Ухвала

від 11.12.2012 по справі 2а-6412/11/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"11" грудня 2012 р. м. Київ К/9991/49363/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Вербицької О.В.

суддів: Маринчак Н.Є.,

Муравйова О.В.

за участю секретаря : Малюги Ю.В.

представників:

позивача : не з'явився,

відповідача : Зінченко В.І.,

Чистікова М.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 року

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 року

у справі № 2а-6412/11/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазресурс»

до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрнафтогазресурс»(далі по тексту -позивач, ТОВ «Укрнафтогазресурс») звернулось з позовом до Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області (далі по тексту - відповідач, Красноградська МДПІ) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 року адміністративний позов задоволено у повному обсязі. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 року апеляційну скаргу Красноградської МДПІ залишено без задоволення, а рішення суду першої інстанції -без змін.

Відповідач, не погоджуючись з вищевказаними рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, оскаржив їх у касаційному порядку, просить скасувати з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В запереченні на касаційну скаргу, ТОВ «Укрнафтогазресурс»зазначаючи, що касаційна скарга є безпідставною, просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції - без змін..

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника відповідача, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, суд касаційної інстанції дійшов висновку щодо наступного.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 220 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту -КАС України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги, але при цьому може встановлювати порушення норм матеріального чи процесуального права, на які не було посилання в касаційній скарзі.

Так, судами попередніх інстанцій встановлено, що Красноградською МДПІ проведено невиїзну документальну позапланову перевірку ТОВ «Укрнафтогазресурс»щодо підтвердження: відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП „Елітрембудімідж" код ЄДРПОУ 33413459 за період з 01.12.2010 року по 31.01.2011 року, за результатами якої складено акт №480/18/35314646 від 29.04.2011 року.

В акті перевірки зазначено, що позивачем порушено п.7.2.1 п. п. 7.2.3. п.7.2, п. п. 7.4.1., п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» , ч. 1 ст. 203 , ст. 215 , п. 1 ст. 216 , ст. 228 Цивільного Кодексу України та п. 185.1 ст. 185 , п. 186.1 ст. 186 Податкового кодексу України від 02.12.2010р. №2755-VІ .

На підставі акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000011800 від 17.05.2011 яким ТОВ «Укрнафтогазресурс»збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 753333.00 грн.

Суди першої та апеляційної інстанцій визнали необґрунтованими такі висновки податкового органу, з чим погоджується суд касаційної інстанції, виходячи з наступного.

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України (далі -ЦК України) передбачено, що підставою недійсності правочину, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу . Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України , згідно із якою зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Пунктом 3 ст. 215 ЦК України передбачено, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним, а відповідно до ст. 207 Господарського кодексу України (далі -ГК України) господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»№ 9 від 06.11.2009 р . для визнання правочину фіктивним необхідно встановити наявність умислу всіх сторін правочину. Судам необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків. У разі якщо на виконання правочину було передано майно, такий правочин не може бути кваліфікований як фіктивний.

Частиною 1 статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Згідно ч.2 ст.1 ЦК України до майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 7 Закону "Про податок на додану вартість" передбачено, що формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, між ТОВ «Укрнафтогазресурс»(Покупець) та ПП «Елітрембудімідж»(Продавець) були укладені Договори поставки бурового інструменту та хімреагентів №1/12/10А від 01.12.2010 р та № 0501-11 від 05.11.2011р., відповідно до умов яких ПП «Елітрембудімідж»зобов'язалось поставити позивачу устаткування згідно з видатковими накладними, які є невід'ємною частиною вказаного Договору. Згідно з п. 3.2 вказаних Договорів перевезення товару зі складу Продавця на склад Покупця проводиться транспортом Продавця, вартість перевезення включається в ціну товару. Також, позивачем у виконання умов вищезазначених договорів було отримано від ПП «Елітрембудімідж»товарів на загальну суму 3615999,8грн., що підтверджується копіями видаткових накладних №11215 від 01.12.10, №1612104 від 16.12.10, №2212106 від 22.12.10, №2712108 від 27.12.10, №2912102 від 29.12.10, №41 від 12.01.11, №60 від 19.01.11, №64 від 21.01.11, №74 від 28.01.11 .

