповненнями.

Господарським судом Волинської області перевірено та визнано вірними розрахунки заборгованості за кредитом ТзОВ «Український промисловий банк». Однак не прийняті до уваги розрахунки зроблені ПАТ «Швея»в іноземній валюті по заборгованості за кредитним договором № 40/КВ-06, які підготовлено на підставі розрахункових документів та були надані суду.

Скаржник також зазначає, що з урахуванням того, що кредит отримано не в євро, а саме в гривнях, станом на 14.08.2011 р. діючий ліміт кредиту позичальником не перевищений та поточна заборгованість по кредиту відсутня, а навіть існує переплата.

Крім того, п.6.1.4. кредитного договору передбачена певна черговість та порядок сплати або списання коштів з рахунку позичальника. Проведені банком розрахунки суперечать вказаній умові, а тому скаржник не погоджується з сумою поточної заборгованості за кредитом станом на 23 серпня 2011 року.

При відсутності простроченої заборгованості по кредиту не може існувати простроченої заборгованості по процентам.

Враховуючи, що відсутня заборгованість по кредиту, про яку стверджує позивач, відсутні й підстави для дострокового стягнення всієї суми кредиту.

Позивач у письмовому відзиві заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає їх безпідставними. Вважає, що оскаржуване рішення є законним, прийняте із правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи та не підлягають скасуванню.

Відповідно до умов кредитного договору позивачем виконані зобов'язання - в рамках встановленого ліміту кредитування кредитні кошти надавались боржнику.

Прострочення боржником зобов'язань за кредитним договором призвело до виникнення заборгованості, загальна сума якої станом на 23 серпня 2011 року складає в еквіваленті в гривні 7802506,61 грн. (сім мільйонів вісімсот дві тисячі п'ятсот шість гривень 61 коп.).

Судом досліджено та підтверджено таку заборгованість, а тому вона підлягає стягненню.

Обґрунтування ПАТ „Швея" щодо відсутності погодження наглядовою радою проекту кредитного договору, затвердження загальними зборами і, як наслідок, визнання недійсними кредитного договору є безпідставними, оскільки кредитний договір був схвалений зі сторони ПАТ «Швея»шляхом прийняття його до виконання, виходячи із отримання кредитних коштів, проведення за ним сплати процентів, комісії. Підписання позивачем та відповідачем за первісним позовом ПАТ «Швея»оспорюваного договору свідчило про досягнення ними згоди стосовно істотних умов цих договору. Окрім того, виконання сторонами протягом трьох років умов договору підтверджує те, що вони приймали такі умови та погоджувалися з ними.

Позивач у відзиві також не погоджується з необґрунтованими поясненнями ПАТ «Швея»щодо обмеження в отриманні кредитних коштів в євро, та зазначає, що з поточного рахунку клієнта грошові кошти перераховувались виключно за заявою клієнта та зазначеним ним способом, що не суперечить умовам договору та чинному законодавству.

Щодо відсутності у банку індивідуальною ліцензії, внаслідок чого використання іноземної валюти як засобу платежу за кредитним договором суперечить приписам Декрету КМУ, то таке твердження спростовується самими нормами вказаного Декрету, адже операція з надання банками кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії.

Позивач також пояснює, що відповідно до норм Цивільного кодексу України, зокрема ст.ст.216,203 щодо підстав недійсності правочину в момент укладання оспорюваного договору, то жодна із передбачених підстав не була порушена.

Позивач просить залишити оскаржуване рішення господарського суду Волинської області без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

В судовому засіданні 06 березня 2012 року колегією суддів Рівненського апеляційного господарського суду було вирішено питання про залучення до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5. Колегією суддів враховано, що вказані особи з метою забезпечення виконання зобов'язань публічного акціонерного товариства "Швея", які виникають перед ТзОВ "Український промисловий банк" з умов договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 40/КВ-06 від 13.11.2006 р. з додатковими договорами до нього від 11.07.2007 р., 05.11.2007 р., 13.03.2008 р., 08.08.2008 р. та 06.10.2008 р. №№ 40/1, 40/2, 40/3, 40/4, 40/5, уклали договори поруки № 40/Zпор-06-2 від 05.11.2007 р. /том 2 а.с.59/, № 40/Zпор-06-3 від 05.11.2007 р. /том 2 а.с.60/ та № 40/Zпор-06-4 від 05.11.2007 р. /том 2 а.с.61/, а відтак рішення у даній справі може вплинути на їх права та обов'язки стосовно відповідача. Тому відповідно до ст.27 ГПК України вказаних осіб залучено до участі у справі, про що 06.03.2012 р. було винесено судом відповідну ухвалу.

Відповідачі ПАТ «Луга»і ТОВ «Август плюс», треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 не скористалися правом подати відзив на апеляційну скаргу та не забезпечили явку представників в судові засідання.

