Ухвала

від 21.02.2012 по справі 2а-6412/11/2070

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 лютого 2012 р.Справа № 2а-6412/11/2070 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Григорова А.М.

Суддів: Мельнікової Л.В. , Подобайло З.Г.

за участю секретаря судового засідання Співак О.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2011р. по справі № 2а-6412/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс"

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс", звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом та просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної ДПІ області № 0000011800 від 17.05.2011р. про визначення податкового ТОВ «Укрнафтогазресурс» з податку на додану вартість в сумі 753333,00 грн. (у тому числі за основним платежем у сумі 602666,00 грн. та за штрафними санкціями 150667,00 грн.). Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що вважає дане рішення незаконним з огляду на те, що висновки відповідача про нікчемність правочинів, укладених позивачем з ПП «Елітрембудімідж» не відповідають вимогам цивільного законодавства та не входять до компетенції податкового органу, у спірних правовідносинах податок на додану вартість за взаємовідносинами з ПП "Елітрембудімідж" обчислював правильно, господарські операції мали реальний характер, були здійснені за правочинами, які повністю відповідають вимогам закону, первинні документи оформлені належним чином.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2011р. адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрнафтогазресурс" задоволено: скасовано податкове повідомлення-рішення Красноградської міжрайонної ДПІ області № 0000011800 від 17.05.2011р. про визначення податкового зобов"язання ТОВ «Укрнафтогазресурс» з податку на додану вартість в сумі 753333,00 грн. (у тому числі за основним платежем у сумі 602666,00 грн. та за штрафними санкціями 150667,00 грн.).

Красноградська міжрайонна державна податкова інспекція Харківської області, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, в апеляційній скарзі вказує, що рішення є необґрунтованим та незаконним, прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2011р. та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи викладені в апеляційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем по справі не доведено обґрунтованості винесення оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, тому позовні вимоги є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню у повному обсязі.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, виходячи з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що Красноградською МДПІ Харківської області 29.04.2011 року проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Укрнафтогазресурс» щодо підтвердження: відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП „Елітрембудімідж" код ЄДРПОУ 33413459 за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року.

Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за грудень 2010 року в сумі 135833.0 грн., чим порушено п.п. п.п.7.2.1 п.п. 7.2.3. п.7.2, п.п. 7.4.1., п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок па Додану вартість" №168/97-ВР від 03.04.97р. У податкових накладних за грудень 2010 року відсутні правдиві данні щодо місця розташування юридичної особи постачальника (ПП «Елітрембудімідж"), зареєстрованої як платник податку на додану вартість. Перевіркою встановлено завищення податкового кредиту за січень 2011 року в сумі 166833.0 грн., чим порушено п. 185.1 ст. 185, п. 186.1 ст.186 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ із змінами та доповненнями. У податкових накладних за січень 2011 року, відсутні правдиві данні, щодо місця розташування юридичної особи постачальника (ПП «Елітрембудімідж"), зареєстрованої як платник податку на додану вартість. В зв'язку з проведенням операцій між ТОВ «Укрнафтогазресурс" та ПП «Елітрембудімідж" в порушення п.п.7.2.1 п. п. 7.2.3. п.7.2. п. п. 7.4.1.. п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість" № 168/ 97-ВР від 03.04.97 р. дані, відображені ТОВ «Укрнафтогазресурс" у декларації з податку на додану вартість за грудень 2010 року, обсяги придбання товару та податковий кредит не є дійсними в сумі 435833.3 грн.

В зв'язку з проведенням операцій між ТОВ «Укрнафтогазресурс" та ПП „Елітрембудімідж" в порушення п. 185.1 ст. 185. п. 186.1 ст.186. ст.198. ст.200, ст.201. Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ із змінами та доповненнями дані, відображені ТОВ „Укрнафтогазресурс" у декларації з податку на додану вартість за січень 2011 року, обсяги придбання товару та податковий кредит - не є дійсними в сумі 166833.0 грн.. Також ТОВ «Укрнафтогазресурс»порушено ч. 1 ст. 203, ст.215, п. 1 ст. 216, ст. 228 Цивільного Кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ «УКРНАФТОГАЗРЕСУРС» з ПП «Елітрембудімідж».