Відповідно до умов вищезазначених договорів придбане у ПП «Елітрембудімідж»устаткування було фактично доставлено до позивача, що підтверджується копіями товарно-транспортних накладних № 004451 від 01.12.2010, № 004457 від 16.12.2010, №004460 від 22.12.2010, № 004463 від 27.12.2010, № 004466 від 29.12.2010, № 004468 від 12.01.2011, № 004470 від 19.01.2011, № 004472 від 28.01.2011, № 004471 від 21.01.2011 .З яких вбачається, що було здійснено доставку до ТОВ "Укрнафтогазресурс" товару, що є предметом договорів поставки №1/12/10А від 01.12.2010 р та № 0501-11 від 05.11.2011р, та зазначеного в податкових накладних №11215 від 01.12.10, №1612104 від 16.12.10, №2212106 від 22.12.10, №2712108 від 27.12.10, №2912102 від 29.12.10, №41 від 12.01.11, №60 від 19.01.11, №64 від 21.01.11, №74 від 28.01.11. , які було складено за фактом відвантаження товару, та зазначені суми ПДВ визначені у складі вартості поставленого устаткування. Зазначені товарно-транспортні накладні відповідають формі №1-ТН, затвердженої Наказом Міністерства транспорту України, Міністерства статистики України від 29.12.1995 року №488/346.

Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що вказані у податкових накладних суми ПДВ були включені позивачем до податкового кредиту з ПДВ за грудень 2010 року, та за січень 2011 року що відображено в податковій декларації з ПДВ за грудень 2010 року та за січень 2011 року.

Також судами попередніх інстанцій вірно встановлено, що придбане у ПП «Елітрембудімідж»устаткування було оприбутковано, відповідно до даних бухгалтерського обліку ТОВ «Укрнафтогазресурс»та в подальшому передано до виробничих підрозділів позивача для виконання останніми робіт з буріння свердловин, використовуючи вказане вище устаткування та матеріали.

Факт реєстрації контрагента позивача платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство (ПП «Елітрембудімідж») на момент складання на адресу позивача зазначених вище податкових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платника податку на додану вартість, відповідачем не заперечується, в т.ч. і в акті перевірки, та матеріалами справи не спростовується.

Наявними у матеріалах справи копіями податкових накладних №11215 від 01.12.10, №1612104 від 16.12.10, №2212106 від 22.12.10, №2712108 від 27.12.10, №2912102 від 29.12.10, №41 від 12.01.11, №60 від 19.01.11, №64 від 21.01.11, №74 від 28.01.11 підтверджено, що контрагент позивача - ПП «Елітрембудімідж»виконав обов'язок по складанню податкових накладних, належно оформивши ці накладні за формою та змістом.

Крім того, судами встановлено, що укладені між позивачем та його контрагентами договори не віднесено законом до нікчемних, також відсутні судові рішення про визнання їх недійсними.

Отже, саме за вищевказаних обставин, суд першої та апеляційної інстанції дійшли вірного висновку, з яким погоджується і колегія суддів касаційної інстанції, щодо скасування спірного податкового повідомлення-рішення.

Таким чином, колегія суду приходить до висновку, що судами першої та апеляційної інстанції вірно застосовано норми матеріального та процесуального права, правова оцінка обставин справи дана вірно, з урахуванням викладеного, підстави для задоволення касаційної скарги відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 220, 221, 223 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ :

Касаційну скаргу Красноградської міжрайонної державної податкової інспекції у Харківській області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 09.08.2011 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 року -залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.В. Вербицька Судді Н.Є. Маринчак О.В. Муравйов