Про час і місце судового засідання суд неодноразово повідомляв сторони за юридичною адресою, яка зазначена скаржником в апеляційній скарзі та, яка значиться у документах поданих до суду першої інстанції, а також - перевірена шляхом одержання апеляційним господарським судом спеціальних витягів з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Тому повідомлення про вручення поштового відправлення, повернуті поштою з відмітками 'за закінченням терміну зберігання' є доказами належного повідомлення судом сторін про розгляд српави.

Представники відповідачів та скаржника у судове засідання 17.04.2012 р. не з'явились.

Враховуючи, що судом вжито необхідних заходів для завчасного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи /а.с.13-17, 28-29 т.4/ явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалась, а також з огляду на строки розгляду апеляційної скарги, визначені ст.102 ГПК України, колегія суддів прийшла до висновку про можливість завершення розгляду апеляційної скарги без участі представників скаржника, відповідачів та третіх осіб за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши апеляційну скаргу, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, заслухавши пояснення представника позивача в судовому засіданні, перевіривши оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. При цьому апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі.

Судом встановлено і матеріалами справи підтверджено, що 13 листопада 2006 року товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Волинської філії ТзОВ "Укрпромбанк" та акціонерним товариством закритого типу "Швея" (на даний час публічне акціонерне товариство "Швея" -спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.11.2011р. №11602312 у т.1 на а.с.43-45) укладено кредитний договір на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 40/КВ-06 з додатками /т.1 а.с.18-20, 26/. Ліміт кредитування за п.1.1 договору визначений 2560000 грн. з валютою кредитної лінії гривня, долар США, євро. Строк кредитної лінії визначений з 13.11.2006 р. по 12.11.2009 р. включно.

Згідно з умовами п.1.1 кредитного договору публічне акціонерне товариство "Швея" зобов'язувалось сплачувати кредитній установі відсотки за користування кредитними коштами за такими ставками: у гривні - 19,5% річних, у доларах США -14,0% річних, у євро -12,0% річних.

Сторони погодили також відповідальність за порушення термінів повернення кредиту та/або сплати нарахованих процентів за користування ним, комісії за управління кредитною лінією у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, від простроченого платежу за кожен день прострочення.

Згідно із п. 4.1 розділу 4 кредитного договору ПАТ "Швея" зобов'язувалось здійснювати повернення кредитних коштів шляхом перерахування коштів зі свого поточного рахунку на позичковий рахунок та повернути заборгованість за кредитом не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п. 1.1 договору, тобто не пізніше 12 листопада 2009 року.

На підставі пункту 4.4 договору кредитування товариство "Швея" зобов'язувалось сплачувати банківській установі відповідні відсотки за користування кредитними коштами на визначені угодою рахунки в строк з 28 числа по останній робочий день поточного місяця.

У разі несвоєчасного повернення заборгованості по кредиту позичальник сплачує у строки, передбачені п.4.4 договору, проценти з розрахунку 16 % річних у доларах США, 21.5 % у гривнях, 14 % у євро, що нараховуються на суму простроченої заборгованості з дати її виникнення до дати ї повного погашення.(п.4.6 договору).

Умовами п.п.6.1.3, 9.2 кредитного договору передбачено право банку (і відповідний обов'язок позичальника) вимагати дострокового повернення кредиту, сплати відсотків та штрафних санкцій, а також інших платежів у разі невиконання або неналежного виконання позичальником та/або іншими особами/поручителями зобов'язань за кредитним договором в порядку, визначеному п.9.2, і у строк 10 календарних днів з дня надсилання банком відповідної вимоги.

Умови договору щодо дострокового виконання боржником зобов'язань за договором кредиту відповідають нормам ст.1050 ЦК України, де визначено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Отже, такий спосіб виконання прострочених зобов'язань, крім умов договору, визначений нормами законодавства, відповідно, є обов'язковим для сторін з урахуванням норм ст.1050 ЦК України.

11 липня 2007 року зазначеними суб'єктами господарювання було укладено додатковий договір № 40/1 до вказаного кредитного договору № 40/КВ - 06 від 13.11.2006 р., відповідно до якого позивачем було відкрито публічному акціонерному товариству "Швея" кредитну лінію з лімітом в еквіваленті 375890,00 євро, що змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування.

05 листопада 2007 року позивачем та відповідачем ПАТ «Швея»укладено додатковий договір №40/2 до кредитного договору № 40/КВ-06, відповідно до якого банком було відкрито публічному акціонерному товариству "Швея" кредитну лінію з лімітом в еквіваленті 700000,00 євро, що змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування.