На підставі акту перевірки від 29.04.2011р. №480/18/35314646 відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000011800 від 17.05.2011 яким ТОВ «Укрнафтогазресурс» збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 753333.00 грн., з яких за основним платежем 602666,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 150667,00 грн.

Колегія суддів зазначає, що з акту перевірки 29.04.2011р. №480/18/35314646 встановлено, що фактичною підставою для відображення в акті порушення позивачем п.7.2.1 п. п. 7.2.3. п.7.2, п. п. 7.4.1., п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» і винесення спірного податкового повідомлення - рішення слугував висновок відповідача про нікчемність угод, укладених між позивачем та ПП «Елітрембудімідж».

Перевіряючи цей висновок, а відтак і прийняте на його підставі спірне податкове повідомлення - рішення, на відповідність вимогам ч. 3 ст. 2 КАС України, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Встановлено, що між ТОВ «Укрнафтогазресурс»(покупець) та ПП «Елітрембудімідж» (продавець) були укладені Договори поставки бурового інструменту та хімреагентів №1/12/10А від 01.12.2010 р та № 0501-11 від 05.11.2011р., відповідно до умов яких ПП «Елітрембудімідж»зобов'язалось поставити позивачу устаткування згідно з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною вказаного Договору

Згідно з п. 3.2 вказаних Договорів перевезення товару зі складу Продавця на склад Покупця проводиться транспортом Продавця, вартість перевезення включається в ціну товару.

Встановлено, що позивачем у виконання умов вищезазначених договорів було отримано від ПП «Елітрембудімідж» товарів на загальну суму 3615999,8грн. (в т.ч. ПДВ 602666,70 грн.), що підтверджується копіями видаткових накладних №11215 від 01.12.10, №1612104 від 16.12.10, №2212106 від 22.12.10, №2712108 від 27.12.10, №2912102 від 29.12.10, №41 від 12.01.11, №60 від 19.01.11, №64 від 21.01.11, №74 від 28.01.11 .

Відповідно до умов вищезазначених договорів придбане у ПП «Елітрембудімідж» устаткування було фактично доставлено до позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних №004451 від 01.12.2010, №004457 від 16.12.2010, №004460 від 22.12.2010, №004463 від 27.12.2010, №004466 від 29.12.2010, №004468 від 12.01.2011, №004470 від 19.01.2011, №004472 від 28.01.2011, №004471 від 21.01.2011 .З яких вбачається, що було здійснено доставку до ТОВ "Укрнафтогазресурс" товару, що є предметом договорів поставки №1/12/10А від 01.12.2010 р та № 0501-11 від 05.11.2011р, та зазначеного в податкових накладних №11215 від 01.12.10, №1612104 від 16.12.10, №2212106 від 22.12.10, №2712108 від 27.12.10, №2912102 від 29.12.10, №41 від 12.01.11, №60 від 19.01.11, №64 від 21.01.11, №74 від 28.01.11. , які було складено за фактом відвантаження товару, у відповідності до вимог пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та зазначені суми ПДВ визначені у складі вартості поставленого устаткування . Зазначені товарно-транспортні накладні відповідають формі №1-ТН, затвердженої Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року №488/346.

Вказані у податкових накладних суми ПДВ були включені позивачем, у відповідності до вимог п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» до податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року, та за січень 2011 року що відображено в податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року та за січень 2011 року.

Встановлено, що придбане у ПП «Елітрембудімідж» устаткування було оприбутковано, відповідно до даних бухгалтерського обліку позивача та в подальшому передано до виробничих підрозділів позивача для виконання останніми робіт з буріння свердловин, використовуючи вказане вище устаткування та матеріали.

Враховуючи наведене встановлено, що усі витрати позивача з придбання у ПП «Елітрембудімідж» устаткування використовувалися та були об'єктивно необхідні позивачу для забезпечення власної господарської діяльності.