Додатковим договором до кредитного договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 40/КВ-06 від 13.11.2006 р. змінено строк кредитної лінії: в межах відновлювальної відкличної мультивалютної кредитної лінії банк надає кредитні кошти з 13.11.2006 р. по 12.11.2016 р. включно. Також змінено процентну ставку за користування кредитними коштами у євро: з 05.11.2007 р. процентна ставка відповідно до договору становить 11,0 % річних.

13 березня 2008 року сторони уклали додатковий договір № 40/3, відповідно до якого банк відкрив ПАТ "Швея" кредитну лінію з лімітом в еквіваленті 688000,00 євро, що змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування. Зміни щодо відповідальності, розміру процентних ставок сторонами до даного додаткового договору не вносились.

08 серпня 2008 року банком відкрито ПАТ "Швея" кредитну лінію з лімітом в еквіваленті 688000,00 євро, що змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування на умовах додаткового договору № 40/4 до кредитного договору № 40/КВ-06 від 13.11.2006 р.

Вказаним додатковим договором внесено наступні зміни.

Встановлено щомісячну комісію за управління кредитом в розмірі 0,2% від діючого ліміту заборгованості у випадку прострочення платежів основного боргу, відсотків та щомісячної комісії.

Розділ 8 «Відповідальність сторін»основного договору доповнено пунктом 8.4 -у випадку невиконання позичальником умови договору щодо проведення розрахунків через рахунки відкриті у банку, визначено що Банк має право прийняти рішення про стягнення щомісячного штрафу (без ПДВ) у розмірі 2% річних від фактичної заборгованості за кредитом за період, протягом якого позичальником не виконувалась вказана умова договору, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році.

06 жовтня 2008 року сторонами укладено додатковий договір № 40/5, відповідно до якого банком було відкрито публічному акціонерному товариству "Швея" кредитну лінію з лімітом в еквіваленті 674240,00 євро, що змінюється відповідно до графіка зменшення ліміту кредитування. Додатковим договором сторонами встановлено комісію за зміну суттєвих умов договору за ініціативою позичальника у розмірі 1000,00 гривень. Також сторонами за умовами додаткового договору змінено умови повернення кредиту. Відповідно, повернення кредиту позичальником здійснюється шляхом перерахування коштів із своїх поточних рахунків на відповідні позичкові рахунки у валютах фактичної заборгованості за кредитом, згідно з графіком зменшення ліміту кредитування (додаток № 3 до даного договору), але не пізніше останнього дня строку кредитної лінії, передбаченого п.1.1 цього договору

Одержання ПАТ "Швея" кредиту у розмірі та на умовах, визначених у кредитному договорі на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №40/КВ-06 від 13.11.2006 р. та додаткових договорах до нього, використання коштів товариством та їх часткове повернення підтверджено залученими позивачем до матеріалів справи меморіальними ордерами та банківськими виписками про рух коштів на рахунку /а.с.15-54 у т.2/.

Так, на виконання умов вищезазначеного кредитного договору ТзОВ "Укрпромбанк" 13.11.2006 р. надало кредит АТЗТ (ПАТ) "Швея" в розмірі 2560000,00 гривень, що підтверджено меморіальним ордером № 1 від 13.11.2006 р.

02.04.2007 р. боржником була погашено кредит в сумі 2560000,00 грн. та заборгованість за нарахованими відсотками, що підтверджено випискою з особового рахунку 2063601300187.

Того ж дня товариством «Швея»було отримано кредит в сумі 380000,00 євро, що підтверджено випискою з особового позичкового рахунку, відкритого в євро.

Згідно з умовами договору банк здійснював видачу кредитів в межах ліміту кредитування, за користування якими нараховувались відсотки у валюті кредитування, що підтверджується випискою з особового рахунку та розрахунком суми заборгованості, доданим до позовної заяви.

Згідно із ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно зі ст.1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ст.173 Господарського кодексу України та ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.193 ГК України та ст.ст.525,526 ЦК України зобов'язання мають виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Боржником прийняті на себе зобов'язання за кредитним договором не виконано, що призвело до виникнення заборгованості, загальна сума якої станом на 23 серпня 2011 року складає:

- 453440 євро, що з врахуванням офіційного курсу гривні до іноземних валют, встановленого Національним банком України станом на 23.08.2011 р. (1 євро = 11,489323 грн.) становило 5209718,62 грн. - поточної заборгованості по наданому кредиту;

- 118800 євро (1364931,57 грн. станом на 23.08.2011 р.) простроченої заборгованості по кредиту;

- 81892,19 євро (940885,82 грн. станом на 23.08.2011р.) простроченої заборгованості по процентах;

- 4977,48 євро (57187,88 грн. станом на 23.08.2011р.) поточної заборгованості за процентами;

- 172501,17 грн. простроченої заборгованості по щомісячній комісії за управління кредитом;

- 9171,01 грн. поточної заборгованості по щомісячній комісії за управління кредитом.

Виникнення боргу 30.04.2010 р. підтверджено виписками про рух коштів на особовому рахунку, зокрема -нарахуваннями станом на 27.05.2010 р. /а.с.38 зворот у т.2/.

Також банком відповідно до умов договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії нараховано товариству "Швея" штрафні санкції, а саме: 1751,24 євро (20120,56 грн. станом на 23.08.2011 р.) пені за несвоєчасну сплату відсотків, 3680,76 грн. пені за прострочену заборгованість по щомісячній комісії за управління кредитом, 2115,81 євро (24309,22 грн. станом на 23.08.2011 р.) пені за несвоєчасну сплату кредиту.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції щодо правомірності позовних вимог банку до ПАТ «Швея». Однак перевіркою розрахунків штрафних санкцій з урахуванням визначених у договорі термінів платежів встановлено, що належною до стягнення є сума 3611,72 грн. пені за несвоєчасне погашення комісії за управління кредитною лінією /за розрахунком на арк.31 у т.4/.

Сума 69,04 грн. пені за несвоєчасну сплату комісії не підлягає стягненню як безпідставно обрахована за зазначений позивачем період. В решті розрахунки позовних вимог є обгрунтованими і підлягають стягненню з урахуванням вищенаведених обставин.

Отже, судом встановлено, що публічне акціонерне товариство "Швея" не виконало зобов'язання за кредитним договором від 13.11.2006 р. (з додатковими угодами до нього) -щодо своєчасного повернення кредиту, сплати відсотків за користування кредитом та комісії у порядку та строки, визначені договором.

Матеріалами справи підтверджено, що з метою забезпечення виконання зобов'язань публічного акціонерного товариства "Швея", які виникають з умов кредитного договору № 40/КВ-06 від 13.11.2006 р. з додатковими договорами до нього банком/позивачем, відповідачем ТзОВ «Швея»було укладено договори поруки з фізичними особами:

- 05.11.2007 р. кредитором ТзОВ "Український промисловий банк", поручителем ОСОБА_3 та боржником АТЗТ (ПАТ) «Швея»укладено договір поруки № 40/Zпор-06-2 /а.с.59 у т.2/,

- договір поруки № 40/Zпор-06-3 від 05.11.2007 р. тим же кредитором та боржником був укладений з поручителем ОСОБА_4 /а.с.60 у т.2/,

- договір поруки № 40/Zпор-06-4 укладений 05.11.2007 р. кредитором ТзОВ "Український промисловий банк", поручителем ОСОБА_5 та боржником АТЗТ (ПАТ) «Швея»/а.с.61 у т.2/.

З урахуванням наведених договорів поручителі ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5, до яких вимоги у даній справі не пред'явлені, були залучені до участі у справі в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору.

Також з метою забезпечення виконання зобов'язань публічного акціонерного товариства "Швея", які виникають з умов договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 40/КВ-06 від 13.11.2006 р., 13.11.2006 р. ТОВ "Український промисловий банк" в особі Волинської філії ТзОВ "Укрпромбанк" як кредитором, акціонерним товариством закритого типу "Луга" як поручителем (на даний час публічне акціонерне товариство "Луга" -спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 02.11.2011р. №11602253 -у т.1 на арк.39-42) та боржником -АТЗТ (ПАТ) "Швея" був укладений договір поруки № 40/Zпор-06. В подальшому, 05 листопада 2007 року і 13 березня 2008 року до цього договору поруки сторонами укладені додаткові договори № 1 і № 2, відповідно до яких внесені зміни щодо обсягів кредиту і строків повернення у зв'язку з внесеними змінами до кредитного договору /т.1 а.с.27, 81, т.4 а.с.8-9/.

05 листопада 2007 року з метою забезпечення виконання зобов'язань публічного акціонерного товариства "Швея", які виникають з умов договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 40/КВ-06 від 13.11.2006 р. ТОВ "Український промисловий банк" в особі Волинської філії ТзОВ "Укрпромбанк" як кредитором, товариством з обмеженою відповідальністю "Август плюс" як поручителем та боржником АТЗТ (ПАТ) "Швея" був укладений договір поруки № 40/Zпор-06-1 /т.1 а.с.28/. В подальшому 13.03.2008 р. сторони уклали додатковий договір № 1 до договору поруки № 40/Zпор-06-1 /а.с.10 у т.4/.

За умовами зазначених договорів поручителі відповідають перед кредитором/позивачем за виконання ПАТ «Швея»зобов'язань за кредитним договором на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії №40/КВ-06 від 13.11.2006р. в частині своєчасного повернення наданого кредиту, сплати процентів, комісійних та штрафних санкцій у розмірі і у випадках, передбачених кредитним договором. Відповідальність поручителів настає у випадку невиконання (неналежного виконання) боржником зобов'язань за кредитним договором. Поручителі та боржник несуть перед кредитором солідарну відповідальність і поручителі відповідають перед Кредитором в тому ж обсязі, що і боржник, включаючи повернення кредиту, сплату процентів, штрафних санкцій та відшкодування збитків.