В ході перевірки відповідачем не встановлено здійснення ТОВ «Укрнафтогазресурс» збиткових операцій, невикористання у власній господарській діяльності товару, придбаного у ПП «Елітрембудімідж», взаємопов'язаності ТОВ «Укрнафтогазресурс» та ПП «Елітрембудімідж», обізнаності щодо обставин господарювання один одного, вчинення ними узгоджених дій щодо отримання будь-якої необґрунтованої податкової вигоди.

Складені при виконанні зазначеного вище правочину первинні документи, в тому числі і податкові накладні за своєю формою та змістом відповідають вимогам п.п. 7.2.1 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Факт реєстрації контрагента позивача платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство (ПП «Елітрембудімідж») на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Наявними у матеріалах справи копіями податкових накладних №11215 від 01.12.10, №1612104 від 16.12.10, №2212106 від 22.12.10, №2712108 від 27.12.10, №2912102 від 29.12.10, №41 від 12.01.11, №60 від 19.01.11, №64 від 21.01.11, №74 від 28.01.11 підтверджено, що контрагент позивача - ПП «Елітрембудімідж» виконав обов'язок по складанню податкових накладних, належно оформивши ці накладні за формою та змістом. З урахуванням запровадженого ч. 2 ст. 61 Конституції України принципу індивідуальної юридичної відповідальності та визначених Законом України "Про податок на додану вартість" правил обчислення податку причини можливого не включення контрагентом платника ПДВ складеної ним податкової накладної до загального обсягу податкових зобов'язань з ПДВ відповідної податкової накладної не мають для отримувача такої накладної юридичних наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Згідно із абзацом 1 ч. 2 ст. 215 ЦК України, недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.

Згідно із ч. 1 ст. 228 ЦК України, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ч. 2 ст. 228 ЦК України, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Як вбачається з договорів поставки №1/12/10А від 01.12.2010 р та № 0501-11 від 05.11.2011р., укладених між ТОВ «Укрнафтогазресурс»та ПП «Елітрембудімідж», вказані договори є двосторонніми, а по своїй суті - договорами купівлі-продажу. Глава 54 ЦК України регулює відносини, пов'язані з купівлею-продажем майна, а тому до умов вказаних договорів застосовуються відповідні статті вказаної Глави.

Викладені в акті перевірки від 29.04.2011р. №480/18/35314646 висновки суб'єкта владних повноважень про відсутність реальності господарських операцій за спірними правочинам є необґрунтованими, оскільки зазначений висновок мотивований виключно з посиланням на відсутність контрагента позивача за місцезнаходженням, на відсутність у контрагента позивача майна та інших матеріальних ресурсів, економічно необхідних для здійснення операцій з купівлі - продажу, відсутність необхідних умов для досягнення результатів економічної діяльності у зв'язку з відсутністю трудових ресурсів, основних фондів, складських приміщень, транспортних засобів.

Належних доказів відсутності ПП «Елітрембудімідж» за місцезнаходженням на момент укладання та виконання спірних правочинів або доказів обізнаності позивача з фактом відсутності ПП «Елітрембудімідж» за місцезнаходженням суб'єкт владних повноважень не надав. Доказів можливості укладання та виконання суб'єктом господарювання договору купівлі-продажу товару лише за наявності у такого суб'єкта основних фондів та значних трудових ресурсів відповідач також не надав. При цьому, з огляду на положення Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України в частині вимог до суттєвих умов договору купівлі-продажу та договору поставки, згаданий вище довід суб'єкта владних повноважень є неспроможним, з чого випливає, що висновок відповідача про наявність ознак нікчемності правочину в укладених між позивачем та ПП «Елітрембудімідж» договорах, в розумінні п. 1 ст. 228 ЦК України - зроблений відповідачем із невірним тлумаченням змісту вказаної норми матеріального права.

Колегія суддів зазначає, що підставою недійсності правочину, згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України, згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» № 9 від 06.11.2009 р. для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Аналізуючи наведені норми, відповідно до презумпції правомірності правочину всі укладені між сторонами правочини є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини). У всіх інших випадках питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про недійсність такого правочину. Про недійсність правочину ухвалюється судове рішення.

Встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними. Іншого відповідачем не доведено.

Крім того, частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч.2 ст.1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

З аналізу наведених норм вбачається, що податкові зобов'язання учасників правочину встановлюються податковим законодавством, а в межах правочину сторони набувають лише цивільних обов'язків, в даному випадку обов'язок позивача оплатити товар, (роботу, послуги) та обов'язок його контрагентів поставити такий товар (роботу послуги). Тобто, податкові зобов'язання, які виникають внаслідок вчинення правочину, лежать за межами цивільно-правового регулювання правочину.

Встановлено, що формування податкового кредиту здійснювалося позивачем за правилами, які визначені статтею 7 Закону "Про податок на додану вартість". Згідно з цими правилами, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. В результаті застосування зазначених правил, платник податку визначив дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Підставою для включення відповідних сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту були, відповідно до п.п.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", належним чином оформлені податкові накладні.

Враховуючи наведене, обставини, які викладені відповідачем у акті перевірки не можливо кваліфікувати як порушення вимог, що передбачені пп.7.4.1. п.7.4. ст.7 Закону "Про податок на додану вартість", оскільки, як зазначено позивачем і даний факт не спростовано відповідачем, на момент виконання господарських операцій, контрагент позивача - ПП "Елітрембудімідж" мав статус платника податку на додану вартість, його свідоцтво платника ПДВ не було анульованим, то, відповідно, зазначений суб'єкт господарювання мав право і на нарахування податку та складання податкових накладних, а таке право надано Законом лише для осіб, що зареєстровані в якості платника податку згідно з положеннями пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону "Про податок на додану вартість".

Розрахунки між ПП «Елітрембудімідж» та ТОВ «Укрнафтогазресурс» проводились у безготівковій формі - шляхом перерахування ТОВ «Укрнафтогазресурс» грошових коштів на розрахунковий рахунок ПП «Елітрембудімідж», що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок з банку від 04.03.11 року, від 14.04.11 року, від 18.05.11 року, 07.06.2011, від 20.06.2011 року, від 21.06.2011 року, від 23.06.2011року.

Відповідно до ст. 69 КАС України докази в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При цьому докази повинні бути належними та обґрунтованими. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору (ст. 70 КАС України).

Статтею 71 КАС України встановлений обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 КАС України.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятого ним рішення щодо нарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 753333,00 грн. у тому числі за основним платежем у сумі 602666,00 грн. та за штрафними санкціями 150667,00 грн., а також висновків акта перевірки щодо порушення позивачем вимог пп. п.п.7.2.1 п. п. 7.2.3. п.7.2, п. п. 7.4.1., п.п.7.4.5 п.7.4 ст 7 ст 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

Колегія суддів зазначає, що підстави та докази з яких виходив податковий орган приймаючи оскаржене рішення не свідчать про нікчемність угоди та наявність порушень з боку позивача. Фактично висновки на підставі яких проведене нарахування ґрунтуються на припущеннях.

Посилання відповідача на те, що директор позивача надав податковій міліції пояснення, що від імені контрагента діяв менеджер за дорученням яке пред'явив директору, а в усіх документах значиться призвище директора не свідчать про нікчемність угоди. Доказів того, що документи по угоді не відображають фактичне її виконання відсутні. Документи свідчать про фактичне виконання угоди, кошки сплачені позивачем на розрахунковий рахунок контрагента, як зазначив представник відповідача факт їх повернення не встановлений, наведене свідчить про наявність крім того, дій з боку контрагента по підтвердженню правочину.

Враховуючи викладене, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо задоволення позову та зазначає, що доводи апеляційної скарги не впливають на правомірність висновків суду. Підстави для скасування рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції Харківської області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2011р. по справі № 2а-6412/11/2070 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Григоров А.М. Судді (підпис) (підпис) Мельнікова Л.В. Подобайло З.Г. ЗГІДНО З ОРИГІНАЛОМ: Григоров А.М.

Повний текст ухвали виготовлений 27.02.2012 р.