За умовами договорів поруки № 40/КВ-06 від 13.11.2006 р. та № 40/Zпор-06-1 від 05.11.2007 р. договори з поручителями ВАТ «Луга»і ТОВ «Август плюс»вступають з силу з моменту його підписання і діють до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Матеріалами справи /у т.1 на а.с.29-34/ підтверджується факт виконання ТзОВ "Укрпромбанк" положень умов договорів поруки в частині направлення поручителям ТОВ «Август плюс»та ПАТ «Луга»09.03.2011 р. письмових вимог щодо дострокового повного виконання зобов'язань у зв'язку з невиконання боржником ПАТ «Швея»зобов'язань за кредитним договором станом на 31.01.2011 р.

Відповідно до ст.553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки, що передбачено ч.ч.1-2 ст. 554 ЦК України.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки.

Згідно ст. 543 ЦК України при наявності солідарного зобов'язання боржників, кредитор має право вимагати виконання як від усіх боржників разом, так і від кожного окремо, причому, як повністю, так і в частині боргу.

Відповідачі за первісним позовом доказів сплати кредитних коштів, процентів за їх користування та пені суду не надали, а також -не надали конкретних заперечень щодо розрахунків до позовних вимог банку. Відсутні також докази відшкодування боргу та виконання інших грошових зобов'язань поручителями ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5

З урахуванням наведених обставин та умов кредитного договору (кредитного договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 40/КВ-06 від 13.11.2006 р. з додатками та додатковими угодами № 40/1 від 11.07.2007 р., № 40/2 від 05.11.2007 р., № 40/3 від 13.03.2008 р., № 40/4 від 08.08.2008 р., № 40/5 від 06.10.2008 р.) і договорів поруки № 40/КВ-06 від 13.11.2006 р. та № 40/Zпор-06-1 від 05.11.2007 р. колегія суддів погоджується із висновком господарського суду Волинської області про покладення в повному обсязі солідарної відповідальності перед банком на відповідачів боржника публічне акціонерне товариство "Швея" та поручителів публічне акціонерне товариство "Луга" та товариство з обмеженою відповідальністю "Август плюс", в тому числі: - 453440 євро, що з врахуванням встановленого Національним банком України станом на 23.08.2011 р. офіційного курсу гривні до іноземних валют (1 вро = 11,489323 грн.) становило 5209718,62 грн., поточної заборгованості по наданому кредиту; - 118800 євро (1364931,57 грн. станом на 23.08.2011р.) простроченої заборгованості по кредиту; - 81892,19 євро (940885,82 грн. станом на 23.08.2011р.) простроченої заборгованості по процентах; - 4977,48 євро (57187,88 грн. станом на 23.08.2011р.) поточної заборгованості за процентами; - 172501,17 грн. простроченої заборгованості по щомісячній комісії за управління кредитом; - 9171,01 грн. поточної заборгованості по щомісячній комісії за управління кредитом; а також пені - 1751,24 євро (20120,56 грн. станом на 23.08.2011р.) пені, нарахованої за несвоєчасне погашення процентів і 3611,72 грн. /сума за розрахунком апеляційного господарського суду/ пені, нарахованої за прострочену заборгованість по щомісячній комісії за управління кредитом; - 2115,81 євро (24309,22 грн. станом на 23.08.2011р.) пені, нарахованої за прострочену заборгованість за кредитом.

При цьому судом враховано, що відповідно до ст.192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях, і відповідно до ч.3 цієї статті використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Згідно з частиною 2 статті 198 ГК України встановлено, що грошові зобов'язання учасників господарських відносин повинні бути виражені і підлягають оплаті у гривнях; грошові зобов'язання можуть бути виражені в іноземній валюті лише у випадках, якщо суб'єкти господарювання мають право проводити розрахунки між собою в іноземній валюті відповідно до законодавства. Виконання зобов'язань, виражених в іноземній валюті, здійснюється відповідно до закону.

Спеціальне законодавство України у сфері банківської діяльності та діяльності небанківських фінансових установ не містить приписів, які б забороняли банкам або іншим фінансовим установам надавати кредити в іноземній валюті.

Так, згідно зі статтею 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" кошти -це гроші у національній або іноземній валюті чи їх еквівалент.

Приймаючи рішення у справі місцевим господарським судом також враховано викладене у п.14 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009р. №14 "Про судове рішення у цивільній справі", де визначено, що суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року №15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що укладення публічним акціонерним товариством "Швея" кредитного договору № 40/КВ-06 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 13.11.2006 р. з позивачем в іноземній валюті не суперечить вимогам діючого законодавства; сторони були вільними у визначенні умов договору, зокрема, щодо валюти кредиту.

Статтею 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" (нормами якого визначаються, зокрема, правові засади діяльності банків) передбачено, що банки на підставі банківської ліцензії мають право здійснювати таку банківську операцію як розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик, яка є кредитною операцією в силу ч.1 ст.49 Закону.

Згідно ч.1 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом.

Відповідно до норм статей 192, 533, 1054 ЦК України, статті 198 ГК України, статей 32, 44 Закону України "Про Національний банк України", статей 2, 47, 49 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статей 1, 4, 34 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг", статей 1, 3, 5 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" банки та інші фінансові установи, які у встановленому порядку отримали генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення валютних операцій, мають достатні юридичні підстави та законне право для надання резидентам України кредитів в іноземній валюті. Надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті не потребує індивідуальної ліцензії, якщо банк має відповідну генеральну ліцензію Національного банку України на здійснення таких операцій.

Як вбачається з матеріалів справи, 13 грудня 2001 року товариству з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" Національним банком України була видана банківська ліцензія за № 67 /а.с.5 у т.2/, згідно з якою зазначеній кредитній установі було надано право здійснювати банківські операції, визначені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Крім того, Національним банком України виданий товариству з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" дозвіл на право здійснення операцій, визначених пунктами 1-4 частини другої та частиною четвертою статті 47 Закону України "Про банки та банківську діяльність" згідно з додатком до цього дозволу /а.с.6-8 у т.1/. Так, відповідно до додатку до цього дозволу ТзОВ "Український промисловий банк" має право здійснювати, зокрема, операції з валютними цінностями щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України.

Отже, позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом на підставі банківської ліцензії та письмового дозволу на здійснення операцій з валютними цінностями має право здійснювати операції з надання кредитів в іноземній валюті.

Додатково слід зазначити, що порядок та умови видачі Національним банком України резидентам і нерезидентам індивідуальних ліцензій на використання безготівкової іноземної валюти на території України як засобу платежу регламентує Положення "Про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу" (затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483; зареєстровано в Міністерстві юстиції України 09 листопада 2004 року за № 1429/10028), яке було розроблено Національним банком України відповідно до вимог статей 5, 11, 13 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему регулювання і валютного контролю", а також статей 7 і 44 Закону України "Про Національний банк України" (пункти 1.1, 1.2 Положення).

Колегія суддів звертає увагу, що контроль за наявністю ліцензії у суб'єкта господарювання здійснюють спеціально уповноважені державні органи (і правова позиція Верховного Суду України з такого питання міститься в постанові від 17.11.2009 р. у справі № 2/179пд), тому не заслуговують на увагу доводи відповідача на стадії виконання договору про невідповідність кредитного договору чинному законодавству за відсутності у банка індивідуальної ліцензії.

Подання позову про стягнення боргу з визначенням грошового еквіваленту відповідає вищенаведеним нормам чинного законодавства, зокрема - нормам ст.198 ГК України та ст.524 ЦК України.

Інші доводи скаржника щодо невідповідності договору нормам чинного законодавства є безпідставними з огляду на таке.

Відповідно до ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно з ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання стороною/сторонами вимог, які встановлені ст.203 ЦК України. Так, зокрема, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства; особа, яка вчиняє право чин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Згідно зі ст.638 ЦК України та ч.8 ст.181 ГК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди щодо усіх істотних умов господарського договору, а у разі, якщо сторони такої згоди не досягли, то договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся).

Судом встановлено, що вимоги статті 203 ЦК України, які є необхідними для чинності правочину, були дотримані сторонами під час укладання договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 40/КВ-06 від 13.11.2006 р. з додатковими договорами від 11.07.2007 р., 05.11.2007 р., 13.03.2008 р., 08.08.2008 р. та 06.10.2008 р. №№ 40/1, 40/2, 40/3, 40/4, 40/5 до нього.

За формою і змістом (своїми істотними умовами, які погоджені сторонами) договір відповідає нормам чинного законодавства, зокрема нормам гл.71 Цивільного кодексу України, гл.35 Господарського кодексу України та іншим нормативним правовим актам, про що зазначено вище.

Згідно ч.1 ст.92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов'язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Відповідно до ч.3 ст.92 ЦК України у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження. Це положення є гарантією стабільності майнового обороту і загальноприйнятим стандартом у світовій практиці, зокрема відповідно до Першої директиви 68/151/ЄЕС Ради Європейських співтовариств від 9 березня 1968 року.

Разом з тим, відповідно ч.1 ст.241 ЦК України правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. При цьому, правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Обсяг цивільної дієздатності особи, що вчиняє правочин від імені юридичної особи, визначається відповідно до установчих документів юридичної особи та закону; вчинення дій, що свідчать про прийняття правочину до виконання, вважається схваленням правочину у разі вчинення правочину особою з перевищенням наданих їй повноважень.

Посилання ПАТ "Швея" на те, голова правління товариства не був наділений відповідними повноваженнями на укладення та підписання договору кредитування і цей договір не був затверджений загальними зборами товариства «Швея»не мають значення з огляду на фактичне виконання цього договору сторонами, зокрема - відповідачем ПАТ «Швея»: матеріалами справи підтверджено, що позичальник одержав кошти на умовах договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 40/КВ-06 від 13.11.2006 р. з додатковими договорами, повернув у визначений строк кредит в сумі 2560000,00 грн. та сплатив нараховані відсотки, що підтверджено випискою з особового рахунку 2063601300187, а 02.04.2007 р. продовжив користуватись кредитними коштами та сплачувати відсотки та інші платежі, обумовлені договором; уклав протягом 2007-2008 р.р. додаткові договори до договору на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії № 40/КВ-06 від 13.11.2006 р. та договори поруки з метою забезпечення своїх зобов'язань.

Такі дії відповідача беззаперечно свідчать про виконання, отже -схвалення відповідачем ПАТ «Швея»правочину.

Отже, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку оспорюваний за зустрічним позовом кредитний договір на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії з додатковими договорами кредитною установою, укладений товариством "Укрпромбанк" та товариством "Швея", було укладено у письмовій формі, уповноваженими на це особами, їх підписи засвідчено печатками товариств, наявні згоди за всіма істотними умовами договору, сторонами вчинено дії по його виконанню і відбулося реальне настання правових наслідків, які встановлені зазначеним договором.

Враховуючи те, що в обґрунтування зустрічних позовних вимог (з урахуванням уточнень, додаткових пояснень, викладених у заяві від 07.12.2011 р.) в частині визнання недійсними договорів поруки № 40/Zпор-06 від 13.11.2006р. з додатковим договором № 1 від 03.11.2007 р. та № 40/Zпор-06-1 від 05.11.2007 р., іпотечного договору № 40/Zкв-06-1 від 13.11.2006 р., договору застави рухомого майна (обладнання) № 40/Zкв-06-3 від 14.11.2006 р., договору застави транспортного засобу № 40/Zкв-06-4 від 06.11.2007 р., договору застави товарів в обороті № 40/Zкв-06-5 від 06.11.2007 р. публічним акціонерним товариством "Швея" здійснюється посилання на недійсність основного кредитного договору № 40/КВ-06 на відкриття відновлювальної мультивалютної кредитної лінії від 13.11.2006 р., суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про безпідставність таких позовних вимог, враховуючи, що в порядку ст.ст.33-34 ГПК України позивач не довів і суд не встановив підстави для визнання недійсним кредитного договору № 40/КВ-06 від 13.11.2006 р.

Таким чином, згідно зі ст.104 ГПК України відсутні підстави для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, прийнятого за зустрічним позовом ПАТ «Швея».

В процесі перегляду справи Рівненським апеляційним господарським судом відповідач ПАТ «Швея»неодноразово заявляв клопотання про призначення судової економічної експертизи для визначення дійсної суми та валюти заборгованості за кредитним договором. Клопотання відхилено колегією суддів з урахуванням такого.

Судова експертиза має призначатись лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмету доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Надані позивачем розрахунки відповідають умовам договору (в т.ч. за застосованими ставками та строками нарахувань), і відповідач не надав конкретних заперечень щодо розрахунків.

Подання позову про стягнення боргу з визначенням грошового еквіваленту відповідає нормам чинного законодавства, про що зазначено вище.

Крім того, питання, запропоновані відповідачем ПАТ «Швея»на розгляд судовим експертом /а.с.114-116 у т.3/ не стосуються предмета спору у даній справі. Зокрема, наявність у банка збитків внаслідок видачі кредиту чи відповідність наданих документів правилам кредитування не має значення на стадії виконання кредитного договору позичальником.

Тому клопотання відповідача відхилене як безпідставне.

Також колегією суддів відхилене клопотання про призначення почеркознавчої експертизи з метою визначення належності підпису на кредитному договорі голові правління ОСОБА_3 Колегія суддів за результатами вивчення матеріалів справи, наявних в ній доказів в їх сукупності відповідно до ст.43 ГПК України дійшла висновку про відсутність підстав для визнання кредитного договору недійсним, зокрема, з урахуванням норм ст.ст.92, 203, 215, 241 ЦК України, про що зазначено вище. Тому клопотання при призначення почеркознавчої експертизи відхилене як безпідставне.

Колегією суддів також відхилене клопотання відповідача про зупинення провадження у даній справі до вирішення Печерським районним судом м.Києва справи № 2-5558/11 за позовом ОСОБА_4 до ПАТ «Швея»та ТОВ «Український промисловий банк»про визнання недійсним кредитного договору № 40/КВ-06 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 13.11.2006 р. Пізніше відповідач ПАТ «Швея»просив про відкладення розгляду даної справи у зв'язку з розглядом Печерським районним судом м.Києва справи № 2-5558/11 /а.с.150-151 у т.3/, а також -про зупинення провадження у даній справі до вирішення господарським судом м.Києва справи № 5011-33/2727-2012 за позовом ТОВ «Август плюс»до ПАТ «Швея»та ТОВ «Український промисловий банк»про визнання недійсним кредитного договору № 40/КВ-06 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 13.11.2006 р.

Такі клопотання відхилені з урахуванням того, що кредитний договір № 40/КВ-06 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 13.11.2006 р. як доказ є предметом оцінки колегією суддів у даній справі, тому відсутні підстави для зупинення апеляційного провадження у даній справі за ч.1 ст.79 ГПК України чи відкладення розгляду справи.

Відповідач не зазначає, які обставини не можуть бути встановлені в межах розгляду даної справи, що обумовлює зупинення апеляційного провадження.

Судами першої інстанції та апеляційної інстанції у межах розгляду даної справи на підставі наданих сторонами доказів самостійно надана оцінка всім обставинам в їх сукупності, зокрема, відповідності договору № 40/КВ-06 про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 13.11.2006 р. нормам чинного законодавства. Тому не має значення для вирішення спору у даній справі також зміна підстав позову у справі № 2-5558/11 /а.с.158-159 у т.3/.

Наведені клопотання відповідача ПАТ «Швея», на думку колегії суду, не мають на меті сприяння суду у всебічному, повному, об'єктивному дослідженні всіх обставин даної справи відповідно до ст.ст.22,33-34 ГПК України, а націлені на зволікання у розгляді справи.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області відповідає матеріалам справи, прийняте у відповідності з вимогами чинного законодавства, і підлягає зміні частково -в частині стягнення за первісним позовом пені за несвочасне погашення комісії за управління кредитною лінією. Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, не відповідають матеріалам справи, не грунтуються на нормах законодавства, що регулює дані правовідносини, тому не впливають на висновки суду і не можуть бути підставою для скасування чи зміни рішення місцевого господарського суду у цій справі згідно зі ст.104 ГПК України.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103,105 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу відповідача публічного акціонерного товариства "Швея" залишити без задоволення .

Рішення господарського суду Волинської області від 08.12.2011 р. у справі 5004/2315/11 змінити, виклавши резолютивну частину рішення в такій редакції:

"Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути солідарно з публічного акціонерного товариства "Луга" (Волинська область, м. Володимир-Волинський, вул. Драгоманова, 38, код ЄДРПОУ 05468096), публічного акціонерного товариства "Швея" ( Донецька область, м. Краматорськ, вул. 19 Партз'їзду, 43, код ЄДРПОУ 05502516), товариства з обмеженою відповідальністю "Август плюс" (м. Київ, вул. Жмеринська, 4/20, код ЄДРПОУ 32530564) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" в особі Волинської філії ТзОВ "Укрпромбанк" (м. Луцьк, Київський майдан, 7, код ЄДРПОУ 26414578) 7802437,57 грн., з яких: 5209718,62 грн. поточної заборгованості по наданому кредиту, 1364931,57 грн. простроченої заборгованості по кредиту, 940 885,82 грн. простроченої заборгованості по процентах, 57187,88 грн. поточної заборгованості за процентами, 172501,17 грн. простроченої заборгованості по щомісячній комісії за управління кредитом, 9171,01 грн. поточної заборгованості по щомісячній комісії за управління кредитом, 20120,56 грн. пені, нарахованої за несвоєчасне погашення процентів, 3611,72 грн. пені, нарахованої за прострочену заборгованість по щомісячній комісії за управління кредитом, 24309,22 грн. пені, нарахованої за прострочену заборгованість за кредитом, 25500 грн. витрат на державне мито та 236 грн. витрат на оплату інформаційно-технічної послуги по забезпеченню судового процесу.

Відмовити ТзОВ "Український промисловий банк" у задоволенні позову в частині стягнення 69,04 грн. пені, нарахованої за прострочену заборгованість по щомісячній комісії

за управління кредитом.

Відмовити публічному акціонерну товариству "Швея" в задоволенні зустрічного позову ".

Повернути публічному акціонерну товариству "Швея" (код ЄДРПОУ 05502516), з державного бюджету 3960,00 грн. зайво сплаченого судового збору за розгляд апеляційної скарги, про що винести ухвалу.

Доручити господарському суду Волинської області видати накази на виконання цієї постанови.

Матеріали справи №5004/2315/11 повернути господарському суду Волинської області.

Головуючий суддя Маціщук А.В.

Суддя Петухов М.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.